Постанова

від 05.07.2012 по справі 2а-1670/3373/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2012 року м. ПолтаваСправа №2а-1670/3373/12

Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Петрова Л.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксавад" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

24 травня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оксавад" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 травня 2012 року №0002721502/560.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що висновки Акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 13 квітня 2012 року №817/15-222/30068377 про заниження податку на додану вартість на загальну суму 10300,84 грн. є необґрунтованими та спростовуються належним виконанням сторонами умов договору і первинними бухгалтерськими документами. Зауважує, що Приватне підприємство "Азимут Плюс" на момент здійснення господарських операцій було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мало свідоцтво платника податку на додану вартість. Господарські операції із вказаним контрагентом носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. Позивач, не погоджуючись з висновками податкової інспекції викладеними в Акті перевірки, вказує, що чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Позивач явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином /а.с. 113/.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином; причин неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань до суду не надав /а.с. 112/.

У своїх письмових запереченнях зазначав, що ПП "Азимут Плюс" документально відображало наявність фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Оксавад", яких фактично не було. Таким чином, податковий орган наполягає та тому, що господарські операції між позивачем та ПП "Азимут Плюс" оформлювалися лише первинною бухгалтерською документацією та були направлені на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту, не маючи реального товарного характеру.

Відповідно до частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

Суд, з огляду на неналежне ставлення позивача до захисту своїх інтересів у суді, визнав причину неявки представника позивача в судове засідання неповажною.

При цьому, беручи до уваги положення частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше місяця з дня відкриття провадження у справі та зважаючи на достатність наданих сторонами доказів у справі, суд вважає за можливе, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Оксавад" зареєстроване як юридична особа 23 липня 2004 року виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області, ідентифікаційний код 30068377, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи /а.с. 21/.

Позивач є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №235520607, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 20/.

Згідно наявної у матеріалах справи копії ліцензії Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 21 вересня 2011 року /а.с. 59-60/ позивач має право на здійснення господарської діяльності пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. Строк дії ліцензії з 21 вересня 2011року по 21 вересня 2016 року.

У період з 02 квітня 2012 року по 06 квітня 2012 року Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Оксавад" (код ЄДРПОУ 30068377) по питанню взаємовідносин з ПП "Азимут Плюс" (код ЄДРПОУ 36864964) за період з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено Акт від 13 квітня 2012 року №817/15-222/30068377 /а.с. 13-18/, у якому зафіксовано порушення :

- частин першої, другої статті 215, частин першої, п'ятої статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків;

- підпункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого дані, наведені в декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року про обсяги придбання та податковий кредит за перевіряємий період - не є дійсними та як наслідок зменшується сума податкового кредиту на загальну суму 10300,84 грн.

Відповідно висновків Акту перевірки, порушення податкового законодавства виникло у зв'язку із тим, що позивач ТОВ "Оксавад" здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб /а.с. 17/.

Контрагенту позивача ПП "Азимут Плюс" перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету /а.с. 16/.

На підставі Акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 11 травня 2012 року №0002721502/560, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 15451,26 грн., у тому числі 10300,84 грн. за основним платежем, 5150,42 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями /а.с. 10/.

Позивач не погодився із зазначеним податковим повідомленням-рішенням та оскаржив його до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 11 травня 2012 року №0002721502/560, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпункту "а " пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку /пункт 198.1. статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6. статті 198 цього ж Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Господарські відносини позивача (Замовник) з ПП "Азимут Плюс" (Виконавець) ґрунтувалися на підставі договірних відносин виконання робіт по виготовленню технологічних металевих контейнерів згідно виданих технічних умов для здійснення господарської діяльності ТОВ "Оксавад" по виконанню підрядних робіт.

Так, судом встановлено, що між ТОВ "Оксавад" (Замовник) та ПП "Азимут Плюс" (Виконавець) укладено договір від 05 вересня 2011 року №0509-1т /а.с. 23-24/, предметом якого є наступне: Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати у відповідності до умов даного Договору роботи, а Замовник зобов'язується прийняти якісно виконані роботи та оплатити їх /пункт 1.1. Договору/.

Згідно пункту 2.1. роботи, що виконуються Виконавцем за даним Договором: виготовлення технологічних металевих контейнерів згідно виданих технічних умов у кількості 2 (двох) штук.

Вартість одного виробу з врахуванням ПДВ складає: 30000,00 грн., у тому числі ПДВ 5000,00 грн. /пункт 6.1. Договору/

Пунктом 6.2. договору передбачено, що загальна вартість робіт за даним Договором з врахуванням ПДВ складає: 60000,00 грн., у томі числі ПДВ - 10000,00 грн.

На виконання досягнутої домовленості ТОВ "Оксавад" отримано від вказаного контрагента металеві контейнери і проведено їх оплату, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії податкових накладних, видаткових накладних, рахунків фактур.

