Постанова

від 10.07.2012 по справі 5005/4638/2011 (27/156-10)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2012 р. Справа № 5005/4638/2011 (27/156-10)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької міської ради на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2011 року у справі№ 5005/4638/2011 господарського суду Дніпропетровської області за позовомЗаступника прокурора м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради доТовариства з обмеженою відповідальністю "АТОРІ" третя особаПівденна міжрайонна державна податкова інспекція у м. Кривому Розі Дніпропетровської області простягнення заборгованості в сумі 110423,42 грн. за участю представників: прокуроране з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно) позивачаОСОБА_4, дов. від 29.12.2012р. відповідачаОСОБА_5, дов. від 02.07.2012р. третьої особине з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належно)

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОРІ" заборгованості з орендної плати за земельну ділянку в розмірі 46 015,46 грн., посилаючись на приписи статті 206 Земельного кодексу України , статтю 526 Цивільного кодексу України , статті 193 , 224 Господарського кодексу України , а також статті 2 , 14 Закону України "Про плату за землю" , статті 24, 35 Закону України "Про оренду землі" .

Прокурор зазначив, що, відповідач неналежно виконує свій обов'язок по сплаті орендної плати, що за положеннями договору оренди земельної ділянки встановлюється та сплачується відповідно до розміру орендної плати, визначеної рішення Криворізької міської ради від 24.09.2008 року № 2741 "Про надання згоди на внесення змін до діючих договорів оренди земельних ділянок", без внесення змін до договору оренди земельної ділянки; заборгованість є різницею між встановленою вказаним рішенням орендною платою у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, та визначеною в договорі орендною платою у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки, яку сплачував орендар протягом спірного періоду.

Відповідач відхилив позов, вказуючи на його безпідставність та необґрунтованість сплата орендної плати здійснювалась згідно з умовами укладеного між сторонами договору; у надісланих міською радою пропозиціях щодо внесення змін до договору питання щодо наявності заборгованості з орендної плати не ставилось, згоду щодо зміни встановленого договором оренди земельної ділянки розміру орендної плати сторони не досягли.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

31.05.2011 року прокурор подав уточнення до позовних вимог, за яким просив стягнути з відповідача на користь позивача 99543,77 грн. заборгованості з орендної плати за період з листопада 2008 року по березень 2011 року, що підтверджується довідкою Південної міжрайонної державної податкової інспекції від 19.05.2011 року № 14894/10/15-349, та 10879,65 грн., нарахованої на підставі договору.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011 року (суддя Первушин Ю.Ю.) позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОРІ" на користь Криворізької міської ради 99 543,77 грн. заборгованості по орендній платі, 10879,65 грн. пені, 1104,24 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано виникненням у відповідача за умовами договору та положеннями чинного законодавства зобов'язання сплачувати орендну плати за землю у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі, що виконано лише в частині сплати орендної плати в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки землі, статтями 21, 24, 25 Закону України "Про оренду землі" , статтями 288, 276.2 Податкового кодексу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2011 року (судді: Шуба І.К. - головуючий, Павловський П.П., Лисенко О.М.) рішення місцевого господарського суду скасовано; в позові відмовлено; стягнуто з Криворізької міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АТОРІ" 552,13 грн. витрат по сплаті державного мита.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність встановлених обставин підстав для виникнення у відповідача зобов'язання сплачувати орендну плату у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, оскільки умовами укладеного сторонами договору оренди землі не передбачено право перегляду розміру та суми орендної плати однією із сторін договору без згоди іншої сторони.

Не погоджуючись з висновками Дніпропетровського апеляційного господарського суду, Криворізька міська рада подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову апеляційного господарського суду та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: не застосовано статті 2, 7 Закону України "Про плату за землю" , статті 1, 21, 30 Закону України "Про оренду землі" , пункти 6, 8, 12 договору про оренду земельної ділянки від 18.11.2008 року, якими сторони за власної волі узгодили випадки, в яких відбувається зміна умов договору у майбутньому.

Відповідач у судовому засіданні відхилив доводи касаційної скарги, зазначаючи на законність та обґрунтованість постанови апеляційної інстанції.

У судовому засіданні оголошувалась перерва до 12.год.00 хв. 10.07.2012 року.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами під час розгляду справи, 29.08.2008 року Криворізькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТОРІ" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого орендодавець, на підставі рішення міської ради від 27.02.2008 року № 2355 надав, а орендар прийняв в строкове платне користування під розміщення кафе земельну ділянку площею 0,0397 га, яка знаходиться на території парку ім. газети "Правда" у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, строком на 5 років; 18.11.2008 року договір оренди земельної ділянки від 29.08.2008 р. був зареєстрований у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 18.11.2008 року № 040810800917.

