Рішення

від 09.07.2012 по справі 5010/528/2012-27/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 липня 2012 р. Справа № 5010/528/2012-27/25

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія"

(вул. Торгова, 6, м. Долина, Долинського району, Івано-Франківської області,

77500)

до відповідача: Долинського об'єднання громадського харчування (вул. Незалежності 3/А,

м. Долина, Долинського району, Івано-Франківської області, 77500) в особі

Госпрозрахункового підрозділу "Ватра" Долинського об'єднання

громадського харчування (вул. Незалежності, 3/А, м. Долина, Долинського

району, Івано-Франківської області, 77500)

про стягнення заборгованості в сумі 9 743, 79 гривень, з яких 9 174, 15 гривень - основний борг, 474, 71 гривень - пеня, 94, 93 гривень - 3 % річних.

За участю представників сторін:

Від позивача: Павельчак В.С. - юрист (паспорт серія НОМЕР_1 виданий 17.02.2000 Долинським РВ УМВС України в Івано-Франківській області, довіреність від 23.05.2012 року).

Від відповідача: не з'явились.

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" (надалі позивач) звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Долинського об'єднання громадського харчування в особі Госпрозрахункового підрозділу "Ватра" Долинського об'єднання громадського харчування (надалі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 15 689, 52 гривень, з яких 11 274, 15 гривень - основна заборгованість, 535, 02 гривень - пеня, 103, 52 гривень - 3 % річних за користування чужими коштами, 338, 22 гривень - штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості, 3 382, 24 гривень - штраф у розмірі 30 % від суми заборгованості, 56, 37 гривень - інфляційні втрати за договором купівлі - продажу № 458 від 02.01.2011 року.

Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати у справі в сумі 1 609, 50 гривень.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 458 від 02.01.2011 року.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 11.05.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 5010/528/2012-27/25. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 24.05.2012 року.

Ухвалами суду від 24.05.2012 року, 07.06.2012 року розгляд справи відкладався на 07.06.2012 року, 09.07.2012 року відповідно, у зв'язку із неподанням витребуваних судом письмових доказів та нез'явленням представників сторін.

24.05.2012 року від позивача по справі надійшло клопотання (Вх. № 3491/2012 - свх. від 24.05.2012 року) про зменшення розміру позовних вимог. Своє клопотання позивач мотивує тим, що Госпрозрахунковим підрозділом "Ватра" Долинського об'єднання громадського харчування частково погашено заборгованість в сумі 1 000, 00 гривень, що підтверджується прибутковими касовими ордерами, які містяться в матеріалах справи, а саме прибутковий касовий ордер № 12286 від 11.05.2012 року на суму 500, 00 гривень, прибутковий касовий ордер № 13436 від 23.05.2012 року на суму 367,05 гривень, прибутковий касовий ордер № 13437 від 23.05.2012 року на суму 64, 29 гривень, прибутковий касовий ордер № 13435 від 23.05.2012 року на суму 68, 66 гривень, копії яких містяться в матеріалах справи (а. с. 57 - 61).

Таким чином, згідно поданого клопотання позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 14 689, 52 гривень, з яких 10 274, 15 гривень - основна заборгованість, 535, 02 гривень - пеня, 103, 52 гривень - 3 % річних за користування чужими коштами, 338, 22 гривень - штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості, 3 382, 24 гривень - штраф у розмірі 30 % від суми заборгованості, 56, 37 гривень - інфляційні втрати.

В судовому засіданні 09.07.2012 року представник позивача подав суду клопотання (Вх. №4550/2012 - свх. від 09.07.2012 року) про зменшення позовних вимог. Своє клопотання позивач мотивував тим, що Госпрозрахунковим підрозділом "Ватра" Долинського об'єднання громадського харчування частково погашено основну заборгованість в сумі 2 100, 00 гривень, у зв'язку з чим просить суд стягнути з Госпрозрахункового підрозділу "Ватра" Долинського об'єднання громадського харчування суму основного боргу в розмірі - 9 174, 15 гривень, пеню у розмірі 474, 71 гривень, 3 % річних за користування чужими коштами в розмірі 94, 93 гривень. Водночас, зазначеним клопотанням позивач відмовився від позовних вимог та просив суд припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3 % від суми заборгованості - 338, 22 гривень, штрафу у розмірі 30 % відсотків від суми заборгованості - 3 382, 24 гривень та інфляційних втрат в сумі - 56, 37 гривень, що у подальшому підтвердив представник позивача в судовому засіданні від 09.07.2012 року.

У відповідності до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Під збільшеним чи зменшеним розміром позовних вимог слід розуміти зміну кількісних показників у яких виражається позовна вимога.

Зазначені клопотання прийнято судом до розгляду. Справа розглядається у відповідності до зменшених позовних вимог.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у відповідності до заяви про зменшення позовних вимог та часткової відмови від позову.

Представник відповідача позовні вимоги визнала частково.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

02.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" (продавець) та Госпрозрахунковим підрозділом "Ватра" Долинського об'єднання громадського харчування (покупець) укладено договір купівлі - продажу № 458.

Згідно договору продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у договорі (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом договору, визначаються у накладних, які оформляються та підписуються сторонами при прийомі - передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару.

Згідно п. 4.1. договору - оплата кожної партії товару проводиться з відстрочкою платежу до 10 (десять) банківських днів з моменту отримання товару покупцем, представником покупця чи іншою особою, що підписує накладну, отримує товар. Такі особи вважаються уповноваженими покупцем. Підписані такими особами накладні чи інші супровідні документи є підставою для оплати за отриманий товар покупцем.

У розділі п'ятому сторони погодили відповідальність сторін. Таким чином у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки (п. 5.2. договору)

У випадку не оплати покупцем отриманого товару в строки, передбачені в п. 4.1. договору, більше ніж на 1 місяць з моменту отримання товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця штраф у розмірі 30 % від суми заборгованості за отриманий товар (п. 5.3. договору).

За односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань по договору, винна сторона сплачує штраф у розмірі 3 % від суми невиконаного зобов'язання (п. 5.4. договору).

У відповідності до п. 6.1. договору - всі спори між сторонами, по яких не було досягнуто згоди, вирішуються відповідно до вимог чинного законодавства України в Господарському суді, рішення якого є обов'язковим для виконання сторонами.

Позивач продав відповідачу в період з 27.12.2011 року по 14.03.2012 року окремими партіями товар харчового призначення, що підтверджується розхідними накладними, а саме № ГТ-0004329 від 27.12.2011 року на суму 469, 50 гривень, № ГТ-0004330 від 27.12.2011 року на суму 304, 45 гривень, № ГТ-0004335 від 27.12.2011 року на суму 1 273, 05 гривень, № ГТ-0004336 від 27.12.2011 року на суму 483, 70 гривень, № ГТ-0004337 від 27.12.2011 року на суму 1 304, 32 гривень, № ГТ-0004341 від 27.12.2011 року на суму 377,97 гривень, № ГТ-0004342 від 27.12.2011 року на суму 134, 50 гривень, № ГТ-0004343 від 27.12.2011 року на суму 587, 20 гривень, № ГТ-0004387 від 27.12.2011 року на суму 175, 40 гривень, № ГТ-0000383 від 03.01.2012 року на суму 468, 66 гривень, № ГТ-0000384 від 03.01.2012 року на суму 367, 05 гривень, № ГТ-0000385 від 03.01.2012 року на суму 536, 90 гривень, № ГТ-0000386 від 03.01.2012 року на суму 336, 80 гривень, № ГТ-0000387 від 03.01.2012 року на суму 736,50 гривень, № ГТ-0000391 від 03.01.2012 року на суму 428, 90 гривень, № ГТ-0000392 від 03.01.2012 року на суму 716, 32 гривень, № ГТ-0000394 від 03.01.2012 року на суму 144, 84 гривень, № ГТ-0002660 від 17.01.2012 року на суму 206, 50 гривень, № ГТ-0002661 від 17.01.2012 року на суму 446, 20 гривень, № ГТ-0002662 від 17.01.2012 року на суму 43, 80 гривень, № ГТ-0002666 від 17.01.2012 року на суму 26, 75 гривень, № ГТ-0002667 від 17.01.2012 року на суму 105, 96 гривень, № ГТ-0002668 від 17.01.2012 року на суму 213, 10 гривень, № ГТ-0002669 від 17.01.2012 року на суму 591, 05 гривень, № ГТ-0002671 від 17.01.2012 року на суму 20, 75 гривень, № ГТ-0002673 від 17.01.2012 року на суму 145, 38 гривень, № ГТ-0002674 від 17.01.2012 року на суму 488, 90 гривень, № ГТ-0002675 від 17.01.2012 року на суму 63, 00 гривень, № ГТ-0002101 від 14.03.2012 року на суму 133, 84 гривень, № ГТ-0002102 від 14.03.2012 року на суму 378, 50 гривень, № ГТ-0002101 від 14.03.2012 року на суму 133, 84 гривень, копії яких містяться в матеріалах справи (а. с. 14 - 43).