За наслідками здійснення господарських операцій із ПП "Азимут Плюс", позивачу виписано наступні документи:

- податкову накладну від 08 вересня 2011 року №42 (номенклатура постачання товарів/послуг продавця контейнер НРГ) на загальну суму 60000,00 грн., у тому числі ПДВ 10000,00 грн. /а.с. 27/; видаткову накладну від 08 вересня 2011 року №ФЛ-0000155 (товар - контейнер НРГ) на загальну суму 60000,00 грн., у тому числі ПДВ 10000,00 грн. /а.с. 26/; рахунок-фактуру від 08 вересня 2011 року №ФЛ-00268 (товар - контейнер НРГ) на загальну суму 60000,00 грн., у тому числі ПДВ 10000,00 грн. /а.с. 25/;

- податкову накладну від 30 вересня 2011 року №49 номенклатура постачання товарів/послуг продавця брус 50х50, гофротруба, дріт сталевий, стрічка ізольована) на загальну суму 1805,03 грн., у тому числі ПДВ 300,84 грн. /а.с. 30/; видаткову накладну від 30 вересня 2011 року №ФЛ-0000156 (товар брус 50х50, гофротруба, дріт сталевий, стрічка ізольована) на загальну суму 1805,03 грн., у тому числі ПДВ 300,84 грн. /а.с. 29/; рахунок-фактуру від 30 вересня 2011 року №ФЛ-00269 (товар брус 50х50, гофротруба, дріт сталевий, стрічка ізольована) на загальну суму 1805,03 грн., у тому числі ПДВ 300,84 грн. /а.с. 28/.

Зазначені податкові накладні оформлені згідно із вимогами статті 201 Податкового кодексу України, підписані та скріплені печаткою контрагента позивача ПП "Азимут Плюс" (код ЄДРПОУ 36864964), яке на момент їх видачі знаходилося в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та було зареєстровано платником ПДВ /а.с. 35-36, 101/, із Акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Із залученої до матеріалів справи пояснювальної записки ТОВ "Оксавад" від 19 червня 2012 року судом встановлено, що металоконструкція (Контейнер НРП) виготовляється по індивідуальному проекту та не є товаром, що підлягає сертифікації. Контейнер РНП являє собою конструкцію, зібрану з окремих листів заліза, зварену зварювальним апаратом. Акти прихованих робіт не оформлялись, оскільки замовник не вимагав їх наявності /а.с. 58/.

Транспортування металевих контейнерів здійснювалося автомобілем НОМЕР_1, водій-власник автомобіля ОСОБА_1, що підтверджується наявним у матеріалах справи письмовими поясненнями представника позивача та не заперечується відповідачем /а.с. 114-116/. Приймання металевих контейнерів у м. Летичів та м. Волочиськ здійснювалося по довіреності ОСОБА_2, що підтверджується витягом з журналу реєстрації довіреностей /а.с. 107-108/.

Із пояснень представника позивача у судовому засіданні встановлено, що придбаний товар використаний у господарській діяльності позивача, а саме придбані металеві контейнери в подальшому були споруджені ТОВ "Оксавад" за договорами виконання підрядних робіт /а.с.68-81/, що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 26 жовтня 2011 року №Окс-097 /а.с. 62/, №Окс-098 /а.с. 63/.

Таким чином, ТОВ "Оксавад" віднесено до складу податкового кредиту за вересень 2011 року суму ПДВ по зазначеним податковим накладним всього на суму 10300,84 грн.

Доводи податкового органу про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП "Азимут Плюс", ґрунтується на висновку в Акті перевірки про те, що контрагенту позивача ПП "Азимут Плюс" перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету /а.с. 16/. Разом з тим, суд зауважує, що порушення порядку здійснення господарської діяльності ПП "Азимут Плюс" не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

З огляду на викладене, суд вважає, що податковий орган не перевірив у належний спосіб дійсність відповідних фінансово-господарських операцій.

Сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товарів в обумовлені строки покупцю, сторони один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею майна у власність та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Реальність господарських операцій позивача з ПП "Азимут Плюс" підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

Крім того, з метою дослідження кінцевої ланки даного ланцюгу правовідносин та підтвердження факту використання позивачем придбаних у ПП "Азимут Плюс" металевих контейнерів судом встановлено, що придбані металеві контейнери були встановлені за наступними адресами: Хмельницька область, м. Летичів, вул. Фрунзе, 36/1 та Хмельницька область, м. Волочисык, вул. Незалежності, 2-д, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією листа ТОВ "Атраком" /а.с. 56/.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що податковий кредит позивача за вересень 2011 року за результатами господарських операцій з ПП "Азимут Плюс" на суму ПДВ 10300,84 грн. позивачем сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, підтверджених первинними документами, виданих на реально отриманий товар та послуги, призначений для використання в господарській діяльності, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України. Натомість, висновок перевірки про завищення позивачем податкового кредиту на зазначену суму є необґрунтованим.

Доводи відповідача про нікчемність договору позивача з ПП "Азимут Плюс" відхиляються судом з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно із пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Реальність господарських операцій позивача з ПП "Азимут Плюс" підтверджується первинними бухгалтерськими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

Відповідачем не доведено, що договір позивача із вказаним контрагентом був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Суд, зазначає, що порушення порядку здійснення господарської діяльності ПП "Азимут Плюс" не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає необґрунтованим висновок перевірки про завищення позивачем податкового кредиту за вересень 2011 року в сумі 10300,84 грн. у зв'язку з віднесенням до його складу сум ПДВ з отриманих послуг від ПП "Азимут Плюс .

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до положень частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксавад" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 11 травня 2012 року №0002721502/560.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксавад" (код ЄДРПОУ 30068377) витрати зі сплати судового збору у розмірі 154,51 грн. /сто п'ятдесят чотири гривні п'ятдесят одна копійка/.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л.М. Петрова