Рішення

від 10.07.2012 по справі 1554-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Іменем України

РІШЕННЯ

10.07.2012Справа №5002-33/1554-2012

за позовом приватного підприємства «МКА»

(вул. Сімферопольська 17, офіс 129, м. Дніпропетровськ 49044;

вул. Бердянська 5-а, м. Дніпропетровськ 49081)

до товариства з додатковою відповідальністю «Меблі»

(вул. Грибоєдова, 39, Київський район, м. Сімферополь, 95017)

про стягнення 8 803.40 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився, приватне підприємство «МКА»

Від відповідача: не з'явився, товариство з додатковою відповідальністю «Меблі».

Суть спору: приватне підприємство «МКА» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до товариства з додатковою відповідальністю «Меблі» та просить суд стягнути заборгованість у розмірі 8 803.40 грн., а саме - основний борг в сумі 7 886.00 грн., пеню в сумі 681.42 грн. та 3% річних у сумі 235.98 грн..

Ухвалою господарського суду АР Крим від 16 травня 2012 року суддею господарського суду АР Крим Копиловою О.Ю. прийнято справу до свого провадження та порушено провадження по справі № 5002-25/1554-2012.

Розпорядженням заступника голови господарського суду АР Крим Тіткова С.Я. від 05 червня 2012 року № 170 у зв'язку із хворобою судді господарського суду АР Крим Копилової О.Ю., на підставі пункту 2.2 рішення зборів суддів господарського суду АР Крим, оформленого протоколом від 29 грудня 2010 року (зі змінами, внесеними 08 лютого 2012 року), було передано справу № 5002-25/1554-2010 до провадження судді господарського суду АР Крим Радвановської Ю.А.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 07 червня 2012 року суддею Радвановською Ю.А. прийнято справу № 5002-25/1554-2012 до свого провадження із привласненням справі № 5002-33/1554-2012.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу № 1 від 01 вересня 2008 року в частині повної та своєчасної оплати вартості товару та обґрунтовані посиланнями на статті 525, 526, 530, 610, 611, 612, 692 Цивільного кодексу України та статті 173, 265 Господарського кодексу України.

08 червня 2012 року від позивача по справі до господарського суду АР Крим надійшла заява в порядку частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення позовних вимог, відповідно до якої він просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 7 803.40 грн., а саме - основний борг в сумі 6 886.00 грн., пеню в сумі 681.42 грн. та 3% річних в сумі 235.98 грн., а також судовий збір у розмірі 1 641.00 грн. (а.с. 80).

Ухвалою господарського суду АР Крим від 18 червня 2012 року судом було прийнято заяву приватного підприємства «МКА» про зменшення позовних вимог від 08 червня 2012 року - до розгляду (а.с. 129-130).

Відповідач у судовому засіданні 18 червня 2012 року проти задоволення позову в частині вимог про стягнення боргу та 3% річних не заперечував. Одночасно, просив суд відмовити в задоволенні вимог в частині стягнення з нього пені, з огляду на пропуск позивачем позовної давності, про що зазначив у відзиві на позов (а.с. 86).

В судове засідання, призначене на 10 липня 2012 року, представники сторін не з'явилися, повідомлені належним чином, до початку судового засідання від позивача та відповідача надійшли клопотання про розгляд справи за відсутності їх представників (а.с. 132, 136). Одночасно, до клопотання, поданого відповідачем, були долучені докази оплати частини заборгованості (а.с. 137)

Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, надані в процесі розгляду справи, суд -

встановив:

01 вересня 2008 року між приватним підприємством «МКА» (продавець) та товариством з додатковою відповідальністю «Меблі» (покупець) укладений договір № 1, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язався передавати у власність покупця корпусні меблі, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього визначену суму (а.с. 12-13).

Кількість та асортимент товару визначається у замовленні покупця, підписаному уповноваженою на те посадовою особою, переданому у письмовому вигляді або за допомогою факсимільного зв'язку та підтверджується в документах, які супроводжують товар (пункт 2.1 договору).

