Рішення

від 06.10.2008 по справі 7822-2008

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

АВТОНОМНОЇ

РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна

Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем

України

06.10.2008

Справа №2-7/7822-2008

За позовом Суб'єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1)

До відповідача  Закритого акціонерного товариства «Санаторій

«Саки» (96500, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 32300012)

Про встановлення земельного

сервітуту.

Суддя І. І. Дворний

                                        представники:

Від позивача  - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2.

Від відповідача -  Шаповал А. І., предст., дов. №276/01-10 від

18.06.2008 р.

        Суть справи: Суб'єкт підприємницької

діяльності ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим

з позовом до Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Саки», в якому

просить встановити власнику об'єкта нерухомості кафе «Тавако» з літнім

майданчиком безстроковий земельний сервітут на умовах, запропонованих у проекті

договору про встановлення земельного сервітуту від 01.07.2008 р., який

складається з права:

-          користування земельною ділянкою, що

розташована від об'єктом нерухомості кафе «Тавако» з літнім майданчиком за

адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 172 кв. м.;

-          проходу та проїзду через земельну

ділянку площею 12,11 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2, надану у користування ЗАТ

«Санаторій «Саки» на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.08.2004

р., згідно плану-схеми земельного сервітуту, що є додатком до договору;

-          прокладання та експлуатації ліній

електропостачання, зв'язку, водопостачання, каналізації, що прокладені або

будуть через земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, надану у користування ЗАТ

«Санаторій «Саки» на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.08.2004

р.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що СПД

ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 04.02.2005 р. належить на праві

власності об'єкт нерухомості - кафе «Тавако» з літнім майданчиком, яке

розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Позивач зазначає, що рішенням Сакської

міської ради №27/9 від 31.03.2005 р. йому був наданий дозвіл на складання

проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під об'єктом нерухомого

майна, проте, доведенню проекту землеустрою до затвердження перешкоджають дії відповідача,

оскільки останнім не узгоджуються ані межі земельної ділянки, ані її вилучення.

Враховуючи те, що відповідач перешкоджає в оформленні землевпорядної

документації, позивач вважає, що його порушені права мають бути відновлені

шляхом встановлення земельного сервітуту.

Представник відповідача у судовому

засіданні усно проти позову заперечував, однак письмовий відзив на позов не

надав, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в

ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу

України.

Розгляд справи відкладався у

порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

За клопотанням сторін строк

розгляду справи був продовжений у порядку статті 69 Господарського

процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в

достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення

розгляду справи судом не вбачається.

          Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення  представників

сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

04.02.2005 р. між Суб'єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_2 (Дарувальник) та ОСОБА_1 (Обдаровувана) був

укладений договір дарування, пунктом 1 якого передбачено, що Дарувальник без

будь-якого примусу, як фізичного, так і морального, розуміючи значення своїх

дій та діючи добровільно, Подарував, а Обдаровувана прийняла в дар в момент

підписання цього договору нежитлову будівлю, кафе «Тавако» з літнім

майданчиком, що розташоване в АДРЕСА_2.

Вказаний договір був посвідчений

нотаріально та зареєстрований в реєстрі за номером НОМЕР_3.

Право власності позивача на

придбане нерухоме майно було зареєстроване Євпаторійським міжміським бюро

реєстрації та технічної інвентаризації, що підтверджується відповідним витягом

№6455721 від 09.02.2005 р.

Відповідно до пункту 2 договору

дарування земельна ділянка, на якій розташоване кафе, не приватизована,

державний акт на право власності на земельну ділянку не видавався, і

знаходиться в оренді Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Саки».

Згідно з приписами частин 1, 2

статті 120 Земельного кодексу України в редакції Закону України від 27.04.2007

р. N 997-V до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду,

переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без

зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо

договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір

земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту

частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або

спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці,

наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право

користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та

частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Аналогічні положення передбачені

статтею 377 Цивільного кодексу України.

Рішенням Сакської міської ради

№27/9 від 31.03.2005 р. Суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 був наданий

дозвіл на розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки під

комерційне використання за адресою: АДРЕСА_2, для обслуговування кафе «Тавако»

з літнім майданчиком, відповідно до наданого пакету документів про право

власності на будівлі.

Листом №4 від 23.03.2006 р. позивач

звернувся до Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Саки» з проханням

надати згоду на виділення в користування земельної ділянки площею 680,00 кв. м.

Так, відповідно до частини 1 статті

151 Земельного кодексу України (в редакції станом на час звернення) юридичні

особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до

початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та

сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою

міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною

Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її

вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би

забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях

усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.

Проте, відповідь на вказану заяву

відповідачем направлена не була. Іншого суду доведено не було, у той час як

відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу

України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним

законодавством для доведення такого роду фактів.

Після цього, позивачем на адресу

Закритого акціонерного товариства «Санаторій «Саки» був направлений проект

договору про встановлення земельного сервітуту, однак, неотримання відповіді на

який стало підставою для звернення Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

до суду з метою захисту свого порушеного права на землю.

Судом не може бути розцінений як

належний доказ у справі лист відповідача №382/01-12 від 08.08.2008 р. (а. с.