Відповідач, прийняв товар за якістю та кількістю, що підтверджується підписом відповідача на розхідних накладних, однак за поставлений товар своєчасно не розрахувався, у зв'язку із чим перед позивачем утворився борг в сумі 9 174, 15 гривень. Факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується Актом звірки розрахунків від 03.05.2012 року за підписам бухгалтера ТзОВ "Галицька торгова компанія" та бухгалтерів Ватра ГВП Долинського ОГХ (а. с. 47).

На адресу відповідача Ватра ГВП Долинського ОГХ надсилалась претензія (Вих. № 617 від 13.03.2012 року) з вимогою негайно погасити заборгованість. Факт одержання претензії підтверджується підписом відповідача на примірнику претензії з відміткою про отримання 14.03.2012 року (а. с. 44).

09.04.2012 року на адресу відповідача Ватра ГВП Долинського ОГХ повторно надіслано претензію (Вих. № 724 від 09.04.2012 року) з вимогою негайно сплатити заборгованість за поставлений товар (а. с. 45). Факт надсилання претензії підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з відміткою про одержання відповідачем 13.04.2012 року (а. с. 46).

У відповідності до п. 5.2. договору, за прострочення терміну оплати за поставлену продукцію відповідачу нарахована пеня в розмірі 474, 71 гривень за період з 24.03.2012 року по 09.07.2012 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу за прострочення виконання зобов'язання по оплаті отриманої продукції нараховано 94, 93 гривень - 3 % річних за період з 24.03.2012 року по 09.07.2012 року.

Суд вважає позов таким, що підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд дослідив матеріали справи та дав оцінку письмовим доказам, які містяться в матеріалах справи. Отже, як вбачається зі справи, 01.01.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" (продавець) та Госпрозрахунковим підрозділом "Ватра" Долинського об'єднання громадського харчування (покупець) укладено договір купівлі - продажу № 458 , згідно якого продавець передає у власність, а покупець приймає та оплачує товар на умовах, визначених у договорі .

Відповідно до п. 1.2. договору найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом договору, визначаються у накладних, які оформляються та підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару

Приписами ст. 95 ЦК України встановлено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Суд, дослідивши Положення про госпрозрахунковий відособлений підрозділ "Ватра" Долинського об'єднання громадського харчування Долинського районного споживчого товариства встановив, що у відповідності до п. 1.6. положення - підрозділ не є юридичною особою.

Начальник підрозділу діє від імені підприємства і представляє його інтереси, укладає договори згідно з довіреністю підприємства (п. 4.4. Положення).

Однак, дослідивши документи судом встановлено, що в матеріалах справи не міститься довіреності, яка б уповноважувала начальника госпрозрахункового відособленого підрозділу "Ватра" Долинського об'єднання громадського харчування на укладення договору на купівлю - продаж продуктів харчування, а також на підписання документів по виконанню цього договору, внесення змін та доповнень до договору, розірвання договору.

Приписами ч. 2 ст. 203 ЦК України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

З вказаного вище слідує, що укладення договору начальником госпрозрахункового відособленого підрозділу "Ватра" Долинського об'єднання громадського харчування без наявності довіреності виданої юридичною особою не відповідає вимогам ст. 95 ЦК України та Положення про госпрозрахунковий відособлений підрозділ "Ватра" Долинського об'єднання громадського харчування Долинського районного споживчого товариства.

Отже, на час укладення договору, начальник підрозділу "Ватра" Долинського об'єднання громадського харчування не мав необхідний обсяг цивільної дієздатності для укладення договору від імені госпрозрахункового відособленого підрозділу "Ватра" Долинського об'єднання громадського харчування .

Відповідно до п. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Факт отримання товару за видатковими накладними, які перелічені вище підтверджується відтисками печаток та підписами уповноваженої особи відповідача у накладних в графі "товар одержав", копії яких містяться у матеріалах справи (а. с. 14 - 43).

Отже, продаж відповідачу товару слід вважати такою, що передана позивачем безпосередньо за розхідними накладними на позадоговірній основі.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно положень статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В порушення зобов'язань відповідач, не провів своєчасно та в повному обсязі розрахунок за отриманий від позивача товар, у зв'язку із чим заборгованість відповідача на момент прийняття рішення складає 9 174, 15 гривень, що підтверджується розхідними накладними та Актом звірки взаємних розрахунків.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вище наведене, факт порушення відповідачем зобов'язань підтверджується матеріалами справи, тому позовні вимоги щодо стягнення 9 174,15 гривень - заборгованості за поставлений товар, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується вимоги позивача про стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання, у відповідності до п. 5.2. договору де сторони домовились, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки, то слід вказати наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 зазначеної статті).

Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Однак, як встановлено судом, договір купівлі - продажу № 458 від 02.01.2011 року підписаний не уповноваженою особою, у зв'язку із чим вважається нікчемним з моменту укладення, а зобов'язання між сторонами вважаються позадоговірними то в силу приписів ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 546, 547, 548 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про несвоєчасне виконання грошового зобов'язання" суд спростовує доводи позивача про обґрунтованість заявленої ним вимоги про стягнення пені та приходить до висновку, що у вимозі про стягнення з відповідача 474, 71 гривень пені за неналежне виконання грошового зобов'язання - слід відмовити.

Щодо вимоги позивача, про стягнення з відповідача 3 % річних за неналежне виконання зобов'язання то вона підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивачем правомірно нараховано 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання по оплаті отриманої продукції за період з 24.03.2012 року по 09.07.2012 року в сумі 94, 93 гривень.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Щодо заяви позивача про відмову від позову в частині стягнення з відповідача штрафу у розмірі 3 % від суми заборгованості - 338, 22 гривень, штрафу у розмірі 30 % відсотків від суми заборгованості - 3 382, 24 гривень та інфляційних втрат в сумі - 56, 37 гривень то слід вказати наступне.

Розглянувши заяву позивача (Вх. №4550/2012 - свх. від 09.07.2012 року) про зменшення позовних вимог, яка по своїй правовій природі є і заявою про часткову відмову від позовних вимог, суд вважає, що дана заява не суперечить чинному законодавству, за своїм змістом є такою, що не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб, а тому суд вбачає, що наявні всі підстави для її прийняття.

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі у ході судового процесу відмовитися від позову, враховуючи, що подана заява про відмову від позову стосується виключно предмета позову. Таким чином, зважаючи на приписи ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у суду відсутні підстави для відмови позивачу в задоволенні його клопотання.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, одночасно із прийняттям відмови позивача від позову, господарський суд припиняє провадження у справі.

Судом роз'яснені наслідки припинення провадження у справі, передбачені ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а саме: у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

За наведених обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині відмови від позовних вимог щодо стягнення штрафу у розмірі 3 % від суми заборгованості - 338, 22 гривень, штрафу у розмірі 30 % відсотків від суми заборгованості - 3 382, 24 гривень та інфляційних втрат в сумі - 56, 37 гривень , тому провадження у справі слід припинити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Господарські витрати, за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, слід покласти на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 11, 95, 203, 205, 215, 236, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 548, 549, 612, 625, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання", ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" (вул. Торгова, 6, м. Долина, Долинського району, Івано-Франківської області, 77500) до Долинського об'єднання громадського харчування (вул. Незалежності 3/А, м. Долина, Долинського району, Івано-Франківської області, 77500) в особі Госпрозрахункового підрозділу "Ватра" Долинського об'єднання громадського харчування (вул. Незалежності, 3/А, м. Долина, Долинського району, Івано-Франківської області, 77500) про стягнення заборгованості в сумі 9 743, 79 гривень, з яких 9 174, 15 гривень - основний борг, 474, 71 гривень - пеня, 94, 93 гривень - 3 % річних - задовольнити частково.

Стягнути з Долинського об'єднання громадського харчування (вул. Незалежності 3/А, м. Долина, Долинського району, Івано-Франківської області, 77500, ідентифікаційний код: 01753693) в особі Госпрозрахункового підрозділу "Ватра" Долинського об'єднання громадського харчування (вул. Незалежності, 3/А, м. Долина, Долинського району, Івано-Франківської області, 77500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька торгова компанія" (вул. Торгова, 6, м. Долина, Долинського району, Івано-Франківської області, 77500, ідентифікаційний код: 34535868) - 9 269, 08 гривень (дев'ять тисяч двісті шістдесят дев'ять гривень вісім копійок) заборгованості, з яких 9 174, 15 - основний борг та 94, 93 гривень - 3 % річних, а також 1 531, 09 гривень (одну тисячу п'ятсот тридцять одну гривню дев'ять копійок) сплаченого судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 474, 71 гривень (чотириста сімдесят чотири гривні сімдесят одної копійки) - відмовити.

В частині стягнення штрафу у розмірі 3 % від суми заборгованості - 338, 22 гривень, штрафу у розмірі 30 % відсотків від суми заборгованості - 3 382, 24 гривень та інфляційних втрат в сумі - 56, 37 гривень - провадження припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11.07.12

Суддя Михайлишин В. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"