Постанова

від 02.11.2006 по справі 24-6/215-06-5669

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

24-6/215-06-5669

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2006 р. Справа № 24-6/215-06-5669

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді :  Л.І.Бандури

суддів : Л.І.Бойко, Т.А.Величко                           

при секретарі судового засідання : Г.В.Селіховій

за участю представників сторін:

від позивача –Д.О.Саглаєв

від відповідача –Н.М.Іванова

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ТОВ „Судова компанія „Юрзовнішсервіс”, ДП „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Запорізька атомна електростанція”

на рішення господарського суду Одеської області від 11.08.2006р.

у справі № 24-6/215-06-5669

за позовом ТОВ „Судова компанія „Юрзовнішсервіс” м. Южний

до ВКФ „Полісервіс” у вигляді ТОВ м. Одеса,

до ДП „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Запорізька атомна електростанція”

про  стягнення 71 111 532,53 грн.

встановив:

ТОВ „Судова компанія „Юрзовнішсервіс” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення солідарно з Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електростанція” та ТОВ ВКФ „Полісервіс” 63 656 057, 92 грн. боргу, 5 200 522,41 грн. інфляційних збитків та 2 254 952 грн. –3% річних за період прострочення. Позивач також просив стягнути з відповідачів державне мито та витрати на ІТЗ судового процесу, сплачені за подання позовної заяви.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що до нього, відповідно до договору відступлення права вимоги № 24/05 від 08.02.2005 року, укладеного між ТОВ ВКФ „Полісервіс” та ТОВ „Судова компанія „Юрзовнішсервіс”, перейшло право вимоги з ДП НАЕК „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Запорізька АЕС” боргу в сумі 63 656 057, 92 грн. Зазначені зобов'язання відповідача ДП НАЕК „Енергоатом” виникли із договору комісії № 386 (4) 99 У ПР від 29.07.1999р., укладеного між ВП „Запорізька АЕС” ДП НАЕК „Енергоатом” та ПП „Альпекс”; договору комісії № 347 (4) У ПР від 15.07.1999р., укладеного між ВП „Запорізька  АЕС” ДП НАЕК „Енергоатом” та ПП „Фіолент” та договору комісії №3-10-08/117 від 08.07.1999р., укладеного між ВП „Запорізька АЕС” ДП НАЕК „Енергоатом” та ПП „Енергобудпромсервіс”.

Права вимоги зазначених боргів на загальну суму 63 656 057, 92 грн. були придбані ТОВ ВКФ „Полісервіс” за договорами відступлення права вимоги із первісними кредиторами № 11/386 (4) У ПР від 21.02.2002 року - з ПП „Альпекс”, № 9/347 (4) У ПР від 19.11.2001 року - з ПП „Фіолент”, № 12/3-10-08/117                       від 22.02.2002 року - з ПП „Енергобудпромсервіс”.

Враховуючи, що одночасно із договором відступлення права вимоги №24/05 від 8.02.2005р., сторони, виконуючи умову п. 6.9. вказаного договору, уклали між собою договір поруки № 24/05 від 08.02.2005 року, згідно до якого ВКФ „Полісервіс” у вигляді ТОВ поручається перед кредитором ТОВ „Судова компанія „Юрзовнішсервіс” за виконання перед останнім зобов'язань з боку ДП НАЕК „Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу „Запорізька АЕС” за договорами з ПП „Альпекс”, ПП „Фіолент” та  ПП „Енергобудпромсервіс” у повному розмірі боргових зобов'язань, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення вищевказаних сум солідарно з Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електростанція” та ТОВ ВКФ „Полісервіс”.

У зв'язку з тим, що при розгляді справи було встановлено, що ТОВ ВКФ „Полісервіс” вилучено з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), позивач надав заяву про уточнення позовних вимог та просив суд стягнути суму заборгованості з відповідача ДП „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу „Запорізька атомна електрична станція”.

