Постанова

від 10.07.2012 по справі 5011-14/2614-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2012 № 5011-14/2614-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Пашкіної С.А.

Калатай Н.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача - Мальчик Т.Ю.

від відповідача - не з'явився.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"БК Євробудмонтаж" на рішення господарського суду м. Києва

від 25.04.2012 року.

у справі № 5011-14/2614-2012 (суддя: Мельник С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабель-Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Євробудмонтаж"

про стягнення 95050,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.04.2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Євробудмонтаж" (03115, м. Київ, просп. Перемоги, 104; код ЄДРПОУ 34351966) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабель-Інвест" (03055, м. Київ, вул. Ванди Василевської, 7, к. 400; код ЄДРПОУ 31515697) 93 254 (дев'яносто три тисячі двісті п'ятдесят чотири) грн. 55 коп. заборгованості, 291 (двісті дев'яносто одну) грн. 26 коп. 3 % річних, 1901 (одну тисячу дев'ятсот одну) грн. 00 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "БК Євробудмонтаж" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2012 року у справі № 5011-14/2614-2012 та прийняти нове рішення, яким зменшити суму зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Євробудмонтаж" перед позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2012 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 5011-14/2614-2012.

В судове засідання 10.07.2012 року представник відповідача не з'явився про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що ухвалу від 14.06.2012 року надіслано відповідачу за поштовими адресами, зазначеними позивачем в заяві та в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу без участі представника відповідачу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кабель-Інвест" (позивач) відповідно до видаткових накладних № М4-0001541 від 24.03.11р., № М4-0002394 від 29.04.11 р., № М4-0002505 від 06.05.11 р., № М4-0002669 від 13.05.11 р., № М4-0002670 від 13.05.11 р., № М4-0002789 від 18.05.11 р., № М4-0002901 від 20.05.11 р., № М4-0002951 від 23.05.11 р., № М4-0003089 від 26.05.11 р., № М4-0003148 від 30.05.11 р., № М4-0003208 від 31.05.11 р., № М4-0003833 від 22.06.11 р., № М4-0004170 від 05.07.11 р., № М4-0004171 від 05.07.11 р. поставило товар Товариству з обмеженою відповідальністю "БК Євробудмонтаж" (відповідач) на загальну суму 131 072,00 грн.

Відповідачем вартість поставленого товару було оплачено лише частково, у розмірі 37817,45 грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 93 254,55 грн.

07.10.2011 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 07/10-11, у якій просив сплатити існуючу заборгованість за поставлений товар. Претензія була отримана відповідачем за юридичною адресою 19.10.2011 року, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму заборгованості не сплатив. Станом на час розгляду справи розмір заборгованості не змінився та становить 93 254,55 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. ч. 4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Виходячи з наведених положень ст. 231 Господарського кодексу України, обов'язковою умовою нарахування штрафних санкції є досягнення сторонами згоди щодо їх застосування, а також визначення їх розміру. Враховуючи відсутність між сторонами будь-яких домовленостей щодо застосування пені, суд першої інстанції правомірно відмовив у стягнені 1504,85 грн. пені.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, колегія суддів перевіривши вірність нарахування 3% річних та пені вважає, що суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 93 254,55 грн. заборгованості та 291,26 грн. 3 % річних обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. В частині стягнення пені у розмірі 1 504,85 грн. у позові належить відмовити..

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав,- на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Задовольнивши позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабель-Інвест" частково, суд першої інстанції допустив арифметичну помилку в частині стягнення судового збору. Було стягнуто 1901,00 грн. судового збору, а необхідно 1870,97 грн.

Колегія суддів вважає, що вказана арифметична помилку може бути виправлена на підставі ст. 89 ГПК України.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2012 року у справі № 5011-14/2614-2012.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2012 року у справі № 5011-14/2614-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 5011-14/2614-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя Баранець О.М.

Судді Пашкіна С.А.

Калатай Н.Ф.

12.07.12 (відправлено)