Пунктом 6 договору встановлена річна орендна плата у грошовій формі, яка вноситься орендарем незалежно від результатів діяльності орендаря у п'ятикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного Криворізьким міським управлінням земельних ресурсів, на рахунок Управління держказначейства у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, який вказано у цьому пункті.

Відповідно до пунктів 10, 11 договору, розмір нормативної грошової оцінки не є сталим та змінюється у зв'язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог діючого законодавства; Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору, обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації визначених законодавством, за затвердженою Кабінетом Міністрів формою, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору чи продовження його дії.

Згідно з пунктом 12 договору, розмір та сума орендної плати переглядаються без внесення змін до цього договору у разі, зокрема зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 кв.м земель міста, розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; в інших випадках, передбачених законодавством та цим договором.

Пунктом 13 договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, яка нараховується на суму боргу по орендній платі із розрахунку 120 % річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого боргу по орендній платі або на день його погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день такого погашення.

Пунктом 36 договору визначено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Судами також встановлено, що у зв'язку з внесенням змін до Законів України "Про оренду землі" та "Про плату за землю" 24.09.2008 року Криворізька міська рада прийняла рішення "Про надання згоди на внесення змін до діючих договорів оренди земельних ділянок", яким: надала згоду, у разі звернення орендарів на внесення змін до діючих договорів оренди земельних ділянок у частині річної орендної плати; встановивши річну орендну плату в трикратному розмірі земельного податку; рекомендувала орендарям звернутися до Криворізької міської ради щодо внесення змін до діючих договорів оренди земельних ділянок в частині розміру річної орендної плати за землю.

19.01.2009 року Криворізька міська рада надіслала відповідачу пропозицію про внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині розміру річної орендної плати за землю шляхом оформлення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, відповідачу було запропоновано змінити розмір річної орендної плати до 12 % відсотків нормативної грошової оцінки та вказано, що, у разі незгоди з даною пропозицією, питання щодо внесення змін до договору оренди земельної ділянки буде вирішуватися у судовому порядку.

31.03.2009 року позивач надіслав відповідачу проект додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та розрахунок орендної плати, яка відповідачем підписана не була.

За листом Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м. Кривому Розі від 19.05.2011 року № 14894/10/15-349 (а.с.109, т.2), доданою інформацією щодо справляння орендної плати за земельну ділянку відповідачем за період з листопада 2008 року по березень 2011 року (а.с.110, т.2), розрахунком договірних обов'язків по договору оренди земельної ділянки від 18.11.2008 року № 40810800917 з відповідачем за період з 18.11.2008 року по 01.05.2011 року, складеним начальником управління земельних ресурсів виконкому Криворізької міської ради (а.с.111-112, т.2), заборгованість відповідача з річної орендної плати за орендовану земельну ділянку за період з листопада 2008 року по березень 2011 року становить 99 543,77 грн..

На підставі інформаційної довідки Південної МДПІ (а.с.110, т.2) судом встановлено, що відповідачем були задекларовані та сплачені суми орендної плати за землю у період з листопада 2008 року по березень 2011 року на загальну суму 71102,69 грн., натомість сума орендної плати за землю у період з листопада 2008 року по березень 2011 року, обчислена у розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі, складає суму 170 646,46 грн., різниця між яким за вказаний період складає суму 99 543,77 грн.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться".

За статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто, зокрема, з договорів та інших правочинів, безпосередньо з актів цивільного законодавства, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства -безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування; за статтею 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону, господарського договору.

Статтею 96 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Землекористувачі повинні своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату. Відповідно до статей 24, 25 Закону України "Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасної сплати орендної плати. Орендар зобов'язаний виконувати встановлені щодо об'єкта оренди зобов'язання та виконувати обов'язки відповідно до умов договору оренди і Земельного кодексу України.

Згідно з статтею 21 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на час укладення договору) орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності). Річна орендна плата за земельні ділянки за земельні ділянки, які перебувають у державній та комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою, для земель несільськогосподарського призначення, трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Доводи про наявність заборгованості по орендній платі мають підтверджуватися належними доказами, зокрема, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за орендною платою .

За статтею 2 Закону України "Про плату за землю" (чинного на момент укладення договору оренди) плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати; ставки земельного податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких проведено, встановлено у відсотках від їх грошової оцінки. Ставкою податку є законодавчо встановлений розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про плату за землю" ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлено у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій -десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону. За частиною 8 статті 7 цього Закону податок на земельні ділянки на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі відповідного земельного податку, встановленого частинами першою та другою цієї статті; тобто, ставку податку (розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки відповідного цільового призначення) законодавчо унормовано даним положенням.

Водночас частиною 5 статті 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12% їх нормативної грошової оцінки.

Також за положеннями статті 288 Податкового кодексу України (чинний з 01.01.2011 року), відповідно до якого втратив чинність Закону України "Про плату за землю", підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки; розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; та не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки;

Відповідно до статті 276.2 Податкового кодексу України, податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів) на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, використання яких не пов'язано з функціональним призначенням цих територій та об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому в разі прийняття відповідним органом рішення про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства, ці обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування у встановленому законом порядку.

Така ж норма закріплена у частині 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якої, акти органів місцевого самоврядування прийняті в межах своїх повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями, посадовцями, а також громадянами, які постійно проживають на відповідній території. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи і організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяні місцевому самоврядуванню збитки їх діями або бездіяльністю, а також в результаті невиконання рішень органів і посадових осіб місцевого самоврядування.

Приписами статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що виникнення у відповідача зобов'язання сплачувати річну орендну плату за надану в оренду земельну ділянку в розмірі 12% від її нормативної грошової оцінки підтверджується встановленими обставинами справи, відповідає умовам укладеного договору оренди земельної ділянки та наведеним нормам законодавства; натомість відповідач здійснював сплату орендної плати всупереч умовам договору та законодавчо встановленому розміру плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки відповідного цільового призначення, в зв'язку з чим має заборгованість за користування земельною ділянкою за період 2008-2011 роки на загальну суму 99 543,77 грн., а з урахуванням пені нарахованої згідно пункту 13 договору за період з квітня 2010р по березень 2011р. у розмірі 10879,65 грн., загальна сума заборгованості відповідача за договором складає 110423,42 грн. Відповідач заборгованість у сумі 110423,42 грн. не сплатив, контррозрахунок суми заборгованості до суду не надав.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної відповідно до пункту 36 договору оренди земельної ділянки, зазначив, що висновок суду першої інстанції щодо обов'язку відповідача сплатити орендну плату за землю у розмірі, не передбаченому умовами договору, оренди землі не відповідає вимогам норм права, оскільки умовами договору оренди землі, укладеного між сторонами, не передбачено право перегляду розміру та суми орендної плати в односторонньому порядку без згоди іншої сторони.

При цьому суд апеляційної інстанції не спростував висновки місцевого господарського суду щодо змісту пунктів 6, 10, 11, 12 договору, як таких, що містять волевиявлення сторін з питань розміру орендної плати, порядку її обчислення, перегляду за умовами договору, а також залишив поза увагою як наведені приписи законодавства, не навівши у постанові норми закону, яка визначала б у даних правовідносинах інший законодавчо встановлений розмір плати за одиницю площі оподатковуваної земельної ділянки відповідного цільового призначення, як бази для обчислення орендної плати за земельну ділянку, ніж передбачений статтями 2, 7 Закону України "Про плату за землю" , Податковим кодексом України, статті 21 Закону України "Про оренду землі" , так і зміст рішення органу місцевого самоврядування.

Відтак судова колегія вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що відповідач, в порушення вимог статті 2 Закону України "Про плату за землю" , Податкового кодексу України, статті 96 Земельного кодексу України , статей 24 , 25 Закону України "Про оренду землі" , умов договору оренди земельної ділянки свої зобов'язання по вищезазначеному договору в добровільному порядку не виконував, не сплачував в повному обсязі орендну плату, в зв'язку з чим має заборгованість за користування земельною ділянкою за період 2008-2011 роки, з урахуванням пені; обставин справи щодо встановлення сторонами договором іншого регулювання порядку нарахування орендної плати з користування земельною ділянкою, ніж це передбачено умовами договору та чинним законодавством, апеляційним судом не встановлено.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Місцевий господарський суд, розглядаючи справу, вірно застосував чинне законодавство, встановив дійсні правовідносини сторін та обставини справи, виходячи з розподілу між сторонами обов'язку доказування обставин справи.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд апеляційної інстанції в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, не встановив дійсну природу спірних правовідносин сторін, не застосував наведені вище положення законодавства, що підлягали застосуванню, помилково скасувавши законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

За таких обставин касаційну скаргу слід задовольнити, скасувавши постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111 5 , 111 7 , пунктом 6 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Криворізької міської задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2011р. у справі № 5005/4638/2011 Господарського суду Дніпропетровської області скасувати.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.06.2011р. залишити в силі.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач