Рішення

від 11.07.2012 по справі 5019/771/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2012 р. Справа № 5019/771/12

За позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "Александрія-плюс"

до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Енерготемп"

про стягнення 98 808, 10 грн.

Суддя Гудзенко Я.О.

Представники сторін:

від позивача: адвокат Рачук О.О. (свідоцтво НОМЕР_1 від 25.06.09 р.)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Александрія-плюс" (далі- позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Енерготемп" (далі-відповідач) про стягнення 98 808, 10 грн. заборгованості (з урахуванням штрафних санкцій) за договором купівлі-продажу від 01.12.10 року № 8.

Ухвалою господарського суду від 16 травня 2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 5019/771/12 розгляд якої призначено на 06.06.2012 року.

Розпорядженням в.о. керівника апарату суду від 05.06.2012 року № 148/2012 у зв'язку із тимчасовою втратою працездатності судді Павлюк І.Ю. та на підставі пунктів 3.1.12-3.1.13 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначений повторний автоматичний розподіл справи № 5019/771/12 згідно якого справа передана на розгляд судді Гудзенко Я.О.

У зв'язку з нез'явленням в засідання представника відповідача 06.06.12 р. було винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 11.07.12 року.

У судовому засіданні 11.07.2012 року представником позивача підтримано позовні вимоги повністю з підстав, зазначених у позовній заяві.

У судові засідання відповідач не з'являвся, відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання 11.07.12 р. не забезпечив, про причини неявки суд не повідомляв, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових відправлень, які наявні в матеріалах справи (а.с. 50, 58)

Суд вважає достатніми матеріали справи для її розгляду у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.07.2012 р. відповідно до ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Рівненської області -

В С Т А Н О В И В:

1 грудня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Александрія-плюс" (далі -позивач, покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Енерготемп" (далі -відповідач, продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 8 (далі-договір).

Відповідно до п.п. 1.1., 2.1 договору продавець продає товар у відповідності з накладними, які є невід'ємною частиною договору в ассортименті по узгодженню з покупцем.

Пунктами 2.2., 2.3.,2.4 договору сторони погодили наступне - продавець проводить поставку товару строком до 90 календарних днів з моменту надходження коштів на рахунок продавця та кожна чергова партія товару поставляється за умови відсутності заборгованості по попереднім поставкам, строк оплати яких настав, крім того покупець зобов'язався оплачувати продукцію продавця в сумі накладної на кожну поставку шляхом предоплати.

Як вбачається з п.п. 7.1 договору розрахунки здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця або готівкою.

Згідно п. 8.1 договору за порушення умов договору, винна сторона відшкодовує спричинені цим прямі дійсні збитки.

Термін дії договору встановлюється з 1 грудня 2010 року до 25 лютого 2011 року та продовжує свою дію на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення дії договору жодна зі сторін не заявить про наміри щодо його припинення.

Судом встановлено, що на виконання умов договору та виставленного відповідачем рахунку-фактури позивачем від 02.12.10 р. № 5 відповідач здійснив часткову оплату товару, перерахувавши на розрахунковий рахунок позивача 98 000 грн. , що підтверджується платіжними дорученнями:

1) № 1141 від 03.12.10 р. на суму 24 000, 00 грн.;

2) № 1166 від 09.12.10 р. на суму 10 000, 00 грн.;

3) № 1190 від 16.12.10 р. на суму 6 000, 00 грн.;

4) № 1222 від 27.01.11 р. на суму 10 000, 00 грн.;

5) № 42 від 08.02.11 р. на суму 10 000, 00 грн.;

6) № 225 від 11.03.11 р. на суму 3 000, 00 грн.;

7) № 1336 від 13.03.11 р. на суму 4 000, 00 грн.;

8) № 224 від 20.05.11 р. на суму 1 000, 00 грн. (а.с.16-25)

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору купівлі-продажу з елементами постачання.

Згідно ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) зобов'язання виникають зокрема з договорів. Вказані положення встановлені також в ст. ст. 173-175 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Як встановлено ч. 1 ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів вказаних норм до правовідносин постачання застосовуються також норми ЦК України про купівлю-продаж (ст. 655, ч. 1 ст. 691 ЦК України), які також передбачають обов'язок продавця передати або зобов'язання передати майно (товар) у власність покупця, а останній зобов'язаний сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Пунктом 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу є належною підставою для виникнення у сторін договору зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено що, позивач на виконання п. п. 2.2., 2.3. договору сплатив на рахунок відповідача 98 000, 00 грн. в якості передоплати за поставку товару, що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи, тобто виконав умови договору належно, однак відповідач за отримані кошти поставку товару не здійснив.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За поясненнями представника позивача наданими в судовому засіданні з метою досудового врегулювання спору 20.02.2012 року позивач в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, надіслав на адресу відповідача претензію вих. № 20/02/12 з вимогою про повернення коштів, що були перераховані на виконання умов договору (а.с.27).

