Рішення

від 11.07.2012 по справі 5009/1755/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/32/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.12 Справа № 5009/1755/12

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод важкого кранобудування (ПАТ "Запоріжкран") (69015, м. Запоріжжя, вул. Кияшка, 16-а)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметторг-Юг" (69091, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 51, оф. 30)

про стягнення 819 507 грн. 68 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача: Барнаш І.В., дов. №1501/01 від 15.01.2012р.

Від відповідача : не з'явився

Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод важкого кранобудування (ПАТ "Запоріжкран") звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметторг-Юг" 567 525 грн. 84 коп. заборгованості по договору № 29/2152 від 22.02.2011р. та 251 981 грн. 84 коп. пені.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010р., протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 11.05.2012р., справу № 5009/1755/12 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 14.05.2012р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5009/1755/12, присвоєно справі номер провадження 27/32/12 та призначено судове засідання на 13.06.2012р.

Ухвалою суду від 13.06.2012р. розгляд справи відкладався на 11.07.2012р., відповідно до ст.. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою представника відповідача.

11.07.2012р. продовжено судовий розгляд справи № 5009/1755/12.

11.07.2012р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві. Просить суд стягнути з відповідача 567 525 грн. 84 коп. заборгованості по договору № 29/2152 від 22.02.2011р. та 251 981 грн. 84 коп. пені.

Представник відповідача у судові засідання, відкриті 13.06.2012р. та 11.07.2012 р. не з'явився. Письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи.

Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання отримано уповноваженим представником відповідача 30.05.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (оригінал міститься в матеріалах справи), ухвалу суду від 13.06.2012р. про відкладення розгляду справи на 11.07.2012р. було надіслано відповідачу 14.06.2012р., про що свідчить штамп вихідної кореспонденції № 09-11а/7267 від 14.06.2012р. та реєстр відправки поштової кореспонденції.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи -подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. "Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Неявка представника відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути -визнання права.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов -це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально -правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Згідно з ст. 20 ГПК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Позивач та відповідач у справі мають право на здійснення підприємницької діяльності.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Господарським судом встановлено, що 22.02.2011р. між Публічним акціонерним товариством "Запорізький завод важкого кранобудування" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрметторг-Юг" (продавець) укладеного договір № 29/2152.

Відповідно до п. 1 договору продавець зобов'язується поставити, а покупець оплатити та прийняти наступний товар -корпус підшипника вартістю 1 264 788 грн. 00 коп.

Пунктом 3 договору сторони узгодили строк поставки, а саме: 1-а партія (100 шт.) - 14.03.2011р., 2-а партія (100 шт.) -21.03.2011р., 3-я партія (100 шт.)-28.03.2011р., 4-а партія (100 шт.) - 04.04.2011р., 5-а партія (100 шт.) -11.04.2011р., 6-а партія (100 шт.) - 18.04.2011р., 7-а партія (100 шт.) -25.04.2011р., 8-а партія (100 шт.) -16.05.2011р., 9-а партія (100 шт.) - 23.05.2011р., 10-а партія (100 шт.) - 30.05.2011р., 11-а партія (100 шт.) - 06.06.2011р., 12-а партія (60 шт.) - 13.06.2011р.

Відповідно до п. 13 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється наступним чином: авансовий платіж у розмірі 50 % шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, відповідно до виставленого продавцем рахунку; остаточний платіж у розмірі 50 % здійснюється на протязі 10 банківських днів з моменту поставки товару, при умові надання продавцем рахунку та належним чином оформленої товаротранспортної документації.

Виконуючи умови п. 13 договору позивачем було перераховано відповідачу платіжним дорученням № 981 від 22.02.2011р. авансовий платіж в розмірі 632 394 грн. 00 коп.

Відповідач на підставі зазначеного договору поставив позивачу товар: за видатковою накладною № РН-0000018 від 27.04.2011р. на суму 19 992 грн. коп., за видатковою накладною № РН-0000023 від 07.11.2011р. на суму 44 876 грн. 16 коп. Всього на загальну суму 64 868 грн. 16 коп.

Додатковою угодою № 3 від 21.11.2011р. до договору викладено у наступній редакції пункти договору: п. 2 - загальна сума поставки складає 64 868 грн. 16 коп.; п. 13 - розрахунок за поставлений товар здійснюється авансовим платежем у розмірі 100 % шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця; п. 5 договору -продавець зобов'язується повернути зайво перераховану ним частину авансового платежу у розмірі 567 525 грн. 84 коп. в термін до 10.12.2011р.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки товар не було поставлено у встановлений договором строк, 06.09.2011р. за № 100-524 та 26.12.2011р. за № 140-1134, в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України покупець звернувся до продавця з претензіями повернути авансовий платіж у розмірі 567 525 грн. 84 коп.

Претензії позивача залишилася відповідачем без відповіді та задоволення.

В матеріалах справи міститься акт звірки взаємних розрахунків, який узгоджений, підписаний обома сторонами та скріплений печатками підприємств на суму 567 525грн. 84 коп.

На день звернення позивача з позовом до господарського суду, відповідач не здійснив а ні поставку товару, а ні повернення суми авансового платежу у розмірі 567 525 грн. 84 коп.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Матеріали справи свідчать, що відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару у повному обсязі та повернення авансового платежу, всупереч умов договору та вимог закону не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 567 525 грн. 84 коп.

З урахуванням наведеного , суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметторг-Юг" 567 525 грн. 84 коп. заборгованості по договору № 29/2152 від 22.02.2011р.

Крім зазначеної вище вимоги про стягнення заборгованості, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 251 981 грн. 84 коп. пені.

Статтею ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойку, штраф, пеню) у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з ст. 549 цього Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Отже пеня розраховується, виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ та за строк, що не перевищує 6 місяців.

Згідно з п. 6 ст. 232 Цивільного кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконаним.

Пунктом 5 додаткової угоди № 3 до договору № 29/2152 від 22.02.2011р. передбачено, що відповідач у разі не повернення суми боргу до 10 грудня 2011 року повинен сплатити пеню у розмірі 0,3 % від суми неповернених коштів, що складає 251 981 грн. 84 коп.

За порушення відповідачем строків оплати заборгованості пеня складає 251 981 грн. 84 коп.

Нарахування пені відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору, тому задовольняється судом.

Відповідачем не надано доказів, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання у повному обсязі.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметторг-Юг" 567 525 грн. 84 коп. заборгованості по договору № 29/2152 від 22.02.2011р. та 251 981 грн. 84 коп. пені.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

На підставі статті 85 ГПК України -11.07.2012року прийнято рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод важкого кранобудування (ПАТ "Запоріжкран") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметторг-Юг" задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметторг-Юг" (69091, м. Запоріжжя, бул. Шевченка, 51, код ЄДРПОУ 33528196, п/р 26006061380001 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод важкого кранобудування (ПАТ "Запоріжкран") (69015, м. Запоріжжя, вул. Кияшка, 16-а, код ЄДРПОУ 00110728, п/р 260054270700 в ПуАТ «СЕБ-Банк», МФО 300175) 567 525 (п'ятсот шістдесят сім тисяч п'ятсот двадцять п'ять) грн. 84 коп. заборгованості, 251 981 (двісті п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот вісімдесят одна) грн. 84 коп. пені, 16 390 (шістнадцять тисяч триста дев'яносто) грн. 16 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 12.07.2012р.

Згідно з оригіналом

Помічник судді О.М. Камаєва