Рішення

від 04.07.2012 по справі 2/1522/9924/11

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2/1522/9924/11

Провадження № 2/1522/5766/12

РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

"4" липня 2012 року

Приморський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючого -судді Погрібного С.О.

за секретаря -Булата В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики, відсотків та відшкодування судових витрат, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, за уточненими позовними вимогами просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів суму заборгованості в розмірі 1 653 482,56 гривень, а також понесені судові витрати у вигляді державного мита в розмірі 1 700,0 гривень та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120,0 гривень. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що у 2007 році відповідачці ОСОБА_4 у позику було надано грошові кошти. Кошти було надано ОСОБА_4 без письмового підтвердження з боку останньої щодо отримання коштів та на невеликий строк. Гарантом того, що ОСОБА_4 поверне отримані гроші, виступила родичка відповідачки ОСОБА_4 - відповідачка ОСОБА_3, яка видала на ім'я позивача нотаріально посвідчену довіреність щодо розпорядження (з правом продажу за власним розсудом) нерухомим майном у вигляді нежитлової будівлі, пляж «Курортний 3», розташованої на АДРЕСА_2. 01 листопада 2008 року відповідачка ОСОБА_4 на підтвердження отримання нею грошової суми у розмірі 89 200,00 доларів США власноруч склала розписку, відповідно до якої зобов'язалась сплачувати позивачу 3% від отриманої у позику суми щомісячно та повернути позику до 01 лютого 2009 року. Після закінчення строку договору позики відповідачка ОСОБА_4 отримані кошти позивачу не повернула, у зв'язку із чим позивач змушений звернутися до суду.

В судове засідання з'явилась відповідач ОСОБА_4, втім, залишила судову залу після оголошення перерви, що була оголошена суддею за її клопотанням про ознайомлення із уточненою позовною заявою.

В судове засідання з'явилась відповідач ОСОБА_3 та її представник, позовні вимоги не визнали, заперечували проти задоволення позовних вимог.

В судове засідання з'явився представник позивача, підтримав вимоги уточненою позовної заяви у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити із частковим задоволенням позову.

Судом встановлено, що у 2007 році відповідачці ОСОБА_4 у позику було надано грошові кошти. Кошти було надано ОСОБА_4 без письмового підтвердження з боку останньої щодо отримання грошів та на невеликий строк. ОСОБА_3, видала на ім'я позивача нотаріально посвідчену довіреність щодо розпорядження (з правом продажу за власним розсудом) нерухомим майном у вигляді нежитлової будівлі, пляж «Курортний 3», розташованої на АДРЕСА_2.

01 листопада 2008 року між сторонами укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 позичив ОСОБА_4 грошову суму в розмірі, еквівалентному 89 200,0 доларів США. Відповідно до тексту зазначеного договору відповідач зобов'язався сплатити позивачу відсотки за користування коштами у розмірі 3% від суми боргу на місяць. Зазначений договір оформлений розпискою, складеною відповідачем, яку було передано позивачу. За цією розпискою повернення коштів належало вчинити в строк до 01 лютого 2009 року.

Таким чином, між сторонами виникло зобов'язання із договору позики, за яким боржник зобов'язався повернути позикодавцеві (позивачу) таку ж суму грошових коштів (суму позики), яка ним отримана.

У передбачені договором строки ОСОБА_4 в порушення своїх договірних зобов'язань суму позики та відсотки за користування коштами не повернула. На прохання про добровільну сплату заборгованості відповідач, посилаючись на відсутність коштів, відмовляється виконати зобов'язання, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями самої відповідачки.

Суд дійшов висновку, що між сторонами виникло зобов'язання із договору позики, за яким боржник (відповідач) зобов'язався повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики), яка ним отримана від позивача. Зазначений договір оформлений розпискою, складеною відповідачем, яку було передано позивачу, та який є борговим документом.