Пунктом 4.1 договору визначено, що продавець передає покупцю товар окремими партіями, згідно із замовленням, що надійшло до нього, підписаним уповноваженою на те посадовою особою на умовах «франко-склад» продавця.

Об'єми та ціна товару визначаються в документах, які супроводжують товар, а також у додатках до даного договору (пункт 4.6 договору).

Пунктом 5.1 договору встановлено, що покупець здійснює оплату за товар наступним чином: передоплата.

У випадку прострочення платежу згідно з пунктом 5.1 договору покупець сплачує продавцю пеню, яка розраховується у розмірі 0.2 % від простроченого платежу за кожний день прострочення оплати (пункт 6.2 договору).

Строк дії даного договору визначений у пункті 8.4 та складає період з 01 вересня 2008 року по 31 грудня 2009 року.

Як стверджує позивач, на виконання умов зазначеного договору, ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 58 432.00 грн., що підтверджується рахунком - фактурою № МК-0000033 від 15 липня 2009 року та видатковою накладною № МК - 000025 від 26 липня 2009 року (а.с. 14-15).

Видаткова накладна № МК - 000025 від 26 липня 2009 року була отримана та підписана представником відповідача Фроловою Н.В., повноваження якої підтверджуються довіреністю № 34 від 25 червня 20069 року (а.с. 57).

Відповідачем товар, отриманий на підставі вказаної накладної, був оплачений частково в сумі 50 546.00 грн., що підтверджується банківським витягами від 01 травня 2010 року, від 09 березня 2010 року, від 31 липня 2009 року, від 28 липня 2009 року, від 23 липня 2009 року, 24 липня 2009 року, 22 червня 2009 року, від 19 червня 2009 року та від 18 червня 2009 року (а.с. 17-25).

Неоплаченою, за твердженням позивача, залишилася сума в розмірі 7 886.00 грн..

09 листопада 2010 року позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав оплатити заборгованість в розмірі 7 886.00 грн. та 2 555.00 грн. пені (а.с. 26), нарахованої внаслідок порушення зобов'язань за договором.

Однак, вказані вимоги були залишені відповідачем поза увагою, що і з'явилося підставою для звернення приватного підприємства «МКА» до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Оскільки зі змісту спірного договору у справі вбачається, що він за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу, правовідносини, які виникли у зв'язку з його виконанням, повинні регулюватися положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже зазначалося, 01 вересня 2008 року між приватним підприємством «МКА» (продавець) та товариством з додатковою відповідальністю «Меблі» (покупець) укладений договір № 1, відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов'язався передавати у власність покупця корпусні меблі, а покупець зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього певну суму (а.с. 12-13).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вказаного договору, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 58 432.00 грн., що підтверджується рахунком - фактурою № МК-0000033 від 15 липня 2009 року та видатковою накладною № МК - 000025 від 26 липня 2009 року (а.с. 14-15).

Видаткова накладна № МК - 000025 від 26 липня 2009 року була отримана та підписана представником відповідача Фроловою Н.В., повноваження якої підтверджуються довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 34 від 25 червня 20069 року (а.с. 57), виданої товариством з обмеженою відповідальністю «Меблі».

Більш того, факт отримання товару на підставі накладної № МК - 000025 від 26 липня 2009 року на виконання умов договору № 1 від 01 вересня 2008 року був підтверджений представником відповідача під час розгляду даної справи.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У пункті 5.1 договору сторони домовилися, що оплата товару покупцем здійснюється шляхом передплати.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже відповідач, прийнявши від позивача товар на умовах укладеного між сторонами договору, взяв на себе зобов'язання щодо здійснення оплати його вартості, однак вони належним чином виконані не були.

В обґрунтування викладених обставин представник відповідача пояснив, що оскільки частина меблі, поставленої позивачем, не була реалізована, не вдалося за можливе розрахуватися з останнім у повному обсязі.

