Рішення

від 03.07.2012 по справі 0508/6824/2012

ВОРОШИЛОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ДОНЕЦЬКА

0508/6824/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2012 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого -судді Орєхова О.І.,

при секретарі -Лисенко Л.В.,

за участю представника позивача -ОСОБА_1,

представника відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 -ОСОБА_4,

третьої особи - Анікіної І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Анікіна Ірина Олександрівна про визнання договору недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_6 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Анікіна Ірина Олександрівна про визнання договору недійсним, посилаючись на наступні обставини.

02 березня 2012 року за Договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі

товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Договір) гр-н ОСОБА_2

(Відповідач 2) передав у власність гр-на ОСОБА_7 (Відповідач 1)

належну йому та гр-ці ОСОБА_3 (Відповідач 3) на праві спільної сумісної

власності, частку у статутному капіталі ТОВ «Трудові резерви»(ЄДРПОУ 32427146).

Вказаний Договір посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Анікіной І.О.

Вона вважаэ, що Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Трудові резерви», укладений 02.03.2012 р. між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, порушує її права та є недійсним з наступних підстав.

В листопаді 2010 року вона звернулася до Кіровського районного суду м.Донецька з цивільним позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу та процентів за договором позики. Кіровським районним судом м.Донецька було відкрито провадження по цивільній справі №2-508-11 за її позовом.

3 метою забезпечення позовних вимог, ухвалами від 24 листопада 2010 року

Кіровський районний суд м. Донецька наклав арешт на частку, що належить Відповідачу 2 у

заснованому ним ТОВ «Трудові резерви»(83120, м.Донецьк, вул.Петровського, 126«е»,

ЄДРПОУ 32427146), а також заборонив Управлінню державної реєстрації Донецької міської

ради проводити будь-які реєстраційні дії щодо заснованого Відповідачем 2 ТОВ «Трудові

резерви»(83120, м.Донецьк, вул.Петровського, 126«е», ЄДРПОУ 32427146). Зазначені

ухвали не скасовувались.

Про існування судового арешту Відповідачу 2 було достовірно відомо, так як він неодноразово звертався до неї з пропозиціями зняти арешт з належної йому частки в статутному капіталі ГОВ «Трудові резерви».

Тобто, укладаючи Договір, Відповідач 2 ввів в оману Відповідча 1 шляхом приховування обставин, які перешкоджали вчиненню цього правочину, а саме приховування факту накладення судом арешту на частку Відповідача 2 у статутному капіталі ТОВ «Трудові резерви».

Крім того, Відповідач 1 та Відповідач 2 укладали Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Трудові резерви»з метою приховання іншого правочину, який вони насправді вчиняли.

Так, за Договором вартість частки Відповідача 2 складає 798 тис.670 грн. В той же час, загальний статутний капітал ТОВ «Трудові резерви»складає 235 тис. 500 грн., товариство має заборгованість перед бюджетом, на банківських рахунках товариства кошти відсутні, на балансі ТОВ «Трудові резерви»власне ліквідне майно також відсутнє, будь-якої комерційної діяльності ТОВ «Трудові резерви»не веде.

Тобто, вартість частки Відповідача 2 явно завищена і це пояснюється наступним.

ТОВ «Трудові резерви»відповідно до договорів оренди земельної ділянки від 01.08.2011 року є орендарем земельних ділянок загальною площею 4,1956 га, які розташовані у Кіровському районі м.Донецька.

Таким чином, фактично шляхом укладання Договору купівлі-продажу частки в

статутному капіталі ТОВ «Трудові резерви»Відповідач 1 та Відповідач 2 бажали приховати

інший правочин договір купівлі-продажу земельної ділянки. Однак, ТОВ «Трудові резерви»не є власником земельних ділянок, а є лише їх орендарем, тому укладання такого договору не можливо. Відповідач 1 придбавши частку в статутному капіталі ТОВ «Трудові резерви»фактично придбав і право на земельні ділянки.

Тобто, Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Трудові резерви», укладений 02.03.2012 р. між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, є таким що порушує публічний порядок і спрямований на незаконне відчуження об'єкту права власності українського народу - землю.

Враховуючи вищенаведене, вважає що Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Трудові резерви», укладений 02.03.2012 р. між Відповідачем 1 та Відповідачем 2, є недійсним, так як укладений під впливом обману, є удаваним та таким, що порушує публічний характер.

Просила суд визнати недійсним Договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Трудові резерви», укладений 02.03.2012 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, застосувати наслідки недійсності договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Трудові резерви», укладеного 02.03.2012 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, відповідно до вимог ЦК України.

