Рішення

від 23.10.2008 по справі 30/168-08-3216

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2008 р.

Справа  № 30/168-08-3216

За позовом:

Прокурор Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі

Управління з контролю за використанням та охороною земель у Одеській області

До відповідача:

Кілійська міська рада Одеської області;

                            Фізична особа -

підприємець ОСОБА_1

Про визнання

договору недійсним

Суддя                      Рога

Н.В.

Представники:

Від прокурора: Харітонова О.Є.- посвідчення № 171

від 03.12.2007 р.

Від позивача: Лещук Н.П. -довіреність № 2139 вих

від 02.10.2008 р.

Від відповідача:

ОСОБА_2- довіреність від 01.07.2007 р.

Від відповідача: не

з'явився 

Суть спору: Прокурор

Кілійського району Одеської області в інтересах держави в особі Управління з

контролю за використанням та охороною земель у Одеській області, звернувся до

господарського суду Одеської області з позовом до Кілійської міської ради

Одеської області, фізичної особи - підприємця 

(далі - підприємець) ОСОБА_1 про визнання недійсним на майбутнє договору

сервітутного землекористування № 19, укладеного 28.01.2008 р. між Кілійською

міською радою Одеської області та 

підприємцем ОСОБА_1.

Представник прокуратури позовну

заяву підтримує, наполягає на її задоволенні.

Позивач підтримує позовні вимоги

прокурора , наполягає на задоволенні позову.

Відповідач -Кілійська міська рада

Одеської області проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві.

Відповідач -підприємець ОСОБА_1про

місце та час судових засідань був повідомлений належним чином, але  в судові засідання не з'явився, про

поважність причин нез'явлення суд не повідомив, відзив на позовну заяву до суду

не надав. 

Розглянувши у відкритому судовому

засіданні матеріали справи, заслухавши 

пояснення представників сторін та 

прокуратури, суд встановив:

28 січня 2008 р. між Кілійською

міською радою (Власник) та підприємцем 

ОСОБА_1(Землекористувач) був укладений договір сервітутного

землекористування № 19, згідно якого Власник встановлює  обмежене платне сервітутне землекористування

на земельну ділянку, площею 0, 0127 га, розташовану за адресою:  м. Кілія, вул. Леніна, 38, з метою розміщення,

експлуатації та обслуговування магазину. 

Строк дії Договору -1 рік.

Прокурор Кілійського району

Одеської області вважає, що зазначений Договір укладено з порушенням

відповідачами умов діючого законодавства при укладенні договору сервітутного

землекористування, адже даним договором фактично закріплені правовідносини

договору оренди земельної ділянки. 

Зокрема, в порушення ст.. ст.. 98, 99 Земельного кодексу України, якими

встановлено що правом земельного сервітуту є право власника або

землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне

користування чужою земельною ділянкою.

Крім того, прокурор зазначив, що

відповідно до ст..ст. 403, 404 Цивільного кодексу України сервітут визначає

об'єм прав з використання особою чужим майном (земельною ділянкою), який

полягає у можливості  проходу, проїзду

через чужу земельну ділянку, прокладання і експлуатації ліній електропередачі,

зв'язку, трубопроводів, забезпечення водою, меліорацією та інші земельні

сервітути.

За таких обставин, прокурор вважає,

що право сервітутного землекористування встановлюється тільки для вищезазначених

цілей та є самостійним речовим правом. Та зазначає, що надана земельна ділянка

ОСОБА_1  використовується не для

зазначених цілей сервітутного землекористування, а для підприємницької

діяльності, а саме для  розміщення,

експлуатації та обслуговування магазину. Потреба ж в розміщенні, експлуатації

та обслуговуванні магазину може бути вирішена шляхом укладання договору оренди

земельної ділянки.

Прокурор також зазначив, що

відповідно до ст.15 Закону України „Про оренду землі”  невід'ємною частиною договору оренди землі

є  план або схема земельної ділянки, що

передається в оренду, кадастровий план земельної ділянки з відображенням

обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів; акт

визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт

приймання-передачі земельної ділянки; проект відведення земельної ділянки у

випадках, передбачених цим Законом. Але, як вбачається з матеріалів справи, при

укладанні оскаржуваного Договору вищезазначена землевпорядна документація не

складалася.