Рішенням господарського суду Одеської області від 11.08.2006р. (суддя Оборотова О.Ю.) позов задоволено частково. З Державного підприємства „Національна атомна енергогенеруюча компанія „Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу „Запорізька атомна електростанція” на користь ТОВ „Судова компанія „Юрзовнішсервіс” стягнуто суму заборгованості з урахуванням комісійної винагороди у розмірі  62 266 757,96 грн., 25 500 грн. державного мита та 118 грн. витрат на ІТЗ судового процесу, в решті позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд виходив з того, що згідно до п. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Оскільки ТОВ „СК „Юрзовнішсервіс” направило ДП НАЕК „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Запорізька АЕС” вимогу про сплату боргу вих. № 234/05 від 15.03.2005 року ( доказами отримання відповідачем даної вимоги є штамп ВП Запорізької АЕС вх. №3243 від 18.03.2005р.), відповідно п. 2.6. договорів комісії № 386 (4) 99 У ПР від 29.07.1999 року, № 347 (4) У ПР від 15.07.1999 року та п. 2 ст. 530 ЦК України, ДП НАЕК „Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу „Запорізька АЕС” повинно було виконати свої зобов'язання перед ТОВ „СК „Юрзовнішсервіс” не пізніше 25 березня 2005року.

У задоволенні вимог про стягнення суми заборгованості, що утворилася за договором комісії № 3-10-08/117 від 08.07.1999р., укладеним з ПП „Енергобудпромсервіс”, відмовлено, оскільки на момент підписання ПП „Енергобудпромсервіс” договору уступки права вимоги № 12/3-10-08/117 від 22.02.2002р. ПП „Енергобудпромсервіс” не існувало. Судом також відмовлено у стягненні індексу інфляції у сумі 5 200 522, 41 грн. та трьох відсотків річних у сумі 2 254 952, 20 грн., у зв'язку з необґрунтованістю заявлених вимог.

Не погоджуючись із рішенням суду в частині відмови у стягненні суми інфляції та 3% річних, позивач ТОВ „Судова компанія „Юрзовнішсервіс” звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив змінити рішення суду від 11.08.2006р. , у зв'язку з порушенням судом норм процесуального права, та додатково стягнути з ДП НАЕК „Енергоатом” в особі ВП „Запорізька АЕС”, з урахуванням заяви про уточнення апеляційної скарги, 5 087 020,48 грн. збитків у вигляді інфляції основної суми боргу та 3% річних за період прострочення у розмірі 2 205 737,63 грн., в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Відповідач, ДП НАЕК „Енергоатом” в особі ВП „Запорізька АЕС”, вважаючи рішення суду від 11.08.2006р. незаконним, також звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив вказане рішення скасувати, в позові відмовити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального та процесуального права. Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на відмову суду у задоволенні клопотання про призначення експертизи документів, а також на безпідставне прийняття судом в якості доказів накладних на поставку ТМЦ без представлення довіреностей. Крім того, відповідач вважає, що судом не витребувані докази схвалення звітів комісіонерів, як це передбачено ст.404 ЦК УРСР 1963р., а також не прийняті до уваги докази того, що ТМЦ на підставі листа ПП „Альпекс” від 1.08.1999р. передані на відповідальне зберігання, яке не передбачає переходу права власності.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла наступних висновків:

29.07.1999р. між ВП „Запорізька АЕС” ДП  НАЕК „Енергоатом” та ПП  „Альпекс” укладено договір комісії № 386 (4) 99 У ПР (Т.1 а.с.99-101), відповідно до якого ПП „Альпекс” („Комісіонер”) зобов'язується за дорученням ВП „Запорізька АЕС” ДП НАЕК „Енергоатом” („Комітент”) здійснювати укладення договорів та зовнішньоекономічні операції на поставку для власних потреб Комітента продукції відповідно до доданої Специфікації, яка є невід'ємною частиною зазначеного договору.

Загальна вартість договору, з урахування внесених додатковою угодою (а.с.102) змін, яка включає в себе витрати Комісіонера на придбання майна та не включає комісійну винагороду Комісіонера ПП „Альпекс” по виконанню доручення, складає 56 932 649, 02 грн.

