ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
ПОСТАНОВА
Іменем України
17 травня 2012 р. 15:08 Справа №2а-2279/12/0170/12
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котарева Г.М., при секретарі Бебешко М..В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Приватного підприємства «Фірма Оксамит»
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.12р. №0014802301
за участю представників:
позивача - Гаджиєва Ельнара Мазахирівна, довіреність № б.н. від 17.02.12; Макарова Тетяна Миколаївна, довіреність № б.н. від 17.02.12 , ;відповідача - не з'явився;
Суть спору: Приватне підприємство «Фірма Оксамит» (далі - позивач, ПП «Фірма Оксамит»)звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі - відповідач, ДПІ в м. Сімферополі ) з вимогами про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.12р. №0014802301.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що повідомлення-рішення відповідача, винесене на підставі проведеної перевірки, були винесені з порушенням норм податкового, цивільного та господарського законодавства.
Ухвалами Окружного адміністративного суду від 19.03.2012 року було відкрите провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 09.04.2012 було замінено відповідача по справі на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби .
Представники позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги з підстав наведених у позові.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, наведених в письмових запереченнях від 09.04.2012 за вих. № 2899/9/10-0 (а.с.60), в судове засідання 17.05.2012 явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час, день та місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до наданих заперечень представник відповідача вважав, що відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.
Суд, враховуючи те, що відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, керуючись ст. 128 КАС України, вважає можливим продовжити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши надані докази, суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.
Відповідач, здійснюючи свої повноваження у спірних відносинах є суб'єктом владних повноважень, спір що виник між сторонами пов'язаний із захистом прав позивача у сфері публічно-правових відносин і є справою адміністративної юрисдикції, його належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.
Приватне підприємство «Фірма Оксамит» є юридичною особою, що підтверджується, свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 146279, виданого Державним реєстратором Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради АР Крим 25.11.2009 року ( а.с. 10).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є платником податків на загальних підставах, є зареєстрованим у органах державної податкової служби як платник податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100029520 (а.с.11).
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог суд керувався нормативно-правовими актами, що діяли на час виникнення спірних правовідносин.
Як вбачається з п.п.41.1.1 п.41.1. ст. 41 ПК України, органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби є контролюючими органами в розумінні Кодексу.
Працівниками відповідача відповідно до Наказу від 12.012.2012 № 97 (а.с.62) проведено невиїзну позапланову перевірку ПП «Фірма Оксамит» з питань перевірки взаємовідносин з ПП «Украсвіт» за вересень 2011, за результатами якої складено Акт від 26.01.2012 № 684/23-4/30025401 (а.с.13) (далі - Акт перевірки).
Відповідно до висновків вказаного Акту перевірки (а.с.21) відповідачем зафіксовано порушення п.п.14.1.191 ст. 14, п.1851 ст. 185, п.188.1 ст. 188, п.п.187.1 «а» п.187 ст.187, п.201.1 ст. 201, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України , в результаті чого нараховано податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 50528,00 грн.
У зв'язку з встановленими порушеннями Відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 15.02.2012 № 0014802301 (а.с.12) про збільшення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 50528,00 грн. та застосування штрафних(фінансових) санкцій на суму 25264,00 грн.
14.02.2012 відповідачем було розглянуто та надано відповідь на заперечення позивача від 10.02.2012 вх. № 11490/10 до акту перевірки (а.с.71).
Не погодившись з прийнятим рішеннями позивач звернувся до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши докази, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з акту перевірки (а.с.64) та довідки з ЄДРПОУ АА № 231353 (а.с.119 )до основних видів діяльності за КВЕД позивача віднесено посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля хімічними продуктами.
Згідно податкової декларації з ПДВ , наданої позивачем за вересень 2011 вх. № 9008912579 від 19.10.2011, з урахуванням уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ за вх.. № 9012197074 від 15.12.2011 у рядку 10.1 позивач задекларував податковий кредит по операціям з ПП «Украсвіт» за вересень 2011 в сумі 50528,00 грн.(а.с.31-37).
Між позивачем та ПП «Украсвіт» 01.04.2011 було укладено договір купівлі-продажу № 52 (а.с.30), предметом якого є купівля-продаж засобів захисту рослин (п.1.1 договору).
Відповідно до вказаного договору умовами оплати є передоплата або оплата по факту поставки товару на розрахунковий рахунок продавця.
