Рішення

від 02.07.2012 по справі 5020-679/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2012 року справа № 5020-679/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Укрбуд"

(вул. Брестська, буд. 18-А, м. Севастополь, 99001)

до відповідача -Державного підприємства "Севастопольський виноробний завод"

(вул. Портова, буд. 8, м. Севастополь, 99009)

про стягнення 821 624,45 грн.

Суддя Альошина С.М.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача - Глод О.А. -представник по довіреності від 07.11.2011, Сьомін О.О. - представник по довіреності від 07.11.2011 (оригінали довіреностей у матеріалах справи);

Від відповідача -Логінова А.М. -представник по довіреності № 01/01-14-501 від 08.06.2012 (копія довіреності у матеріалах справи).

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Укрбуд" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовною заявою до Державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" про стягнення 888 026,32 грн. за договором № 125 від 18.10.2010 про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги, у тому числі 875 600,00 грн. основного боргу, 3% річних у розмірі 2 015,08 грн. та 10 411,24 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем вказаного договору, а саме, неповерненням фінансової допомоги у встановлений договором строк, у зв'язку з чим позивач нарахував підприємству 3% річних та пеню.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 10.05.2011 порушено провадження у справі № 5020-679/2011 і прийнято позовну заяву до розгляду. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.06.2011.

У судовому засіданні, яке відбулось 01.06.2011, оголошувалась перерва до 04.07.2011.

Ухвалою суду від 04.07.2011, за клопотанням представника відповідача, провадження у даній справі було зупинено на підставі частини першої статті 79 ГПК України до вирішення по суті справи № 5020-671/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Укрбуд»до Державного підприємства «Севастопольський виноробний завод»про стягнення 347 874,56 грн. -до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі та зобов'язано сторін у даній справі повідомити суд про результати вирішення спору у справі № 5020-671/2011 для поновлення провадження у справі № 5020-679/2011.

Ухвалою суду від 18.06.2012 провадження у справі № 5020-679/2011 поновлено та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 25.06.2012.

Представник відповідача у засіданні суду, яке відбулось 25.06.2012, надав клопотання від 25.06.2012, в якому просив суд провадження у справі в частині стягнення 250 000,00 грн. основного боргу припинити на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України, у зв'язку зі сплатою відповідачем вказаної суми боргу, що підтвердив банківською випискою від 21.02.2012, копія якої долучена до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 25.06.2012 провадження у справі в частині стягнення 250 000,00 грн. основного боргу припинено.

Представник позивача у судовому засіданні 25.06.2012 надав заяву від 25.06.2012 про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з Державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Укрбуд" 821 624, 45 грн., у тому числі 625 600,00 грн. основного боргу, 13 393,20 грн. індексу інфляції, 3% річних у сумі 29 789,11 грн. та 152 842,14 грн. пені.

Ухвалою суду від 25.06.2012 заяву позивача задоволено та прийнято збільшення розміру позовних вимог, а розгляд справи відкладено на 02.07.2012.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у засіданні суду з позовними вимогами погодився частково, про що надав суду відзив від 02.07.2012 на позовну заяву, в якому відповідач визнав суму основного боргу у розмірі 625 600,00 грн., а також погодився з розрахунками позивача щодо індексу інфляції в сумі 13 393,20 грн. та 3% річних у розмірі 29 789,11 грн., а відносно нарахування пені погодився лише частково в сумі 68 044,92 грн., вказавши, що розрахунок пені здійснено позивачем з порушенням вимог чинного законодавства.

Під час судового засідання представником відповідача надано суду клопотання від 02.07.2012 про зменшення розміру пені та надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду на 12 місяців, у зв'язку з частковим погашенням основного боргу під час розгляду справи, а також у зв'язку зі складним фінансовим становищем відповідача.

Представники позивача у судовому засіданні заперечували проти задоволення вищевказаного клопотання, зазначивши, що фінансове становище позивача також складне, а можливе задоволення вимог про зменшення розміру пені та надання розстрочки виконання рішення суду може призвести до ще більшого його погіршення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Укрбуд" (далі -позивач) та Державним підприємством "Севастопольський виноробний завод" (далі -відповідач) був укладений договір № 125 про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги (далі -договір).

Відповідно до пунктів 3.1, 4.1. договору кредитор (позивач) надає отримувачу (відповідачу) фінансову допомогу у розмірі 875 600,00 грн. шляхом безготівкового переказу зазначеної суми грошових коштів на поточний рахунок отримувача протягом п'яти банківських днів з дати підписання договору.

