Постанова

від 09.07.2012 по справі 4-2361/12

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 4-2361/12

П О С Т А Н О В А

Іменем України

09.07.2012 року м. Київ

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Підпалого В.В.,

при секретарі - Полтавець А. І.,

за участю прокурора Бойко Н.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльність Генеральної прокуратури України та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою в порядку КПК України, в якій просить суд визнати незаконною бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо направляння заяви від 15.06.2009 року на розгляд до Конституційного Суду України; порушення вимог розгляду вказаної заяви, передбачених ст. 97 КПК України та зобов'язати Генеральну прокуратуру України витребувати з Конституційного Суду України матеріали його заяви від 15.06.2009 року та прийняти рішення відповідно до ст. 97 КПК України, а також постановити окрему постанову згідно ст. 23-2 КПК України щодо неправомірних дій та бездіяльності службових осіб Генеральної прокуратури України при розгляді заяви від 15.06.2009 року.

Прокурор в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечила, просила залишити скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність.

Скаржник ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, проте, не з'явився та направив на адресу суду клопотання, в якому просить розглядати скаргу за його відсутності. Вислухавши думку прокурора, суд визнав за можливе розглянути скаргу у відсутність скаржника.

Суд, вислухавши думку прокурора, дослідивши матеріали судової справи № 4-2361/12, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.

Таке право не може бути обмеженим навіть у разі відсутності норм закону, які б передбачали можливість звернення особи до суду та розгляд відповідної скарги в порядку, визначеному Кримінально-процесуальними кодексом України.

Зазначені конституційні положення є нормами прямої дії.

Відповідно до ст. 97 ч. 2 КПК України по заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень:

1. порушити кримінальну справу;

2. відмовити в порушенні кримінальної справи;

3. направити заяву або повідомлення за належністю.

Нормами КПК України передбачено лише порядок здійснення судового контролю за досудовим слідством стосовно постанов про відмову в порушенні кримінальної справи, про порушення кримінальної справи та постанов про закриття кримінальної справи (ст.ст. 236-1, 236-2, 236-5, 236-6, 236-8 КПК України).

Окрім цього, до контрольних функцій суду відносяться застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, продовження строків тримання під вартою, проведення обшуку житла чи іншого володіння особи, накладення арешту на кореспонденцію і зняття інформації з каналів зв'язку, прослуховування телефонних та інших розмов, розкриття інформації, що містить банківську таємницю.

Отже, у відповідності до чинного законодавства, судовому оскарженню в порядку гл. 22 КПК України підлягають постанова про порушення кримінальної справи щодо певної особи (за фактом, якщо таке порушення безпосередньо стосується інтересів певних осіб), постанова про відмову в порушенні кримінальної справи, постанова про закриття справи.

Інших винятків з цього приводу КПК України не передбачає.

Відповідно до ст. 236 КПК України, дії прокурора можуть бути оскаржені до суду.

Крім того, відповідно до ст. 236 КПК України, скарги на дії прокурора розглядаються судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при розгляді її по суті, якщо інше не передбачено КПК.

Так, зі змісту скарги вбачається, що скаржник оскаржує дії службових осіб Генеральної прокуратури України щодо не проведення останніми перевірки в порядку ст. 97 КПК України заяви від 15.06.2009 року № 103 про вчинення злочинів працівниками Секретаріату Конституційного Суду України та неприйняття відповідного процесуального рішення.

Як вбачається з копій листів від 07.07.2009 року та 08.07.2009 року, заяву ОСОБА_1 від 15.06.2009 року № 103 про злочин відносно працівників Конституційного Суду України направлено до Конституційного Суду України за належністю, для перевірки доводів заявника, про що повідомлено останнього.

Разом з цим, оскільки оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, слідства та прокуратури розглядаються у межах кримінального, а не адміністративного судочинства, то суд не наділений правом визнавати бездіяльність прокурора неправомірною та незаконною, а також зобов'язувати його вчиняти певні дії, оскільки це не передбачено чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Крім того, на даний час порядок розгляду скарг на дії прокурора не врегульований ні Конституцією України, ні КПК України, тому суд не має законних повноважень для задоволення скарги про визнання дії чи бездіяльності прокурора протиправними, а також не має правових підстав для задоволення скарги про зобов'язання прокурора вчиняти дії, тобто визнати незаконною ст. 12 Закону України «Про прокуратуру».

Також, відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, а саме ст.ст. 97, 98 КПК України, суддя не вправі доручати прокурору проводити перевірку заяв про злочин та порушувати кримінальну справу, а також видавати копії постанов.

Таким чином, ці дії прокурора в порядку судового контролю оскарженню не підлягають, а тому скаргу слід вважати такою, що залишена без задоволення.

Також, відповідно до ст. 23-2 КПК України суд при наявності на те підстав виносить окрему ухвалу (постанову), якою звертає увагу державних органів, громадських організацій або посадових осіб на встановлені по справі факти порушення закону, причини і умови, що сприяли вчиненню злочину і вимагають вжиття відповідних заходів, проте, це є правом суду, а не його обов'язком.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 23-2, 97, 98, 236 КПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 про визнання незаконною бездіяльність Генеральної прокуратури України та зобов'язання вчинити дії, - залишити без задоволення.

На постанову судді прокурором, особою, яка подала скаргу, протягом п'ятнадцяти діб з дня її винесення може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва.

Суддя В.В. Підпалий