Постанова

від 21.03.2012 по справі 2а-11537/11/0170/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

21 березня 2012 р. (12:00 год.) Справа №2а-11537/11/0170/18

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Гнатенко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Радуга Трейдінг"

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

представники сторін: не з'явились.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартін Бауер Крим" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим (далі- відповідач)про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в Сімферопольському районі АРК від 19.08.2011р. № 0001132302.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при проведенні перевірки, на підставі якої прийняте оскаржуване податкове повідомлення -рішення, відповідач дійшов неправильних, необґрунтованих та недостовірних висновків щодо завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.09.2011 р. було відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 29.02.2012р. було замінено первісного позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартін Бауер Крим" його правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Радуга Трейдінг" (далі- позивач).

У судове засідання 21.03.2012р. представник позивача не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю та додаткові матеріали по справі.

У судове засідання представник відповідача не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи, будь-яких клопотань до суду не надіслав. Правова позиція викладена відповідачем у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.61-62). Відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки оскаржуване рішення прийнято ним на підставі встановлених перевіркою порушень з боку позивача норм Податкового кодексу України, обґрунтовано та з додержанням вимог чинного законодавства.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представників сторін на підставі наявних в справі матеріалів, оскільки по справі достатньо доказів для вирішення її по суті.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи -33763442), зареєстрованою Сімферопольською районною державною адміністрацією 13.09.2005 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії юридичної особи серія ААБ №398173.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на додану вартість.

Таким чином, позивач являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язаній виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Мартін Бауер Крим" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок підприємства у банку за травень 2011 року.

За результатами перевірки складений акт №1248/23-02/33763442 від 09.08.2011 року, за висновками якого встановлено порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, пп.14.1.18 п. 14.1 ст.14, п.200.17 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.02.2011р. №2755-VI, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за травень 2011 року у сумі 169272,00 грн., а також на порушення п. 198.3 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового Кодексу України завищено від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за травень 2011р. на 6135,00 грн. та занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за травень 2011р. на 339 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001132302 від 19.08.2011 р., якими зменшено суму бюджетного відшкодування на 169272,00 грн.

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим податкового повідомлення -рішення № 0001132302 від 19.08.2011р., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи прийняти вони на підставі, у межах повноважень податкового органу, з дотриманням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час проведення позивачем господарської діяльності у грудні 2010 р. платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

П.п. 1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" було визначено поняття бюджетного відшкодування , яким визначалась сума, яка підлягала поверненню платнику податків з бюджету, у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Згідно з п.п. 7.2.6. ст.7 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видавалась платником податку, який поставляв товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та була підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У випадку якщо товари (роботи, послуги), були виготовлені і/або придбані, частково використовувались в оподаткованих операціях , а частково ні, в суму податкового кредиту включалась та частина сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідала частині використання таких товарів (робіт, послуг) в оподаткованих операціях звітного періоду (п.п. 7.4.3. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

У п.п.7.4.4. п. 7.4 .ст. 7 цього Закону було визначено, що якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, т о сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого від'ємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

На час проведення позивачем господарської діяльності у 2011 р., проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України)..

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.200.4. ст.200 ПК України визначено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином стає зрозумілим, що згідно з Законом України "Про податок на додану вартість" та ПК України сума бюджетного відшкодування формується як від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). При цьому необхідною умовою є фактичне отримання товару (послуги) для його використання в господарській діяльності платника податків.

Під час проведення перевірки податковим органом було зазначено, що у розрахунок бюджетного відшкодування за травень 2011р. платником податків включена частина залишку від'ємного значення ПДВ у розмірі 93174,00 грн. (за грудень 2010р. -87174,00 грн. та за січень 2011р. -6000 Грн.), фактично сплачена постачальнику ТОВ "Фітосовхоз Радуга" за придбану лікарську рослину сировину.