Кредитор надає отримувачу фінансову допомогу на строк до 31.03.2011 (пункт 4.3. договору).

Пунктом першим додаткової угоди від 22.03.2011 до договору передбачено, що у випадку неповернення фінансової допомоги у термін, зазначений у пункті 4.3. договору отримувач сплачує кредитору суму боргу з урахуванням 3% річних та індексу інфляції, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неповерненої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до умов пунктів 7.1., 7.2. договору всі спори між сторонами вирішуються шляхом переговорів між ними. При недосягненні згоди між сторонами, спірне питання передається на розгляд до господарського суду.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.03.2011, але у будь-якому разі до повного завершення взаємних розрахунків (пункт 8.6. договору).

Відповідач, відповідно до пункту 4.4. договору зобов'язався повернути кредитору фінансову допомогу не пізніше 31.03.2011 шляхом безготівкового переказу грошових коштів у розмірі фінансової допомоги, що належить поверненню на поточний рахунок позивача.

Датою повернення фінансової допомоги є дата зарахування останньої частини грошових коштів на поточний рахунок кредитора (пункт 4.7. договору).

На виконання умов договору 18.10.2010 позивачем було передано шляхом безготівкового переказу на розрахунковий рахунок позивача грошових коштів у розмірі 875 600,00 грн. Ця обставина сторонами не оспорюється.

В свою чергу відповідач не повернув позивачу фінансову безпроцентну допомогу, як у строки, що встановлені умовами договору, так і в подальшому, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від божника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог статті 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні норми щодо поняття господарського зобов'язання та підстав його виникнення встановлені статтями 173,174 Господарського кодексу України.

Як встановлено судом, між сторонами у справі укладений договір про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги № 125 від 18.10.2010, згідно з яким позивач зобов'язався надати відповідачу безпроцентну фінансову допомогу в сумі 875 600,00 грн., а відповідач зобов'язався її повернути в строк до 31.03.2011.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з частинами 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у частинах 1, 7 статті 193 Господарського кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Укрбуд" в частині стягнення основного боргу у розмірі 625 600,00 грн., а отже і їх задоволення.

Також, позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції у розмірі 13 393,20 грн., 3% річних у сумі 29 789,11 грн. та пені у розмірі 152 842,14 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/96-ВР від 22.11.1996 платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»(із змінами) розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як було зазначено вище, пунктом першим додаткової угоди від 22.03.2011 до договору передбачено, що у випадку неповернення фінансової допомоги у термін, зазначений у пункті 4.3. договору отримувач (відповідач) сплачує кредитору (позивачу) суму боргу з урахуванням 3% річних та індексу інфляції, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від неповерненої суми за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, складений позивачем, вважає його невірним, а нарахування пені за період з 01.04.2011 по 25.06.2012 безпідставним, у зв'язку з чим судом здійснений власний перерахунок суми пені.

Период нарахування, Ставка НБУ,%Кількість днів прострочення зобов'язання, дн. Розмір заборгованості, грн.Сума, грн. з 01.04.2011 по 30.09.2011 7,75 183 875 600 68 044,92

Таким чином, суд визнав вимоги позивача щодо стягнення пені такими, що підлягають задоволенню частково у розмірі 68 044, 92 грн. В частині стягнення з відповідача пені у розмірі 84 797, 22 грн. (152 842,14 -68 044, 92 = 84 797, 22) суд відмовляє.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, складений позивачем, суд вважає його невірним, у зв'язку з чим судом здійснений власний перерахунок 3% річних.

ПеріодСума боргу, грн.Кількість днів прострочення %Кількість днів/рік 3% річних, грн.. 01.04.2011-31.12.2011 875 600 275 3 365 19 790,96 01.01.2012-20.02.2012 875 600 51 3 366 3 660,30 21.02.2012-25.06.2012 625 600 126 3 366 6 461,11 Разом: 29 912,37

Таким чином, розмір 3% річних складає 29 912, 37 грн. - більший ніж заявлено позивачем. Проте, оскільки стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає право господарському суду при прийнятті рішення виходити за межі позовних вимог лише за клопотанням заінтересованої сторони, з огляду на відсутність такого клопотання, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення 3% річних у заявленому позивачем розмірі -29 789,11 грн.