Відповідно до п. 2.3. договору комісії № 386 (4) 99 У ПР від 29.07.1999 р. комісійна винагорода складає 5 % від вартості придбаної та переданої Комісіонером ПП „Альпекс” Комітенту ВП „Запорізька АЕС” ДП НАЕК „Енергоатом” за відповідними накладними продукції.

Виконання ПП „Альпекс” зобов'язань за договором комісії № 386 (4) 99 У ПР від 29.07.1999 р. на загальну суму 56 932 649, 02 грн. підтверджується накладними № 7 від 06.08.1999 р. на суму 28 031 829, 52 грн. (т.1 а.с.109), № 9 від 01.09.1999р. на суму 28 900 819,5 грн. (т.1 а.с.107-108) та актом звірки взаємних розрахунків ПП „Альпекс” та ДП НАЕК „Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу „Запорізька АЕС” № 28 станом на 01.10.1999р. (т.1 а.с.114).

Відповідно до п. 2.6. договору комісії № 386 (4) 99 У ПР від 29.07.1999р., комітент зобов'язаний сплатити комісіонеру, або іншій особі за вказівкою комісіонера, суму витрат на придбання майна та суму комісійної винагороди протягом 7 днів з моменту отримання письмової вимоги щодо сплати боргу. П. 2.7 договору передбачено також право комісіонера у будь-який момент після повного виконання ним умов договору та отримання акту звірки розрахунків провести уступку вимоги сум здійснених витрат та комісійної винагороди за даним договором третім особам, сповістивши про це комітента.

Як свідчать матеріали справи, право вимоги зазначених сум передано первісним кредитором ПП „Альпекс” ТОВ ВКФ „Полісервіс” за договором відступлення права вимоги № 11/386 (4) У ПР від 21.02.2002р., про що боржник був сповіщений листом ПП „Альпекс” №324-12 від 22.02.2002р. (т.1 а.с.113) та листом ТОВ ВКФ „Полісервіс” №50 від 22.02.2002р. (т.1 а.с.110).

  Крім того, 15.07.1999р. між ВП „Запорізька АЕС” ДП  НАЕК „Енергоатом” та ПП  „Фіолент” укладено договір комісії № 347 (4) У ПР (т.1 а.с.86-88), відповідно до якого ПП „Фіолент” („Комісіонер”) зобов'язується за дорученням ВП „Запорізька АЕС” ДП НАЕК „Енергоатом” („Комітент”) здійснювати укладення договорів та зовнішньоекономічні операції на поставку для власних потреб Комітента продукції відповідно до доданої Специфікації, яка є невід'ємною частиною зазначеного договору.

Загальна вартість договору, яка включає в себе витрати Комісіонера на придбання майна та не включає комісійну винагороду Комісіонера ПП „Фіолент” по виконанню доручення, складає 5 576 467,39 грн.  

Відповідно до п. 2.3. договору комісії № 347 (4) У ПР від 15.07.1999 р. комісійна винагорода складає 5 % від вартості придбаної та переданої Комісіонером ПП „Фіолент” Комітенту ВП „Запорізька АЕС” ДП НАЕК „Енергоатом” за відповідними накладними продукції.

Виконання ПП „Фіолент” зобов'язань за договором комісії № 347 (4) У ПР від 15.07.1999 р. на загальну суму 5 576 467,39 грн. підтверджується накладною № 39 від 26.08.1999р. (т.1 а.с.94). З урахуванням часткової сплати за продукцію, відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 26.05.2000р. (т.1 а.с.96), заборгованість ДП НАЕК „Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу „Запорізька АЕС” складає 2 243 288,75 грн.

Відповідно до п. 2.6. договору комісії № 347 (4) У ПР від 15.07.1999р., комітент зобов'язаний сплатити комісіонеру, або іншій особі за вказівкою комісіонера, суму витрат на придбання майна та суму комісійної винагороди протягом 7 днів з моменту отримання письмової вимоги щодо сплати боргу. П. 2.7 договору передбачено також право комісіонера у будь-який момент після повного виконання ним умов договору та отримання акту звірки розрахунків провести уступку вимоги сум здійснених витрат та комісійної винагороди за даним договором третім особам, сповістивши про це комітента.