В акті перевірки відповідач зазначив, що згідно наданої відповіді з ДПІ в м. Херсоні від 27.12.2011(а.с. 68) за вих. № 12153/7/23-604 ПП «Украсвіт» віднесено до категорії «транзитерів» та встановлено взаємовідносини з контрагентом ТОВ «Агрозахист ЛКТ», якій має стан «11», діяльність його припинена, але не знято з обліку , свідоцтво про реєстрацію платника податку анульовано 23.06.2011 у зв'язку з наявністю в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців запису про відсутність за місцезнаходження, декларації з податку на прибуток не подавались за 1-й-3-й квартал 2011. Крім того, в акті перевірки зазначено, що основним видом діяльності ТОВ «Агрозахист ЛКТ» є інші види оптової торгівлі, оптова торгівля хімічними продуктами згідно з КВЕД до видів діяльності вказаного підприємства не віднесена. Також відповідачем з посиланням на відповідь ДПІ в м. Херсон зазначено, що ТОВ «Агрозахист ЛКТ» не має необхідних дозволів, складських приміщень, персонал, транспортних засобів та основних фондів, та інш., що вказує на неможливість останнього здійснення оптової торгівлі пестицидами та агрохімікатами, засобами захисту рослин та інш.
На підставі викладеного відповідач зробив висновок про фіктивність та безтоварність угод,у кладених між ПП «Украсвіт» та ТОВ «Агрозахист ЛКТ».
Крім того, відповідачем зазначено, про відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей у ПП «Украсвіт».
Як наслідок, відповідачем зроблено висновок про те, що ПП «Фірма Оксамит» проводить діяльність, спрямовану на отримання податкової вигоди шляхом формування штучного податкового кредиту з ПДВ.
Необхідно зазначити, що перевірка, відповідно до якої було складено Акт від 26.01.2012 № 684/23-4/3002540,1 була призначена Наказом від 12.01.2012 № 97 (а.с.62) на підставі п.п.78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, згідно з якою позапланова перевірка проводиться, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Відповідач зазначає, та це підтверджується матеріалами справи (зв. бік а.с.62, а.с.68), що передумовою проведення перевірки була службова записка від 12.01.2012 № 58/23-4 начальника управління податкового контролю юридичних осіб, складена у зв'язку з отриманням відповіді про проведення зустрічної звірки від ДПІ в м. Херсон від 27.12.2011 за вих. № 12153/7/23-604, відповідно до якої ПП «Украсвіт» віднесено до категорії транзитерів.
Слід зазначити, що норма п.п.78.1.1. ст.78 ПК України передбачає сукупність обставин, які надають право органам державної податкової служби проводити позапланові документальні перевірки, а саме:
- наявність інформації за результатами проведених перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації, які свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства;
- не надання платником податків пояснень та їх документального підтвердження на обов'язків письмовий запит протягом 10-ті днів з дня отримання запиту.
Суд враховує, що відповідач відповідно до п.п. 78.1.1. ст. 78 ПК України має керуватись або результатами перевірок інших платників податків, або податковою інформацією.
Відповідачем не надано жодного доказу проведення перевірок інших платників податків, в наслідок яких було виявлено будь-які факти порушення позивачем податкового законодавства. Як вбачається з відповіді ДПІ в м. Херсоні, перевірка ПП «Украсвіт» не проводилась.
Перелік податкової інформації та порядок ії отримання визначено ст.ст. 72,73 Податкового Кодексу.
Судом досліджено відповідь ДПІ в м.Херсон та встановлено, що вказаний документ не містить в собі будь-якої інформації про недостовірність даних по операціям ПП «Украсвіт» та ПП «Фірма Оксамит», а також про відсутність у ПП «Украсвіт» трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей, та інших відомостей, що унеможливлювали б проведення господарських операцій.
Більш того, зазначені висновки спростовуються матеріалами справи, а саме договором оренди складських приміщень від 26.01.2011 № 26/01-11, відповідно до якого ПП «Украсвіт» орендувало у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 складське приміщення, площею 25,0 кв.м. для здійснення господарської діяльності (а.с.121).
Таким чином, відповідачем не доведено наявність на час видання Наказу від 12.01.2012 № 97 будь-якої податкової інформації про порушення позивачем податкового законодавства.
