Рішення

від 15.10.2008 по справі 22/318-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23.09.08р.

Справа

№ 22/318-08

за

позовом  Приватного підприємця ОСОБА_1, АР Крим, с.

Піонерське 

до  -1: Державного підприємства

"Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ

    -2: Комунального підприємства Торгової

промислової компанії "Данко", м. Антрацит

про стягнення 10 208 грн.

00 коп.

Суддя

Пуппо Л.Д.

Представники:

Від

позивача: ОСОБА_1 .

Від

відповідача-1:Селяков О.В. - дов. № 62 від 01.01.08.

Від

відповідача-2: не з"явився

          СУТЬ СПРАВИ

                Позивач просить стягнути з

відповідачів 10208,00 грн.   шкоди від

недостачі антрациту за залізничною накладною № 50056273.

                Перший Відповідач вважає, що

позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем пропущений строк позовної

давності.

         Другий відповідач  на день розгляду справи відзив не подав.

ВСТАНОВЛЕНО

Згідно

вказаній накладній на адресу позивача від другого відповідача  у вагоні 

65882946 прибув антрацит за вагою і навантаженням останнього, в

накладній вказана маса нетто 71000 кг.

       За положеннями статті 129 Статуту

обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності

залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача ... під час залізничного

перевезення, засвідчуються комерційними актами..., які складають станції

залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення в тому числі

невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних

документах.

       У доповнення до  акту загальної форми № 15288 станції

Джанкой  від 08.11.07 щодо  поглиблення та відсутності маркування на  станції Сімферополь  при комісійному зважуванні у вагоні у

порівнянні з масою, вказаною відправником в накладній, вантажу виявлено на

15950кг менше. Навантаження в вагону нижче бортів 30-40см В графі 4 накладної є

відмітка „маркування  вироблено вапном”.

Фактично воно відсутнє. Праворуч, з півдня, з середини 1-го і над 2,3 люками

поглиблення 420х120х50см. Праворуч, з півночі, з середині 1-го і над 2-ми

люками поглиблення 300х120х40см. Ліворуч, з півдня з середини 1-го і над 2-ми

люками поглиблення 280х100х40см, над 4 люком 100х50х40см. З середини 7-го і над

6 люками - 300х100х40см. Вагон  без

торцевих дверей. Люки зачинені на запірні механізми. Вагон технічно справний.

Слідів витікання вантажу на шляху прямування не виявлено.

 Зазначені дані зафіксовані в комерційному акті

№ БН 754657/37від 09.11.07, який складений у згідності з Правилами складання

актів.

      З огляду на викладене вбачається, що  недостача у спірному вагоні виникла при

транспортуванні, оскільки до перевезення вантаж прийнятий залізницею без

зауважень, а до одержувача він надійшов з ознаками доступу до нього і

недостачею, тому відповідальність за недостачу повинна бути покладена на  відповідача.

      Проте суд вважає, що у задоволенні вимог

відносно залізниці повинно бути відмовлено, виходячи з наступного:

       відповідно до статті 908 Цивільного

кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами

транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються

договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами,

транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та

правилами, що видаються відповідно до них. 

       Позовна давність для позовів до

залізниць встановлена, зокрема, статтею 136 Статуту залізниць України, якою

передбачено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін,

який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.

      Цивільний кодекс України, який є основним

актом цивільного законодавства, регулює особисті немайнові та майнові відносини

(цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні,

майновій самостійності їх учасників. У тому числі цей Кодекс поширюється на

господарські відносини, що мають вказані ознаки.

     Частиною 

другою статті 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом

можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері

господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України, який

набрав чинності одночасно з Цивільним кодексом України, та норми якого у

регулюванні майнових відносин суб'єктів господарювання є спеціальними по

відношенню до норм Цивільного кодексу України.

     Це стосується і положень про позовну

давність.

     Частиною першою статті 223 Господарського

кодексу України передбачено, що при реалізації в судовому порядку

відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються

загальний і скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом

України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

     Згідно з частиною четвертою статті 315

Господарського кодексу України для пред'явлення заявником до перевізника  позовів, що випливають з перевезення,

встановлюється шестимісячний строк. Такої ж тривалості установлено строк для

подання позовів до залізниць, зокрема, статтею 136  Статуту залізниць України передбачено, що

позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється

відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту.

      Відтак, з огляду на положення статей 134,

136 Статуту залізниць України, вказаний термін позовної давності у даній справі

пов'язаний з днем настання подій, що є підставою для подання позову, а саме, з

днем видачі вантажу та виявлення при цьому його недостачі, засвідченої

комерційними актами.

     Звертаючись до суду з даним позовом 29

серпня 2008 року про стягнення грошових коштів за документами, складеними в

листопаді 2007 року, позивач  цей строк пропустив.

      Відповідно до частини четвертої статті

267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої

заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

      Позивач не  клопотав про відновлення пропущеного строку,

не подав докази наявності поважних причин пропущення позовної давності.

      Керуючись статтею 267 Цивільного кодексу

України, статтею 223, частиною 4 статті 315 Господарського кодексу України,

статтями 134,136 Статуту залізниць України, статтями 44, 49, 82-85

Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

       В позові 

відмовити.

             Суддя                                                                     

Л. Д. Пуппо