Рішення

від 08.09.2008 по справі 14/580-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.09.08

          Справа № 14/580-08.

за

позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Суми

до

відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Суми   

про

розірвання договору та визнання права власності

СУДДЯ

Миропольський С.О.

Секретар  Міщенко Т. М.

представники:

позивача:  не з'явився

відповідача:

не з'явився

Суть

спору: позивач просить суд розірвати договір про спільне фінансування ремонтних

робіт від 19 червня 2008 року, укладений між ним і відповідачем та визнати

право власності на самовільно переобладнане нежитлове приміщення (літ. «А» -

площею 66,7 кв. м.), розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

          Відповідач в судове засідання не

з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним

чином, тому згідно вимог ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в

ній матеріалами.

          Дослідивши матеріали справи та

заслухавши пояснення представника позивача господарський суд встановив:

Між

Сумською міською радою, від імені територіальної громади міста Суми, в особі

міського голови Мінаєва Г.М. та громадянином ОСОБА_3, який діяв від імені

Приватного підприємця ОСОБА_1 на підставі довіреності, було укладено договір

купівлі-продажу нежитлового приміщення, шляхом викупу від 12 червня 2008 року.

Згідно даного договору позивач набув у власність нежитлове приміщення (літ. «А»

- загальною площею 50,6 кв. м.), розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно

до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ

(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від

волі інших осіб.

19

червня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про

спільне фінансування ремонтних робіт. Відповідно до умов вказаного договору

позивач та відповідач зобов'язувалися спільно фінансувати проведення ремонтних

робіт нежитлового приміщення, розташованого за адресою АДРЕСА_1, загальною

площею 50,6 кв. м.

Пунктом

1.2 договору було передбачено, що після завершення ремонтних робіт відповідач

отримує у власність 1/3 частину нежитлового приміщення, при цьому розмір

грошового внеску сторін визначається виходячи з необхідності у грошових коштах

на проведення робіт з реконструкції згідно кошторису та вноситься пропорційно

до площі, що буде належати кожній із сторін. Право власності на 1/3 частину

нежитлового приміщення відповідач отримує тільки після повної сплати суми

грошових коштів, визначеної згідно пункту 1.3 

договору.

Позивач

належним чином виконав всі передбачені договором від 19 червня 2008 року умови,

крім того, профінансував на 100% проведення ремонтних робіт нежитлового

приміщення (літ. «А» - загальною площею 50,6 кв. м.), розташованого за адресою

АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що відповідач відмовився від виконання своїх

зобов'язань по договору з причин скрутного фінансового становища, про що

свідчить лист № 41 від 20 серпня 2007 року.

Відповідно

до технічного паспорта площа нежитлового приміщення, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1, складає 66,7 кв. м.

На

сьогоднішній день позивач не в змозі провести державну реєстрацію права

власності на належне йому нежитлове приміщення, розташоване за адресою АДРЕСА_1

і визначене відповідно до технічного паспорту, адже згідно договору про спільне

фінансування ремонтних робіт 1/3 частина нежитлового приміщення має належати

відповідачу.

Однак

відповідач, не виконавши умови договору від 19 червня 2008 року, не відмовився

від свого права на частку нежитлового приміщення.

Відповідно

до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ

(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від

волі інших осіб. Згідно зі статтею 317 Цивільного кодексу України власникові

належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Однак

позивач, на даний час не може повною мірою скористатися своїм правом власності

на зазначене вище нерухоме майно, оскільки відповідач не визнає таке право

власності. Відповідно до статті 321 Цивільного кодексу України право власності

є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи

обмежений у його здійсненні.

Підстави

набуття права власності визначені положеннями статті 328 Цивільного кодексу

України, якою передбачено, що право власності набувається на підставах, що не

заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим

правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття

права власності не встановлена судом.

Відповідно

до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи,

спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно

до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право

звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права

та інтересу. При цьому, одним із способів захисту цивільних прав є визнання

такого права.

Згідно

із статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов

про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається

іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право

власності.

Крім

того, відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір

може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у

разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках,

встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною

договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою

позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідач

допустив істотне порушення умов договору про спільне фінансування ремонтних

робіт від 19 червня 2008 року, оскільки не вніс належної до сплати суми

грошових коштів на здійснення будівництва об'єкта нерухомого майна.

За

таких обставин, позовні вимоги позивача щодо розірвання договору та визнання за

ним права власності на самовільно переобладнане нежитлове приміщення - (літ.

«А» - площею 66,7 кв. м.), розташоване за адресою: АДРЕСА_1, є правомірними,

обгрунтованими і підлягають задоволенню.

На

підставі викладеного, керуючись статтями 16, 316, 317, 375, 392, 651 Цивільного

кодексу України, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Розірвати договір про спільне

фінансування ремонтних робіт від 19 червня 2008 року, укладений між Приватним

підприємцем ОСОБА_1(АДРЕСА_2; ід. номер НОМЕР_1) та Приватним підприємцем

Пиленком Юрієм Анатолійовичем (40011, м. Суми, вул. Супруна, 32/1; ід. номер

2603418593).

3.          Визнати за Приватним підприємцем

ОСОБА_1(АДРЕСА_2; ід. номер НОМЕР_1) право власності на самовільно

переобладнане нежитлове приміщення (літ. «А» - площею 66,7 кв. м.), розташоване

за адресою: АДРЕСА_1