Прокурор також звернув увагу на те,

що згідно ст.18 Закону України  „Про

оренду землі” договір оренди землі набирає чинності після його державної

реєстрації. Оскаржуваний Договір державну реєстрацію відповідно до вимог

чинного законодавства не проходив.

За таких обставин, прокурор просить

визнати Договір сервітутного землекористування №19 від 28.01.2008р. недійсним

на майбутнє на підставі ст.215 Цивільного кодексу України.

Позивач -Управління з контролю за

використанням та охороною земель у Одеській області  повністю підтримує позов прокурора, вважає

його обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Позивач вважає, що за

своєю правовою природою оскаржуваний договір є договором  оренди земельної ділянки, тому,

правовідносини між сторонами за цим договором мають регулюватися Законом

України „Про оренду землі”.

Крім того, позивач зазначив, що

відповідно до ст.124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних

ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на

підставі рішення відповідного органу виконавчої влади  або органу місцевого самоврядування  шляхом укладення договору оренди земельної

ділянки.

Відповідач - Кілійська міська рада

проти позову заперечує, посилаючись на те, що договір сервітутного

землекористування за своєю правовою природою є цивільно-правовим договором, а

Кілійська міська рада  може бути

учасником цивільних правовідносин від імені територіальної громади м. Кілія.

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними  в укладенні договору, виборі контрагента та

визначенні умов договору з урахуванням умов Цивільного кодексу, інших актів

цивільного законодавства, вимог розумності 

і справедливості.

Відповідач вважає, що оскаржуваний

Договір укладений у відповідності до ст.ст.401,402,403,404,406 Цивільного

кодексу України  та ст.101 Земельного

кодексу України , а також на підставі рішення Кілійської міської ради  від 22.01.2008р. №449-У-26 „Про земельний

сервітут на землях  комунальної власності

Кілійської міської ради”, з метою збільшення надходжень до міського

бюджету  платежів за користування землею

комунальної власності.

Відповідач також зазначив, що

сервітутне землекористування використовувалось саме з підстав неможливості

встановлення меж земельної ділянки, що є передумовою для відведення цієї

ділянки як об'єкту орендних правовідносин. 

Оформлення ж сервітутного землекористування відбувається шліхом

укладання цивільно-правових угод на добровільних засадах.

Розглянув матеріали справи, суд

доходить до висновку про задоволення позовних вимог  за таких підстав:

Відповідно до ст.19 Конституції

України  органи місцевого самоврядування,

їх посадові особи  зобов'язані діяти лише

на підставі, в межах повноважень  та у

спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи,

28 січня 2008 р. між Кілійською міською радою (Власник) та підприємцем  ОСОБА_1(Землекористувач)  був укладений договір сервітутного

землекористування № 19, згідно якого Власник встановлює  обмежене платне сервітутне землекористування

на земельну ділянку, площею 0, 0127 га, розташовану за адресою:  м. Кілія, вул. Леніна, 38, з метою

розміщення, експлуатації та обслуговування магазину. 

Відповідно до ст. 401 Цивільного

кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене

щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або

іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути

задоволені іншим способом.

Із змісту поняття сервітуту

визначеного п. 5 ст. 403 Цивільного кодексу України вбачається, що сервітут не

позбавляє власника майна, щодо якого він встановлений, права володіння,

користування та розпоряджання цим майном.

Як вбачається з умов спірного

договору, право сервітутного землекористування надано для розміщення, експлуатації

та обслуговування магазину, отже, власник земельної ділянки фактично

позбавлений права володіння нею та користування, тобто, фактичні правовідносини

сторін не відповідають врегульованому діючим законодавством змісту поняття

сервітуту.

Згідно положень ст. 759 Цивільного

кодексу   України за договором найму

(оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у

користування за плату на певний строк.

