Рішення

від 10.07.2012 по справі 16/055-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" липня 2012 р. Справа № 16/055-12

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О. розглянув

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромснаб» , м. Сімферополь

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум Групп» , м. Бровари

про стягнення 54 925,48 грн.

за участю представників сторін:

від позивача : Ярош А.А. -довіреність від 18.06.2012р. (представник);

від відповідача : не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромснаб»(далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою від 25.05.2012р. (Вх. № суду 1472 від 08.06.2012р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум Групп»(далі -відповідач) про стягнення 21 745,10 грн. пені, 4 217,63 грн. 3% річних, 28 962,75 грн. збитків, а всього 54 925,48 грн. та судові витрати.

Відповідно до ухвали від 11.06.2012р. порушено провадження у справі № 16/055-12 та призначено її розгляд на 26.06.2012р. о 10 год. 30 хв.

Позивач в судовому засіданні 26.06.2012р. та 10.07.2012р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання 26.06.2012р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в установленому законом порядку ухвалою суду про порушення провадження у справі від 11.06.2012р. (зазначена ухвала отримана відповідачем 16.06.2012 р., що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення).

Враховуючи неявку відповідача, господарським судом було відкладено розгляд справи відповідно до п. 1, 2 частини першої ст. 77 ГПК України для повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору на 10.07.2012р. за участю повноважних представників сторін.

Відповідач свого представника в судове засідання 10.07.2012р., не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою від 26.06.2012 р.

Зазначені ухвали суду про порушення провадження у справі від 11.06.2012р. та від 26.06.2012р. направлялися за адресою відповідача, зазначеною у позовній заяві, яка співпадає з адресою місцезнаходження відповідача, зазначеною у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 09.07.2012 р.

Таким чином відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у матеріалах справи документами, оскільки останній був належним чином повідомлений про місце і час судового засідання. Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропромснаб»(«Постачальник»далі -позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю відповідальністю «Гранум Групп» («Покупець»далі -відповідач) 01.11.2011р. було укладено Договір поставки № 0111 (надалі -Договір), згідно якого позивач зобов'язався продати (поставити), а відповідач прийняти та оплатити товар - борошно вищого ґатунку (надалі -товар), українського походження, врожаю 2011р. у кількості 600 тонн (+/-10%) за ціною 2 900 грн. за одну метричну тонну, в тому числі ПДВ (п.п. 1.1, 1.2, 1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, позивач постачає відповідачу товар партіями по 60-70 тонн на протязі 30 календарних дні з дня підписання даного договору.

В свою чергу відповідач зобов'язався оплатити товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача (п. 3.1 Договору).

На виконання умов Договору позивачем -ТОВ «Агропромснаб»було поставлено відповідачу за період з 11.11.2011р. по 08.12.2011р. товару всього на суму 1 696 500,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: № PH-0000025 від 11.11.2011 р. на суму 188 500,00 грн.; № PH-0000036 від 08.12.2011 р. на суму 377 000,00 грн.; № PH-0000035 від 05.12.2011 р. на суму 188 500,00 грн.; № PH-0000034 від 30.11.2011 р. на суму 377 000,00 грн.; № PH-0000028 від 16.11.2011 р. на суму 188 500,00 грн.; № PH-0000027 від 15.11.2011 р. на суму 188 500,00 грн.; № PH-0000026 від 14.11.2011 р. на суму 188 500,00 грн.

Факт надання позивачем та отримання відповідачем, товару підтверджується копіями згаданих вище накладних, які містять підпис уповноваженої особи відповідача та відтиск печатки відповідача в графі «отримав».

Також сторонами підписані акти приймання -передачі по Договору поставки.

Позивач виконав свої зобов'язання належним чином, претензій щодо якості поставленого товару від відповідача не надходило.

Згідно п. 3.2 Договору, оплата товару здійснюється відповідачем не пізніше 30 календарних днів з моменту поставки чергової партії товару, згідно товаротранспортних накладних та актів приймання - передачі.

Судом встановлено, що на час розгляду справи в суді відповідач повністю сплатив позивачу борг у розмірі 1 696 500,00 грн. за отриманий товар по вищезазначеним накладним.

Але, відповідач свої договірні зобов'язання щодо оплати отриманого від позивача товару, виконав не належним чином, а саме розрахувався за товар з порушенням строків оплати встановлених п. 3.2 Договору поставки, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 21 745,10 грн. пені, 4 217,63 грн. 3% річних.

