Постанова

від 16.07.2012 по справі 37/287

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

11.07.2012 р. справа №37/287

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Радіонової О.О., Татенко В.М. за участю представників: від позивача:Тромса Є.В. за довіреністю №827 від 04.11.2011р. від відповідача:Краснокутська Н.М. за довіреністю №386/08 від 01.08.2011р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сканія Кредіт Україна», смт. Калинівка, р-н Макарівський, Київська область на рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. (повний текст підписано 27.02.2012р.) у справі№37/287 (головуючий суддя Сич Ю.В., судді Лейба М.О., Гриник М.М.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сканія Кредіт Україна», смт. Калинівка, р-н Макарівський, Київська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотек», м. Донецьк простягнення основного боргу в сумі 939010,94грн., пені в сумі 26294,03грн., 3% річних в сумі 38937,88грн.

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду оголошувалась перерва з 03.07. до 11.07.2012р.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сканія Кредіт Україна», смт. Калинівка, р-н Макарівський, Київська область, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Екотек», м. Донецьк, про стягнення основного боргу в сумі 940065,66грн., пені в сумі 82300,06грн., 3% річних в сумі 34726,13грн.

В ході розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України та просив суд стягнути з відповідача основний борг в сумі 939010,94грн., пеню в сумі 26294,03грн., 3% річних в сумі 38937,88грн. Вказану заяву суд прийняв до розгляду та в подальшому розглядав зменшені позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. (повний текст підписано 27.02.2012р.) у справі №37/287 відмовлено в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що умови договору фінансового лізингу №89-01028 від 19.04.2006р. не передбачають можливості проведення конвертації для визначення обсягу грошових вимог на будь-яку довільно визначену позивачем дату, порядок довільного одностороннього визначення обсягу платежів не є обов'язковим ані за законом, ані за договором, тому позивачем не доведено існування у нього права на отримання лізингових платежів у розмірі заявленому до стягнення, а встановлена сторонами методологія здійснення конвертації унеможливлює самостійний перерахунок з боку суду. Враховуючи, що заявлені вимоги про стягнення 3% річних та пені є похідними за своїм розрахунком від обсягу заборгованості, що виступає базою їх нарахування, недоведеність розміру заборгованості унеможливлює і стягнення позовних вимог в цій частині.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. у справі №37/287 скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 940065,66грн., пені в сумі 82300,06грн., 3% річних в сумі 34726,13грн. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник посилається на те, що відповідач в повному обсязі не виконав грошове зобов'язання в строк та в розмірах, які визначені договором. Пунктом 6.6. договору фінансового лізингу №89-01028 від 19.04.2006р., визначено, що датою виконання платежу вважається дата надходження коштів, перерахованих лізінгоодержувачем на рахунок лізингодавця. У відповідності до даного положення договору, позивачем був здійснений розрахунок позовних вимог, в якому сума лізингового платежу, що виражена в Євро не змінювалась. Оскільки відповідач припинив виконання грошового зобов'язання за договором в односторонньому порядку з 30.04.2009р. по 30.06.2011р., та позивач станом на 01.09.2011р. не отримав жодного лізингового платежу, то зобов'язання по сплаті лізингових платежів за договором вважається невиконаним і тому позивач застосував обмінний курс Євро на дату звернення до суду із позовом.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 17.04.2012р. відновлено пропущений строк на подання апеляційної скарги та прийнято апеляційну скаргу у справі №37/287 до провадження.

Приймаючи апеляційну скаргу до розгляду, судом апеляційної інстанції враховано, що ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, і у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

У даному випадку судовою колегією було враховано, що згідно ст.87 ГПК України у зв'язку з присутністю представника позивача Кочетової О.В. у судовому засіданні 21.02.2012р., за результатами якого прийнято рішення, повний текст рішення від 21.02.2012р. не надсилався позивачу, про що свідчить відсутність штампу про відправку на рішенні суду, а також те, що за твердженням скаржника, 31.01.2011р. ТОВ «Сканія Кредіт Україна»відкликало довіреність б/н від 08.11.2011р. на ім'я Кочетової О.В., тому не мало можливості своєчасно ознайомитись з його текстом. Отже, у даному випадку пропуск строку не може розглядатись як такий, що вчинений без поважних причин.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» заява №23436/03 від 28.03.2006р. норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані, у той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти доводів скаржника заперечив та вказав, що договором фінансового лізингу №89-01028 від 19.04.2006р. передбачено, що датою здійснення лізингових платежів визначено останній робочий день кожного місяця, що відображено і у розрахунку сум боргу, доданого до позовної заяви, і включають в себе відшкодування вартості предмету лізингу та лізингову винагороду, остання з яких за своєю юридичною природою є процентами у розумінні податкового законодавства, тобто доходом, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений строк або невизначений строк коштів або майна. Таким чином, розрахунок заборгованості, наведений позивачем та відповідні акти звірки суперечать вимогам договору, а саме п.6.3., у якому зазначено, що лізингові платежі, а також будь-які інші платежі, що належать до плати за цим договором, сплачуються виключно у гривнях. Сума кожного лізингового платежу, що підлягає сплаті, а також будь-якого іншого платежу, передбаченого цим договором, визначається шляхом перерахування відповідного еквіваленту такого платежу, вираженого в Євро, у гривні за курсом НБУ на дату здійснення платежу. Тобто, на останній робочий день кожного місяця. Всупереч цьому, у розрахунку платіж виражений у гривні на 01.09.2011р.