У ході перевірки встановлено, що ТОВ "Фітосовхоз "Радуга" зареєстрований суб'єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість як сільськогосподарський виробник. Тому відповідач вважає, що оскільки постачальник - ТОВ "Фітосовхоз "Радуга", у зв'язку із застосуванням спеціального режиму оподаткування, не сплатив до Державного бюджету податок на додану вартість, нарахований на поставку ТОВ "Мартін Бауер Крим" лікарської сировини у грудні 2010р. та січні 2011р., то у ТОВ "Мартін Бауер Крим" відсутнє право на бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 93174,00 грн.

Судом встановлено, що 19.06.2012 року позивачем була надана податкова декларація з податку на додану вартість за звітний період травня 2011 року, в рядку 25.1 якої підприємство відобразило, що 169272,00 грн.. є сумою, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, у зв'язку з чим додало до податкової декларації також розрахунок суми бюджетного відшкодування та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що одним з основних постачальників позивача, формуючим заявлену суму бюджетного відшкодування у травні 2011р. у розмірі 93174,00 грн., є ТОВ "Фітосовхоз Радуга", яке у грудні 2010р. та січні 2011р. було постачальником рослинної лікарської сировини.

Зокрема, у періоді, що перевірявся, ТОВ "Мартін Бауер Крим" мав господарські відносини ТОВ "Фітосовхоз Радуга", що вбачається із акту перевірки.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжних доручень №130 від 12.04.2011 року (призначення платежу - оплата рахунку №СФ-0000389 від 02.12.2010 року за рослинну сировину (красавка трава) на суму 614880,00 грн., в тому числі ПДВ -10246,67 гривень, №172 від 29.04.2011 року (призначення платежу - оплата рахунку №СФ-0000401 від 21.12.2010 року за рослинну сировину ((шавлія листя, звіропробій трава, корінь солодкі) на суму 343965,00 грн., в тому числі ПДВ -57327,50 гривень, №167 від 29.04.2012 року (призначення платежу - оплата рахунку №СФ-0000394 від 06.12.2010 року за рослинну сировину (масло ісопа) на суму 9600,00 грн., в тому числі ПДВ -1600,00 гривень, №168 від 29.04.2011 року (призначення платежу - оплата рахунку №СФ-0000395 від 06.12.2010 року за рослинну сировину (алтей трава) на суму 108000,00 грн., в тому числі ПДВ -18000,00 гривень, №159 від 29.04.2011 року (призначення платежу - оплата рахунку №СФ-00002 від 17.01.2011 року за рослинну сировину полинь лимонна) на суму 36000,00 грн., в тому числі ПДВ -6000,00 гривен, була здійснена оплата за продукцію на загальну суму 559045,00 грн., в тому числі ПДВ -93174,17 грн.

Судом встановлено, що позивачем від ТОВ "Фітосовхоз Радуга" були отримані податкові накладні №713 від 06.12.2010 року на загальну сума -9600,00 грн., в т.ч. ПДВ -1600,00 грн., №714 від 06.12.2010 року на загальну сума -108000,00 грн., в т.ч. ПДВ -18000,00 грн., №6 від 17.01.2011 року на загальну сума -36000,00 грн., в т.ч. ПДВ -6000,00 грн., №702 від 02.12.2010 року на загальну сума -291480,00 грн., в т.ч. ПДВ -48580,00 грн., №741 від 21.12.2010 року на загальну сума -198360,00 грн., в т.ч. ПДВ -33060,00 грн.

Факт нарахування (уплати) такого податку позивачем підтверджений та не оскаржувався під час розгляду справи відповідачем. До матеріалі справи залучені належним чином завірені копії платіжних доручень та податкових накладних.

Таким чином, судом встановлено, що сума податку на додану вартість - 93174,17 грн. була сплачена позивачем, зазначена сума увійшли до складу ціни придбаних товарів та була перерахована на розрахунковій рахунок продавця -ТОВ "Фітосовхоз Радуга".

В акті відповідач вказував, що право на відшкодування податку додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ у вартості товару. Ненадходження ПДВ до бюджету є наслідком того, що постачальники позивача не сплачували ПДВ з проведених операцій.