За правилом ч. ч. 2 та 3 ст. 545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. Таким чином наявність боргового документа у кредитора без відповідної помітки про виконання зобов'язання свідчить про невиконання останнього.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідачів складає 712 708,0 гривень, що є еквівалентом 89 200,0 доларів США за курсом НБУ станом на 03.7.2012 року, а також 3% відсотки за 44 місяці користування коштами в розмірі 940 774,56 гривень (712708,0*3%*44), що в сумі складає 1 653 482,56 гривень.

Відповідно до ст. 524 ЦК України валютою зобов'язання є національна валюта України. Згідно з правилом частини 2 статті 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. З огляду на ці правила, враховуючи, що між сторонами виникло зобов'язання із договору позики, за умовами якого відповідач повинен повернути позивачу суму боргу за розпискою, еквівалентною 89200,0 доларів США в розмірі 712931,0 гривень, 3% відсотки за 44 місяці користування коштами в розмірі 941 068,92 гривень (712931,0 *3%*44), а в сумі 1653999,92 гривень, що є сумою більшою, аніж просить стягнути позивач.

Курс НБУ долара США по відношенню до української гривні на день постановлення рішення становить -за 100,0 доларів США -799,25 гривень.

Згідно ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, враховуючи, що між сторонами в наведеному договорі від 01 листопада 2008 року досягнуто домовленості щодо розміру відсотків за користування коштами, порядок їх сплати, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування коштами.

Щодо вимоги позивача про солідарну відповідальність відповідачки ОСОБА_3 судом враховано наступне.

В обґрунтування заявленої вимоги ОСОБА_1 посилається на видану ОСОБА_3 на ім'я позивача нотаріально посвідченої довіреності щодо розпорядження (з правом продажу за власним розсудом) нерухомим майном у вигляді нежитлової будівлі, пляж «Курортний 3», розташованої на АДРЕСА_2.

За правилом ч.3 ст.244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Таким чином, посилання позивача на зазначену довіреність, як на підставу виникнення солідарної відповідальності є безпідставною, спірні правовідносини не свідчать про те, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вирішено питання щодо поручительства останньої перед позивачем за належне виконання зобов'язань з повернення боргу.

Відповідно до ст.541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Отже, враховуючи, що наявність довіреності не доводить факту поручительства ОСОБА_3 перед ОСОБА_1, документів щодо інших правочинів, які б свідчили про наявність укладених між сторонами правочинів про поручительство ОСОБА_3 суду не надано, суд вважає, що вимога про солідарну відповідальність відповідачів позивачем не доведена, не обґрунтована належним чином та є безпідставною, а, отже, суд вважає за необхідне позов в частині вимог до ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З огляду на правило ст. 11 ЦПК України, суд має задовольнити позов в межах заявлених позовних вимог, стягнувши суму боргу за договором в сумі 712708,0 гривень та відсотки за користування кредитом в сумі 940774,56 гривень, що в сумі складає 1653482,56 гривень.

Це грошове зобов'язання виконано відповідачем не було, чим порушено вимоги ст. 1049 ЦК України, за якою позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строки й у порядку, установлений договором. При цьому боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином згідно умов договору й вимог ЦК України.

Згідно із ст. ч.1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За правилом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов'язання в натурі.

У зв'язку із частковим задоволенням позову підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати -1700,0 гривень суми судового збору, 120,0 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

При цьому, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави суму недосплаченого судового збору у розмірі 1519,0 гривень (1073*3-1700).

Керуючись ст.ст. 16, 23, 526, 527, 530, 611, 1049, ЦК України, ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, відсотків та відшкодування судових витрат -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 суму боргу разом з відсотками за користування грошовими коштами в розмірі 1 653 482 (один мільйон шістсот п'ятдесят три тисячі чотириста вісімдесят дві) гривні 56 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1 на компенсацію сплаченого судового збору в сумі 1 700,0 гривень, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 120,0 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, в дохід держави судові витрати за недоплачений судовий збір в розмірі 1606,0 гривень.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики, відсотків та відшкодування судових витрат -відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційному суду через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ: С.О. Погрібний

04.07.2012