Рішення

від 03.07.2012 по справі 5020-523/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2012 року справа № 5020-523/2012

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Юріної О.М., розглянувши матеріали позовної заяви:

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Севастополі

(вул. Одеська, 27, місто Севастополь, 99011)

до Приватного підприємства „Вояж-Делюкс"

(вул. Балаклавська, 6, кв. 11, м. Севастополь, 99011)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

ОСОБА_1

(АДРЕСА_1

про стягнення 16 775,92 грн.,

за участю представників сторін:

позивача -Головіна М.В., довіреність №08 від 27.12.2011;

відповідача - Котарева О.М., паспорт серії НОМЕР_2, виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 11.12.2001;

третьої особи - не з'явився.

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Севастополі (далі -Управління, Позивач) звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Приватного підприємства „Вояж-Делюкс" (далі -ПП „Вояж-Делюкс", Відповідач) про стягнення у порядку регресу суми відшкодування у розмірі 16 775,92грн.

Позовні вимоги з посиланням на статті 1187, 1191 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що кошти, виплачені потерпілій внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 через втрату нею працездатності, підлягають поверненню власником джерела підвищеної небезпеки -ПП „Вояж-Делюкс".

Ухвалою суду від 17.05.2012 порушено провадження у справі №5020-523/2012, залучений до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1.

Представник Позивача у засіданні суду 03.07.2012 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити.

Представник Відповідача у судовому засіданні 03.07.2012 проти позову заперечував, зокрема, зазначив, що ним як страхувальником щомісячно сплачувались страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Севастополі, за рахунок яких у подальшому здійснювалися страхові виплати потерпілий ОСОБА_4, але письмового відзиву на позовну заяву суду не надав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1 в судове засідання 03.07.2012 не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 03.07.2012 оголошувалась перерва у порядку частини третьої статті 77 Господарського процесуального кодексу України до 17 години 30 хвилин 03.07.2012.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.07.2010 по справі №5020-6/043 частково задоволено позов Управління до Приватного підприємства «Фірма «Хаммер»(далі -ПП «Фірма «Хаммер») та ПП «Вояж-Делюкс»про стягнення грошової суми в розмірі 49 498,84 грн. в порядку регресу: в частині стягнення суми 49 498, 84 грн. з ПП "Фірма "Хаммер" відмовлено; з ПП "Вояж-Делюкс" стягнуто на користь Управління суму 49 498, 84 грн.; з ПП "Вояж-Делюкс" стягнуто в доход державного бюджету України державне мито в сумі 4 949, 80 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.10.2010 по справі №5020-6/043 зазначене рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2010 по справі №5020-6/043 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.10.2010 скасовано, рішення господарського суду міста Севастополя від 22.07.2010 змінено, внесено до його резолютивної частини такі зміни: у пункті 1 виключено слово "частково"; пункт 2 виключений; цифри і слова: "4949,80 грн." замінено цифрами і словами: "494,99 грн.". Доповнено резолютивну частину рішення новим пунктом 5 такого змісту: «У задоволенні позову до приватного підприємства "Фірма "Хаммер" відмовити". У решті рішення господарського суду міста Севастополя від 22.07.2010 залишено без змін.

Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Судом при розгляді справи №5020-6/043 встановлено наступні обставини.

08.07.2006 на вулиці Адм. Октябрьського у місті Севастополі приблизно о 22 годині 10 хвилин трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля DAEWOO, державний НОМЕР_3, під керуванням водія ОСОБА_1, та працівника Комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Севелектроавтотранс" ОСОБА_4. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди працівнику Комунального підприємства Севастопольської міської Ради "Севелектроавтотранс" спричинені тілесні ушкодження.

Згідно з актом розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 13.07.2006 та актом №3 про нещасний випадок форми Н-1 від 13.07.2006 даний випадок визнано виробничим, тобто страховим.

Відповідно до виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги №000158 від 04.07.2007 потерпілій встановлена стійка втрата професійної працездатності 60% та третя група інвалідності з повторним оглядом 02.07.2008.

Автомобіль DAEWOO, державний НОМЕР_3, у період з 27.04.2004 по 15.01.2008 був зареєстрований за ПП "Фірма "Хаммер".

Відповідно до договору оренди від 27.02.2006 ПП "Фірма "Хаммер" передало автомобіль DAEWOO, державний НОМЕР_3, в оренду ПП "Вояж-Делюкс" і станом на день дорожньо-транспортної пригоди 08.07.2006 даний автомобіль перебував у користуванні орендаря -ПП "Вояж-Делюкс".

Пунктом 5.5 договору оренди від 27.02.2006 передбачено, що ПП "Вояж-Делюкс" має право з письмового дозволу ПП "Фірма "Хаммер" передавати третім особам належне йому право оренди та інші права (повністю або у визначеній частині), що витікають з цього договору.

08.07.2006 між ПП "Вояж-Делюкс"і ОСОБА_1 був укладений договір №8-07 побутового прокату транспортного засобу, відповідно до умов якого ПП "Вояж-Делюкс" надало ОСОБА_1 в тимчасове користування транспортний засіб, модель DAEWOO Sens Т13110, державний НОМЕР_3, реєстраційний номер кузова НОМЕР_1. Актом прийому-передачі транспортного засобу ОСОБА_1 прийняв автомобіль DAEWOO, державний НОМЕР_3, в технічно справному стані.