Але суд не приймає до уваги ці доводи ДПІ в Сімферопольському районі АРК, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару до податкового кредиту, в розумінні Закону України "Про податок на додану вартість"та Податкового кодексу України, не передбачається умова сплати цих сум до бюджету.

Відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим законом.

Згідно до п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Оскільки позивач виконав усі передбачені законом умови отримання відшкодування ПДВ та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, суд вважає, що відповідач безпідставно зробив висновок в акті перевірки від 09.08.2011р. № 1248/23-02/33763442 щодо завищення позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню за грудень 2010р. та січень 2011р. на загальну суму 93174 грн.

Щодо завищення бюджетного відшкодування на суму 353,33 грн. суд вказує наступне.

Перевіркою було встановлено, що у розрахунок бюджетного відшкодування за травень 2011р. платником податків включена частина залишку від'ємного значення ПДВ у розмірі 354,33 грн. за квітень 2011р.: ТОВ "Кумір-Брок" у сумі 208,33 грн. за оформлення ВМД та ТОВ "Кримавтопорт" у сумі 146 грн. за підготовку та постановку т/з до митного досмотру, але відповыдач вважає, що у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування, оскільки на момент перевірки є непідтверджений факт отримання зазначених послуг, а саме не надані акти виконаних робіт.

Відповідно до умов договору №228/12 від 03.03.2011 року ТОВ "Кримавтопорт" взяв на себе зобов'язання щодо митного оформлення експортно-імпортних і транзитних вантажив позивача.

Згідно платіжного доручення №140 від 15.04.2011 року позивачем була сплачена сума у розмірі 438,00 грн., в тому числі ПДВ -73 грн. та платіжного доручення №166 від 29.04.2011р. була сплачена сума 438,00 грн., в тому числі ПДВ- 73 грн.

Таким чином, судом встановлено, що сума податку на додану вартість - 146,00 грн. була сплачена позивачем, зазначена сума увійшла до складу ціни придбаних послуг та була перерахована на розрахунковій рахунок продавця -ТОВ "Кримавтопорт".

Судом встановлено, що позивачем від ТОВ "Кримавтопорт" були отримані податкові накладні №253 від 29.04.2011 року на загальну сума 438,00 грн., в тому числі ПДВ -73,00 грн. та №194 від 22.04.2011 року на загальну сума 438,00 грн., в тому числі ПДВ -73,00 грн., зазначені суми ПДВ увійшли до складу податкового кредиту у декларації з ПДВ за травень 2011 року.

Так, відповідно до умов договору №289 від 01.06.2006 року ТОВ "Кумір-Брок" взяв на себе зобов'язання щодо надання послуг з декларування товарів, майна, транспортних засобів і інших предметів, які переміщаються через митний кордон України.

Згідно платіжного доручення №142 від 21.04.2011 року позивачем була сплачена сума у розмірі 1250,00 грн., в тому числі ПДВ -208,33 грн.

Таким чином, судом встановлено, що сума податку на додану вартість - 208,33 грн. була сплачена позивачем, зазначена сума увійшли до складу ціни придбаних послуг та була перерахована на розрахунковій рахунок продавця -ТОВ "Кумір-Брок".

Судом встановлено, що позивачем від ТОВ "Кумір-Брок" було отримано податкову накладну №26 від 19.04.2011 року на загальну сума 1250,00 грн., в тому числі ПДВ -208,33грн, зазначена сума ПДВ увійшла до складу податкового кредиту у декларації з ПДВ за травень 2011 року.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи почали такі основні фонди використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Факт нарахування (уплати) такого податку позивачем підтверджений та не оскаржувався під час розгляду справи відповідачем.

Таким чином, як свідчать матеріали справи, спірний податковий кредит підтверджується відповідними податковими накладними, наданими позивачем до перевірки, тому в цій частині відповідач також безпідставно зробив висновок в акті перевірки щодо завищення позивачем суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 354,33 грн.