Суд, перевіривши розрахунок індексу інфляції за час прострочення заборгованості з 01.04.2011 по 25.06.2012, складений позивачем, вважає його невірним, у зв'язку з чим судом здійснений власний перерахунок розміру індексу інфляції.

Сума боргуіндекс інфляціїмісяць 875 600,00 1,013Квітень 2011 1,008Травень 2011 1,004Червень 2011 0,987Липень 2011 0,996Серпень 2011 1,001Вересень 2011 1Жовтень 2011 1,001Листопад 2011 1,002Грудень 2011 1,002Січень 2012 1,002Лютий 2012 625 600,00 1,003Березень 2012 1Квітень 2012 0,997Травень 2012

Сума індексу інфляції за період з 01.04.2011 по 21.02.2012 =

=(875600,00*1,013*1,008*1,004*0,987*0,996*1,001*1*1,001*1,002*1,002*1,002)-875600,00=13923,15 грн.

Сума індексу інфляції за період з 22.02.2012 по 25.06.2012 =

= (625600,00*1,003*1*0,997)- 625600,00 =-5,63 грн.

Сума індексу інфляції разом = 13 923,15 - 5,63 = 13 917,52 грн.

Таким чином, розмір індексу інфляції складає суму 13 917,52 грн. -більший, ніж заявлено позивачем. Проте, оскільки стаття 83 ГПК України надає право господарському суду при прийнятті рішення виходити за межі позовних вимог лише за клопотанням заінтересованої сторони, з огляду на відсутність такого клопотання, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення індексу інфляції у заявленому позивачем розмірі -13 393,20 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково, а саме стягненню з відповідача підлягає 625 600, 00 грн. основного боргу за договором надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги, 13 393,20 грн. індексу інфляції, 3% річних у розмірі 29 789,11 грн. та 68 044, 92 грн. пені, що разом складає 736 827, 23 грн.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Підпунктом 3.17.4. пункту 3.17. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.

Враховуючи, що зменшення пені на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України є правом суду, яке застосовується лише у виняткових випадках, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів належним чином винятковість обставин, які призвели до порушення ним грошового зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та інших обставин, з якими законодавець пов'язує право суду на зменшення штрафних санкцій. Баланс підприємства станом на 31.03.2012 та звіт про фінансові результати за 1 квартал 2012 року не можуть розцінюватися судом як достатній доказ винятковості обставин, інших доказів винятковості обставин, які призвели до порушення грошового зобов'язання відповідач суду не надав.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні клопотання представника відповідача від 02.07.2012 щодо зменшення розміру пені.

Відповідно до пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

При цьому слід взяти до уваги статтю 121 ГПК України про те, що при наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, зокрема, за заявою сторони, залежно від обставин справи, суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Проаналізувавши доводи представника відповідача, враховуючи думку представників позивача, які заперечували проти надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду, та у зв'язку з тим, що відповідач не надав суду доказів того, що у нього наявні обставини, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, то суд не знаходить законних підстав для задоволення клопотання представника відповідача від 02.07.2012 щодо надання Державному підприємству "Севастопольський виноробний завод" розстрочки виконання рішення суду, у зв'язку з чим відмовляє у його задоволенні.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що питання розподілу судових витрат ухвалою суду від 25.06.2012 про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 250 000,00 грн. основного боргу на підставі пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України судом не вирішувалось, судовий збір в цій частині підлягає покладенню на відповідача відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" (вул. Портова, буд. 8, м. Севастополь, 99009, ідентифікаційний код 05431414, р/р 26004020076516 в ПАТ "ВТБ Банк", м. Севастополь, МФО 321767, або з інших рахунків) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Укрбуд" (вул. Брестська, буд. 18-А, м. Севастополь, 99001, ідентифікаційний код 34271497, р/р 260000260501 у СФ АТ "Банк "Фінанси та кредит", МФО 384812, або на інші рахунки) 736 827,23 грн . (сімсот тридцять шість тисяч вісімсот двадцять сім грн. 23 коп.), у тому числі 625 600,00 грн. основного боргу за договором про надання зворотної безпроцентної фінансової допомоги, 13 393,20 грн. індексу інфляції, 3% річних у розмірі 29 789,11 грн. та 68 044,92 грн. пені, а також 10 610,84 грн. судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.07.2012.

Суддя С. М. Альошина