Рішення

від 09.07.2012 по справі 18/5007/53/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "09" липня 2012 р. Справа № 18/5007/53/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Старков І.О., довіреність від 28.11.2011р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" (м.Тернопіль)

до Комунального підприємства магазину "Ветеран" (м.Житомир)

про стягнення 8299,65грн. (згідно заяви про зменшення позовних вимог, а.с.67-69).

Позивачем пред'явлено позов до відповідача про стягнення 9135,51грн., з яких: 6389,87грн. основного боргу, 1103,83грн. пені, 379,81грн. інфляційних, 239,62грн. річних, 1022,28грн. штрафу. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що згідно договору поставки №294-ЖТ/1019 від 28.04.2010р. він поставив відповідачу продукцію, за яку останній повністю не розрахувався.

11.06.2012р. через загальний відділ господарського суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач, здійснивши перерахунок пені, річних та інфляційних, просить стягнути з відповідача 8299,65грн. заборгованості, з яких: 6389,87грн. - основного боргу, 479,10грн. - пені, 312,45грн. -інфляційних, 95,85грн. - річних, 1022,38грн. - штрафу (а.с.67-69).

Ухвалою суду від 12.06.2012р. прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та ухвалено вважати заявленим до розгляду спір про стягнення з відповідача 8299,65грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог (а.с.67-69), на виконання вимог ухвали господарського суду від 12.06.2012р. надав довідку, в якій позивач повідомляє, що сума основного боргу відповідача станом на 09.07.2012р. не змінилась та складає 6389,87грн.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлений належним чином. Ухвали господарського суду від 23.05.2012р. та від 12.06.2012р., направлені на адресу відповідача (що зазначена в позовній заяві та витягу з ЄДРПОУ: м.Житомир, вул.Московська,54), повернуті поштовим відділення з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з п.п.116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 №01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23). Тому, примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою "адресат вибув", "адресат відсутній "і т.п. вважається належним доказом виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Окрім того, явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком. Суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги той факт, що неявка повідомленого належним чином представника відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 28 квітня 2010 року між ТОВ "Поділля-Тютюн", яке 18.02.2011р. перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" (а.с.25-26) (Продавець, позивач) та Комунальним підприємством магазином "Ветеран" (Покупець, відповідач) укладено Договір поставки №294-ЖТ/10 (а.с.6-11), за умовами якого продавець продає, а покупець приймає та оплачує тютюнові або інші вироби (п.1.1 договору).

Пунктом 4.3 договору встановлено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця або шляхом внесення готівки в касу продавця. За згодою постачальника тютюнові вироби можуть відпускатись покупцеві покупцеві на умовах повної передоплати, або товарного кредиту (п.4.5 договору).

Максимальний строк кредитування на тютюнові вироби становить сім календарних днів і обраховується з дати виписки накладної, а останнім днем розрахунку є сьомий календарний день. У випадку неодноразового постачання (2 і більше) в тиждень в одну торговельну точку, кредитування зменшується і оплата за продукцію проводиться від поставки до поставки (п.4.8 договору).

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 9342,90грн., що підтверджується видатковими накладними №ЖТ11-000007318 від 08.02.2011р., №ЖТ11-000008779 від 15.02.2011р., №ЖТ11-000010208 від 22.02.2011р. (а.с.12-14).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, в зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 6389,87грн., яка на час розгляду справи не змінилась.

У зв'язку із невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо повної та своєчасної сплати позивачу вартості отриманого товару, позивач 17.08.2011р. направив на адресу відповідача претензію про погашення заборгованості, однак відповідач відповідних оплат не здійснив, чим спонукав позивача звернутись із позовом до суду.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вже зазначалось, пунктом 4.8 договору визначено, що максимальний строк кредитування на тютюнові вироби становить сім календарних днів.

Судом встановлено, що відповідач не оплатив отриманий у позивача товар.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 6389,87грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача за прострочення виконання грошових зобов'язань на підставі розділу 5 договору 479,10грн. пені та 1022,38грн. штрафу.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 договору, у разі прострочення покупцем строків оплати вартості отриманого товару, він зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. У випадку прострочення платежу покупець сплачує на користь продавця одноразовий штраф у розмірі 16% від суми неоплаченого в строк товару за користування коштами.

З уточненого розрахунку позивача вбачається (а.с.67-69), що останній здійснюючи нарахування пені, невірно визначив облікову ставку НБУ, яка в період з 10.08.2010р. по 22.03.2012р. складала 7,75%.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір пені становить 492,55грн., проте позивач просить стягнути з відповідача 479,10грн., що є його правом.

Здійснивши перерахунок штрафу, господарський суд вважає що штраф в сумі 1022,38грн. нарахований обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 312,45грн. інфляційних та 95,85грн. 3% річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Позивач здійснив нарахування 3% на загальну суму заборгованості у розмірі 6389,87грн., починаючи з 15.02.2011р. по 14.08.2011р. (а.с.67-69), тоді як поставка товару згідно накладних відбувалась 08.02.2011р., 15.02.2011р. та 22.02.2011р.

Отже позивач не врахував, що умовами договору поставки передбачена відстрочка оплати товару сім календарних днів, у зв'язку з чим невірно провів розрахунок.

Що стосується стягнення інфляційних у розмірі 312,45грн. господарський суд зазначає наступне.

У відповідності з Рекомендацією Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ у випадку, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається з внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід вважати, що сума внесена в період з 1 по 15 число відповідно місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

Позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 312,45грн. заявлені позивачем за період з лютого 2011р. по липень 2011р. (а.с.67-69) підлягають частковому задоволенню, оскільки позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних не були враховані Рекомендації Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р.

Згідно розрахунку, здійсненого господарським судом, розмір 3% річних становить 88,70грн., інфляційних 166,31грн.; вимоги в частині стягнення 7,15грн. 3% річних та 146,14грн. необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Приписами ст.ст.525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 8146,36грн., з яких: 6389,87грн. - основного боргу, 479,10грн. - пені, 166,31грн. - інфляційних, 88,70грн. - 3% річних, 1022,38грн. - штрафу.

В частині стягнення 146,14грн. інфляційних та 7,15грн. 3% річних суд відмовляє за необґрунтованістю.

Витрати, пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства магазину "Ветеран" (10029, м.Житомир, вул.Московська, 54, код 20419929)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Мегаполіс-Україна" (46020, м.Тернопіль, вул.Д.Лук'яновича, 1, код 30622532)

- 6389,87грн. - основного боргу;

- 479,10грн. - пені;

- 166,31грн. - інфляційних;

- 88,70грн. - 3% річних;

- 1022,38грн. - штрафу;

- 1579,77грн. судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 146,14грн. інфляційних та 7,15грн. 3% річних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим. 1- в справу 2- позивачу (простим листом на адресу м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 19-21 (16поверх);

3- відповідачу (рек. з повід.)