Щодо завищення бюджетного відшкодування на суму 75744,00 грн. суд вказує наступне.

В акті перевірки також встановлено, що у розрахунок бюджетного відшкодування за травень 2011р. платником податків включена частина залишку від'ємного значення ПДВ у розмірі 75744,00 грн. за квітень 2011р., фактично сплачена постачальникам у зв'язку з будівництвом навісу для сушки рослинної сировини у с. Лікарстенному. Але відповідач вважає, що дана сума безпідставно внесена до суми бюджетного відшкодування заа травень 2011р., у зв'язку з тим, що позивач здійснював будівництво без наявності дозвільних документів на виконання будівельних робіт свідчить про відсутність ведення господарської діяльності спрямованої на досягнення економічних, соціальних результатів та додержання прибутку.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, позивач (Замовник) мав господарські відносини з ТОВ "Маком +" (Підрядчик) на підставі договору № 112 від 21.03.2011 року.

Відповідно до умов договору по дорученню Замовника Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати власними та притягненими силами роботу по об'єкту: Будівництво навісу для сушки рослинної сировини у с. Лікарственному, Сімферопольський район, АРК.

Відповідно до п. 3.1договору вартість послуг, які надаються за цим договором, є фіксованою, визначається згідно кошторису і складає 380000,00 грн., у т.ч. ПДВ 63333,33 грн.

Відповідно до договору здавання послуг Підрядником та приймання їх результатів Замовником оформлюється актом прийому-передачи наданих послуг протягом 3 (трьох) робочих днів після повідомлення Підрядником Замовнику про готовність предмета підряду до користування.

Відповідно цього договору строк дії договору з 21.03.2011р. по 31.12.2011р.

На виконання умов договору між позивачем та ТОВ "Маком +" (ін. код 37024509) були підписані такі документи: акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011р., довідка про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2011р. на суму 380000,00 грн. у т.ч. НДС 63333,33 грн., локальний кошторис№2-1-1 на будівельні роботи навісу для сушки рослинної сировини та підсумкову відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-1 на будівельні роботи.

Судом встановлено, що позивачем були отримані податкові накладні від ТОВ "Торгово-промислова компанія" №120 від 05.04.2011 року на загальну сума -56066,94 грн., в т.ч. ПДВ -9344,49 грн.(металопрофіль, саморізи), від ПП "Фірма Галла Крим" №426 від 22.04.2011 року на загальну сума -344,950 грн., в т.ч. ПДВ -57,50 грн.(будматеріали), від ПП "Рес Плюс" №49 від 11.04.2011 року на загальну сума -14400,00 грн., в т.ч. ПДВ -2400,01 грн. (цемент), від ПП "Мак Тис" №230 від 22.04.2011 року на загальну сума -3300,00 грн., в т.ч. ПДВ -550,00 грн. (щебінь), від ПП "Торгівельна марка "Тавр" №15 від 08.04.2011 року на загальну сума -352,50 грн., в т.ч. ПДВ -58,75 грн. (електроди), від ТОВ "Маком плюс" №92 від 27.04.2011 року на загальну сума -380000,00 грн., в т.ч. ПДВ -63333,33 грн. (роботи по будівництву навісу для сушки рослинної сировини).