Як свідчать матеріали справи, право вимоги зазначених сум передано первісним кредитором ПП „Фіолент” ТОВ ВКФ „Полісервіс” за договором відступлення права вимоги № 9/347 (4) У ПР від 19.11.2001р. (т.1 а.с.97-98), про що боржник був сповіщений листом ПП „Фіолент” №743 від 24.11.2001р. (т.1 а.с.92) та листом ТОВ ВКФ „Полісервіс” №445 від 23.11.2001р. (т.1 а.с.93).

У подальшому права вимоги за зазначеними договорами №386 (4) 99 У ПР від 29.07.1999р. та № 347 (4) У ПР від 15.07.1999р. передані позивачу по справі ТОВ „Судова компанія „Юрзовнішсервіс”, відповідно до договору відступлення права вимоги № 24/05 від 08.02.2005р.

Враховуючи, що правовідносини з цих договорів у частині виконання зобов'язання щодо сплати витрат комісіонера та комісійної винагороди мають тривалий характер, а відповідні права і обов'язки сторін продовжують існувати після набрання чинності новим ЦК України, судова колегія погоджується із висновками місцевого суду про застосування до цих правовідносин положень ЦК України від 16.01.2003 року, який набув чинності з 01.01.2004 року.

Згідно до ст.ст.512, 513 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), який вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно оцінено правочин з відступлення права вимоги як такий, що відповідає чинному законодавству, а зобов'язання, що виникли з нього такими, що підлягають виконанню.

Згідно до ст. 530 ЦК України, яка фактично дублює норми ст.165 ЦК 1963р., якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Враховуючи зазначене, дії позивача щодо надсилання 15.03.2005р. вимоги про сплату боргу здійснені в межах чинного законодавства, а відповідне право підлягає судовому захисту.

Оцінюючи позиції сторін щодо строку позовної давності, колегія зазначає наступне. Відповідно до ст.261 ЦК України, за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. За таких обставин, зазначені положення почали діяти у відношенні правовідносин, що розглядаються, з дня набрання чинності ЦК України, тобто з 1.01.2004р. Враховуючи, що тривалість загальної позовної давності становить три роки,   а заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, апеляційна інстанція погоджується із висновками місцевого суду щодо непропущення позивачем строків позовної давності.

Приймаючи до уваги викладене, судом правомірно задоволені позовні вимоги ТОВ „Судова компанія „Юрзовнішсервіс” на суму 62 266 757,96 грн. заборгованості, що виникла за договорами №386 (4) 99 У ПР від 29.07.1999р. та № 347 (4) У ПР від 15.07.1999р.

Відповідають обставинам справи також висновки місцевого господарського суду про відмову у стягненні заборгованості за договором комісії №3-10-08/117 від 08.07.1999р., укладеним з ПП „Енергобудпромсервіс”, оскільки згідно з листом Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві №21-10/4226-6 від 25.07.2006р., ПП „Енергобудпромсервіс” (код 30129722, Одеська область, Іванівський район, смт. Радісне) було ліквідовано Іванівською РДА Одеської області 18.02.2000р., тобто на момент укладення договору уступки права вимоги № 12/3-10-08/117 від 22.02.2002р. вказаної юридичної особи не існувало.

Разом з тим, судова колегія вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству, викладенні у рішенні висновки щодо відмови у стягненні інфляційних збитків та трьох процентів річних від простроченої суми. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.  Згідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та зобов'язаний, на вимогу кредитора, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач ДП НАЕК „Енергоатом”, в порушення ст.33 ГПК України, не надав доказів виконання ним зобов'язань за вищезазначеними договорами, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 62 266 757,96 грн. з урахуванням індексу інфляції в сумі 5 087 020,48 грн., а також трьох процентів річних від суми заборгованості у розмірі 2 205 737,63грн. є законними та обґрунтованими, а рішення суду від 11.08.2006р. в цій частині підлягає зміні.

