Рішення

від 11.07.2012 по справі 5015/1470/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.12 Справа№ 5015/1470/12

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Прокурора Сокальського району Львівської області в інтересах держави в особі Поторицької сільської ради, с. Поториця Сокальського району Львівської області до відповідача:Сокальської районної ради, м. Сокаль Львівської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фермерського господарства ОСОБА_1, с. Тартаків Сокальського району Львівської області про:визнання недійсними п. 6 рішення сесії Сокальської районної ради № 6 від 05.03.1999 р. Суддя Артимович В.М.

При секретарі Савчин І.О.

Представники:

від прокуратури: Куцик В.Б. -прокурор відділу;

від позивача: Смик Р.В. -сільський голова;

від відповідача: Пилип’юк Л.В. -представник;

від третьої особи: ОСОБА_1 -представник.

Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області надійшла позовна заява прокурора Сокальського району Львівської області в інтересах держави в особі Поторицької сільської ради, с. Поториця Сокальського району Львівської області, до Сокальської районної ради, м. Сокаль Львівської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фермерського господарства ОСОБА_1, с. Тартаків Сокальського району Львівської області, про визнання недійсним п. 6 рішення сесії Сокольської районної ради № 6 від 05.03.1999 р.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що згідно п. 6 рішення Сокальської районної ради від 05.03.1999 р. № 6 вирішено надати фермеру ОСОБА_1 в постійне користування із земель фермерського запасу Поторицької сільської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 20,0 га для розширення селянського (фермерського) господарства -для риборозведення без згоди на це територіальної громади Поторицької сільської ради та з порушенням норм ст.ст. 11, 17, 19, 52 чинного на той час Земельного кодексу України і ч. 5 ст. 51 Водного кодексу України. Також у позовній заяві прокурор просить суд відносити строк позовної давності, як такий, що пропущений з поважних причин, оскільки, як зазначає прокурор, йому стало відомо про оскаржуване рішення лише у січні 2012 р. при виконанні завдання прокуратури Львівської області щодо проведення перевірки дотримання вимог Водного та Земельного кодексів України.

Ухвалою суду від 13.04.2012 р. (суддя Довга О.І.) порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.05.2012 р.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 15.05.2012 р., 24.05.2012р., 30.05.2012 р., 06.06.2012 р., також в судовому засіданні 22.05.2012 р. оголошувалась перерва до 24.05.2012 р.

Третьою особою у справі 07.05.2012 р. подано заперечення за № 263 від 04.05.2012 р. на позовну заяву прокурора та клопотання № 261 від 04.05.2012 р. про відмову у розгляді позову у зв'язку зі спливом позовної давності на підставі ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України. У вказаному запереченні третя особа, зокрема, зазначає, що оскаржуване рішення прийняте згідно вимог ст. 5 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство»за погодженням з місцевою радою, при прийнятті оскаржуваного рішення не порушено норми ст. 52 Земельного кодексу України та ст. 6 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», оскільки станом на 01.01.2000 р. за третьою особою облікувалось в загальному 48,7974 га землі. У клопотанні про застосування наслідків пропуску прокурором строку позовної давності третя особа вказує на відсутність доказів поважності такого пропуску.

У письмовому поясненні, поданому суду 06.06.2012 р., прокурор навів доводи в обґрунтування заявлених позовних вимог.

08.06.2012 р. через канцелярію на розгляд суду надійшла письмова заява від 06.06.2012 р. прокуратури Сокальського району Львівської області про зміну та уточнення позовних вимог, у якій останній просить суд змінити позовні вимоги та викласти їх у наступній редакції: «Визнати частково недійсним п. 6 рішення Сокольської районної ради № 6 від 05.03.1999 „Про вилучення та надання земельних ділянок для утворення і розширення селянських (фермерських) господарств" в частині надання в постійне користування із земель фермерського запасу фермеру ОСОБА_1 20,0 га земель водосховища ВАТ „Сокальський завод хімічного волокна" для риборозведення». Аналіз зазначеної заяви свідчить про те, що вона фактично є заявою про зменшення позовних вимог.

У зв'язку з обранням судді Довгої О.І. суддею Львівського апеляційного адміністративного суду автоматизованою системою документообігу справу передано для розгляду судді Артимовичу В.М.

З підстав, викладених в ухвалах суду від 11.06.2012 р. та 21.06.2012 р., розгляд справи відкладався. В судовому засіданні 03.07.2012 р. оголошувалась перерва до 11.07.2012 р.

