Ухвала

від 26.06.2012 по справі к-33738/10-с

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" червня 2012 р. м. Київ К-33738/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2010р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010р.

у справі №2а-38403/09/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Надежда» (надалі -ТОВ «Надежда»)

до Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області (надалі -Нововодолазька МДПІ)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, поставлено питання про визнання протиправними та скасування податкові повідомлення-рішення Нововодолазької МДПІ №0000552310/0 від 13.10.2008р., №0000552310/1 від 30.12.2008р., №0000552310/2 від 10.02.2009р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2010р. залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010р., позов було задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Нововодолазької МДПІ №0000552310/0 від 13.10.2008р., №0000552310/1 від 30.12.2008р., №0000552310/2 від 10.02.2009р. Судові витрати в сумі 3,40грн. стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача.

Не погодившись з висновками судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і прийняття у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовим інстанціями, контролюючим органом проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Надежда»з питань правових відносин з ТОВ НПФ «Технологія-5»(код ЄДРПОУ 23758120) за період з 01.08.2005р. по 01.08.2006р., про що складено акт №98/23-104/30773924 від 24.09.2008р.

Висновками зазначеного акту перевірки, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

А саме, під час перевірки податковий орган поставив під сумнів правомірність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ НПФ «Технологія-5», оскільки за даними податкового органу рішенням господарського суду Харківської області від 17.10.2008р. по справі №27/297-07 визнано недійсним установчі документи з моменту реєстрації, та свідоцтво платника податку на додану вартість зазначеного контрагента № 28757356 анульовано актом про анулювання свідоцтва платника ПДВ від 20.11.2007р. №78.

За наслідками перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.10.2008р. №0000552310/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 240638,73грн. у т.ч. за основним платежем - 160425,82грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 80212,91грн.

В порядку апеляційного узгодження вказаного зобов'язання скарги платника податку залишені без задоволення та прийнято податкові повідомлення-рішення№0000552310/1 від 30.12.2008р., №0000552310/2 від 10.02.2009р., в яких сума зобов'язань залишена без змін.

Так, суди попередніх інстанцій встановили, що між ТОВ «Надежда» та ТОВ НВФ «Технологія-5»протягом 2005-2006р.р. здійснювалась господарська діяльність пов'язана із поставкою товарів, внаслідок якої позивачем в реєстрі отриманих податкових накладних відображено податковий кредит ПДВ за серпень, вересень, жовтень, листопад 2005р., січень, березень, квітень, червень, липень 2006р. на загальну суму 217442,49грн.

Відповідно до приписів п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у т. ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 цього Закону вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При чому, в ході проведених перевірок та судового розгляду справи податковим органом не було представлено обґрунтованих доказів, які б свідчили про відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ НВФ «Технологія-5», на підставі яких позивач формував податковий кредит відповідних періодів. При чому, відповідність зазначених податкових накладних приписам п.1.3 ст.1, п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»відповідач не спростовує.

Отже, сплативши вартість отриманого товару від ТОВ НВФ «Технологія-5», позивач повністю виконав свої зобов'язання за правочинами та сформував свої валові витрати і податковий кредит у відповідності до вимог п.п.5.1, 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до положень п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, суди дійшли вірних висновків, що визнання в судовому порядку недійсними з моменту державної реєстрації установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ТОВ НВФ «Технологія-5»не є підставою для визнання вчинених вказаними суб'єктами господарювання з іншими особами юридично значимих дій (правочинів) недійсними, оскільки контрагенти за договором можуть нести відповідальність лише за наявності вини.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на час укладення та виконання угоди контрагент позивача - ТОВ НВФ «Технологія-5» мав усі необхідні для здійснення господарських операцій підтверджуючі документи та обсяг відповідних повноважень, оскільки визнання недійсним статуту та свідоцтва платника ПДВ вказаного контрагента здійснена на підставі рішення господарського суду Харківської області від 17.10.2008р., тобто після закінчення правовідносин між позивачем та ТОВ НВФ «Технологія-5», які відбулись протягом 2005-2006р.р.

Оцінюючи зібрані у справі докази судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності у справі належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Нововодолазької міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області -залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19 січня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року -залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

М.І. Костенко

---

Є.А. Усенко

Суддя Н.Є. Маринчак