Рішення

від 05.07.2012 по справі 10/042-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" липня 2012 р. Справа № 10/042-12

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 10/042-12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «САД», смт. Велика Димерка

Броварського району Київської області;

до приватного сільськогосподарського підприємства «Поліс», с. Потовки

Таращанського району Київської області;

про стягнення 189862,82 грн.

Представники сторін:

від позивача: Теплюк В.М., довіреність б/н від 01.04.2012р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «САД»(надалі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства «Поліс»(надалі -відповідач) про стягнення 189862,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 29/10/10 від 29.09.2010р. не оплатив у визначений договором строк отриманий товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 164944,89 грн., за прострочення оплати якої, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нараховані 3% річних у сумі 7103,88 грн. та втрати від інфляції у сумі 17814,05 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 28.05.2012р. порушено провадження у справі № 10/042-12 та призначено розгляд справи на 14.06.2012р.

Присутнім у судовому засіданні 14.06.2012р. представником позивача підтримано позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові, та надано витребувані судом документи.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, витребувані ухвалою суду від 28.05.2012р. документи не надав та не надіслав.

Ухвалою від 14.06.2012р. суд відклав розгляд справи на 05.07.2012р., у зв'язку з неявкою в судове засідання повноважного представника відповідача та неподанням сторонами витребуваних судом доказів.

Присутній у судовому засіданні 05.07.2012р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 14.06.2012р. не виконав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки про поважні причини неявки представника відповідача в судове засідання суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, а відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, тому суд вважає, що у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

29.09.2010 р. між позивачем (за договором -продавець) та відповідачем (за договором -покупець) було укладено Договір № 29/10/10, згідно з умовами якого продавець відпускає сільськогосподарську продукцію за згодою сторін, за діючою ціною на момент відпуску продукції за ціною, вказаною у видаткових накладних (п. 1.1. договору).

На виконання умов договору позивач відпустив відповідачеві продукцію на загальну суму 164944,89 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-000403 від 30.09.2010р., № РН-000424 від 06.10.2010р., № РН-000437 від 09.10.2010р., № РН-000465 від 14.10.2010р., № РН-000483 від 19.10.2010р., копії яких додані до позовної заяви.

Факт отримання товару відповідачем також підтверджується довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей (типова форма № М-2) № 7 від 29.09.2010р. та № 11 від 12.10.2010р.

Відповідно до п. 3.3. договору, оплата за сільськогосподарську продукцію здійснюється на протязі 30 календарних днів з моменту поставки товару в готівковій та безготівковій формі.

Відповідач у визначений договором строк за отриманий товар не розрахувався.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позиваем становить 164944,89 грн. Під час розгляду справи відповідач не надав суду доказів оплати отриманого товару на суму 164944,89 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, виходячи з вищезазначених обставин та враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості на день розгляду справи, судом визнаються обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 164944,89 грн. заборгованості.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

При цьому, судом враховано, що пунктом 1.14. постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України»№ 480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) -це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»№ 265 від 27.07.2007р., розрахунки індексу інфляції за місяць, квартал, період з початку року тощо проводяться шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 01.12.2010р. у справі № 3/111-10.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд перевірив правильність розрахунків позивача щодо нарахування індексу інфляції і 3% річних.

Згідно офіційної інформації, розміщеної на веб-сайті Державної служби статистики Україин: http://www.ukrstat.gov.ua, у період з грудня 201о року по березень 2012 року були наступні індекси інфляції: грудень 2010 року -100,8%; січень 2011 року -101,0%; лютий 2011 року -100,9%; березень 2011 року - 101,4%; квітень 2011 року -101,3%; травень 2011 року - 100,8%; червень 2011 року - 100,4%; липень 2011 року - 98,7%; серпень 2011 року -99,6%; вересень 2011 року - 100,1%; жовтень 2011 року -100%; листопад 2011 року -100,1%; грудень 2011 року -100,2%; січень 2012 року -100,2%; лютий 2012 року -100,2%; березень -100,3%.

При помноженні за період з грудня 2010 року по березень 2012 року зазначених індексів інфляції сумарний індекс інфляції становить 106,2%.

Таким чином, 164944,89 грн. (заборгованість) х 106,2% : 100 = 175171,43 грн. (заборгованість з урахуванням індексу інфляції) - 164944,89 грн. = 10226,54 грн. (втрати від інфляції).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції підлягають частковому задоволенню, в сумі 10226,54 грн.

Щодо розрахунку 3% річних з урахуванням періоду, визначеного позивачем з 18.11.2010р. по 25.04.2012р., то розмір річних становить 7103,93 грн. (164944,89 грн. х 3% х 524 дня прострочки : 100 : 365 = 7103,93 грн.).

Втім, суд обмежений розміром заявлених позовних вимог, а тому 3% річних підлягають задоволенню в сумі 7103,88 грн., визначеної позивачем.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «САД»підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 49 ГПК України, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства «Поліс»(09515, Київська область, Таращанський район, с. Потоки; код ЄДРПОУ 34233158) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «САД»(07442, Київська область, Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Броварська, 151; код ЄДРПОУ 30651914) 164944 грн. 89 коп. -боргу, 10226 грн. 54 коп. -втрат від інфляції, 7103 грн. 88 коп. -3% річних, 3645 грн. 51 коп. -витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення -10.07.2012 р.

СуддяА.І. Привалов