Розпорядженням Заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.2012р. змінено колегію суддів та сформовано її у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Радіонова О.О., Татенко В.М.

Представник скаржника у судовому засіданні 11.07.2012р. пояснив, що рішення господарського суду вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення основного боргу в сумі 940065,66грн., пені в сумі 82300,06грн., 3% річних в сумі 34726,13грн.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.07.2012р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до приписів ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заперечення на неї, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

19 квітня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сканія Кредіт Україна»(лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екотек»(лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №89-01028, за яким за умови набуття чинності цим договором як передбачено пунктом 20.1. лізингодавець зобов'язується за заявкою лізингоодержувача придбати у власність у продавця (постачальника) -ТОВ «Сканія Україна», обраного лізингоодержувачем, транспортні засоби відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та передати їх у користування лізингоодержувачу на строк і на умовах, викладених в цьому договорі, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу, сплачувати лізингові платежі і виконувати інші зобов'язання, передбачені цим договором (п.1.1. договору фінансового лізингу).

Згідно п.1.2. договору фінансового лізингу кількість, ціна, загальна вартість, опис, комплектність, технічні специфікації, умови поставки предмету лізингу зазначаються в «Базових умовах лізингу», які містяться в додатку №1 до цього договору і становлять його невід'ємну частину.

Відповідно до додатку №1 до договору фінансового лізингу предмет лізингу сідловий тягач/truck Scania P114 GA 4X2 NA 340 у кількості 2 одиниці та напівпричепів s/trailer Wielton body box s/tr NS34FT у кількості 2 одиниць загальною вартістю 224600 Євро (еквівалентно 1389658,60грн. разом із ПДВ з курсом НБУ на момент укладення договору) передано строком на 48 місяців з моменту передачі предмету лізингу.

Умовами розділу 6 договору фінансового лізингу сторони передбачили порядок здійснення розрахунків, а саме:

- за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в порядку та розмірах, передбачених цим договором та графіком платежів та включають в себе суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу; винагороду лізингодавцю; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору (п.п.6.1., 6.2. договору);

- лізингові платежі, а також будь-які інші платежі, що належать до сплати за цим договором, сплачуються виключно у гривнях; сума кожного лізингового платежу, що підлягає сплаті, а також будь-якого іншого платежу, передбаченого цим договором, визначається шляхом перерахування відповідного еквіваленту такого платежу, вираженого в Євро, у гривні за курсом, встановленим НБУ на дату здійснення платежу; різниця між сумами в Євро на дату здійснення платежу та на дату зарахування грошових коштів на рахунок лізингодавця буде висталятися лізингодавцем до сплати шляхом виставлення окремого рахунка лізингоодержувачу у наступному періоді (п.6.3. договору);

- наступні за авансовим лізингові платежі сплачується щомісячно у сумах, встановлених графіком платежів; при цьому, якщо дата передачі предмету лізингу настає включно до 15 числа місяця, в якому здійснено передачу, то лізинговий платіж сплачується не пізніше останнього робочого дня такого місяця, а якщо дата передачі настає після 15 числа місяця передачі, то лізинговий платіж сплачується не пізніше останнього робочого дня наступного місяця (п.6.4.2. договору);

- лізингові та інші платежі за цим договором здійснюються на наступний рахунок лізингодавця: ТОВ «Сканія Кредіт Україна», Столичне шосе, 100, м. Київ, 03045, код ЄДРПОУ 33052443, р/р 26006200285069, АКБ Сіті банк (Україна), МФО 300584 (п.6.5. договору);

- датою виконання платежу вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок лізингодавця (п.6.6. договору);

- у разі несвоєчасної або неповної сплати лізингового платежу, грошові вимоги лізингодавця погашаються за рахунок наступних платежів в такій послідовності: у першу чергу відшкодовуються витрати лізингодавця, пов'язані з одержанням платежу; у другу чергу сплачується неустойка та штрафи, передбачені цим договором; у третю чергу сплачується лізингова винагорода; в останню чергу сплачується вартість предмету лізингу (п.6.7. договору).

