Рішення

від 13.07.2012 по справі 1408-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.07.2012Справа №5002-33/1408-2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БМП Планета - Міст»

(вул. Ш.Руставелі, 31-Б, м. Київ;

вул. Причальна, 1, м. Київ, 02081)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Ізумбер»

(вул. Народна, 72, кв. 3, м. Сімферополь, 95029)

про стягнення 1 640 386.37 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю «БМП Планета - Міст»;

Від відповідача: не з'явився, товариство з обмеженою відповідальністю «Ізумбер».

Суть спору: товариство з обмеженою відповідальністю «БМП Планета - Міст» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Ізумбер» та просить суд стягнути заборгованість у розмірі 1 640 386.37 грн..

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором підряду № 0919/11 від 30 березня 2011 року в частині оплати виконаних позивачем робіт та обґрунтовані посиланнями на статті 509, 525, 625, 626, 629, 631 Цивільного кодексу України.

Відповідач просив відмовити у позові, оскільки вважає себе таким, що звільнений від свого обов'язку оплатити вартість виконаних робіт через припинення позивачем своїх зустрічних зобов'язань за договором в частині виконання підрядних робіт, що завдало значних збитків відповідачеві. При цьому, відповідач обґрунтував свої заперечення посиланнями на положення статей 538, 615 Цивільного кодексу України (а.с. 88-90).

05 червня 2012 року позивач заявою виправив описку, допущену в прохальній частині позову щодо правильності зазначення суми заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача. Так, остаточно він просив суд стягнути з відповідача борг в сумі 1 640 386.37 грн., з яких 1 557 053.60 грн. - сума заборгованості, 9 297.23 грн. - інфляційні втрати, 12 375.53 грн. - 3% річних, 61 659.91 грн. - пені, а також просив стягнути судові витрати (т.1, а.с. 132-134).

За клопотанням представника відповідача (т. 2, а.с. 35) ухвалою господарського суду АР Крим від 19 червня 2012 року строк розгляду справи продовжений в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України до 13 липня 2012 року (т. 2, а.с. 38-39).

Розгляд справи відклався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

09 липня 2012 року у судовому засіданні оголошено перерву до 13 липня 2012 року. Після перерви до судового засідання представники сторін не з'явилися, будь-яких клопотань на адресу суду не надходило.

Враховуючи, що стороні повідомлені належним чином про час розгляду справи, а явка до судового засідання це право сторін, а також з огляду на те, що строк розгляду даної справи сплинув, суд визнав, що доказів, які містяться у матеріалах справи достатньо для прийняття рішення.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, досидівши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

встановив:

30 березня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «БМП Планета - Міст» (підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ізумбер» (генпідрядник) укладений договір підряду № 0919/11, відповідно до пункту 1.1 якого генпідрядник доручає і оплачує, а підрядник зобов'язується відповідно до проектно - кошторисної документації, завдання генпідрядника, умов договору та згідно з вимогами чинного законодавства України, на свій ризик, власними силами або залученими матеріалами і обладнанням виконати та здати генпідряднику в обумовлений договором строк комплекс робіт по інженерному захисту котловану від зсуву пансіонату сімейного типу селища Нижня Ореанда (надалі - роботи) (а.с. 16-21).

Генпідрядник зобов'язується надати підряднику будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно - кошторисну документацію, своєчасно прийняти та оплатити виконані роботи згідно з умовами договору (пункт 1.3 договору).

Договірна ціна робіт за даним договором є динамічною і визначається сторонами відповідно до правил визначення вартості будівництва ДБН Д 1.1-1-2000 (пункт 2.1 договору).

Остаточна вартість робіт визначається за фактичними обсягами виконаних робіт. У випадку збільшення обсягу робіт сума оплати збільшується відповідно до фактичного обсягу робіт. Перегляд і уточнення договірної ціни обґрунтовується розрахунками і оформляється сторонами шляхом укладення письмових додаткових угод (пункти 2.6 - 2.7 договору).