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжних доручень №123 від 08.04.2011 року (призначення платежу - оплата рахунку №96 від 10.03.2011 року за електроди (5 кг.)) на суму 352,50 грн., в тому числі ПДВ -58,75 гривень, №1 від 05.04.2011 року (призначення платежу - оплата рахунку №05СФ000150 від 05.04.2011 року за будматеріали) на суму 56066,94 грн., в тому числі ПДВ -9344,49 гривень, №127 від 09.04.2011 року (призначення платежу - оплата рахунку №СФ-0000124 від 08.04.2011 року за цемент ПЦ 400 у мішках) на суму 14400,00 грн., в тому числі ПДВ -2400,01 гривень, №147 від 22.04.2011 року (призначення платежу - оплата рахунку №СФ-0000194 від 21.04.2011 року за щебінь) на суму 3300,00 грн., в тому числі ПДВ -550,00 гривень, №146 від 22.04.2012 року (призначення платежу - оплата рахунку №1064 від 20.04.2011 року за будматеріали) на суму 344,95 грн., в тому числі ПДВ - 57,49 гривен, №129 від 12.04.2012 року (призначення платежу - оплата за роботи по будівництву відповідно до кошторису на будівництво б/н від 21.03.2011р.) на суму 140000,00 грн., в тому числі ПДВ - 23333,33 гривен, №141 від 20.04.2012 року (призначення платежу - оплата за роботи по будівництву відповідно до договору №112 від 21.03.2011р. та кошторису на будівництво б/н від 21.03.2011р.) на суму 140000,00 грн., в тому числі ПДВ - 23333,33 гривен, №149 від 27.04.2012 року (призначення платежу - оплата за роботи по будівництву відповідно до договору №112 від 21.03.2011р. та кошторису на будівництво б/н від 21.03.2011р.) на суму 100000,00 грн., в тому числі ПДВ - 16666,67 гривен, була здійснена оплата за товари та послуги на загальну суму 454464,39 грн., в тому числі ПДВ -75744,07 грн.

Таким чином, судом встановлено, що сума податку на додану вартість були сплачена позивачем, зазначена сума увійшли до складу ціни придбаних послуг (товарів) та була перерахована на розрахунковий рахунок виконавця -ТОВ "Маком+" та інших контрагентів, у яких були придбані товари для будівництва навісу для сушки рослинної сировини.

Отже, суд не приймає до уваги твердження відповідача в акті перевірки на сторінці 13 абз. 5, у зв'язку з тим, що позивач не будував вказаний навіс самостійно, а замовив виконання цієї роботи у ТОВ "Маком+".

Вищевказаний навіс використовується позивачем як склад для зберігання та сушки виготовленої сировини, що є основним напрямком господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Радуга Трейдінг". Так, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємств судом вбачається, що основною діяльністю позивача є: оптова торгівля квітами та іншими рослинами, роздрібна торгівля фармацевтичними товарами, виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Враховуючи зазначене вище, позивачем також правомірно заявлено до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 75744,07 грн. за травень 2011 року.

Суд підкреслює, що ані в акті перевірки, ані в судовому засіданні представник податкового органу не заперечував та не спростував факт здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентами, разом з тим позивач надав суду належний та допустимі доказі на підтвердження виконання господарських операцій.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, зокрема, бюджетного відшкодування, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Слід зазначити, що відповідачем не доведено невідповідність виданих контрагентами позивача податкових накладних податковому законодавству України. Відповідачем також не заперечується та не спростовується факт оплати позивачем сум податку на додану вартість у ціні придбаних товарів та послуг. Тому, формування позивачем податкового кредиту на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних є обґрунтованим, а відтак зменшення відповідачем позивачу заявленої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість є безпідставним.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Крім того, суд зауважує, що Закон про ПДВ, який діяв на час формування позивачем податкового кредиту, та Податковий Кодекс України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит та у подальшому на бюджетне відшкодування від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

А відтак, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення йому задекларованої ним суми бюджетного відшкодування згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог статей 7 та 8 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст. 200 Податкового кодексу України. Інші статті цих нормативно-правових актів, так само як і інших законів не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/, на вартість яких нарахований податок на додану вартість, що включений платником податку до податкового кредиту.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Частиною 3 статті 2 КАС України встановлені основні принципи адміністративної юстиції, дотримання яких суб'єктом владних повноважень є складовою частиною демократичного суспільства у державі.

Вивчивши надані позивачем документи, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, суд дійшов висновку, що податковим органом прийнято рішення з порушення основних принципів адміністративної процедури.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а спірне податкове повідомлення -рішення№0001132302 від 19.08.2011р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим № 0001132302 від 19.08.2011 р.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Радуга Трейдінг" судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Панов О.І.