Наявність у відповідача заборгованості перед позивачем також підтверджується його підписом на акті звірення взаєморозрахунків (а.с. 61).

Крім того, представник відповідача у судовому засіданні, призначеному на 18 червня 2012 року, надав платіжні доручення № 2730 від 14 червня 2012 року та № 2587 від 16 червня 2012 року, які свідчать про сплату заборгованості у розмірі 3 000.00 грн. (а.с. 87-88).

До початку судового засідання, призначеного на 10 липня 2012 року, від відповідача також надійшли докази сплати решти боргу - в сумі 4 886.00 грн. (а.с. 137).

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи, що відповідачем в процесі розгляду даної справи сума заборгованості перед позивачем була визнана та погашена у повному обсязі, суд вбачає правові підстави для припинення провадження у справі в частині стягнення з товариства з додаткової відповідальністю «Меблі» суми заборгованості за договором № 1 від 01 вересня 2008 року в порядку пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, як вбачається зі змісту заяви про уточнення позовних вимог, поданої представником позивача 08 червня 2012 року (а.с. 80), позивач просив суд стягнути з відповідача крім суми заборгованості пеню в сумі 681.42 грн. та 3% річних в сумі 235.98 грн..

Суд визнав вимоги про стягнення 3 % річних такими, що також підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних, нараховані на суму заборгованості за період з 01 травня 2010 року по 30 квітня 2011 року в сумі 235.98 грн..

Враховуючи, що умовами договору, укладеного між сторонами, спосіб оплати отриманого товару обумовлений шляхом передплати, суд дійшов висновку про те, що за умови невнесення передплати обов'язок оплатити отриманий товар виник у покупця одночасно із підписанням товарозпорядчих документів на нього, тобто 26 червня 2009 року.

Згідно зі статтею 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, враховуючи, що сума заборгованості була сплачена відповідачем вже після звернення позивача до суду із даним позовом, тобто із порушенням строків, встановлених умовами укладеного між сторонами договору, суд вбачає правові підстави для нарахування та стягнення з товариства з додатковою відповідальністю «Меблі» 3 % річних за визначений позивачем період, однак з врахуванням проплат, які були здійснені відповідачем.

Судом був перевірений наданий позивачем розрахунок суми 3 % річних (а.с. 6), розмір якої склав 235.98 грн., та встановив, що 3 % річних за вказаний період повинен бути розрахований наступним чином:

- за період з 01 травня 2010 року по 15 травня 2010 року:

7886.00 грн. (сума заборгованості) х 3% (розмір процентів) х 15 (кількість днів прострочення) /365/100 = 9.72 грн.

- за період з 16 травня 2010 року по 13 червня 2010 року (з врахуванням проплати, здійсненої відповідачем 16 травня 2010 року в сумі 1000.00 грн., а.с. 88):

6886.00 грн. (сума заборгованості) х 3% (розмір процентів) х 29 (кількість днів прострочення) /365/100 = 16.41 грн.

- за період з 14 червня 2010 року по 30 квітня 2011 року (з врахуванням проплати, здійсненої відповідачем 14 червня 2010 року в сумі 2000.00 грн., а.с. 87):

4886.00 грн. (сума заборгованості) х 3% (розмір процентів) х 321 (кількість днів прострочення) /365/100 = 128.91 грн.

Таким чином, суд встановив, що за визначений позивачем період, ( з 01 травня 2010 року по 30 квітня 2011 року) розмір 3% річних, нарахованих на суму заборгованості з урахуванням проплат, здійснених відповідачем, складає 155.04 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. У стягненні 80.94 грн. 3% річних у позові слід відмовити.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у сумі 681.42 грн., нараховану на суму заборгованості за період з 01 травня 2010 року по 29 жовтня 2010 року.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що у випадку прострочення платежу згідно пункту 5.1 договору покупець сплачує продавцю пеню, яка розраховується у розмірі 0.2 % від простроченого платежу за кожний день прострочення оплати.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, який, згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за якій сплачується пеня.