Генпідрядник протягом 5-ти банківських днів з дати укладення договору перераховує підряднику аванс, який складає 20 відсотків від договірної ціни, разом з ПДВ. Погашення авансу здійснюється шляхом зарахування 30 % вартості виконаних і прийнятих генпідрядником робіт (пункт 3.2 договору).

Підрядник готує та надає генпідряднику акти підрядних робіт (форма КБ -2В), довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3), акти на приховані роботи і виконавчу документацію до 30-го числа звітного місяця ( пункт 3.3 договору).

Оплату фактично виконаних робіт генпідрядник здійснює протягом 5-ти банківських днів після підписання форм КБ-2в та КБ-3 ( пункт 3.5 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору генпідрядник, зокрема, зобов'язаний приймати згідно з умовами договору та своєчасно оплачувати виконані підрядником роботи відповідно до наданих форм КБ-2в, КБ-3, актів наданих послуг.

Термін виконання робіт по даному договору 4 місяці, за умові своєчасного надання фронту робіт (пункт 5.1 договору).

Даний договір набирає чинності з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (пункт 5.6 договору).

Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (пункт 5.8 договору).

Відповідно до пункту 6.1 договору генпідрядник забезпечує затвердження та передачу уповноваженому представнику підрядника за актом приймання - передачі проектної документації в кількості 1-го примірника не пізніше 3-х робочих днів до початку виконання робіт.

Згідно з пунктом 9.2 договору у випадку прострочення терміну оплати платежів (за винятком утримання сум на час усунення підрядником виявлених недоліків), генпідрядник зобов'язується сплатити підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від простроченої суми за кожний день затримки, але не більше 10% від несплаченої суми.

За твердженням позивача, в період з червня по грудень 2011 року ним було виконано будівельні роботи за умовами вищевказаного договору підряду, на підтвердження чого ним було надано суду довідки про вартість виконаних будівельних робіт та акти приймання виконаних будівельних робіт (а.с. 24-66), однак відповідач відмовився від виконання своїх обов'язків за договором в частині їх оплати, у зв'язку з чим товариство з обмеженою відповідальністю «БМП Планета - Міст» звернулося до останнього з претензією.

У відповіді на претензію позивача товариство з обмеженою відповідальністю «Ізумбер» пояснило, що здійснення проплат виконаних робіт зупинено з огляду на одноособове припинення підрядником виконання робіт за договором, у зв'язку з чим листом від 07 жовтня 2011 року відповідач повідомив позивача про розірвання договору (а.с. 91).

Незгода з відмовою відповідача від виконання своїх обов'язків за договором в частині повної оплати виконаних та прийнятих робіт з'явилася підставою для звернення товариства з обмеженою відповідальністю «БМП Планета - Міст» до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Оскільки зі змісту спірного договору у справі вбачається, що він за своєю правовою природою є договором підряду, правовідносини, які виникли у зв'язку з його виконанням, повинні регулюватися положеннями глави 61 Цивільного кодексу України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Так, як вже зазначалося, 30 березня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «БМП Планета - Міст» (підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Ізумбер» (генпідрядник) був укладений договір підряду № 0919/11, відповідно до пункту 1.1 якого генпідрядник доручає і оплачує, а підрядник зобов'язується відповідно до проектно - кошторисної документації, завдання генпідрядника, умов договору та згідно з вимогами чинного законодавства України, на свій ризик, власними силами або залученими матеріалами і обладнанням виконати та здати генпідряднику в обумовлений договором строк комплекс робіт з інженерного захисту котловану від зсуву пансіонату сімейного типу селища Нижня Ореанда (надалі - роботи) (а.с. 16-21).

З матеріалів справи вбачається, що згідно з умовами вказаного договору підряду позивачем протягом червня - грудня 2011 року було виконано роботи, які були оплачені відповідачем частково, у зв'язку з чим за останнім створилась заборгованість на загальну суму 1 557 053.60 грн..

Частиною 1 статті 844 Цивільного кодексу передбачено, що ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником.

