Рішення

від 05.07.2012 по справі 5024/651/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2012 р. Справа № 5024/651/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Вецало М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ДАМАРА" м. Київ

до: приватного акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім-97" м.Херсон

про стягнення 24469грн. 09коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Ковтонюк А.М.

від відповідача - уповноважена особа Юрченко Н.С.

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАМАРА" (позивач) звернулось з позовом, яким з урахуванням заяви від 21.05.2012року про уточнення позовних вимог, просить стягнути з приватного акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім-97" (відповідача) 21356грн. 55коп. основного боргу, 656грн. 25коп. 3% річних, 768грн. 79коп. втрат від інфляції, 1687грн. 50коп. пені та 3000грн. 00коп. судових витрат як вартість оплати юридичних послуг, посилаючись на несвоєчасні розрахунки відповідача за договором поставки № 139/2 від 01.06.2010року.

Ухвалою суду від 22.05.2012року розгляд справи відкладався.

В засіданні суду 05.07.2012року позивач уточнив, що суму 1687грн. 50коп. відсотків за користування грошовими коштами він просить стягнути на підставі ст. 230 ГК України як пеню.

Відповідач визнає позовні вимоги частково. Так, відповідач не погоджується з сумою нарахованих позивачем втрат від інфляції, надавши суду власний розрахунок, згідно якого розмір втрат від інфляції складає 128грн. 00коп.

Відповідач заперечує проти стягнення 1687грн. 50коп. пені, посилаючись на те, що договором поставки № 139/2 від 01.06.2010року пеня не передбачена, а також заперечує проти стягнення 3000грн. 00коп. витрат на юридичні послуги, зазначаючи, що вони не належать до судових витрат, оскільки юридичні послуги надані не адвокатом.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного.

01 червня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ДАМАРА" та приватним акціонерним товариством "Херсонський оптовий торговий дім-97" укладено договір поставки № 139/2.

Згідно з цим договором позивач зобов'язався постачати відповідачу, а відповідач -приймати та оплачувати товари партіями згідно з замовленнями відповідача, які є невід'ємною частиною договору. Замовлення виставляються на підставі затвердженої належним чином сторонами специфікації.

Згідно з п. 6.1 договору відповідач здійснює оплату товару з відстрочкою платежу, зазначеною в додатку № 1, а саме: 30 календарних днів.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач поставив, а відповідач отримав товар за наступними видатковими накладними:

- № Р-00000240 від 01 грудня 2010 року на суму 2032грн. 00коп.,

- № Р-00000245 від 06 грудня 2010 року на суму 4418грн. 64коп.,

- № Р-00000246 від 06 грудня 2010 року на суму 3934грн. 08коп.,

- № Р-00000247 від 06 грудня 2010 року на суму 3885грн. 84коп.,

- № Р-00000300 від 22 грудня 2010 року на суму 3432грн. 00коп.,

- № Р-00000065 від 24 січня 2011 року на суму 5504грн. 04коп.,

всього на суму 23206грн. 60коп.

Відповідач здійснював оплату за отриманий товар несвоєчасно, чим порушив умови укладеного договору. З урахуванням часткових розрахунків, заборгованість відповідача перед позивачем становить 21356грн. 55коп.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 01.06.2010 року є обов'язковим для виконання і сторони повинні дотримуватися взятих на себе зобов'язань, оскільки стаття 525 ЦК України не допускає односторонньої відмови від зобов'язання, або односторонньої її зміни.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Станом на день розгляду справи відповідач не надав доказів перерахування боргу, тому позовні вимоги про стягнення 21356грн. 55коп. основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідачем не надано документального підтвердження причин несвоєчасних розрахунків за договором поставки, тому вимоги позивача про стягнення втрат від інфляції у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням боргу підлягають частковому задоволенню в сумі 128грн. 00 коп., оскільки при розрахунку інфляції позивачем безпідставно нараховано інфляцію за квітень 2011року та не враховано місяців, в яких рівень інфляції був менше одиниці. Вимоги позивача про стягнення 656грн. 25коп. 3% річних підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення 1687грн.50коп. пені, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Частина 4 ст.231 Господарського Кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.

Сторони не передбачили в письмовій формі в договорі стягнення пені. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають, оскільки ці питання не врегульовані договором.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

Позовні вимоги в частині стягнення 3000грн. 00коп. судових витрат, що становлять вартість оплати юридичних послуг, задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Крім того, відповідно до ст. 38 ГПК України, забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

Позивачем не надано доказів того, що 3000грн. 00коп. ним сплачено за надання юридичних послуг адвокатом, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

В засіданні судом оголошувалась вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім-97" м. Херсон вул. 49 Гвардійської дивізії, 24 р/р 260030131511 в Сбербанку "Росія" МФО 320627 ідентифікаційний код 24121211 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ДАМАРА" м. Київ вул. Вікентія Хвойки, 21 п/р 26001014698301 в філії ЦРУ ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" МФО 300937 ідентифікаційний код 37095999 -21356грн. 55 коп. основного боргу, 128грн.00коп. втрат від інфляції, 656грн.25коп. 3% відсотків річних, 1456грн.31коп. судового збору.

3. В задоволені решти суми позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09 липня 2012 року.

Суддя З.І. Ємленінова