Щодо встановленого за результатами перевірки порушення, суд зазначає наступне.
Згідно 14.1.191. ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.
Відповідно до підпункту «а» п.185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку, в тому числі з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Згідно п.188.1 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.
Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п.198.1 п.п. «а» ПК України).
З пункту 198.2 статті 198 ПК України вбачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Статтею 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно до положень п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Викладені норма свідчать про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.
Судом досліджено документи щодо господарських операцій позивача з ПП «Украсвіт» та встановлено, що податковий кредит сформований на підставі податкових накладних, які належним чином оформлені, внесені до реєстру отриманих податкових накладних (а.с.40,41) - податкові накладні від 01.09.2011 № 25 (сума ПДВ складає 12416,24 грн.), та від 05.09.2011 № 51 (сума ПДВ складає 38111,63 грн.).
Відповідач зазначає, що проведеною перевіркою був встановлений факт вчинення відповідачами нікчемного правочину, зокрема з причин того, що операції з придбання товару не мали реального товарного характеру - нікчемності операцій по ланцюгу постачання (ліквідація ТОВ «Агрозахист ЛКТ»)
Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів підприємницької діяльності.
Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідачем, в підтвердження правомірності своїх дій, не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи на час здійснення господарських операцій - контрагентів позивача.
З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, на час здійснення спірних господарських правовідносин, був наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до інформації ДПІ в м. Херсон, останніми тільки проводиться робота по збиранню доказової бази по ТОВ «АгрозахистЛКТ» для визнання угод з вказаним підприємством нікчемними, а відповідачем самостійно зроблено висновок про нікчемність всіх угод, які в подальшому було укладено контрагентом ТОВ «Агрозахист ЛКТ» - ПП «Украсвіт» з позивачем, що виходить за межи компетенції відповідача, оскільки, ані ТОВ «Агрозахист ЛКТ», ані ПП «Украсвіт» не відносяться до підконтрольних відповідачу суб'єктів господарювання.
Обставини товарності здійснення господарських операцій між ПП «Украсвіт» та ПП «Фірма Оксамит» в вересні 2011 щодо придбання засобів захисту рослин підтверджуються видатковими накладними (а.с.38, 39), транспортування товару від місця продажу до позивача - вантажними деклараціями ПП «Нічний експрес» (а.с.73) по маршруту Херсон-Сімферополь та поясненнями ПП «Украсвіт»(а.с.73-77,120); оплата придбаного товару - платіжними дорученнями (а.с.42-47).
Крім того, на підтвердження можливості отримання товару та його зберігання позивачем надано договір оренди нежитлового приміщення від 01.01.2011 № 09/а (а.с.117), укладений з Управлінням Виробничо-технологічної комплектації ЗАТ «Кримкурортбуд».
Суд також враховує, що в Акті перевірки від 26.01.2012 № 684/23-4/30025401 відповідачем не зазначено будь-яких доводів, які б спростовували факт отримання, оплати та оприбуткування товару позивачем.
Більш того, відповідно до приписів ч. 2 ст. 72 КАС України обов'язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо правомірності свого рішення, дії, чи бездіяльності покладається на відповідача по справі, якщо він заперечує проти позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 19.03.2012 було витребувано від відповідача докази нікчемності угод, або їх безтоварності, проте незважаючи на вимоги суду, будь-яких документів, підтверджуючих зазначені обставини, відповідачем надано не було.
Крім того, на думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема по ланцюгу постачання, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
Суд також враховує, що доводи про неможливість придбання товару ПП «Украсвіт» у ТОВ «Агрозахист ЛКТ», якій в подальшому був реалізований позивачу, через анулювання реєстрації платника податку на додану вартість 23.06.2011, є необґрунтованими, оскільки, як вбачається з матеріалів справи ПП «Украсвіт» придбало товар, якій в наступному було реалізовано позивачу, у ТОВ «Агрозахист ЛКТ», в березні 2011, що підтверджується витратними накладними (а.с.120,123-125), тобто до анулювання свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість
Натомість судом було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що товар від контрагента позивач отримав, що підтверджується видатковими накладними, сплатив вартість товару, в тому числі ПДВ, що підтверджується платіжним дорученнями та використав придбаний товар в своїй господарській діяльності.
Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового Кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.
