Ухвала

від 05.07.2012 по справі 2а-15314/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2012 р.Справа № 2а-15314/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника відповідача Черніченко І.Ю.

представника позивача Сивак А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2012р. по справі № 2а-15314/11/2070

за позовом Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Харківська ТЕЦ-5» (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (надалі по тексту відповідач) в якому просив суд:

-скасувати повністю повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові №0000370843 від 22.06.2011 р. про визначення ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" суми податкового зобов'язання за ПДВ в сумі 58325,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1,00 грн.; №0000380843 від 22.06.2011 р. про визначення ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" суми податкового зобов'язання за податком на прибуток в сумі 70359,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2012 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові №0000370843 від 22.06.11р. та 0000380843 від 22.06.11р.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2012 року та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" зареєстроване Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області 30.05.2003 р., про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 154). Позивача взято на облік в органах державної податкової служби 07.05.1998 р. за № 156. З 01.01.2010 р. знаходиться на податковому обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, має свідоцтво платника ПДВ № 100282584 від 07.05.2010 р. Засновником товариства є держава в особі Міністерства палива та енергетики України.

Фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" (код ЄДРПОУ 05471230) з питань взаємовідносин з TOB "Оренда сіті" (код ЄДРПОУ 37335715) за січень 2011 р.

Результати перевірки оформлені актом № 1628/43-010/05471230 від 08.06.2011 р. (а.с. 9-12). Відповідно до висновків акту, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п.5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" у І кварталі 2011р. завищено валові витрати по взаємовідносинах з TOB "Оренда сіті" на суму 281434,0 грн. та занижено податок на прибуток у сумі 70358,50 грн.; п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188 , п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" у січні 2011р. завищено податковий кредит по взаємовідносинам з TOB "Оренда сіті" на 58324,55 грн. та занижено податок на додану вартість за січень 2011р. на 58324,55 грн.

На підставі зазначених висновків, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000370843 від 22.06.11 р., яким позивачу була визначена сума податкового зобов'язання за ПДВ в сумі 58325,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1,00 грн. та 0000380843 від 22.06.11 р., яким позивачу була визначна сума податкового зобов'язання за податком на прибуток в сумі 70359,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1,00 грн. (а.с. 13-14).

Висновок відповідача про неправомірне завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту за січень 2011 року ґрунтувалися на відсутності реальності угод, укладених з ТОВ «Оренда сіті», на підставі яких позивачем за вказаний період сформовано валові витрати та податковий кредит.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на прибуток за 1 квартал 2011 року та податку на додану вартість за січень 2011 року у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту та валових витрат за вказані періоди в зв'язку з віднесенням до податкового кредиту сум ПДВ та до валових витрат витрати за господарськими операціями, що проведені на підставі нікчемних, на думку відповідача, договорів, укладених з ТОВ «Оренда сіті», які не спричиняють реального настання правових наслідків.

Висновки відповідача про нікчемність договорів, укладених з ТОВ «Оренда сіті», грунтувалися на висновках аналізу перевірки матеріалів податкової звітності відповідно до яких встановлено відсутність у контрагента позивача складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення TOB "Оренда сіті" транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками відповідача та не вбачає ознак укладених позивачем з ТОВ «Оренда сіті» договорів без мети настання реальних наслідків, виходячи з наступного.

Відповідно до положень статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з частиною 2 статті 215 цього Кодексу якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), у цьому разі визнання такого правочину недійсним не вимагається.

Отже, за вимогами зазначеної норми договір є нікчемним, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном держави.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Оренда сіті» було укладено договори №53 від 20.01.2011 р., №54 від 20.01.2011 р., №55 від 20.01.2011 р., №56 від 20.01.2011 р., №57 від 20.01.2011 р., №74 від 26.02.2011 р. постачання одягу робочого жіночого, чоловічого, одягу трикотажного, гуми регенерованої.

Фактичне виконання сторонами вказаних договорів підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками на оплату, прибутковими ордерами, сертифікатами якості, копіями журналу реєстрації довіреностей в частині довіреностей товариства, виданих Нещерет В.В. на отримання товарно-матеріальних цінностей від TOB "Оренда-Сіті".

Отже, матеріалами справи підтверджено реальність укладених позивачем з ТОВ «Оренда сіті» договорів постачання.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність у контрагента позивача складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності в зв'язку з чим відповідач прийшов до висновку про нікчемність, укладених з ТОВ «Оренда сіті» угод, колегія суддів вважає необгрунтованими, оскільки реальний характер вказаних вище договорів постачання підтверджується матеріалами справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно вимог Цивільного кодексу України основним критерієм для того, аби вважати правочин нікчемним, є його недійсність, встановлена законом, а не актом перевірки, на підставі якого відповідач дійшов висновку про нікчемність правочинів.

Спірні договори не визнані у встановленому законом порядку недійсними.

Отже, враховуючи, встановлення колегією суддів факту реального виконання умов, обумовлених спірними договорами, надання позивачем належним чином оформлених документів в підтвердження виконання спірних договорів та не надання податковим органом інших відомостей, які б свідчили про нікчемність спірних договорів, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про наявність ознак нікчемності спірних правочинів.

При цьому, колегія суддів не погоджується з доводами відповідача щодо безпідставного заниження позивачем податку на прибуток за 1 квартал 2011 року та податку на додану вартість за січень 2011 за операціями, проведеними на підставі договорів поставки, укладених з ТОВ «Оренда сіті», виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна видана платником податку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит за спірний період на підставі належно оформлених податкових накладних.

Отже, позивачем правомірно сформовано податковий кредит за спірний період на підставі виданих ТОВ «Оренда сіті» податкових накладних.

Згідно ст. 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Тому, якщо контрагент позивача не виконав свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету, настає відповідальність та відповідні негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою вважати неправомірним формування податкового кредиту позивачем, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо його формування та має документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, сама по собі несплата податку контрагентом позивача, або його контрагентами (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит позивача.

Отже, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Оренда сіті» за спірними договорами, а тому суми ПДВ правомірно віднесені останнім до податкового кредиту спірного періоду.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Оренда сіті» за спірними договорами підтверджено матеріалами справи, а тому витрати понесені позивачем в рахунок оплати поставленого товару та виконаних підрядних робіт правомірно віднесені останнім до валових витрат спірного періоду.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем безпідставно було донараховано позивачу податкове зобов"язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Враховуючи те, що відповідачем не надано інших відомостей, які б свідчили про безпідставне включення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість та до валових витрат витрат, сплачених на підставі укладених з ТОВ «Оренда сіті» договорів підряду та поставки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2012р. по справі № 2а-15314/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М. Судді (підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Макаренко Я.М.

Повний текст ухвали виготовлений 10.07.2012 р.