22) про повернення договору про встановлення сервітуту через необхідність

надання певних документів, позаяк вказаний лист не містить інформації, ким та

коли він був відправлений та чи був отриманий адресатом.

Відповідно до статті 43

Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і

об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,

керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь

встановленої сили.

Відповідно до ч. І ст. 319, ч. І

ст. 320 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном

на власний розсуд, власник має право використовувати своє майно для здійснення

підприємницької діяльності. За приписами ст. 321 ЦК України право власності є

непорушним, обмеження у його здійсненні може бути лише у випадках і у порядку,

встановлених законом.

Враховуючи те, що об'єкт

нерухомості - кафе «Тавако» з літнім майданчиком, що розташоване в АДРЕСА_2,

належить позивачеві на праві власності, до СПД ОСОБА_1 у порядку статті 120

Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України перейшло

право користування земельною ділянкою під об'єктом нерухомого майна.

Згідно зі статтею 401 Цивільного

кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути

встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний

сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не

можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові

(володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній

особі (особистий сервітут).

Відповідно до статті 402 ЦК

України  сервітут може бути встановлений

договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути

встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником

(володільцем) земельної ділянки.

Статтею 403 ЦК України передбачено,

що сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном. Сервітут

може бути встановлений на певний строк або без визначення строку.

Право користування чужою земельною

ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через

чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі,

зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа

має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в

разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання

земельного сервітуту (ст. 404 ЦК України).

Відповідно до статті 98 Земельного

кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або

землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне

користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть

бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до

позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний

сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут

здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо

якої він встановлений.

Згідно зі статтею 100 Земельного

кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом

або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої

земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий

сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка

вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Крім того, частиною 3 статті 402

Цивільного кодексу України передбачено, що у разі недосягнення домовленості про

встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом

особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Згідно зі ст. 14 Конституції

України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою

охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і

реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до

закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 152

Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам

рівні умови захисту прав власності на землю.

Відповідно ст. 55 Конституції

України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному

гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів

державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права

і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 1 Господарського

процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші

юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють

підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому

порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право

звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю

господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і

охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом

заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу

України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його

порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого

інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Суд звертає увагу на те, що вимоги

позивача щодо встановлення права земельного сервітуту у вигляді користування

ділянкою, проходу та проїзду через земельну ділянку та прокладання і

експлуатацію на ній ліній електропостачання, зв'язку, водопостачання,

каналізації зумовлені здійсненням господарської діяльності в кафе «Тавако» з

літнім майданчиком, що розташоване на земельній ділянці. В свою чергу, обмеження

права позивача на користування земельною ділянкою є неприпустимим, оскільки

відповідне право гарантовано вищевказаними нормами чинного законодавства

України.

Суд вважає, що запропоновані

позивачем умови земельного сервітуту є найменш обтяжливими для Закритого

акціонерного товариства «Санаторій «Саки». В свою чергу, дій відповідача по

ухиленню від укладання договору земельного сервітуту унеможливлюють правомірне

використання позивачем належного йому на праві власності об'єкта нерухомості,

зокрема, прохід та проїзд до приміщення, прокладення ліній комунікацій до кафе,

зумовлюють невиправдану затримку завантаження і розвантаження  продуктів харчування, загрожують охороні

праці та протипожежній безпеці.

Таким чином, обставини справи

свідчать про те, що відповідач своїми діями перешкоджає вільному доступу

позивача до належного йому нерухомого майна, тому позовні вимоги Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають

задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді сплаченого

державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу суд покладає на відповідача згідно з приписами статті 49 Господарського

процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного,

керуючись ст.ст. 82-85  Господарського процесуального

кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Встановити на користь Суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1), як

власника об'єкта нерухомості - кафе «Тавако» з літнім майданчиком, безстроковий

земельний сервітут на умовах, запропонованих у проекті договору про

встановлення земельного сервітуту від 01.07.2008 р., який складається з права:

-          користування земельною ділянкою, що

розташована від об'єктом нерухомості - кафе «Тавако» з літнім майданчиком за

адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 172 кв. м.;

-          проходу та проїзду через земельну

ділянку площею 12,11 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2, надану у користування

Закритому акціонерному товариству «Санаторій «Саки» (96500, АДРЕСА_2,

ідентифікаційний код 32300012) на підставі договору оренди земельної ділянки

від 30.08.2004 р., згідно плану-схеми земельного сервітуту, що є додатком до

договору;

-          прокладання та експлуатації ліній

електропостачання, зв'язку, водопостачання, каналізації, що прокладені або

будуть через земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2, надану у користування

Закритому акціонерному товариству «Санаторій «Саки» (96500, АДРЕСА_2,

ідентифікаційний код 32300012) на підставі договору оренди земельної ділянки

від 30.08.2004 р.

3.          Стягнути з Закритого акціонерного

товариства «Санаторій «Саки» (96500, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код 32300012)

на користь Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,

ідентифікаційний код НОМЕР_1) 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат

на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати наказ після набрання судовим

рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.