В судове засідання позивач ОСОБА_6 не з»явилася, надала до суду лист через свого представника, в якому просила цивільну справу розглядати у її відсутність у зв»язку з плохим станом здоров»я, однак з участю її представника ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності від 25.04.2012 року. Заявлений цивільний позов підтримує та просить його задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві позивача та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3 -ОСОБА_4, яка діє на підставі довіреностей в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог позивача ОСОБА_6, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки позовні вимоги позивача є безпідставними та неогрунтованими. Доповнила, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не було відомо, що Кіровським районним судом м. Донецька розглядається цивільна справа, де вони є відповідачами, а також їм не відомо, що вказаним судом винесено ухвали про накладення арешту на частку, що алежить ОСОБА_2 у заснованому ним ТОВ «Трудові резерви». Сам, ОСОБА_2 ніколи не звертався до позивача з пропозиціями зняти арешт з належної йому частки в статутному капіталі ТОВ «Трудові резерви». Даний договір купівлі-продажу, який просить визнати недійсним позивачка ОСОБА_6 ніяким чином не порушує її права.

Третя оосба приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Анікіна І.О. в судовому засіданні заперечувала проти позовних вимог позивача, просила суд відмовити позивача в задоволенні позовних вимог, оскільки такі вимоги позивача є безпідставні. Доповнила, що договір купівлі-продажу між відповідачам укладений з дотриманням чинного законодавства, з її боку, як нотаріуса порушень не було. Посилання позивача, що було заборона на відчудження частки ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ «Трудові резерви», однак з витягу з Державного реєстру обтяжень, такої заборони не було. Посилання позивача, що фактично шляхом укладання оскаржувального договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Трудові резерви»відповідачі бажали приховати інший правочин -договір купівлі-продажу земельної ділянки, однак такі посилання позивача є недоведеними, недоречними, оскільки інших договорів, крім оскаржувального договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Трудові резерви»відповідачі не укладали, а тому вказаний договір ніяким чином не пов»язаний із земельною ділянкою.

Відповідач ОСОБА_7 в судове засідання не з»явився, про час та місце слухання справи повідомлений.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідачів, третю особу, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_6 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленному цим Кодеком, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 п. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Судом встановлені наступні обставини.

02 березня 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 від імені якого на підставі довіреності діє ОСОБА_8 був укладений договір купівлі-продажу ( відступлення ) частки в статутному капіталі товариства з обмежною відповідальністю.

Відповідно до п. 1.1 договору, Продавець зобов»язується в порядку та на умовах, визнчених у цьому Договорі, передати у власність Покупця належну йому на праві власності частку у статутному капіталі ТОВ «Трудові резерви», а Покупець зобов»язується прийняти та оплатити вказану частку.

Відповідно до п. 1.3 вказаного договору, розмір частки, що відчужується, дорівнює 205 480 гривень та відповідає 88% статутного капіталу Товариства.

Позивач ОСОБА_6 вважає, що договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства з обмежною відповідальністю «Трудові резерви»повинен бути визнаний судом недійсним, оскільки порушує її права, а також вчинений під впливом омани з боку ОСОБА_2 ОСОБА_7, так як на частку у статутному капіталі ТОВ «Трудові резерви»судом було накладено арешт. Крім цього, за договором частки продаж вичнено значно вище, чим загальний статутний капітал, а також оспорювальний договір вчинений з метою приховання інший правочин -договір купівлі-продажу земельної ділянки. Отже, оспорювальний договір є таким, що порушує публічний порядок і спрямований на незаконне відчуження об»єкту права власності українського народу -землю.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов»язків.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання сторонами в момент вчинення правочину вимог, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст. 203 ЦК України.

Згідно ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Згідно ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, своїми підписами сторони письмово підтвердили та закріпили те, що вони діяли свідомо, були вільні в укладенні договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Відповідно до ст. 626 ЦКУ договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а згідно ст.627 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (свобода укладення договору).

Договір в силу приписів ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Правочин -є актом вільного волевиявлення особи, тобто підписуючи договір купівлі-продажу ОСОБА_2 та ОСОБА_8, яка діяла в інтересах ОСОБА_7 на підставі довіреності сторони були вільними в укладанні правочину.

Отже, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження того факту, що між сторонами не було волевиявлення, яке було спрямовано на встановленя цивільних прав та обов»язків.

Посилання позивача на те, що вчинений під впливом омани з боку ОСОБА_2 ОСОБА_7, так як на частку у статутному капіталі ТОВ «Трудові резерви»судом було накладено арешт, про що було відомо відповідачу ОСОБА_2 не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні.

До того ж, посилання позивача на цивільну справу, яка знаходиться в провадженні Кіровського районного суду м. Донецька у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суму боргу та відсотків за догоовром позики, яким було накладено арешт, то в судовому засіданні було встановлено, що відповідачами по цій справі не було отримано жодних повісток, як і самою позивачкою та в подальшому вказана позовна заява ОСОБА_6 була залишена без розгляду, однак, скасована в апеляційному суді Донецької області та направлена для продовження розгляду, що не було спростовано в судовому засіданні.

