Постанова

від 07.06.2012 по справі 2а/0470/4121/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/4121/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рищенко А. Ю. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

03.04.2012 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що за результатами розгляду скарги позивача щодо протиправно винесених податкових повідомлень-рішень № 0001311701 від 02.12.2011 року, № 0001321701 від 02.12.2011 року, № 0001331701 від 02.12.2011 року, Орджонікідзевською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0005301701 від 27.02.2012 року про визначення позивачу зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 11 625, 00 грн., в тому числі основний платіж у сумі - 9 300,00 грн., штрафні санкції у сумі - 2 325, 00 грн. Відповідач неправомірно обґрунтовує порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість». Крім того, позивач зазначає, що про наявність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 27.02.2012 року останній дізнався - 10.03.2012 року, що підтверджується копією конверту.

Просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005301701 від 27.02.2012 року Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визначення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 11 625, 00 грн., в тому числі основний платіж - 9 300, 00 грн., штрафні санкції - 2 325, 00 грн.

У судове засідання сторони не з'явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, вивчивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, вважає необхідним задовольнити даний адміністративний позов повністю з наступних підстав.

23.05.2007 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований виконавчим комітетом Орджонікідзевської міської ради та отримав Свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, номер запису про державну реєстрацію від 23.05.2007 року № 2 231 000 0000 001656.

Позивач перебуває на податковому обліку в Орджонікідзевській об'єднаній податковій інспекції з 25.05.2007 року за № 1546.

Відповідно до Свідоцтва від 10.06.2010 року № 100287721, виданого Орджонікідзевською об'єднаною державною податковою інспекцією, індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість - НОМЕР_1, позивача було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що у період з 03.11.2011 року по 16.11.2011 року Орджонікідзевською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області була проведена документальна планова виїзна перевірка Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідентифікаційний код - НОМЕР_1, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки було складено Акт перевірки від 23.11.2011 року № 19/170/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлені наступні порушення вимог чинного законодавства:

п. 9 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку - несвоєчасне подання звіту суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку за 4 квартал 2009 року та за 1 квартал 2010 року;

ст. 13 розділу ІV Декрету № 13-92, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2008 рік у розмірі 588, 94 грн.;

ст. 1, ст. 2 Указу Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», ст. 13 розділу ІV Декрету № 13-92, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за 2010 рік у розмірі 13 017, 38 грн.;

правочини, укладені між ТОВ «Тродос Плюс», код ЄДРПОУ - 35933848, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. в серпні 2010 року, відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, є нікчемними та недійсними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків, передбачених ст. 655, 656 Цивільного кодексу України, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;

правочини, укладені між ТОВ «Лотос 2010», код ЄДРПОУ - 37213527, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. в листопаді 2010 року, відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 203, ч. 1, ч. 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, є нікчемними та недійсними, так як не спричиняють реального настання правових наслідків і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю;

пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, в результаті чого було завищено податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 26 557, 00 грн., в тому числі по періодах: серпень 2010 року - 7 272, 00 грн.; листопад 2010 року - 9 985, 00 грн.; грудень 2010 року - 9 300, 00 грн.;

п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 1 876, 05 грн., в тому числі по періодах: травень 2010 року - 265, 20 грн., червень 2010 року - 265, 20 грн., липень 2010 року - 133, 20 грн., серпень 2010 року - 399, 60 грн., вересень 2010 року - 266, 40 грн., жовтень 2010 року - 272, 00 грн., листопад 2010 року - 136, 05 грн., грудень 2010 року - 138, 30 грн.

На підставі даного Акту перевірки відповідач виніс податкові повідомлення-рішення № 0001311701 від 02.12.2011 року про сплату податку на додану вартість в сумі 26 557, 00 грн. і застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 6 639, 25 грн., № 0001321701 від 02.12.2011 року про сплату податку з доходів найманих працівників в сумі 1 876, 05 грн. і застосованої штрафної (фінансової) санкції в сумі 469, 01 грн., № 0001331701 від 02.12.2011 року податок з доходів фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності та самозайнятих осіб в сумі 13 606, 32 грн.

Позивач не погодився з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями та оскаржив їх до Державної податкової служби у Дніпропетровській області, скарга від 16.12.2011 року вх. № 5438.

За результатами розгляду скарги Державна податкова служба у Дніпропетровській області винесла Рішення від 13.02.2012 року № 1027/10/25-08, відповідно до якого остання залишила без змін податкові повідомлення-рішення Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 02.12.2011 року № 0001311701, № 0001321701, а скаргу позивача - без задоволення; скасувала податкове повідомлення-рішення Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 02.12.2011 року № 0001331701 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності у розмірі 3, 25 грн., в іншій частині - скаргу залишено без задоволення; збільшила грошове зобов'язання з податку на додану вартість, визначене в податковому повідомленні-рішенні Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 02.12.2011 року № 0001311701 на суму 11 625, 00 грн. (основний платіж - 9 300, 00 грн., штрафні санкції - 2 325, 00 грн.).

На підставі рішення Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області про результати розгляду скарги Орджонікідзевська об'єднана державна податкова інспекція Дніпропетровської області винесла оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0005301701 від 27.02.2012 року, яким визначено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 11 625, 00 грн., в тому числі основний платіж - 9 300, 00 грн., штрафні санкції - 2 325, 00 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення було отримане позивачем поштою - 10.03.2012 року, що підтверджується копією відповідного конверту.

