Рішення

від 25.09.2008 по справі 7/218-08-3801

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

"25" вересня 2008 р.

         Справа  № 7/218-08-3801

За позовом: Фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1, с.Кирнички Ізмаїльського району Одеської області

до відповідача: Сільськогосподарського

кооперативу „Маяк”, м.Одеса

про визнання

права власності

Суддя              Лепеха Г.А.

Представники:

Від позивача -ОСОБА_1

Від відповідача -ОСОБА_2.,

ліквідатор.

Представниками сторін подано

клопотання про нездійснення технічної фіксації судового процесу.

Клопотання судом прийнято та

задоволено.

Представник позивача позовну заяву

підтримує, наполягає на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача надав

відзив, в якому проти задоволення позовних вимог не заперечує.

СУТЬ СПОРУ: Фізична

особа-підприємецьОСОБА_1 (далі -Позивач) звернувся до господарського суду

Одеської області з позовною заявою до сільськогосподарського кооперативу „Маяк”

(далі -Відповідач) про визнання права власності на майно, куплене у

Відповідача, а саме: нежитлову одноповерхову будівлю -бокси гаража, електроцех

загальною площею 158,0 кв.м., яка знаходиться поАДРЕСА_1у складі: А-Бокси

гаража, Б-Електроцех, 1-надвірні споруди.

Розглянувши у відкритому судовому

засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Постановою господарського суду

Одеської області від 21.05.2007р.  по

справі № 32/73-07-2618 (суддя Грабован Л.І.) сільськогосподарський кооператив

„Маяк” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою від 02.07.2007р. по справі

№ 32/73-07-2618 ліквідатором банкрута призначений арбітражний керуючий ОСОБА_2.

(ліцензія серії  АБ №271772 від

04.04.2006 року).

Арбітражний керуючий -ліквідатор

ОСОБА_2від імені ліквідаційної комісії банкрута 12 серпня 2008 року підписав з

Позивачем договір купівлі-продажу майна банкрута.

Згідно вказаного договору

ліквідатор продав Відповідачу наступне майно: нежитлову одноповерхову будівлю -

бокси гаража, електроцех загальною площею 158,0 кв.м., яка знаходиться

поАДРЕСА_1у складі:     А-Бокси гаража,

Б-Електроцех, 1-надвірні споруди.

Як вбачається з свідоцтва про право

власності на нерухоме майно №175 від 30.05.2008р. зазначена будівля належить

Відповідачу.

Продаж майна вчинено за 1 500,00

грн., які арбітражний керуючий -ліквідатор отримав від Позивача до підписання

договору купівлі-продажу, що підтверджено квитанцією до ордеру №3 від 12.08.2008

року.

Однак арбітражний керуючий

-ліквідатор нотаріально не оформив вказаний договір купівлі-продажу нерухомого

майна.

Зазначені обставини спонукали

Позивача звернутися до господарського суду Одеської області з позовом про

визнання права власності на зазначене майно.

Дослідивши обставини справи, суд

дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних правових підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України

цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами

цивільного законодавства, а  підставою

виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин,

різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій -це волевиявлення

осіб, які безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних

прав і обов'язків. При цьому ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює

свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно п.1 ст. 202 ЦК України

правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних

прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України зазначено,

що договір укладений між сторонами по справі, як  цивільно-правовий правочин є правомірним на

час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлено законом, та

він не визнаний судом недійсними, тому зобов'язання за цими договорами мають

виконуватися належним чином.

У відповідності до вимог ст. 526 ЦК

України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за

відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому вимогами ст. 527 цього ж кодексу

передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор -

прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не

випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у

зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним

боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це

особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 ст. 193 ГК України

встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин

повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності з

законом, іншими правовими актами, а при відсутності конкретних вимог по

виконанню зобов'язання - у відповідності з вимогами, які в певних умовах

зазвичай ставляться.

Відповідно до Тимчасового положення

про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим

наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року право власності

на нерухоме майно підлягає обов'язковій реєстрації.

Згідно п. 1 ст. 334 ЦК України

право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передавання

майна, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому п.3 зазначеної

статті цього ж кодексу передбачено, що право власності на майно за договором,

який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення

або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не

посвідченого нотаріально, дійсним.

Статтею 392 ЦК України встановлено,

що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо

це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним

документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до п. 2 ст. 328 ЦК

України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із

закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Статтями 15, 16 ЦК України

передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі

його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист

свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого

немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав

та інтересів можуть бути зокрема 

визнання права. Крім цього відповідно до ст.ст. 15, 16, 392 ЦК України у

разі, якщо якась особа не визнає право власності іншої особи на належне такій

іншій особі на праві власності майно, порушує право власності такої іншої особи

на це майно, така інша особа має право звернутися до суду з позовом до особи,

що порушила або не визнає її право власності для захисту свого права

власності.         

Згідно ст. 316 ЦК України правом

власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону

за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник на свій розсуд

володіє,  користується  і розпоряджається  належним йому майном.  Власник має право вчиняти щодо свого майна

будь-які дії, що не суперечать закону. 

Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не

забороненої законом, діяльності.

Враховуючи викладене, суд доходить

до висновку, що вимоги позивача обгрунтовані, підтверджені матеріалами справи,

не заперечуються відповідачем, отже, підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита

та послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу слід покласти

на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК

України суд, -

ВИРІШИВ:

1. 

Позов задовольнити повністю.

2. Визнати

право власності за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. Ід. код

НОМЕР_1) на майно, куплене у сільськогосподарського кооперативу „Маяк” (Одеська

область, Ізмаїльський район, с.Кирнички, вул. Шкільна, 2. Код ЄДРПОУ 03769379),

а саме: нежитлову одноповерхову будівлю -бокси гаража, електроцех загальною

площею 158,0 кв.м., яка знаходиться поАДРЕСА_1у складі: А-Бокси гаража,

Б-Електроцех, 1-надвірні споруди.

3. Стягнути

з сільськогосподарського кооперативу „Маяк” (Одеська область, Ізмаїльський

район, с.Кирнички, вул. Шкільна, 2. Код ЄДРПОУ 03769379) на користь фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. Ід. код НОМЕР_1) 85 /вісімдесят

п'ять/ грн. 00 коп. державного мита та 118 /сто вісімнадцять/ грн. 00

коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду є

обов'язковим до виконання на усій території України відповідно до вимог  ст. 45 ГПК України та підлягає

державній реєстрації в органах МБТІ на підставі 

ст. 182 ЦК України та  ст. 19

Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх

обмежень”.

Рішення

набирає законної сили після закінчення 10-денного строку

з дня його

прийняття.

Наказ видати

після прийняття рішенням законної сили.

Суддя                                                                      

                Лепеха Г.А.