Щодо тверджень відповідача щодо нікчемності правочину, укладеного між ПП «Фірма Оксамит» та ПП «Украсвіт» суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до пункту 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року N 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби можуть звертатись до судів із позовами про визнання угод недійсними та про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Але суд враховує, що таке право органи податкової служби мають реалізовувати виключно при наявності підстав та умов, передбачених законодавством України.
Суд зазначає, що частину 1 статті 207 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.
Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок встановлені частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до частини другої статті 203 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), що стосується також правочинів, які порушують публічний порядок. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Таким чином, органи податкової служби стосовно угод, які вони вважають такими, що суперечать інтересам держави та суспільства, можуть звертатись до судів із позовами виключно про стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими правочинами, посилаючись на їхню нікчемність.
Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Висновки про наявність або відсутність ознак угоди, які відносять її до такої, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства зазначаються судом у мотивувальній частині рішення по справі за позовом органів податкової служби про застосування наслідків вчинення угод, укладених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Судом встановлено, що висновки відповідача про те, що угода, укладена між позивачем та його контрагентом є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства,є необґрунтованими, не підтверджуються матеріалами справи та не відповідають вимогам діючого законодавства України з наступних підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Підстави недійсності господарського зобов'язання також встановлені ч.1 статті 207 ГК України, також до них законом віднесено вчинення угод з метою, що суперечить інтересам суспільства та держави.
У судовому засіданні що на підтвердження господарських операцій, що відбулися у перевіряємий відповідачем період, були надані копії відповідних банківських виписок та інших первинних документів. Всі первинні документи, що підтверджують здійснення між позивачем та контрагентом (ПП «Украсвіт») вищезазначеної господарської операції, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.
Згідно з частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за порушення правил ведення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Судом також враховано, що у разі коли встановлюється, що правочин вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, застосовуються санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК. Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Суд також враховує, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків, що відображено в бухгалтерському обліку платника податків , що під час судового розгляду було доведено позивачем, а саме наданим документами оприбуткування придбаного товару та його подальше використання в господарські діяльності (продаж іншим контрагентам) - картками рахунку 281 за вересень 2011 (а.с.78- 108).
Крім того, суд зазначає, що взаємовідносини позивача з ПП «Украсвіт» у вересні 2011 вже перевірялись відповідачем та було складено довідку від 15.12.2011 № 1829/23-4/30025401 (а.с.23-29) про відсутність порушень законодавства.
Таким чином, суд вважає, необґрунтованими висновки відповідача щодо завищення ПП «Фірма Оксамит» податкового кредиту з ПДВ, та відповідно податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 50527,87 грн.
Враховуючи висновок суду , про протиправність нарахування податкових зобов'язань з ПДВ - 50527,87 грн. суд зазначає, що безпідставними також є висновки про донарахування штрафних фінансових санкцій в сумі 25264,00 грн..
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі шляхом визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішення від 15.02.2012 №0014802301 про збільшення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 50528,00 грн. та застосування штрафних(фінансових) санкцій на суму 25264,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.
Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.
Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.
Таким чином, стягнення судових витрат, відповідно до рішення суду, не на користь суб'єкта владних повноважень, здійснюється з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку суб'єкта владних повноважень-відповідача.
Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 2146,00 грн. (а.с. 2,52)
В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача за рахунок коштів на утримання відповідача судові витрати у розмірі 21460,00 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору.
В судовому засіданні 17.05.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.160 КАС України повний текст постанови виготовлено 22.05.2012 року
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим рішення від 15.02.2012 №0014802301 про збільшення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 50528,00 грн. та застосування штрафних(фінансових) санкцій на суму 25264,00 грн.
3. Стягнути на користь Приватного Підприємства «Фірма Оксамит» (ідентифікаційний код 30025401, 95000, АР Крим, м. Сімферополь, проп. Перемоги, 82, кв.255) судові витрати з Державного бюджету України за рахунок коштів, призначених на утримання ДПІ у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби у розмірі 2146,00 грн.
У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі - з дня отримання нею копії постанови).
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
Суддя Котарева Г.М.
Суд | Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим |
Дата ухвалення рішення | 17.05.2012 |
Оприлюднено | 20.08.2012 |
Номер документу | 25175500 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Омельченко В'ячеслав Анатолійович
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Котарева Г.М.
Адміністративне
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим
Котарева Г.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні