Рішення

від 12.07.2012 по справі 5006/9/87/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.07.12 р. Справа № 5006/9/87/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Стукаленко К.І., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Подколзіної Т.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства «Максервіс I», м. Макіївка, Донецька область

до відповідача: Комунального підприємства «Комунальник-15», м.Макіївка, Донецька область

про стягнення 123 678грн. 91коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Тахтаров О.Ф. - директор згідно наказу №01-к від 05.11.2008р.

від відповідача - не з'явився

У судовому засіданні 12.07.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 412) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне підприємство «Максервіс I», м. Макіївка, Донецька область, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Комунальник-15», м.Макіївка, Донецька область, суми заборгованості за договором №22 на технічне обслуговування, ремонт ліфтів від 04.01.2010р. у розмірі 88 471грн. 76коп., пені у розмірі 1 557грн. 57коп., 3% річних у розмірі 311грн. 66коп. та штрафу у розмірі 33 337грн. 92коп., усього 123 678грн. 91коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором щодо оплати виконаних робіт.

В підтвердження вказаних обставин позивачем надані копії договору №22 на технічне обслуговування, ремонт ліфтів від 04.01.2010р.; відомостей об'єктів (додатки до договору); додаткової угоди №05 від 01.02.2012р.; листа №3-213 від 24.05.2012р.; актів приймання виконаних робіт по ремонту та технічному обслуговуванню ліфтів за лютий 2012р., за березень 2012р., за квітень 2012р.; додатків до актів виконаних робіт; актів звірки взаємних рахунків від 26.04.2012р. та від 29.05.2012р.; вимоги №20 від 26.03.2012р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.509, 525, 526, 530, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 193 Господарського кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та наполягав на вирішені спору за наявними у справі матеріалами.

Відповідач представника у судове засідання не направив, про дату повідомлений належним чином; у відзиві №3-271 від 11.07.2012р. визнав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд проводити розгляд справи без участі представника відповідача.

З огляду на те, що неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України та вислухавши представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством «Комунальник-15» (далі - замовник) та Приватним підприємством «Максервіс I» (далі - підрядник) був укладений договір №22 на технічне обслуговування, ремонт ліфтів від 04.01.2010р. (далі - договір), за умовами якого замовник доручив, а підрядник прийняв на себе організацію і виконання робіт з часткового технічного обслуговування і ремонту ліфтів на об'єктах замовника.

Як визначено п. 2.1 договору в редакції Додаткової угоди №05 від 01.02.2012р. щомісячна оплата робіт складає 33 337грн. 92коп.

Замовник, як домовились сторони в п. 3.2.1 та п.5.7 договору, зобов'язаний своєчасно вносити плату за роботу з технічного обслуговування, ремонту ліфтів і диспетчерських систем на підставі підписаних актів не пізніше десятого числа наступного місяця.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором за період лютий-квітень 2012р. підтверджується:

актом приймання виконаних робіт з ремонту та технічного обслуговування ліфтів за лютий 2012р. на суму 32 765грн. 96коп., у т.ч. ПДВ 5 460грн. 99коп.;

актом приймання виконаних робіт з ремонту та технічного обслуговування ліфтів за березень 2012р. на суму 32 824грн. 69коп., у т.ч. ПДВ 5 470грн. 78коп.;

актом приймання виконаних робіт з ремонту та технічного обслуговування ліфтів за квітень 2012р. на суму 31 384грн. 10коп., у т.ч. ПДВ 5 230грн. 68коп.

Вказані акти підписані сторонами без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

Таким чином, позивачем за договором за вказаними актами були надані послуги на загальну суму 96 974грн. 75коп.

Як вбачається з пояснень позивача вартість робіт за лютий 2012р. була сплачена відповідачем частково у сумі 8 502грн. 99коп. Решта вартості робіт за лютий 2012р. у сумі 24 262грн. 97коп., за березень 2012р. у сумі 32 824грн. 69коп., за квітень 2012р. у сумі 31 384грн. 10коп., всього 88 471грн. 76коп. станом на час розгляду справи відповідачем сплачена не була.

Факт несплати вказаної вартості робіт, враховуючи визнання відповідачем позову в повному обсязі, відповідачем підтверджується.

Проаналізувавши укладений сторонами договір, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 837 Цивільного кодексу України, яка міститься у вказаній главі Цивільного Кодексу, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов'язку за договором стосовно оплати вартості робіт в повному обсязі згідно з п. 3.2.1 та п.5.7 договору не пізніше десятого числа наступного за звітним місяця, тобто, за актом приймання виконаних робіт за лютий 2012р. - до 10.03.2012р. включно, за березень 2012р. - до 10.04.2012р. включно, за квітень 2012р. - до 10.05.2012р. включно.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем остаточного розрахунку з позивачем впродовж вказаних строків, що призвело до порушення відповідачем зобов'язання як боржником, що прострочив виконання, у розумінні ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, враховуючи визнання відповідачем позову, про що зазначено у відзиві на позовну заяву №3-271 від 11.07.2012р. та прийняття його судом, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором №22 на технічне обслуговування, ремонт ліфтів від 04.01.2010р. у розмірі 88 471грн. 76коп. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основної заборгованості за договором позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за порушення строків оплати робіт за лютий 2012р. за період з 11.03.2012р. по 25.05.2012р. у розмірі 758грн. 94коп., за березень 2012р. за період з 11.04.2012р. по 25.05.2012р. у розмірі 605грн. 62коп. та за квітень 2012р. за період з 11.05.2012р. по 25.05.2012р. у розмірі 193грн. 01коп., усього 1 557грн. 57коп.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення штрафу у розмірі місячної суми договірних робіт у сумі 33 337грн. 92коп.

Оцінюючи правомірність позовних вимог в цій частині суд виходить із наступного.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в розумінні цього кодексу є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення їм прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.

Пунктом 6.1 укладеного договору передбачено, що у разу порушення строку оплати за виконані роботи, вказаного в п.3.2.1 та п.5.7 договору, замовник сплачує підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок арифметично вірний, відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству.

На підставі викладеного, враховуючи визнання позову відповідачем, позовні вимоги в частині стягнення пені за вказані періоди у розмірі 1 557грн. 57коп. підлягають задоволенню.

Пунктом 6.4 договору сторони також погодили, що при припиненні дій договору за ініціативою однієї із сторін без пред'явлення претензій другій стороні, перша сторона сплачує штраф у розмірі місячної суми договірних робіт.

Пунктом 2.1 договору в редакції Додаткової угоди №05 від 01.02.2012р. щомісячна оплата робіт встановлена у сумі 33 337грн. 92коп.

Як вбачається з матеріалів справи 24.05.2012р. листом №3-213 відповідач доводить до відома позивача про те, що з 01.06.2012р. до виконання обов'язків по управлінню житловим фондом приступає Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Лідер» та на підставі цього просить договір №22 від 04.01.2010р. вважати розірваним. Претензій щодо якості робіт відповідачем не заявлено.

Перевіривши розрахунок штрафу, заявленого до стягнення, суд дійшов висновку, що зазначений розрахунок відповідає розміру місячної суми договірних робіт, отже, відповідає фактичним обставинам справи.

На підставі наведеного, враховуючи визнання позову відповідачем, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення штрафу у розмірі місячної суми договірних робіт у сумі 33 337грн. 92коп. такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем відповідно вказаної статті нараховані 3% річних за лютий 2012р. за період з 11.03.2012р. по 25.05.2012р. у розмірі 151грн. 56коп., за березень 2012р. за період з 11.04.2012р. по 25.05.2012р. у розмірі 121грн. 41коп. та за квітень 2012р. за період з 11.05.2012р. по 25.05.2012р. у розмірі 38грн. 69коп., усього 311грн. 66коп.

Перевіривши розрахунок 3% річних за вказані періоди, суд дійшов висновку, що зазначені розрахунки арифметично вірні, відповідають фактичним обставинам справи та не суперечать чинному законодавству.

На підставі наведеного, враховуючи визнання позову відповідачем, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 311грн. 66коп. такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530, ст.ст. 546, 549, 610, 612, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України; ч.ч. 1, 7 ст. 193, ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 42-47, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Комунальник-15» (86145, м.Макіївка, Донецька область, м-н Первомайський, госпблок, ідентифікаційний код 32084631) на користь Приватного підприємства «Максервіс I» (86156, м. Макіївка, Донецька область, м-н Зелений, б.73, кв.145, ідентифікаційний код 36089586) заборгованість за договором №22 на технічне обслуговування, ремонт ліфтів від 04.01.2010р. у розмірі 88 471грн. 76коп., пеню у розмірі 1 557грн. 57коп., 3% річних у розмірі 311грн. 66коп. та штраф у розмірі 33 337грн. 92коп., усього 123 678грн. 91коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Комунальник-15» (86145, м.Макіївка, Донецька область, м-н Первомайський, госпблок, ідентифікаційний код 32084631) на користь Приватного підприємства «Максервіс I» (86156, м. Макіївка, Донецька область, м-н Зелений, б.73, кв.145, ідентифікаційний код 36089586) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 473грн. 58коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 12.07.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.07.2012р.

Суддя Стукаленко К.І.