Отже, цей факт, ще раз підтверджує, що відповідачам не було відомо про наявність такої справи, а також і наявність ухвали про арешт.

Тому, посилання позивача на те, що оскаржувальний правочин вчинений під впливом омани з боку ОСОБА_2 ОСОБА_7, оскільки на об»єкт відчудження було накледно арешт і про це було відомо відповідачу ОСОБА_2 позивачем не доведено.

Відповідно до ч.ч. 2, 3, 4 статті 60 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно до ч. 1 статті 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Встановлено, що приватним нотаріусом при посвідченні оскаржувального договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Трудові резерви»було зроблено запит до Державного реєстру обтяжень, однак даних про те, що на частку в статутному капіталі ТОВ «Трудові резерви», що належить відповідачу ОСОБА_2 накладено арешт ухвалою суду не було відображено.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що на час укладання оскаржувального договору купівлі-продажу та при його посвідченні приватним нотаріусом щодо нявності заборони на відчудження встановлено не було.

Посилання представника позивача в судовому засіданні при ознайомлені з наданими документами третьою особою на виконання ухвали суду щодо того, що згідно витягу з Державного реєстру обтяжень накладено арешт на все рухоме майно відповідача ОСОБА_3, яка є дружиною відповідача ОСОБА_2 та яка має право згідно Сімейного кодексу України на частку в статутному капіталі ТОВ «Трудові резерви», що належить відповідачу ОСОБА_2, а оскільки накледено арешт на все її рухоме майно, то на частку в статутному капіталі ТОВ «Трудові резерви»також заборона на відчудження, однак такі посилання представника позивача є безпідставними.

Відповідно до п. 6.3 Статуту товариства, статутний капітал відповідно до п. 6.3.1 розподіл між учасниками відбувається таким чином: ОСОБА_9 -6% статутного капіталу, що становить 14 010 гривень у статутному капіталі Товариства; ОСОБА_10 -6% статутного капіталу, що становить 14 010 гривень у статутному капіталі Товариства; ОСОБА_2 -88% статутного капіталу, що становить 205 480 гривень у статутному капіталі Товариства.

Згідно до п. 6.4 цього Статуту, учасник Товариства має право продати або іншим чином відступити свою частку ( її частину ) одному чи кільком Учасникам цього ж Товариства або третім особам.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства»товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Згідно до вимог ч. 1 п. 1 статті 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного ( складеного ) капіталу.

Пунктом 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»встановлено, що вклад до статутного фонду господарського товариства не є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 21.09.2011 р. № 6-18204 св 11 визначив «Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення компенсації за внески до статутного фонду товариств, суд першої інстанції вірно послався на норму ст. 61 Сімейного кодексу України, згідно якої сам по собі внесок до статутного фонду не є об»єктом спільної сумісної власності».

Посилання позивача на те, що при укладанні оспорювального договору була визначена вартість частки відповідача ОСОБА_2 більш ніж загальний статутний капітал Товариства, то такі посилання позивача не заслуговують на увагу, оскільки при укладанні договору купівлі-продажу сторони самостійно визначають суму, за яку одна особа Продавець продає, а інша сторона Покупець купує, якщо сторони домовилися та дійшли згоди.

Посилання позивача на те, що фактично шляхом укладання оскаржувального договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Трудові резерви»відповідачі бажали приховати інший правочин -договір купівлі-продажу земельної ділянки, однак такі посилання позивача є недоведеними, недоречними та безпідставними, оскільки інших договорів, крім оскаржувального договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «Трудові резерви»відповідачі не укладали, а тому оскаржувальний договір ніяким чином не пов»язаний із земельною ділянкою, а також із правом на неї.

Отже, позивачем в порушення норм статті 60 ЦПК України не надано жодного доказу щодо недійсності оскаржувального договору купівлі-продажу при його укладанні, а також, що оспорювальний правочин порушує публічний порядок і спрямований на незаконне відчуження об»єкту права власності українського народу -землю.

Крім того, в порушення ст. 3 ЦПК України, позивачкою не надано жодного доказу і не доведено в судовому засіданні того факту, яким чином оспорювальний правочин порушує законні права позивачки.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи сторін по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Анікіна Ірина Олександрівна про визнання договору недійсним є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача не підлягають стягненню судові витрати понесені при подачі позовної заяви.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 115, 202, 203, 204, 215, 216, 230, 234, 526, 610, 626, 627, 638 ЦК України, ст.ст. 3, 5, 6, 10, 15, 60, 63, 64, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», п. 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Донецького міського нотаріального округу Анікіна Ірина Олександрівна про визнання договору недійсним, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя О.І. Орєхов