Так, як вже зазначалось вище, у своєму Акті перевірки відповідач зробив висновок, зокрема, щодо порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого останнім було завищено податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 26 557, 00 грн. Зокрема, відповідач вказав на те, що позивачем було включено до складу податкового кредиту за грудень 2010 року податку на додану вартість у сумі 9 300, 00 грн., що не підтверджений податковою накладною.

Суд зазначає, що на підтвердження правомірності включення до складу податкового кредиту за грудень 2010 року податку на додану вартість у сумі 9 300, 00 грн. позивачем було надано копію податкової накладної, дата виписки - 30.12.2010 року, порядковий номер - 3620, відповідно до якого встановлена сума податку на додану вартість складає - 9 300, 00 грн.

Крім того, представником позивача було надано реєстр отриманих та виданих податкових накладних № 9, який було розпочато - 01.12.2010 року та закінчено - 31.12.2010 року щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, код ЄДРПОУ - НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість - 100287721, наявного в матеріалах справи. Відповідно до вказаного реєстру, 30.12.2010 року - постачальник ТОВ «Трансторгінвест» - було виписано податкову накладну від 30.12.2010 року.

Відповідно до наданої податкової накладної від 30.12.2010 року позивачем була підтверджена правомірність включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість на суму 9 300, 00 грн. за період грудень 2010 року.

Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року, № 168/97-ВР (чинний на момент виникнення правовідносин між сторонами), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпункт 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинний на момент виникнення правовідносин між сторонами), визначає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна від 30.12.2010 року містить наступні дані: особа (платник податку) - продавець ТОВ «Трансторгінвест», особа (платник податку) - покупець Фізична особа-підприємець ОСОБА_1. Загальна сума поставки згідно податкової накладної № 3620 від 30.12.2010 року становить - 55 800, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість у сумі - 9 300, 00 грн., що підтверджується відповідною копією податкової накладної та реєстром податкових накладних, виданих, отриманих ТОВ «Трансторгінвест» протягом грудня 2010 року.

Натомість відповідач у своєму Акті перевірки зазначає, що позивачем була надана податкова накладна від 30.12.2010 року до декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року за № 3620, в якій зазначено наступне: особа (платник податку) - продавець Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, особа (платник податку) - покупець ТОВ «Трансторгінвест», загальна сума поставки - 55 800, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість 9 300, 00 грн., що не відповідає дійсності.

Так, Акт перевірки містить відомості щодо укладеного правочину між позивачем та ТОВ «Трансторгінвест», відповідно до якого продавець - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 поставляє товари (послуги): шини 315/70 R 22,5 в кількості 4 штуки, шини 315/80 R 22,5 в кількості 2 штуки, диск R 22,5 в кількості 6 штук, барабан гальмівний R 22,5 в кількості 6 штук, кулак гальмівний (вісь ТЕ) в кількості 6 штук на загальну суму з податку на додану вартість - 55 800, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 9 300, 00 грн., умова поставки - рахунок від 30.12.2010 року № 3620.

Проте, суд вказує на те, що викладене не відповідає дійсності, адже постачальником (продавцем) товарів (послуг): шини 315/70 R 22,5 в кількості 4 штуки, шини 315/80 R 22,5 в кількості 2 штуки, диск R 22,5 в кількості 6 штук, барабан гальмівний R 22,5 в кількості 6 штук, кулак гальмівний (вісь ТЕ) в кількості 6 штук на загальну суму з податку на додану вартість - 55 800, 00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 9 300, 00 грн. - є ТОВ «Трансторгінвест», що підтверджується податковою накладною та реєстром отриманих та виданих податкових накладних № 9.

Отже, суд приходить до висновку, що позивач правомірно включив суму податку на додану вартість у розмірі 9 300, 00 грн. до складу податкового кредиту грудня 2010 року, а встановлені відповідачем порушення вимог чинного законодавства, зокрема, щодо протиправності включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 9 300, 00 грн. є хибними та такими, що не відповідають дійсності.

Крім того, суд зазначає, що відповідач у своєму Акті перевірки зробив неправомірні висновки щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем за ланцюгом з відповідними контрагентами, а саме: правочини, укладені між ТОВ «Тродос Плюс», код ЄДРОПУ - 35933848, у серпні 2010 року, правочини, укладені між ТОВ «Лотос 2010», код ЄДРПОУ - 37213527, у листопаді 2010 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно до п.1 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначені функції податкових органів, серед яких немає функції щодо встановлення нікчемності и недійсності укладених правочинів.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину. Так правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Отже, відповідачем зроблені протиправні висновки щодо встановленої нікчемності правочинів, укладених позивачем із ТОВ «Тродос Плюс», код ЄДРОПУ - 35933848, у серпні 2010 року, та із ТОВ «Лотос 2010», код ЄДРПОУ - 37213527, у листопаді 2010 року.

З урахуванням вищевикладеного, суд погоджується з доводами позивача та приходить до висновку, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення № 0005301701 від 27.02.2012 року на суму 11 625, 00 грн. (в тому числі основний платіж - 9 300, 00 грн., штрафні санкції - 2 325, 00 грн.) є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд приходить до висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 60, 86, 160, 161, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005301701 від 27.02.2012 року Орджонікідзевської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області про визначення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість в сумі 11 625, 00 грн., в тому числі основний платіж - 9 300, 00 грн., штрафні санкції - 2 325, 00 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення виготовлення постанови в повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкт владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови.

Суддя А. Ю. Рищенко