У мотивувальній частині рішення суду від 22.07.2010 по справі №5020-6/043 договір №8-07 побутового прокату транспортного засобу, визнаний нікчемним, тобто таким, що не породжує для його сторін прав та обов'язків, тому станом на день дорожньо-транспортної пригоди 08.07.2006 володільцем автомобіля DAEWOO, державний НОМЕР_3, було ПП "Вояж-Делюкс" в силу договору оренди від 27.02.2006, укладеного між ПП "Фірма "Хаммер" та ПП "Вояж-Делюкс".

Таким чином, рішенням господарського суду міста Севастополя від 22.07.2010 по справі №5020-6/043, залишеним в цій частині без змін постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2010, з ПП "Вояж-Делюкс" на користь Управління стягнуто суму відшкодування страхових виплат у розмірі 49 498,84 грн., до складу якої увійшли: компенсація виплат на лікування, одноразова допомога в разі стійкої втрати професійної працездатності та щомісячні страхові виплати за період з 02.07.2007 по 02.07.2008.

Судом при розгляді цієї справи встановлено, що відповідно до виписки з акту огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги №000238 від 16.07.2008 потерпілій -ОСОБА_4 безстроково встановлена 40% втрата професійної працездатності у зв'язку з виробничою травмою 2006 року та підтверджена раніше встановлена третя група інвалідності /т.1 а.с.14/.

Відповідно до довідки про суми щомісячної грошової виплати в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частку втраченого заробітку та суму одноразової допомоги №64 від 28.04.2012 ОСОБА_4 за період з січня 2009 року по лютий 2012 року включно /т.1 а.с.15-17/, останній виплачено 16 775,94 грн., що підтверджується також платіжними дорученнями про перерахування на поточний рахунок ОСОБА_4 у філії Севастопольського міського відділення №4548 Відкритого акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України», копії яких з відповідними списками на зарахування страхового відшкодування, містяться у матеріалах справи /т.1 а.с.86-163/.

Позивач листом за вих. №01/01-09/1302 від 15.03.2012 /т.1 а.с.7/ звертався до Відповідача з вимогою сплатити суму страхових виплат у розмірі 16 775,92 грн., яка була перерахована Управлінням потерпілий -ОСОБА_4, однак ПП "Вояж-Делюкс" вказану суму не сплатив.

Щодо тверджень Відповідача про безпідставність позовних вимог з огляду на те, що страхові виплати повинні сплачуватися потерпілій лише за рахунок внесків роботодавця-страхувальника, слід зазначити наступне.

Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні визначені Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі -Основи) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"(далі -Закон).

Згідно з статтею 2 вказаного Закону його дія поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.

Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Частиною другою статті 46 Закону прямо передбачено, що фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок: внесків роботодавців: для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення; капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках; коштів, що надійшли від стягнення штрафів і пені із страхувальників та їх посадових осіб відповідно до закону; добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких не суперечить законодавству.

Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону визначено, що страховий ризик -це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Статтею 6 Закону встановлено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Таким чином, Комунальне підприємство Севастопольської міської Ради "Севелектроавтотранс", на якому працювала ОСОБА_4, є страхувальником, який сплачував страхові внески, а сама потерпіла є застрахованою особою, на користь якої здійснювалося страхування страхувальником-роботодавцем Комунальним підприємством Севастопольської міської Ради "Севелектроавтотранс".

Разом з тим, Позивачем за рахунок коштів Фонду проведено страхові виплати, що знаходяться в безпосередньому причинному зв'язку з діями особи, винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Тобто, витрачені Позивачем за наведених обставин кошти є по суті відшкодуванням шкоди, яка була завдана іншою особою.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно зі статтею 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є зокрема діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, згідно з пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди"№6 від 27.03.1992 під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Відповідач не надав суду доказів сплати сум страхового відшкодування у розмірі 16775,92 грн., тоді як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на наведене, позовні вимоги щодо стягнення у порядку регресу суми відшкодування у розмірі 16 775,92грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Отже, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1609,50 грн. покладаються судом на Відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Вояж-Делюкс" (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 6, кв. 11, ідентифікаційний код 34050185, відомості щодо наявності рахунків відсутні) на користь Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України у місті Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Одеська, 27, ідентифікаційний код 25875509, р/р 37176400901001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509) 16 772,95 грн. (шістнадцять тисяч сімсот сімдесят дві грн. 95 коп.).

3. Стягнути з Приватного підприємства "Вояж-Делюкс" (99011, м. Севастополь, вул. Балаклавська, 6, кв. 11, ідентифікаційний код 34050185, відомості щодо наявності рахунків відсутні) в доход Державного бюджету України (одержувач: Державний бюджет міста Севастополя, код ЄДРПОУ 38022717, р/р №31215206783001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, код бюджетної класифікації: 22030001, МФО 824509) судовий збір в розмірі 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.)

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 09.07.2012 .

Суддя О.М. Юріна