- за прострочення оплати лізингових платежів або інших сум п.6.9. договору фінансового лізингу встановлена відповідальність лізингоодержувача у вигляді пені за кожен день прострочення у розмірі 24% річних від суми несвоєчасно платежу.

Додатковою угодою від 20.08.2008р. до договору фінансового лізингу сторони змінили графік лізингових платежів, строк договору збільшили на 60 місяців та змінили порядок розрахунків, встановивши, що другий і наступний лізингові платежі мають сплачуватися не пізніше останнього робочого дня кожного місяця.

Як вбачається з остаточної редакції представлених графіків платежів, грошові зобов'язання лізингоодержувача відносно сплати частин лізингового платежу з відшкодування вартості предмету лізингу та лізингової винагороди визначені як в гривнях, так і євро в еквіваленті обмінного курсу станом на дату підписання таких графіків.

Відповідно до статей 629, 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника), відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст.806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг», оплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

На виконання своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу між позивачем (покупцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Сканія України»(продавець) укладено договір купівлі-продажу №UA 11-2006-0059 від 19.04.2006р., згідно умов розділу 1 якого набуваються покупцем у продавця для їх наступної передачі у фінансовий лізинг сідловий тягач/truck Scania P114 GA 4X2 NA 340 у кількості 2 одиниці та напівпричепи s/trailer Wielton body box s/tr NS34FT у кількості 2 одиниць.

За умовами розділу 2 договору купівлі-продажу ціна продажу була визначена сторонами в сумі 224600 євро (за договором купівлі-продажу від 19.04.2006р. №UA 11-2006-0059), що по курсу НБУ на дату укладання становить 1389658,60грн., а оплата повної вартості транспортних засобів буде здійснюватись виключно в гривнях за курсом НБУ на день оплати протягом 30 днів з моменту передачі транспортних засобів та підписання приймально-здавального акту (додаток №2) між покупцем і продавцем (п.3.1. договору купівлі-продажу).

Зобов'язання продавця з передачі майна у власність покупця згідно умов п.5.3. договорів купівлі-продажу були виконані, про що сторонами складено відповідний акт приймання-передачі.

Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг», ч.1 ст.806 ЦК України та ч.1 ст.292 ГК України за користування майном на умовах фінансового лізингу лізингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Виконання грошових зобов'язань лізингоодержувача за вказаним договором фінансового лізингу відображено в наданій позивачем банківській довідці №112082/0401-1 від 18.10.2011р., з якої вбачається, що останній платіж з боку відповідача був здійснений 22.09.2010р.

Посилаючись на неналежне виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем в період з 01.05.2009р. по 01.07.2011р. за договором фінансового лізингу позивач звернувся до суду з вказаним позовом, за якими також просив стягнути з відповідача суми нарахованих пені та 3% річних, розрахувавши розмір всіх складових стягуваних коштів в Євро із застосуванням еквіваленту в гривнях за курсом НБУ станом на 01.09.2011р.

Як вбачається зі складених позивачем актів звіряння розрахунків та акту, складеного відповідачем, між сторонами існують розбіжності при визначенні розміру грошових зобов'язань лізингоодержувача в гривнях саме через застосування різних підходів в конвертації курсів валют.

Предметом спору є примусове спонукання відповідача до виконання прострочених грошових зобов'язань перед позивачем та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені та 3% річних.

Положення п.п.6.3., 6.6. договору фінансового лізингу встановлюють порядок визначення суми лізингового платежу в гривнях виходячи із значення курсу Євро за відомостями НБУ саме на дату фактичного здійснення такого платежу лізингоодержувачем (зарахування суми на рахунок лізингодавця).

При цьому, самі платежі мають здійснюватися лізингоодержувачем в останній робочий день кожного місяця, а положення останнього абзацу п.6.3. договору фінансового лізингу закріплюють порядок сплати різниці між сумами в Євро еквівалентних гривням на дату належного здійснення платежу за умовами договору та на дату зарахування коштів на рахунок лізингодавця. Таким чином, укладений між сторонами договір фінансового лізингу запровадив механізм визначення остаточного (порівняно із первісними сумами в гривнях за графіком платежів) розміру грошових зобов'язань за кожний лізинговий період в залежності від значення курсу НБУ Євро до гривні на дату, яка встановлюється лише за наявністю платежів з боку лізингоодержувача.

Оскільки таких платежів відносно заявленого періоду здійснено не було, і умови договору фінансового лізингу не передбачають можливості проведення конвертації для визначення обсягу грошових вимог на будь-яку довільно визначену позивачем дату (в тому числі -на 01.09.2011р. дату підготовки позовної заяви), суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що покладений в основу позовних вимог розрахунок свідчить про безпідставну односторонню зміну лізингодавцем умов договору щодо розрахунків та не відповідає визначеним грошовим обов'язкам відповідача.

Виходячи із встановлених ч.1 ст.19 Конституції України і ч.2 ст.14 ЦК України лізингоодержувач не може бути примушений, в тому числі -і в судовому порядку, до виконання на користь лізингодавця грошових зобов'язань, самостійно визначених останнім, оскільки такий порядок довільного одностороннього визначення обсягу платежів не є обов'язковим ані за законом, ані за договором.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведеність позивачем існування у нього права на отримання лізингових платежів у заявленому до стягнення розмірі, а встановлена сторонами методологія здійснення конвертації унеможливлює самостійний перерахунок судом. В свою чергу, позивачем не висувались вимоги про стягнення лізингових платежів в гривнях у сумах, визначених в національній валюті за підписаними між сторонами графіками, а за змістом ст.22 та п.2 ст.83 ГПК України суд позбавлений можливості самостійної зміни позовних вимог у відповідності до умов договору.

Згідно ч.2 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг»та положень п.6.2. договору фінансового лізингу, а також графіків сплати лізингових платежів заявлена до стягнення сума заборгованості за лізинговими платежами включає в себе лише відшкодування частини вартості предмету лізингу та лізингову винагороду. Закладена в договорі методологія конвертації означених складових елементів лізингового платежу, виражених в Євро, в гривню -валюту платежу -зумовлює зміну обсягу таких складових в гривневому еквіваленті в перебігу правовідносин за договором лізингу у відповідності до курсових коливань.

Між тим, із змісту представлених позивачем правоустановчих документів на спірне майно (договору купівлі-продажу і доказів його виконання) вбачається, що вартість предметів лізингу для позивача остаточно було визначено сумою 1389658,60грн. і зобов'язання сторін за договором купівлі-продажу від 19.04.2006р. №UA 11-2006-0059 припинені в порядку ст.599 ЦК України належним виконанням. В свою чергу, ч.3 ст.632 цього Кодексу забороняє зміну ціни договору після його виконання, тому судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про незмінність впродовж всього заявленого періоду вартості предмету лізингу для лізингодавця.

Таким чином, позивачем не доведено наявність суб'єктивного права вимагати у складі стягуваних лізингових платежів сплати відшкодування частини вартості предмету лізингу, збільшеної порівняно із фактичними витратами лізингодавця на їх придбання внаслідок курсових коливань.

Беручи до уваги, що за змістом ст.ст.549, 611, 625 ЦК України заявлені вимоги про стягнення 3% річних та пені є похідними за своїм розрахунком від обсягу заборгованості, що виступає базою їх нарахування, недоведеність розміру заборгованості унеможливлює і стягнення решти означених вимог.

За таких обставин, судом першої інстанції правомірно відмолено у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 939010,94грн., пені в сумі 26294,03грн., 3% річних в сумі 38937,88грн.

Відносно доводів скаржника, що в судовому засіданні відповідач надав суду акт звірення розрахунків, згідно якого заборгованість частково ним була визнана, судова колегія зазначає, що в силу статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підстави своїх вимог або заперечень.

Враховуючи п.1.1. Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики забезпечення позову»від 12.12.2006р. №01-8/2776, висновок про необґрунтованість позовних вимог, а також встановивши недоведеність позивачем визначених ст.66 ГПК підстав для застосування забезпечувальних заходів, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на поточний рахунок відповідача - №26006200285069 в АКБ «Сіті банк»(Україна), МФО 335775 та інші банківські рахунки в межах ціни позову, а саме -1057091,18грн.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що оскаржуване рішення господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з апеляційною скаргою підлягають віднесенню на заявника скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сканія Кредіт Україна», смт. Калинівка, р-н Макарівський, Київська область на рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. (повний текст підписано 27.02.2012р.) у справі №37/287 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Донецької області від 21.02.2012р. (повний текст підписано 27.02.2012р.) у справі №37/287 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя І.В. Зубченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко

Надруковано 6 примірників: 2 -позивачу; 1 -відповідачу; 1 -до справи; 1 -ДАГС; 1 -ГС