Постанова

від 17.07.2012 по справі 2а/1270/4807/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 липня 2012 року Справа № 2а/1270/4807/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Островської О.П.

при секретарі -Тельдековій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стелс 2»про стягнення заборгованості у сумі 231,06 грн., -

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2012 року позивач - Виконавча дирекція Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Стелс 2» про стягнення заборгованості у сумі 289,56 грн., який в подальшому був уточнений.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач, ТОВ «Стелс 2» є юридичною особою та зареєстрований в якості платника збору на обов'язкове державне соціальне страхування, що має найману робочу силу, в Ленінській районній виконавчій дирекції Луганського обласного відділення ФСС з тимчасової втрати працездатності під №440110003908. Згідно зі ст.1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» №2213 та п.п 3.1.1 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду, затвердженого Постановою Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2011 року №16 відповідач, як суб'єкт підприємницької діяльності, що має найману робочу силу, повинен нараховувати 1,4% суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників та 0,5%-1,0% від суми оплати праці найманих працівників. Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» №2240 перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період. У разі несвоєчасної сплати страхових внесків страхувальником або неповної їх сплати страхувальник сплачує суму донарахованих контролюючим органом страхових внесків, штраф та пеню. Згідно звіту ф4 ФСС з ТВП станом на 01.04.2006 року за страхувальником рахується непогашена частина заборгованості у сумі 289,56 грн. В уточненому позові позивач вказав, що при підготовці позову до ТОВ «Стелс 2» була допущена арифметична помилка, а саме замість суми 231,06 грн. вказана сума 286,56 грн. Відповідно до звіту про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності Ф4-ФСС з ТВП за 9 місяців 2005 року за ТОВ «Стелс 2» рахується заборгованість у сумі 231,06 грн. Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 231,06 грн.

Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала, надала суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просила уточнений позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 231,06 грн.

Представник відповідача уточнені позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення в яких зазначив наступне. Статтею 99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень. Закон України №2240 (в редакції до 01.01.2011р.) передбачає правовідносини за стягнутою заборгованість, але позивач не надав жодного документу за яким з 15.10.2005 року по 19.06.2012 року, тобто майже за сім років, було нараховане стягнення. Відповідно до звіту про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за 9 місяців 2005 року у графі V п.1 «заборгованість по страхових внесках, строк сплати яких не настав» значиться сума 35,47 грн., у п.2 «заборгованість пов'язана з невиплатою заробітної плати» значиться сума 195,59 грн., загалом 231,06 грн. Жодного документу про стягнення із ТОВ «Стелс 2» сум за вказані сім років з боку позивача не надано. Також Інструкцією Національного Банку України передбачено збереження платіжних документів по рахунку підприємства протягом 5 років. Інструкцією бухгалтерського обліку підприємств передбачено зберігання документів первинного документообігу протягом 3 років. Таким чином, отримати платіжні доручення раніше 2007 року та документи підприємства раніше 2009 року не можливо. Згідно даних бухгалтерського обліку підприємства спірна заборгованість відсутня, також на протязі семи років з боку позивача ніколи не надавались вимоги та не застосовувались стягнення щодо відповідача. На підставі викладеного, представник відповідача просив суд застосувати до позовних вимог строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Стелс 2» зареєстроване управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради 01.09.2003 року про що зроблено запис в журналі обліку реєстрації за №25370169Ю0043658, ідентифікаційний код юридичної особи 32648463, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (а.с.7)

Відповідача було взято на облік Ленінською районною виконавчою дирекцією Луганського обласного відділення ФСС з тимчасової втрати працездатності за №440110003908 у якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, що підтверджується карткою страхувальника (а.с.6).

Законом України від 18.01.2008 № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей. Матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, що здійснюється Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до ст.1 Закону України від 18.01.2008 № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв'язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім'ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов'язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім'ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 № 2240-ІІІ (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) роботодавець є страхувальником для осіб, зазначених у частині першій статті 6 цього Закону, а це особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб.

Згідно із частиною 3 статті 10 Законом України від 18.01.2008 № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління.

Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду та здійснює діяльність від імені Фонду в межах та в порядку, визначених статутом Фонду та положенням про виконавчу дирекцію Фонду, що затверджується його правлінням.

Відповідно до вимог ст.13 Закону України від 18.01.2008 № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) виконавча дирекція Фонду:

1) забезпечує збір та акумуляцію внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

2) здійснює оперативне розпорядження страховими коштами Фонду в межах затвердженого бюджету Фонду;

3) здійснює матеріальне забезпечення та надає соціальні послуги за цим Законом;

4) здійснює контроль за правильним нарахуванням, своєчасною сплатою страхових внесків, а також забезпечує цільове використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням;

5) представляє інтереси страховика в судових та інших органах;

6) готує та подає на розгляд правління:

пропозиції щодо розміру страхових внесків на наступний рік;

проект бюджету Фонду та звіт про його виконання;

пропозиції щодо розміру резервних коштів;

7) виконує інші функції відповідно до положення про виконавчу дирекцію Фонду.