В матеріалах справи міститься відповідь на надіслану претензію, в якій відповідачем було повністю визнано суму основного боргу та нараховані штрафні санкції, крім того з відповіді вбачається про зобов'язання відповідача сплатити вказані кошти протягом трьох-чотирьох місяців поточного року (а.с.30).

Як встановлено ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до п. п. 2.4., 2.3., 7.1. договору розрахунки здійснюються шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця або готівкою на кожну поставку за попередньою оплатою товару.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Наявність заборгованості перед позивачем за не поставлений товар відповідно до умов договору та її розмір підтверджується матеріалами справи, відповідачем в порядку ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України не спростована.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок інфляційних нарахувань встановив, що визначені позивачем інфляційні втрати в сумі 294, 00 грн. за період з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року, не перевищують розміру індексації, яка може бути нарахована за вказаний період з моменту прострочення, а отже підлягає стягненню з відповідача повністю у розмірі 294 грн.

Судом також перевірено розрахунок 3% річних в сумі 514,10 грн. та встановлено, що вказана сума нарахована позивачем з 01.03.2012 року по 03.05.2012 року і розрахунок 3% річних є арифметично вірним, а тому вказана сума підлягає стягненню.

За змістом ч.1 ст. 229 ГК України та ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неналежне виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи те, що попередню оплату позивачу на час прийняття судового рішення відповідачем не повернуто, розмір вказаної попередньої оплати відповідає фактичним обставинам справи і підлягає поверненню, позивачем в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України направлено відповідачу вимогу про стягнення боргу, яка на момент прийняття рішення суду не виконана останнім у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, вимога позивача про стягнення з відповідача 98 000 грн. попередньої оплати є обґрунтованою, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягає задоволенню.

Аналогічна позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 18.01.2010 року у справі № 42/423.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 16 000 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника.

Згідно статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно ст. 2 Закону України „Про адвокатуру" адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Статтею 12 Закону України «Про адвокатуру» зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат з оплати послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений відповідними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

До матеріалів справи, в якості доказів надання послуг адвокатом, позивачем додано договір № 01/03-12 від 01.03.12 р. укладений між позивачем та адвокатом, який діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 25.06.2009 року НОМЕР_1 та додаток до нього від 30.04.2012 р., акт про надані юридичні послуги № 1 від 30.04.12 р., копію квитанції до прибуткового касового ордеру про отримання коштів за надані юридичні послуги.

Згідно ст. 091 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як визначено в абзаці 11 п.1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637, касовий ордер - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Суд вважає наявний в матеріалах справи касовий ордер належним доказом, який підтверджує понесення позивачем витрат на оплату послуг адвоката (а.с. 45).

Статус адвоката характеризується певними елементами, зокрема, правами і обов'язками, які перебувають у нерозривному взаємозв'язку. Так, право адвоката представляти за плату інтереси довірителя, пов'язано із можливістю довірителя віднеси плату за послуги адвоката до судових витрат. При цьому адвокат має отримати таку суму гонорару.

Для того, щоб гонорар адвоката був віднесений до складу судових витрат такий гонорар має бути сплачено саме адвокату, а не іншим особам. Оскільки позивачем сплачено 16 000 грн. адвокату, то вказана сума може бути віднесена до складу судових витрат та підлягає стягненню з відповідача за правилами ст. 49 ГПК України.

Задовольняючі вказані вимоги судом також враховано, що у першому судовому засіданні брав участь інший представник позивача Яремчук В.В. згідно довіреності виданої на ім'я вказаної особа, ОСОБА_2. ОСОБА_3 від 04.05.2012 року, що також свідчить про здійснені позивачем витрати на послуги адвоката (а.с. 47, 54).

Предметом договору про надання юридичних послуг є надання юридичних послуг з питань відшкодування збитків, стягнення пені, 3% річних, збитків від інфляції, завданих невиконанням договору від 01.12.2010 року № 8, укладеного між ТОВ "Фірма "Енерготепм" та ТОВ "Александрія-Плюс". Додатком № 1 до договору визначено розрахунок вартості авансового платежу з якого вбачається вартість послуг та витрат за 1 годину, кількість годин та сума послуг.

Згідно ст. 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційної комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 року, гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обгрунтованим за розміром. Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обгрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення ; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

За таких обставин відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір та витрати на послуги адвоката покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготемп" (34400, Рівненська область, м. Кузнецовськ, м-н Перемоги, буд. 1, кв. 41 код 21085839) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Александрія-плюс" (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд. 9 код 36698345) 98 000 (дев'яносто вісім тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 514 (п'ятсот чотирнадцять) грн. 10 коп. 3% річних, 294 (двісті дев'яносто чотири) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 16 000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката та 1 976 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят шість ) грн. 20 коп. судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 17.07.12 р.

Суддя Гудзенко Я.О.