20.06.2012 р. через канцелярію на розгляд суду третя особа подала ряд клопотань: про технічну фіксацію судового процесу; про припинення провадження у справі на підставі ч. 6 ст. 12 ГПК України; про зупинення провадження у справі і звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо тлумачення ч. 6 ст. 12 ГПК України; про долучення до матеріалів справи ряду документів, як джерела доказів; про відмову у розгляді позову у зв'язку зі спливом позовної давності; про зупинення провадження у справі і звернення до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо тлумачення ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України.

Через канцелярію суду третьою особою 21.06.2012 р. подано клопотання про долучення до матеріалів справи ряду доказів.

У письмовому поясненні на заперечення і клопотання третьої особи, поданому суду 03.07.2012р., позивач у справі не заперечує щодо долучення до матеріалів справи документів, поданих третьою особою, заперечує проти задоволення клопотань про зупинення провадження у справі у зв'язку з їх суперечністю нормі ст. 79 ГПК України, вказує на відсутності рішення місцевої ради про вилучення з користування ВАТ „Сокальський завод хімічного волокна" земельної ділянки, наданої в користування третій особі в даній справі.

Відповідач у справі 03.07.2012 р. подав письмові пояснення, в яких залишає вирішення спору по суті на розгляд суду.

11.07.2012 р. прокурор подав клопотання про долучення до матеріалів справи ряду документів.

Також 11.07.2012 р. третя особа звернулась до суду із клопотанням про долучення до матеріалів справи документів.

В засідання суду 11.07.2012 р. з'явились представники прокуратури, позивача, відповідача та третьої особи, які надали пояснення по суті спору.

Судом клопотання третьої особи від 18.06.2012 р. № 365 про здійснення технічної фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу було задоволено в попередніх судових засіданнях.

Щодо клопотання № 366 від 18.06.2012 р. про припинення провадження у справі у зв'язку з непідсудністю даної справи господарським судам, то суд відмовляє у його задоволенні, виходячи з наступного. Відповідно до абз. 3 п. 1.2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК України підвідомчі господарським судам. Оскаржуване рішення є індивідуальним актом місцевої ради, на підставі якого у третьої особи виникли цивільні права й обов'язки, як користувача земельної ділянки. Індивідуальні ж акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам (абз. 2 п. 1.2.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»).

У задоволенні клопотання № 367 від 18.06.2012 р. про зупинення провадження у справі та звернення до Верховного суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо тлумачення ч. 6 ст. 12 ГПК України та клопотання № 371 від 18.06.2012 р. про зупинення провадження у справі та звернення до Верховного суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо тлумачення ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України суд відмовляє з тих підстав, що ст. 79 ГПК України містить вичерпний перелік обставин, за яких провадження у справі може бути зупинено господарським судом. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави. Господарський суд має право зупинити провадження у справі у випадках призначення господарським судом судової експертизи, надсилання матеріалів справи до слідчих органів та заміни однієї з сторін її правонаступником ( ч. 2 ст. 79 ГПК України). Отже, виходячи з положень вказаної норми, суд вважає, що у задоволенні клопотань про зупинення провадження у даній справі слід відмовити.

Клопотаннями № 368 від 18.06.2012 р., № 369 від 18.06.2012 р., № 370 від 18.06.2012 р. третя особа просить суд долучити до матеріалів справи як джерело доказів ряд документів, перелік яких наведений у самих клопотаннях. Проте, перелічених документів до клопотань не долучено, що підтверджується актами канцелярії суду. Таким чином, дані клопотання не підлягають задоволенню.

Оскільки згідно ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, то клопотання третьої особи № 371 від 18.06.2012 р. про відмову у розгляді позову у зв'язку зі спливом позовної давності розглядалось при вирішенні спору по суті в сукупності з іншими матеріалами даної справи.

Клопотання ж третьої особи № 386 від 10.06.2012 р. та № 418 від 10.07.2012 р. про долучення до матеріалів справи документів судом задоволено. Також задоволено судом клопотання прокурора, подане 11.07.2012 р., про долучення до матеріалів справи ряду документів.

Судом не встановлено, що заява прокурора від 06.06.2012 р. про зміну та уточнення позовних вимог суперечить законодавству та порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси, а тому позовні вимоги прокурора розглядаються з урахуванням вказаної заяви.

В судовому засіданні 11.07.2012 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 16.07.2012 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані прокурором, позивачем, відповідачем та третьою особою, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.

Пунктом 6 рішенням № 6 Сокальської районної ради У сесії І скликання від 05.03.1999 р. „Про вилучення та надання земельних ділянок для утворення і розширення селянських (фермерських) господарств" вирішено надати в постійне користування із земель фермерського запасу земельну ділянку для розширення селянських (фермерських) господарств фермеру ОСОБА_1 20,0 га земель водосховища ВАТ „Сокальський завод хімічного волокна" для риборозведення.

Прийняттю даного рішення передувало рішення районної конкурсної комісії Сокальської районної ради від 26.02.1999 р. «Про вилучення та надання земельних ділянок для утворення і розширення селянських (фермерських) господарств», згідно якого рекомендовано сесії районної ради надати в постійне користування із земель фермерського запасу земельні ділянки для розширення селянських (фермерських) господарств, зокрема фермеру ОСОБА_1 20,0 га земель водосховища ВАТ „Сокальський завод хімічного волокна" для риборозведення.

На підставі зазначеного вище рішення районної ради ПП «Земельно-кадастрове бюро»виготовлено третій особі в даній справі технічну документацію по виконаних проектно-пошукових роботах по розробці проекту відведень земель для розширення селянського (фермерського) господарства гр. ОСОБА_1 з земель Сокальського заводу хімволокна Поторицької сільської ради Сокальського району Львівської області.

З матеріалів справи технічної документації вбачається, що листом № 422-1 від 15.05.1998 р. ВАТ „Сокальський завод хімічного волокна" повідомив гр. ОСОБА_5 про надання згоди на вилучення із земель водосховища хімічного заводу земельної ділянки площею 20 га, при умові вилучення їх із землекористування заводу. При цьому в листі зазначено, що відвід земельної ділянки слід оформити у відповідності з діючим законодавством.

Матеріали справи свідчать, що розпорядженням голови Сокальської районної державної адміністрації від 30.08.1999 р. № 385 «Про затвердження проектів відведення земельних ділянок для утворення (розширення) селянських (фермерських) господарств»за результатами розгляду проектів відведення земельних ділянок, розроблених ПП «Земельно-кадастрове бюро», згідно ст.ст. 50, 51, 52 Земельного кодексу України вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки громадянам, в тому числі й ОСОБА_1, передати гр. ОСОБА_1 згідно розробленого проекту в постійне користування із земель ВАТ «Сокальський завод хімічного волокна»земельну ділянку для розширення селянського (фермерського) господарства загальною площею 18,7974 га та видати ОСОБА_1 державний акт на право постійного користування землею.

Згодом на підставі розпорядження голови Сокальської районної державної адміністрації від 30.08.1999 р. № 1385 третій особі в даній справі видано державний акт на право постійного користування землею, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 15.12.1999 р. за № НОМЕР_1. Згідно з державним актом третій особі надається у постійне користування земельна ділянка площею 18,7974 га для ведення селянського (фермерського) господарства. Земельна ділянка розташована на території Поторицької сільської ради.

До матеріалів справи долучено паспорт ставка від 15.05.2002 р. з якого вбачається, що надана земельна ділянка розташована на території Поторицької сільської ради. Земельна ділянка площею дзеркала 20,0 га зайнята ставком, за виключенням прибережної смуги -50 м, з однієї сторони - 15 м, на якій присутні гідротехнічні споруди.

Зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 03.07.2012 р. вбачається, що ВАТ «Сокальський завод хімічного волокна», ідентифікаційний код 05762275, є припиненим, а відомості про його правонаступників відсутні.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін та третьої особи, розглянувши та дослідивши докази у справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги прокурора з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 06.06.2012 р. підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Земельні правовідносини в Україні, одним зі суб'єктів яких є фермерське господарство, у 1999р. регулювались як Земельним кодексом України (на дату прийняття оскаржуваного рішення кодекс діяв зі змінами і доповненнями, внесеними Законом від 05.05.1993 р.), так і спеціальним законом - Законом України «Про селянське (фермерське) господарство»(на дату прийняття оскаржуваного рішення Закон діяв зі змінами і доповненнями, внесеними Законом від 22.06.1993 р.).

Приписи ст.ст. 13, 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією і усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно ст. ст. 142 - 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 9 Земельного кодексу України до відання сільських, селищних і міських районного підпорядкування Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Аналогічна норма міститься і в п. 1 ч. 1 ст. 11 Земельного кодексу України, згідно якого до відання районних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів, зокрема, для ведення селянського (фермерського) господарства у разі відмови в наданні земельної ділянки сільською, селищною Радою народних депутатів (ч. 3 ст. 19 Земельного кодексу України).