Статтею 22 Закону України від 18.01.2008 № 2240-ІІІ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що платниками страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, є страхувальники та застраховані особи.

Страхувальники - юридичні та фізичні особи набувають статусу платників страхових внесків до Фонду з дня їх реєстрації у виконавчих дирекціях відділень Фонду.

Відповідно до статті 1 Закону України від 11.01.2001 № 2213 «Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) та підпунктів 3.1.1. та 3.1.2 пункту 3.1. розділу 3 Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду від 26.06.2001 затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 № 16 розмір страхових внесків у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності складає:

- для роботодавців - 2,9 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України «Про оплату праці», та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб;

- 0,5 відсотка - для найманих працівників, заробітна плата яких нижча прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи;

- 1,0 відсотка - для найманих працівників, заробітна плата яких вища прожиткового мінімуму, встановленого для працездатної особи.

Законом України від 18.01.2008 № 2240-ІІІ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць - у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період (стаття 23 Закону).

Згідно з пунктом другим частини другої статті 27 Закону України від 18.01.2008 № 2240-ІІІ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) страхувальник зобов'язаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Статтею 30 Закону України від 18.01.2008 № 2240-ІІІ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що страхувальник-роботодавець несе відповідальність за ухилення від реєстрації як платника страхових внесків, несвоєчасність сплати та неповну сплату страхових внесків, у тому числі страхових внесків, що сплачують застраховані особи через рахунки роботодавців, а також за порушення порядку використання страхових коштів.

Відповідно до статті 30 Закону України від 18.01.2008 № 2240-ІІІ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) строк давності щодо стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, не застосовується.

Не сплачені в строк страхові внески, пеня і штраф стягуються в доход Фонду із страхувальника у безспірному порядку.

У порушення вищевказаних норм Закону України від 18.01.2008 № 2240-ІІІ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» відповідач не сплатив страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, внаслідок чого за ним утворилася заборгованість, яка станом на 01.04.2006 року складала 231,06 грн.

З матеріалів справи вбачається, що року ТОВ «Стелс 2» було подано звіт про нараховані внески, перерахування та витрати, пов'язані з загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності форми Ф4-ФСС з ТВП за 9 місяців 2005 року. (а.с.9).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно із зазначеним звітом Ф4-ФСС з ТВП за 9 місяців 2005 року, сформованим та підписаним керівником підприємства, заборгованість на кінець звітного періоду складала 231,06 грн., що також не заперечувалось у судовому засіданні представником відповідача.

Відповідно до довідки Ленінської районної виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ЛОВ станом на 01.01.2012 року відповідач має заборгованість зі сплати страхових внесків у загальному розмірі 231,06 грн., яка склалася за ним відповідно до звіту Ф4-ФСС з ТВП за 9 місяців 2005 року. (а.с.5).

Таким чином, існування заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 231,06 грн., яка рахується за відповідачем підтверджується письмовими доказами, які містяться в матеріалах справи. Доказів щодо сплати зазначеної заборгованості відповідачем суду не надано.

01.01.2011 набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі -Закон № 2464).

Відповідно до ч.16 ст.25 Закону №2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464 встановлено, що суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року.

Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача стосовно того, що до вимог позивача слід застосувати строки позовної давності, оскільки ст.30 Закону №2240 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) та ст.25 Закону №2464 (який набрав чинності 01.01.2011 року) встановлено, що строк давності щодо стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, не застосовується.

Враховуючи те, що відповідач на час судового розгляду справи доказів сплати заборгованості зі сплати страхових внесків у сумі 231,06 грн. не надав, наявність за відповідачем заборгованості зі сплати страхових внесків доведена позивачем та підтверджується матеріалами справи, уточнені позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 17.07.2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 19.07.2012 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Уточнені позовні вимоги Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стелс 2» про стягнення заборгованості у сумі 231,06 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стелс 2» (код 32648463, місцезнаходження: 91000, м. Луганськ, вул. Мічуріна, 17) на користь Виконавчої дирекції Луганського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (місцезнаходження: 91055, м. Луганськ, вул. Коцюбинського,13) заборгованість у сумі 231,06 грн. (двісті тридцять одна грн. 06 коп.) та перерахувати на р/р 37172500100001 в ГУ ДКСУ в Луганській області, МФО 804013, код ЄДРПОУ 21785643.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 19 липня 2012 року.

СуддяО.П. Островська