Як вбачається з  договірних 

правовідносин сторін, фактично за умовами договору від 28.01.2008 року

передавалася земельна ділянка у користування на певний строк і між сторонами

існували орендні правовідносини щодо земельної ділянки, яка перебуває в

комунальній власності.

Положеннями ст. 124 Земельного

кодексу України передбачено, що передача в оренду  земельних 

ділянок,  що  перебувають 

у державній  або  комунальній 

власності,  здійснюється  на підставі рішення відповідного органу

виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору

оренди земельної ділянки.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу

України право власності та право постійного 

користування  на земельну

ділянку  виникає після одержання  її  

власником або користувачем 

документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування

земельною  ділянкою, та його державної

реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору

оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання   земельної ділянки  до встановлення її меж у натурі (на

місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної

реєстрації забороняється.

Згідно положень ст. 13 Закону

України „Про оцінку земель” передбачено необхідність проведення нормативної

грошової оцінки земельних ділянок в разі визначення розміру  орендної 

плати   за   земельні  

ділянки державної та комунальної власності.

Однак, при укладанні спірного

договору було порушено вимоги названих законів, з підстав того, що нормативна

грошова оцінка земельної ділянки при визначенні розміру орендної плати за

земельні ділянки комунальної власності не проводилась, проект  відведення земельної ділянки не розроблявся

та не затверджувався, а після укладення спірного договору підприємець ОСОБА_1

неправомірно приступив до використання земельної ділянки без державної

реєстрації договору оренди.

Згідно ч.1 ст.215 Цивільного

кодексу України  підставою недійсності

правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами)

вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Згідно ч.1

ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому

Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам

суспільства.

Матеріали справи не містять доказів

дотримання сторонами положень діючого законодавства при фактичному укладенні

договору оренди земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності. За

таких обставин,  суд доходить до

висновку, що договір сервітутного землекористування №19 від 28.01.2008р.,

укладений між Кілійською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1,

підлягає визнанню недійсним на майбутнє.

Судові витрати по сплаті держмита

та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на

відповідача відповідно до ст..ст.44. 49 ГПК України.

                               Керуючись ст.ст. 44, 49 , 82-85 ГПК

України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позовну заяву прокурора Кілійського

району Одеської області в інтересах держави в особі Управління з контролю за

використанням та охороною земель у Одеській області  - задовольнити.

2.          Визнати недійсним на майбутнє Договір

сервітутного землекористування                                      № 19

земельної ділянки, площею 0, 0127 га, розташовану за адресою:  м. Кілія, вул. Леніна, 38, з метою

розміщення, експлуатації та обслуговування магазину, укладений 28.01.2008 р.

між Кілійською міською радою Одеської області та  Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

3.          Стягнути з Кілійської міської ради

Одеської області (68300, Одеська область, м. Кілія, вул. Леніна, 57) на користь

державного бюджету (р/р 31114095700008, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код

ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код

бюджетної класифікації  22090200)  державне мито у сумі  42 

грн. 50 коп.

4.          Стягнути з Кілійської міської ради

Одеської області (68300, Одеська область, м. Кілія, вул. Леніна, 57) на користь

державного бюджету (р/р 31217259700008, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код

ЄДРПОУ 23213460, банк одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код

бюджетної класифікації  22050000)  витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 59

грн.

5.          Стягнути з фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1) на користь державного бюджету (р/р

31114095700008, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк

одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної

класифікації  22090200)  державне мито у сумі  42 

грн. 50 коп.

6.          Стягнути з фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний НОМЕР_1) на користь державного бюджету (р/р

31217259700008, одержувач ГУДКУ в Одеській області, код ЄДРПОУ 23213460, банк

одержувача ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код бюджетної класифікації  22050000) 

витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 59 грн.

Рішення суду набирає законної сили

після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

          Накази видати після набрання рішенням

законної сили.

                            Рішення підписане

27 жовтня 2008р.

        Суддя                                                                                      

Рога Н. В.