Викладені у апеляційній скарзі посилання відповідача ДП НАЕК „Енергоатом” на те, що судом не досліджені докази схвалення ним звітів ПП „Альпекс” та ПП „Фіолент”,  не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до ст.404 ЦК УРСР 1963р., що була чинною на момент виконання комісіонерами  ПП „Альпекс” та ПП „Фіолент” зобов'язань за договором,  по виконанні доручення комісіонер зобов'язаний представити комітентові звіт і передати йому все одержане по виконаному дорученню, а також передати комітентові за його вимогою всі права щодо третьої особи, які випливають з угоди, укладеної комісіонером з цією третьою особою.  Частиною другою цієї статті передбачено, що якщо комітент має заперечення по звіту, він зобов'язаний повідомити про них комісіонера протягом трьох місяців з дня одержання звіту. В противному разі звіт, при відсутності іншої угоди, вважається прийнятим. Оскільки законодавством прямо не передбачена форма звіту, який має бути представлений комітентові, а відповідач, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не надав доказів наявності будь-яких заперечень по звіту, обставини, на які посилається відповідач, не можуть бути оцінені як підстава для скасування судового рішення.

Доданий відповідачем до апеляційної скарги лист ПП „Альпекс” від 1.08.1999р., у відповідності зі ст.43 ГПК України, не може бути  оцінений судом як доказ передання ТМЦ на відповідальне зберігання, оскільки означений лист датований 1.08.1999р., тоді як мова у ньому йде про прийняття на відповідальне зберігання матеріальних цінностей за накладними №7 від 6.08.1999р. та №9 від 1.09.1999р. Крім того, згідно до ст.36 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Більш того, у довідці №326, також доданій до апеляційної скарги, в якості підстави зазначений саме договір №386 (4) У ПР від 29.07.1999р., тобто договір комісії, відповідно до якого товари закуповуються для власних потреб комітента і, згідно до п.1.3 договору, є його власністю.

Стосовно тверджень скаржника ДП НАЕК „Енергоатом” про порушення судом норм процесуального права, яке виразилося у відмові у призначенні експертизи, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 41 ГПК України,  судова експертиза призначається для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань. Позивачем по справі надано оригінали документів, зокрема договорів комісії, відповідачем належним чином не доведено їх сумнівність, більш того, матеріалами справи підтверджується їх укладення та виконання. Згідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, єдиним несприятливим наслідком, ризик настання якого несе новий кредитор у випадку неповідомлення належним чином боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, законодавець визначає виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові. Звільнення боржника від виконання, взагалі, своїх зобов'язань у цьому випадку чинним законодавством не передбачено. Згідно до ст.104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Враховуючи вищевикладене, непризначення господарським судом експертизи за клопотанням відповідача не може розглядатися апеляційною інстанцією як порушення норм процесуального права, взагалі, та як таке, що спричиняє скасування рішення, зокрема.

Крім того, відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, відповідач був не позбавлений можливості самостійно замовити та оплатити експертизу, проведення якої він вважав необхідним, та надати її результати в якості доказу в обґрунтування заявленої правової позиції.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційна скарга ТОВ „Судова компанія „Юрзовнішсервіс”, з урахуванням заяви про її уточнення, підлягає задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 11.08.2006р. слід змінити щодо збитків у вигляді інфляції основного боргу в сумі 5 087 020,48 грн. та 3% річних за період прострочення у розмірі 2 205 737,63 грн., а апеляційну скаргу ДП НАЕК „Енергоатом” в особі ВП „Запорізька АЕС” слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 85, 99, 103-105 ГПК України, суд -

ПостановиВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 11.08.2006р. у справі №24-6/215-06-5669 змінити.

Стягнути з ДП „Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електростанція” на користь ТОВ „Судова компанія „Юрзовнішсервіс”, м. Южний 62 266 757,96 грн. основного боргу, 5 087 020,48 грн. інфляційних, 2 205 737,63 грн. –річних, 37 750 грн. держмита, в т.ч. за апеляційний розгляд, 118 грн. –витрати на ІТЗ судового процесу.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя                                                                            Л.І.Бандура

Суддя                                                                                          Л.І.Бойко

Суддя                                                                                          Т.А.Величко