Рішення

від 10.07.2012 по справі 5011-3/8256-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-3/8256-2012 10.07.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредитЛізинг»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімкомплект-Україна»

Про стягнення 67 180,48 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Просалова О.Є. -по дов. № б/н від 12.10.2011

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредитЛізинг»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімкомплект-Україна»55 200,07 грн. основного боргу по сплаті лізингових платежів, 7 893,76 грн. збитків від зміни індексу інфляції, 4 086,65 грн. -3 % річних, в зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору фінансового лізингу № 928-LD від 11.11.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2012 порушено провадження у справі № 5011-3/8256-2012 та призначено її до розгляду на 10.07.2012.

Позивач в судовому засіданні 10.07.2012 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судове засідання 10.07.2012 не з'явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 25.06.2012 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, оскільки

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 25.06.2012 було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Механізаторів, 2, яка згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 10.07.2012 є юридичною адресою відповідача.

Проте, ухвала суду надіслана за вищевказаною адресою була повернута до суду поштовим відділеннями зв'язку, оскільки адресат за вказаною адресою не знаходиться.

Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.07.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

11.11.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(лізингодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімкомплект-Україна» (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 928-LD (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору позивач приймає на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця та передати предмет лізингу у користування відповідачу на строк та на умовах, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний відповідачем.

Ціна предмету лізингу становить еквівалент 18 216,73 доларів США, що на день укладення договору становить 105 300,00 грн..

Згідно додатку № 1 (Специфікація) предметом лізингу є навантажувач дизельний 3-х тонний СРСD 30 ЕВ з 3-х метровою мачтою у кількості 1 штуки.

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено лізингові платежі, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 55 200,07 грн. та за неналежне виконання зобов'язань нараховані збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 7 893,76 грн. та 3% річних в сумі 4 086,65 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»та ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами розділу 3 договору передача предмету лізингу оформлюється шляхом складання акту приймання-передачі майна, який підписується повноважними представниками лізингодавця, лізингоодержувача та продавця.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі акту приймання-передачі від 17.11.2008, підписаного та скріпленого печатками позивача, відповідача та продавця, відповідач прийняв предмет лізингу : навантажувач дизельний 3-х тонний СРСD 30 ЕВ з 3-х метровою мачтою, серійний номер D 80300289 у кількості 1 штуки.

Згідно п. 7.1. договору складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в Графіку лізингових платежів у додатку № 2 до цього договору.

Відповідно ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно п. 7.2.2. договору періодичні лізингові платежі сплачуються за курсом платежу (офіційним курсом обміну валюти Національного банку України, який діє на дату платежу, тобто на дату визначену в додатку № 2 до договору) і складається з :

А) відшкодування, яке є гривневою сумою, визначеної в Графіку, помноженої на курс фінансування (курс долара США/ЄВРО до гривні, за яким лізингодавець здійснив оплату суми фінансування, що визначається в додатковій угоді до договору);

Б) комісії лізингодавця, яка розраховується як різниця суми лізингового платежу та відшкодування, яка не може бути меншою за 1 гривню та наступних змінних складових:

В) ПДВ на суму нарахованої до сплати комісії, згідно з підпунктом Б) пункту 7.2.2., що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановленому на день нарахування такої комісії за відповідний проміжок часу, розраховану від ціни предмету лізингу.

Додаток № 2 (Графік сплати лізингових платежів), оформлений у вигляді таблиці, містить дати сплати платежів (колонка таблиці № 1), суми лізингових платежів (колонка таблиці № 3) та суми складових лізингових платежів (колонка таблиці № 4).

Згідно п. 7.5. договору в цілях податкового обліку датою нарахування лізингових платежів за виключенням відшкодування, вважається дата платежу.

Відповідно до п. 7.6. договору позивач може письмово повідомити відповідача про суму лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з цим договором, до чергової дати платежу.

Сума лізингового платежу, що зазначається в повідомленні про лізинговий платіж, визначається по офіційному курсу обміну валют Національного банку України на дату повідомлення.

У разі якщо офіційний курс обміну валюти Національного банку України, який діє на дату повідомлення не співпадає з офіційним курсом обміну Національного банку України на дату платежу лізингодавець самостійно здійснює перерахунок лізингового платежу і враховує таку різницю при здійсненні оплати.

Коригування суми здійснюється за наступною формулою:

К = (С*КДП)- (С*КП), де

К - сума коригування

С - сума платежу, що зазначена в додатку № 2 до цього договору.

КДП - Курс на дату платежу

КП - Курс повідомлення

За виключенням очевидної помилки позивача, суми платежу, визначені позивачем, як обумовлено вище, є остаточними і обов'язковими для сторін.

Позивач звільняється від відповідальності перед відповідачем у випадку помилки у зазначених повідомленнях позивача.

Якщо відповідач не отримав з будь-яких причин зазначене в цьому пункті повідомлення відповідач не звільняється від зобов'язання та відповідальності щодо повноти та своєчасності сплати лізингових платежів.

Пунктом 7.7. договору сторони визначили, що відповідач сплачує на користь позивача лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в додатку № 2 до цього договору на розрахунковий рахунок позивача.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання по оплаті щомісячних лізингових платежів повністю не виконав, тому сума загальної заборгованості по черговим лізинговим платежам, яка за обґрунтованими розрахунками позивача за період з травня 2009 року по липень 2010 року становить 55 200,07 грн.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пункт 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»визначає, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного внесення лізингових платежів за період з травня 2009 року по липень 2010 року у повному обсязі.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України також визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення боргу по сплаті лізингових платежів в розмірі 55 200,07 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату по лізинговим платежам не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по оплаті лізингових платежів, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 7 893,76 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 4 086,65 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок боргу з урахуванням індексу інфляції позивачем здійснений у відповідності до листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» відповідно до яких розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми боргу на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочки виплати заборгованості.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 7 893,76 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 4 086,75 грн. (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідачі доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надали.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімкомплект-Україна» (м. Київ, вул. Механізаторів, 2, код ЄДРПОУ 32587432) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(м. Київ, вул. П.Сагайдачного, 22/1, код ЄДРПОУ 33942232) 55 200 (п'ятдесят п'ять тисяч двісті) грн. 07 коп. основного боргу по лізинговим платежам, 7 893 (сім тисяч вісімсот дев'яносто три) грн. 76 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 4 086 (чотири тисячі вісімдесят шість) грн. 65 коп., 1 609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

СуддяВ.В. Сівакова

Рішення підписано 12.07.2012.