Рішення

від 31.10.2008 по справі 4/434-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000,

м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У

К Р А Ї Н И

31.10.2008                                                             

  Справа №  4/434-08

Господарський суд

Херсонської області у складі судді

 Ємленінової З.І. при секретарі

Сокуренко Л.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу             

за

позовом    приватного підприємця ОСОБА_1 м. Херсон

до Дар'ївської виправної колонії №10 с.

Дар'ївка Білозерського району

Херсонської

області   

про   стягнення 112.284грн. 41коп.

за

участю  представників сторін:

від  позивача -уповноважена особа  ОСОБА_2

від  відповідача - 

юрист  ОСОБА_3

Позивач

звернувся з  позовною  заявою, якою 

просить  стягнути  з 

відповідача 58.878грн.92коп. заборгованості у зв'язку з  невиконанням 

обов'язків по  розрахунках за

товар, отриманий відповідно до 

договору  поставки №9 від

01.01.2004року.

Крім  того, він 

просить  стягнути 6.938грн.34 коп.

пені, 39.937грн.39коп. втрат  від  інфляції та 6.529грн.76коп. -3% річних, які

нараховані у зв'язку з  несвоєчасним

перерахуванням  грошових  коштів.

Заявою  від 20.10.2008року №255 позивач відповідно

до  статті 22 ГПК України зменшив

суму  пені, яку просить  стягнути 

в розмірі 2.122грн.26коп.

Справа

розглядалася з  перервою, яка  відповідно до 

статті 77 ГПК України оголошувалася в засіданні суду 23.10.2008року.

Відповідач

позовні вимоги не  визнає,

посилаючись  на те, що  позивач звернувся з  позовом про 

стягнення заборгованості за продукцію, отриману ним в 2004-2005 роках

з  перебігом основного та

скороченого  строків позовної давності,

на застосуванні яких  він  наполягає, тому просить  відмовити 

в задоволені позовних  вимог  в частині стягнення 54.226грн.60коп.

основного боргу а також  нарахованих  за прострочку перерахування цієї  суми 

пені, інфляції  та 3% річних.

В

наступне  засідання відповідач надав

документальне підтвердження оплати 

вартості товару, отриманого  за

накладними  №2404 від 07.04.2008року та

№11537 від 15.05.2008року, посилаючись 

на те, що  підставою  поставки за цими  накладними 

був не  договір  поставки 

№9 від 01.01.2004року,  а

відповідно договори  поставки №37 від

23.01.2008року та №126 від 14.05.2008року.

Розглянувши

матеріали  справи, дослідивши надані

до  справи докази, заслухавши

представників сторін, суд -

                                        в с

т а н о в и в:

01 січня

2004року між приватним підприємцем ОСОБА_1 (позивач по  справі) та Дар'ївською виправною колонією №10

(відповідач) укладено договір 

поставки  №9.

Згідно

з  цим договором позивач зобов'язався

поставити  відповідачу м'ясопродукти в

асортименті, кількості, за цінами  та в

термін, які визначені специфікацією, що є 

невід'ємною  частиною  договору. Сума договору  становить 80.000грн.00коп. (пункт 2.2).

Розрахунки

за отримані  м'ясопродукти  відповідач зобов'язався здійснити  по 

факту поставки протягом 30 банківських 

днів після отримання товару (пункт 3.1 договору).

Частиною

1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок 

суб'єктів господарювання  та

інших  учасників господарських  відносин 

виконувати  господарські

зобов'язання  належним чином  відповідно до 

закону, інших  правових  актів, договору, а за відсутності  конкретних 

вимог щодо  виконання

зобов'язання  - відповідно до  вимог, що 

звичайно ставляться.

          Аналогічні вимоги щодо  виконання зобов'язання закріплені і в статті

526 ЦК України.

Звертаючись  з позовною 

заявою, позивач посилався на те, що 

відповідач не  виконав обов'язків

за договором  №9 від 01.01.2004року  і не 

здійснив розрахунки за товар, отриманий в період з 08.01.2004року по

15.05.2008року за зазначеними  в позовній

заяві та  наданими  до 

матеріалів справи  витратними  накладними.

Підставою  позовних 

вимог  позивач зазначає саме  договір №9 від 01.01.2004року       посилаючись  в позовній заяві на те, що  відповідно до 

пункту 7.1 договору поставки 

він  набирає  чинності з моменту його  підписання та діє до  моменту повного  виконання сторонами  своїх 

зобов'язань за договором.

    Однак зазначене  не 

відповідає матеріалам справи, оскільки правовідносини  сторін 

в наступному   були врегульовані

іншими договорами, а саме -  

договором  укладеним  23.01.2008року №37  на підставі якого  відповідач отримав товар за витратною  накладною №2404 від 07.04.2008року на суму

1600грн.32коп.  та договором  від 14.05.2008року №126 на підставі

якого  відповідач отримав товар  за витратною 

накладною №11537 від 

15.05.2008року на суму 3.052грн.00коп. Таким чином, правові

підстави  стягнення заборгованості  за товар отриманий за вищезазначеними

накладними на підставі договору від  

01.01.2004року відсутні.

