Рішення

від 09.07.2012 по справі 5011-41/7295-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/7295-2012 09.07.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фра -М» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Софі Плюс» Простягнення 24 493,18 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Музика О.Г. -дов. № б/н від 06.01.12р.;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фра -М»звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Софі Плюс» про стягнення 24 493,18 грн.

Ухвалою від 05.06.2012 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 25.06.2012 року.

Представники сторін в судове засідання 25.06.2012 року не з'явились, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконали, про причину неявки суд не повідомили, про час та дату проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, а також, у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою суду від 25.06.2012 року розгляд справи було відкладено на 09.07.2012 року.

05.07.2012 року представник позивача подав до канцелярії суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та в судовому засіданні 09.07.2012 року надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 09.07.2012 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.07.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19 квітня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фра -М»(далі -постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Софі Плюс» (далі -покупець, відповідач) був укладений договір поставки товару № 57к (далі -договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що постачальник зобов'язується систематично постачати та передавати у власність покупця лікарські засоби, вироби медичного призначення, засоби особистої гігієни та ін. (надалі за текстом-товар), а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах дійсного договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору, сума кожної поставки, строк оплати поставленого товару та розмір націнки вказуються у товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно з пунктом 3.2 договору, розрахунок за кожну партію товару здійснюється в безготівковому порядку, у формі платіжного доручення або в іншій формі оплати, передбаченій діючим законодавством.

Пунктом 3.3 договору сторони узгодили, що суми оплати за товар, які постачальник отримує від покупця, зараховуються постачальником самостійно в рахунок оплати по товарно-транспортним накладним, які не сплачені, та строк оплати яких настав.

Відповідно до пункту 4.2. договору, покупець зобов'язаний прийняти та сплатити товар у строк вказаний у товарно-транспортних накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно до пункту 6.4. договору, даний договір набирає сили з моменту його підписання та діє по 31 грудня 2010р. Якщо протягом 10 днів до закінчення строку дії даного договору жодна з сторін не виявила бажання його розторгнути, то він вважається пролонгованим на невизначений термін.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 21 788,27 грн., що засвідчується товарно-транспортними накладними № 1572507/3 від 24.05.11р. на суму 1 269,16 грн., № 1737579/3 від 07.06.11р. на суму 57,35 грн., №1572508/3 від 24.05.11р. на суму 262,81 грн., № 1572509/3 від 24.05.11р. на суму 610,99 грн., № 1572510/3 від 24.05.11р. на суму 572,04 грн., № 1590270/3 від 26.05.11р. на суму 995,04 грн., № 1591656/3 від 26.05.11р. на суму 357,94 грн., № 1620572/3 від 28.05.11р. на суму 1 206,12 грн., № 1677040/3 від 02.06.11р. на суму 1 365,35 грн., № 1677061/3 від 02.06.11р. на суму 285,53 грн., № 1689182/3 від 03.06.11р. на суму 679,07 грн., № 1701743/3 від 04.06.11р. на суму 1 402,40 грн., № 1701744/3 від 04.06.11р. на суму 149,95 грн., № 1701753/3 від 04.06.11р. на суму 93,13 грн., № 1737578/3 від 07.06.11р. на суму 1 394,87 грн., № 1737580/3 від 07.06.11р. на суму 346,70 грн., № 1771808/3 від 10.06.11р. на суму 1 275,53 грн., № 1771809/3 від 10.06.11р. на суму 621,39 грн., № 1786442/3 від 11.06.11р. на суму 528,88 грн., № 1828968/3 від 15.06.11р. на суму 907,12 грн., № 1828969/3 від 15.06.11р. на суму 326,77 грн., № 1883450/3 від 21.06.11р. на суму 1 284,61 грн., № 1892274/3 від 22.06.11р. на суму 1 413,47 грн., № 1928055/3 від 25.06.11р. на суму 1 659,16 грн., № 1928067/3 від 25.06.11р. на суму 1 509,75 грн., № 1968749/3 від 30.06.11р. на суму 1 148,94 грн., № 1968787/3 від 30.06.11р. на суму 64,20 грн. та довіреністю від 04.01.2011 року на отримання матеріальних цінностей, копії яких наявні у матеріалах справи.

В свою чергу, відповідач за поставлений товар не розрахувався, проте здійснив часткове повернення товару, що підтверджується накладними № 122 від 09.07.2011 року на суму 1 516, 06 грн. та № 116 від 08.07.2011 року на суму 116,89 грн. (копії містяться у матеріалах справи), відповідно до яких позивач зарахував 470,70 грн. в погашення боргу за видатковою накладною №1572507/3 від 24.05.11р. та 38,21 грн. в погашення боргу за видатковою накладною № 1737579/3 від 07.06.11р.

У зв'язку з вищезазначеним у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 21 279,36 грн.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 21 279,36 грн.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 21 279,36 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 5.2 договору, покупець, за даним договором, за несплату вартості товару у встановлені строки, сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,2 %, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період а який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту погашення заборгованості.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 5.2 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 2 694,04 грн.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, дат виникнення прострочення по сплаті грошового зобов'язання, здійснених поставок, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 2 681,77 грн., перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних, в сумі 519,78 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, дат здійснених поставок, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Софі Плюс»(місцезнаходження : 03115, м.Київ, Святошинський р-н., просп. Перемоги, буд. 136, кімн. 34, код ЄДРПОУ 36942117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фра -М»(місцезнаходження: 83023, м.Донецьк, Калінінський р-н., просп. Полеглих Комунарів, 95-Б, код ЄДРПОУ 20322326) 21 279 (двадцять одну тисячу двісті сімдесят дев'ять) грн. 36 коп. -основного боргу, 2 681 (дві тисячі шістсот вісімдесят одну) грн. 77 коп. -пені, 519 (п'ятсот дев'ятнадцять) грн. 78 коп. -3% річних та 1608 (одну тисячу шістсот вісім) грн. 70 коп. -судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

13.07.2012 року

Суддя Спичак О.М.