Частиною першою ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абзац 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692 ЦК України).

Частиною першою статті 193 ГК України та статтею 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.

Частиною 2 ст. 217 ГК України зазначено, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Як встановлено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4.1 Договору поставки, за порушення строків оплати товару відповідачем на термін більше 3-х календарних днів з дати, зазначеній в п. 3.2 договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5% від сумі заборгованості за кожен день прострочення сплати товару.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вказаного Закону розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем з урахуванням вимог закону та на підставі п. 4.1 Договору здійснено нарахування пені на суму боргу, розмір якої становить 21 745,10 грн., згідно розрахунку позивача пеню нараховано за період з 15.12.2011р. по 11.03.2012р. (по кожній накладній окремо з урахуванням строку та суми оплати).

Крім того, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в розмірі 4 217,63 грн. за період з 15.12.2011р. по 11.03.2012р. (по кожній накладній окремо з урахуванням строку та суми оплати) на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок позивача щодо пені та 3% річних, який відповідає вимогам законодавства та обставинам справи та підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 28 962,75 грн. збитків. Зазначена вимога обґрунтована неналежним (несвоєчасним) виконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині строку оплати за отриманий товар за договором поставки № 0111 від 01.11.2011р., у зв'язку з чим позивач не зміг своєчасно розрахуватися по кредитному договору № 1001/041/3035 від 04.08.2011 р. та поніс збитки у вигляді зайвих витрат по сплаті відсотків по простроченим платежам за кредитом.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем -ТОВ «Агропромснаб»(«Позичальник») та Публічним акціонерним товариством «Чорноморський банк розвитку та реконструкції»(«Банк») 04.08.2011р. було укладено Кредитний договір № 1001/041/3035 (надалі - кредитний договір), згідно якого Банк відкриває позивачу кредитну лінію для закупівлі сільськогосподарської продукції, оплати сировини, матеріалів, послуг, виконаних робіт, сплати заробітної плати, податків, інших платежів для ведення поточної господарської діяльності (п.1.1 Кредитного договору).

Дослідивши матеріали справи суд приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 28 962,75 грн. з огляду на наступне.

Кредитний договір № 1001/041/3035 від 04.08.2011р. укладений позивачем з банком раніше ніж у відповідача виникли зобов'язання за Договором поставки № 0111 від 01.11.2011р. укладеним між позивачем та відповідачем, за неналежне виконання якого позивач вже нарахував відповідачу штрафні санкції у вигляді 21 745,10 грн. пені та 4 217,63 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Згідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.

Відсутність одного із елементів складу цивільного правопорушення є підставою для звільнення особи від відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Таким чином, відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення.

На момент укладення позивачем Кредитного договору від 04.08.2011р., Договору поставки від 01.11.2011р. не існувало, і позивач самостійно, на власний ризик, для особистих цілей отримав кредит від банку і на момент укладення кредитного договору вже мав розраховувати яким чином він буде здійснювати повернення кредиту та сплачувати відсотки за його користування. Тобто, не прострочення відповідачем сплати за отриманий товар стало підставою для отримання позивачем кредиту в банку.

Також позивач не надав жодних доказів на підтвердження того, що ним здійснена сплата штрафних санкцій банку за порушення строків сплати кредиту та відсотків за його користування, що позивач прострочив сплату відсотків за користування кредитом.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено протиправну поведінку відповідача, завдані збитки, причинний зв'язок між ними та вину відповідача щодо понесених позивачем збитків у вигляді зайвих витрат по сплаті відсотків по простроченим платежам за кредитним Договором № 1001/041/3035 від 04.08.2011 р.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин вимога позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 28 962,75 грн. є необґрунтованою, недоведеною, та такою, що задоволенню не підлягає.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню частково у розмірі: 21 745,10 грн. пені та 4 217,63 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранум Групп»(07400, Київська область, м. Бровари, вул. Димитрова, буд. 119, Ідентифікаційний код 36998398, р/р 26009210149567 в ЗАТ «ПроКредитБанк», м. Києв, МФО 320984) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромснаб»(95001, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Більшовицька, буд. 24, кв. 51, Ідентифікаційний код 30395605, р/р 26005000430405 в ПАТ «ЧБРР», МФО 384577) 21 745 (двадцять одна тисяча сімсот сорок п'ять) грн. 10 коп. пені, 4 217 (чотири тисячі двісті сімнадцять) грн. 63 коп. 3% річних, а також 760 (сімсот шістдесят) грн. 79 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя О.О.Христенко