До  того ж, відповідачем надані платіжні

документи, якими  підтверджується,

що  05.08.2008року ним оплачено  товар 

отриманий за витратною  накладною

№2404 від 07.04.2008року в сумі 1600грн.32коп., 

а 29.05.2008року та 

02.07.2008року також 

оплачено  товар отриманий за

витратною  накладною  №11537 від 15.05.2008 року на суму

3.052грн.00коп., тому провадження у справі в частині стягнення вартості

отриманого  за цими  накладними 

товару, а також  нарахованої  на них 

пені, інфляції  та 3% річних  судом припиняється.

Розглядаючи  позовні вимоги в частині стягнення

54.226грн.60коп. заборгованості за товар 

отриманий відповідачем в період  з

08.01.2004року  по 02.06.2005року суд  виходить 

із  наступного.

Відповідно

до  статті 257 ЦК України  загальна позовна давність  встановлюється тривалістю  в три 

роки. При  цьому, перебіг  строку 

позовної  давності починається

від  дня, коли  особа довідалася, або  могла довідатися про  порушення 

свого  права або  про 

особу, яка  його  порушила (ч.1 статті 261 ЦК України).

Підписавши

договір від 01.01.2004року, пунктом 3.1 якого встановлено  обов'язок відповідача  оплачувати 

отриманий товар  на протязі

30  банківських  днів після його  отримання, позивач безумовно на протязі

2004-2008років  знав  про 

порушення  свого права, тому,

з  урахуванням  виникнення боргу  в період 

з 08.01.2004року по 02.06.2005року та обов'язком відповідача

сплатити  борг  на протязі 30 

банківських  днів після його  отримання, 

він  повинен  був звернутися до  суду відповідно в період з  20.02.2007року по 12.07.2008року. Фактично  позивач  

звернувся з  позовом  30.09.2008року  з 

перебігом загального  строку

позовної  давності встановленого  статтею 257 ЦК України, що  відповідно до 

частини 4 статті 267 ЦК України є 

підставою  для відмови  у позові, оскільки  про 

застосування позовної  давності

просить відповідач.

Згідно

зі статтею 266 ЦК України зі спливом 

позовної  давності до  основної 

вимоги вважається, що  позовна

давність  спливла і до  додаткової 

вимоги щодо  стягнення пені,

інфляції  та 3 % річних.

Судом

також    встановлено, 

що  наказом  Державного казначейства України №73 від

08.05.2001року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції  України 29.05.2001року за № 458/5649

затверджено  Положення  списання кредиторської  заборгованості  бюджетних 

установ, згідно з  яким

підлягає  щоквартально списанню

бюджетними  установами кредиторська

заборгованість, строк позовної  давності  якої 

минув.

Із  змісту 

пункту 4.1 договору поставки  від

01.01.2004року вбачається, що  замовлення

товару відповідач здійснює  по  мірі надходження коштів для його  оплати 

із  бюджету, тобто  розрахунки за отриманий від  позивача товар заплановано  здійснювати 

за рахунок бюджетних  коштів.

Відповідач посилається на те, що будь-які первинні бухгалтерські документи

щодо  розрахунків за отриманий у позивача

товар  в 2004-2005 роках у нього  відсутні,  

оскільки    минув строк позовної  давності і вони знищені.  Таким чином, на момент звернення позивача

з  позовом, борг за  2004-2005роки 

у відповідача не   обліковувався.

Представник

позивача в засіданні суду не  зміг  пояснити 

чому  вчасно  не 

було  заявлено  позовні вимоги.  Не доведено 

ним належними  доказами  і те, що відповідачем в 2004-2008роках

визнавався борг, який   виник за

поставками 2004-2005років.

З

урахуванням  зазначеного, позовні вимоги

про стягнення 54.226грн.60коп. основного боргу, а відповідно і нарахованих на

цей борг  сум  втрат 

від  інфляції, 3% річних  та пені, задоволенню не  підлягають.

Судові

витрати  відповідно до  статті 49 ГПК України відносяться на

позивача.

В

засіданні за згодою представників сторін 

оголошувалася вступна  та

резолютивна частина рішення.                  

На

підставі  частини 1 ст. 193  Господарського Кодексу України, ст. 256, 257,

ч. 2 ст. 258,  ч. 1 ст. 261,  ч. 3, 4 ст. 267  Цивільного Кодексу України  та керуючись ст.ст.  44, 49, 77, п. 1-1 ст. 80, ст. 82-85 ГПК

України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В

задоволенні позовних вимог  про стягнення

54.226грн.60коп. основного боргу, 6.512грн.92коп.  пені, 

39.828грн.20коп. втрат від інфляції та 6.467грн.61коп.  3% річних 

-  відмовити.

2.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 4.652грн.32коп. основного

боргу,  425грн.42коп.  пені, 

109грн.19коп. втрат від інфляції та 62грн.15коп. 3% річних.

         Суддя                                                                                     

З.І. Ємленінова

Рішення оформлено  відповідно

до 

                                                                                ст.

84 ГПК України  03.11.2008року.