Як зазначено в ст. 51 Земельного кодексу України громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства. Заяву громадянина про передачу земельної ділянки у власність або надання в користування відповідна Рада народних депутатів розглядає у місячний строк і у разі згоди замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Рішення про передачу у власність або надання у користування земель громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства чи про відмову у передачі або наданні землі відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство»громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування, в тому числі в оренду, подають до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, підписану головою створюваного селянського (фермерського) господарства. Заяву громадянина про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування за погодженням з сільською, селищною Радою народних депутатів розглядає у місячний термін районна (міська) конкурсна комісія та районна, міська, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Рада народних депутатів, і в разі проходження конкурсного відбору та згоди відповідна Рада замовляє за рахунок Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств державній землевпорядній організації проект відведення ділянки, який розробляється в першочерговому порядку. Проект відведення земельної ділянки погоджується із власником землі або землекористувачем (за винятком випадків відведення земельної ділянки із земель запасу) відповідно районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами та органом архітектури. Рішення щодо передачі і надання земельних ділянок громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до компетенції сільських, селищних рад відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

З матеріалів справи вбачається, а сторони і третя особа не заперечують, що земельна ділянка, надана в постійне користування третій особі, знаходиться на території Поторицької сільської ради за межами населеного пункту.

Аналіз судом зазначених вище норм законодавства дає підстави стверджувати, що на час прийняття оскаржуваного рішення відповідачем позивач у даній справі, як сільська рада, був наділений правами власника щодо земельних ділянок, що знаходяться на його території за межами населених пунктів в межах визначених законодавством. Проте, у спірних правовідносинах права сільської ради, як власника, обмежені лише правом погоджувати надання земельної ділянки в користування селянському (фермерському) господарству відповідною районною радою.

Відтак, судом приймаються доводи третьої особи про наявність у відповідача права приймати оскаржуване рішення згідно ст. 5 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», який містить спеціальні норми щодо порядку надання землі у власність чи в користування саме фермерським господарствам.

Як передбачено нормою ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Рішення ради приймається відкритим (у тому числі поіменним) або таємним голосуванням.

Відповідно до ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, погодження сільської ради на надання районною радою земельної ділянки фермерському господарству у власність чи в користування повинно бути надано у формі рішення відповідної сільської ради. Проте, ні відповідачем, ні третьою особою всупереч вимог 33, 34 ГПК України не представлено суду рішення Поторицької сільської ради про погодження надання в постійне користування із земель фермерського запасу земельної ділянки для розширення селянських (фермерських) господарств фермеру ОСОБА_1 20,0 га земель водосховища ВАТ „Сокальський завод хімічного волокна" для риборозведення.

У відповідності до ч. 5 ст. 19 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації провадиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31 і 32 цього Кодексу. Вилучення земель на території району за межами населених пунктів для надання їх у тимчасове користування для сільськогосподарського використання в порядку, передбаченому статтями 77 і 79 цього Кодексу, а також для передачі у власність або надання у користування для ведення селянського (фермерського) господарства провадиться за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів (ч. 4 ст. 31 Земельного кодексу).

Нормою ч. 4 ст. 5 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство»встановлено, що передача та надання земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні, провадиться тільки після їх вилучення (викупу).

Однак, прокурором, сторонами та третьою особою доказів прийняття відповідачем рішення про вилучення з користування ВАТ „Сокальський завод хімічного волокна" земельної ділянки площею 18,7974 га на території Поторицької сільської ради не надано. Доводи прокурора, наведені у письмовому пояснені, поданому суду 06.06.2012 р., про наявність рішення Сокальської районної ради від 06.08.1998 р. про вилучення із землекористування ВАТ „Сокальський завод хімічного волокна" земельної ділянки площею 17 га (угіддя під водою) не приймаються судом до уваги, оскільки не підтверджені таким належним і допустимим доказом, як рішення районної ради. Крім того, згідно оскаржуваного рішення відповідача вирішено надати в постійне користування третій особі в даній справі 20,0 га земель, а не 17 га. Лист № 422-1 від 15.05.1998 р. ВАТ „Сокальський завод хімічного волокна" про згоду на вилучення із земель водосховища хімічного заводу земельної ділянки площею 20 га не є належним доказом припинення права користування земельною ділянкою.

Судом встановлено, що прокуратурою Львівської області прокурору м. Львова та всім міськміжрайпрокурорам доведено завдання від 26.12.2011 р. за № 05/3-443вих щодо проведення перевірки додержання вимог Водного та Земельного кодексів України при використанні земель водного фонду. Вказане завдання отримано прокуратурою Сокальського району 12.01.2012 р. У завданні зазначено, що потребують детального вивчення питання законності набуття прав на землі водного фонду фізичними та юридичними особами.

У зв'язку з вищенаведеним суд вважає причини пропуску прокурором строку позовної давності на часткове оскарження рішення відповідача за № 6 від 05.03.1999 р. в частині п. 6 поважними. Подані третьою особою документи не підтверджують факту дослідження прокурором правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення до часу отримання завдання прокуратури Львівської області від 26.12.2011 р.

15.01.2012 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», п. 2 якого виключено пункт 4 частини першої статті 268 Цивільного кодексу України, згідно якого позовна давність не поширювалась, зокрема, на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Згідно з п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства»протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

Як зазначалось вище позивач у даній справі наділений окремими повноваженнями власника щодо земельних ділянок, які знаходяться на території сільської ради за межами населених пунктів і надаються в користування фермерським господарствам, а тому прокурор підставно звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі позивача в межах трьох років з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства».

Що стосується доводів прокурора про порушення відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення ст. 52 Земельного кодексу України у зв'язку з перевищенням третьою особою розмірів земельних ділянок, що можуть надаватись фермерським господарствам, то такі не підтверджені належними і допустимими доказами саме на дату прийняття відповідачем рішення.

Згідно ст. 80 Земельного кодексу землями запасу визнаються всі землі, не передані у власність або не надані у постійне користування. До них належать також землі, право власності або користування якими припинено відповідно до статей 27 і 28 цього Кодексу. Землі запасу перебувають у віданні сільських, селищних, районних, міських, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Рад народних депутатів і призначаються для передачі у власність або надання у користування, в тому числі в оренду, переважно для сільськогосподарських потреб (ст. 80 Земельного кодексу України).

У зв'язку з недоведеністю вилучення земельної ділянки, переданої у користування третій особі, у попереднього землекористувача - ВАТ „Сокальський завод хімічного волокна", то відповідно згадана земельна ділянка не належала до земель запасу, а тому оскаржуване рішення суперечить нормі ст. 80 Земельного кодексу України.

Посилання третьої особи на норму ст. 141 Земельного кодексу України не заслуговує на увагу, так як у даній справі суд розглядає спір про визнання недійсним акту, а не спір про припинення права користування земельною ділянкою.

В той же час судом приймаються доводи третьої особи, наведені в запереченні, щодо необґрунтованого покликання прокурора на норму ч. 5 ст. 51 Водного кодексу України про те, що орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації, оскільки така норма внесена до Водного кодексу лише Законом України «Про внесення змін до Водного кодексу України»№ 1990-ІІІ від 21.09.2000 р.

В ч. 1 ст. 4-3 ГПК України закріплений принцип змагальності, який є визначальним принципом господарського процесу.

Відповідно до ст. ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що п. 6 оскаржуваного рішення в частині надання в користування земельної ділянки третій особі в даній справі суперечить наведеним вище нормам законодавства, чинного на дату прийняття оскаржуваного рішення, та порушує права й охоронювані законом інтереси позивача в даній справі, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до повного задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 4-2, 4-3, 4-5, 4-7, 5, 12, 29, 33, 34, 43, 49, 75, 79, 80, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов прокурора Сокальського району Львівської області в інтересах держави в особі Поторицької сільської ради, с. Поториця Сокальського району Львівської області, задоволити повністю.

2. Визнати частково недійсним п. 6 рішення Сокольської районної ради № 6 від 05.03.1999 р. «Про вилучення та надання земельних ділянок для утворення і розширення селянських (фермерських) господарств»в частині надання в постійне користування із земель фермерського запасу фермеру ОСОБА_1 20,0 га земель водосховища ВАТ „Сокальський завод хімічного волокна" для риборозведення.

3. Стягнути зі Сокальської районної ради (80000, м. Сокаль Львівської області, вул. Шептицького, 26; код ЄДРПОУ 25545203) в дохід державного бюджету України 1073,00 грн. судового збору.

4. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя Артимович В.М.