Рішення

від 11.07.2012 по справі 5015/2167/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.12 Справа№ 5015/2167/12

Господарський суду Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ», м. Дніпропетровськ до відповідача:Приватного підприємства «Біо-Захід», м. Львів про:стягнення 66042,88 грн. Суддя Артимович В.М.

При секретарі Савчин І.О.

За участю представників:

від позивача: Іваночко Н.І. - представник;

від відповідача: не з"явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ», м. Дніпропетровськ, надалі - позивач, до Приватного підприємства «Біо-Захід», м. Львів, надалі - відповідач, про стягнення 66042,88 грн., з яких 44263,10 грн. основного боргу, 10845,78 грн. штрафу, 6646,27 грн. пені, 4287,73 грн. десять процентів річних.

Ухвалою суду від 31.05.2012 р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 18.06.2012 р. З підстав, викладених в ухвалах суду, розгляд справи відкладено на 03.07.2012 р., а згодом на 11.07.2012 р.

10.07.2012 р. через канцелярію на розгляд суду позивачем у справі подано уточнений розрахунок суми пені, що підлягає стягненню з відповідача, розмір якої становить 3446,84 грн. Окрім цього, позивач через канцелярію суду подав довідку, якою повідомив, що станом на 09.07.2012 р. дебіторська заборгованість відповідача за отриманий товар становить 43030,00 грн.

В судове засідання 11.07.2012 р. з'явився лише представник позивача, надав суду пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю. Відповідач в засідання суду повноважного представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, вимог ухвал суду не виконав.

Спір розглядається згідно ст. 75 ГПК України по наявних у справі матеріалах.

В судовому засіданні 11.07.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 12.07.2012 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.

26 лютого 2009 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № Л-476.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця лікарські препарати та засоби гігієни та догляду за хворими, лікувальну косметику та інші форми медичного асортименту, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими сторонами та скріплення їх печатками і діє до 31.12.2011 р.

Як вбачається із позовної заяви і доданих до справи матеріалів позивач свої зобов'язання перед відповідачем по поставці товару відповідно до вищевказаного договору виконав. На виконання договору за період з 15.03.2011 р. по 25.03.2011 р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 44675,73 грн. На підтвердження цього суду надано належним чином оформлені видаткові накладні за спірний період.

Згідно п. 6.1 договору поставки покупець зобов'язується сплатити суму за товар в строки, які вказані в накладній на передачу товару. При цьому, п. 6.5 договору передбачає, що оплата покупцем товару за цим договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу.

Як вбачається із видаткових накладних оплата за товар повинна здійснюватись із відтермінуванням оплати на 10 днів.

Проте, відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково. На час розгляду справи судом борг за поставлений товар становить 43030,00 грн. та відповідачем не сплачений.

Згідно п. 7.2 договору поставки у випадку порушення строку оплати поставленого товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми прострочення платежу за кожний день прострочення, та окрім того, при простроченні оплати поставленого товару на двадцять календарних днів покупець зобов'язаний сплатити постачальнику штраф у розмірі 30 % від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази у справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Норма ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Частиною третьою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Отже, господарське зобов'язання, яке виникло між позивачем та відповідачем за договором поставки в силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України має бути належним чином виконано відповідно до вказівок закону та договору.

Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача правомірно підлягає 43030,00 грн. основного боргу.

Стаття 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Правові основи господарської діяльності суб'єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Проаналізувавши вищенаведені норми чинного законодавства та умови договору, перевіривши розрахунок суми пені та штрафу, поданий позивачем, суд прийшов до висновку, що стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 3446,84 грн. та штраф у сумі 10845,78 грн., як це передбачено п. 7.2 договору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що покупець сплачує постачальнику десять процентів річних від простроченої суми в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з розрахунком, поданим позивачем, сума десяти процентів річних становить 4287,73 грн., яка нарахована позивачем правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.

У відповідності до ч. 2 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 4-5, 4-7, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „БаДМ", м. Дніпропетровськ, задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Біо-Захід" (79010, м. Львів, вул. Некрасова, 23, кв. 5; код ЄДРПОУ 31879777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „БаДМ" (49005, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2; код ЄДРПОУ 31816235) основний борг в сумі 43030,00 грн., пеню в сумі 3446,84 грн., штраф у сумі 10845,78 грн., 10 % річних в сумі 4287,73 грн. та судовий збір в сумі 1501,50 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя Артимович В.М.