Таким чином, позивач з огляду на вимоги пункту 6.2 договору з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» нарахував пеню на суму заборгованості в розмірі 7886.00 грн. за період з 01 травня 2010 року по 29 жовтня 2010 року.

Однак, представником відповідача під час розгляду даної справи було зроблено заяву про застосування строків позовної давності, передбачених статтею 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення з відповідача пені, у зв'язку з чим просив відмовити у позові в цій частині (а.с. 86).

Згідно зі статтею 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Розглянувши заяву відповідача про застосування строків позовної давності в частині стягнення з нього суми пені, суд погоджується із наявністю підстав для застосування відповідних положень закону до спірних правовідносин в цій частині виходячи з наступного.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду із вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до пункту 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, позивач, посилаючи товар відповідачу за відсутності передплати, передбаченої умовами договору у якості способу оплати, усвідомлював ці обставини.

Одночасно, слід зазначити, що із даним позовом приватне підприємство «МКА» звернулося до господарського суду АР Крим 11 травня 2012 року, про що свідчить поштовий штемпель на конверті (а.с. 76), а отже строк позовної давності, встановлений статтею 258 Цивільного кодексу України, слід відраховувати від 11 травня 2011 року, тобто вимоги про стягнення пені нарахованої за період, що передуває цій даті ( до 11 травня 2011 року) - задоволенню не підлягають з огляду на сплив строку позовної давності.

Таким чином, у позовних вимогах про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Меблі» пені, нарахованої на суму заборгованості за період з 01 травня 2010 року по 29 жовтня 2010 року слід відмовити.

Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для припинення провадження у справі в частині стягнення з товариства з додатковою відповідальністю «Меблі» суми заборгованості за договором № 1 від 01 вересня 2008 року, а також для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 155.04 грн., тоді як в частині вимог про стягнення 3% річних в сумі 80.94 грн. та пені в сумі 681.42 грн. позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений позивачем у зв'язку зі зверненням до господарського суду із даним позовом, суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Одночасно, враховуючи, що суму боргу було сплачено відповідачем після звернення позивача до суду, судовий збір в цій частині підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача.

Крім того, позивачем при зверненні до суду з даним позовом був надмірно сплачений судовий збір, який підлягає поверненню.

Так, позивачем у якості підтвердження оплати судового збору було долучено до позовної заяви платіжне доручення № 251 від 10 травня 2012р. на суму 1641.00 грн. (а.с. 11).

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено розмір ставок судового збору за позовну заяву майнового характеру, який становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, тобто позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 1609.50 грн..

Відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

З врахуванням викладеного, поверненню позивачу підлягає 31.50 грн. надмірно сплаченого судового збору.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 16 липня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 1-1 частини 1 статті 80, статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі № 5002-33/1554-2012 в частині позовних вимог про стягнення з товариства з додатковою відповідальністю «Меблі» суми заборгованості в розмірі 6 886.00 грн..

3. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Меблі» (вул. Грибоєдова, 39, Київський район, м. Сімферополь, 95017, ідентифікаційний номер 01548645) на користь приватного підприємства «МКА» (вул. Сімферопольська 17, офіс 129, м. Дніпропетровськ 49044; вул. Бердянська 5-а, м. Дніпропетровськ, 49081, ідентифікаційний номер 35542401) 155.04 грн. 3% річних та 1 470.12 грн. судового збору.

4. Повернути з Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АРК код ЄДРПОУ 38040558, рахунок № 31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) на користь приватного підприємства «МКА» (вул. Сімферопольська 17, офіс 129, м. Дніпропетровськ 49044; вул. Бердянська 5-а, м. Дніпропетровськ 49081, ідентифікаційний номер 35542401) 31.50 грн. судового збору.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. В частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 681.42 грн. та 3% річних в сумі 80.94 грн. - відмовити.

Суддя Ю.А. Радвановська