Так, виконання позивачем своїх зобов'язань за зазначеним договором на вказану суму підтверджується наступними доказами:

- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за червень 2011 року на суму 1208.27280 грн. (а.с. 24-25);

- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за липень 2011 року на суму 1665.17040 грн. (а.с. 30);

- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року на суму 2518.17000 грн. (а.с. 36-37);

- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року на суму 1000.04280 грн. (а.с. 42-43);

- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року на суму 301.23360 грн. (а.с. 49-50);

- актом приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року на суму 1647951.60 грн. (а.с. 26- 29);

- актом приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року на суму 2488011.60 грн. (а.с. 32-35);

- актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року на суму 3263403.60 грн. (а.с. 38-41);

- актом приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2011 року на суму 1298331.60 грн. (а.с. 44-48);

- актом приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 на суму 419138.40 грн. (а.с. 51-54).

Перелічені вище докази були узгоджені відповідачем у встановленому порядку, що підтверджується підписами його уповноважених осіб та відтиском печатки. Оригінали вказаних доказів були оглянути судом та встановлено відповідність копій змісту оригіналів.

Таким чином, вартість виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт за даними актами складає 10 329 972.00 грн., тоді як неоплаченими залишилися роботи на суму 1 557 053.60 грн..

У своєму відзиві на позов відповідач підтвердив факт виконання та прийняття робіт за вказаними актами на зазначену суму, а також не заперечував, що вони оплачені ним були частково, несплаченою залишилася вказана заборгованість, однак пояснив, що шляхом відмови від оплати виконаних робіт він реалізував своє право на відмову від виконання частині зобов'язань, яке передбачене нормами діючого законодавства, внаслідок невиконання позивачем своїх (т.1, а.с. 90).

Так, зокрема, відповідач під час розгляду даної справи посилався на односторонню відмову позивача від виконання своїх обов'язків за договором в частині своєчасного виконання запланованих робіт.

Однак, суд не погоджується із правомірністю таких заперерчень відповідача з огляду на наступне.

Так, відповідач посилається в обґрунтування своєї позиції на положення статті 615 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Оскільки такий випадок не був обумовлений сторонами в договорі, представник відповідача вважає, що до спірних правовідносин може бути застосовано вимоги частини 3 статті 538 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Однак, суд дійшов висновку про невірне тлумачення відповідачем свого права, передбаченого вказаними нормами права.

Так, частиною 1 статті 538 Цивільного кодексу України передбачено, що зустрічним виконанням зобов'язання є виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку.

Таким чином, зі змісту вказаних правових норм вбачається, що сторони повинні виконувати взяті на себе зобов'язання за договором одночасно, тобто у відповідача могло виникнуть право на відмову від виконання зустрічного зобов'язання, зокрема, щодо оплати робіт, виконаних за визначений позивачем період (червень-грудень 2011 року) тільки у тому випадку, якщо б позивач порушив свої зобов'язання саме в цій період в частині їх належного виконання.

Доказів порушення позивачем умов договору в частині виконання робіт, прийнятих відповідачем за вищевказаними актами приймання, суду надано не було, тоді як узгодженням долучених до матеріалів даної справи позивачем кошторисів відповідач підтвердив належне виконання підрядником робіт за договором, що спростовує вищевказані доводи відповідача.

Посилання відповідача на лист від 07 жовтня 2011 року (а.с. 91), який, на його думку, свідчить про одноособову відмову позивача від зобов'язань за договором підряду, є, на думку суду, неспроможними, оскільки, по-перше, відсутні докази надсилання цього листа на адресу відповідача, а, по-друге, його зміст суперечить дійсним обставинам справи.

Так, у ньому вказується, що позивач не здійснював роботи за договором з вересня по жовтень 2011 року, тоді як відповідачем, крім інших, узгоджений акт приймання виконаних робіт за вересень 2011 року (т.1, а.с. 44-48).

Вказане унеможливлює прийняття судом даного листа у якості належного та допустимого доказу у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Інших доказів, які б свідчили про порушення позивачем своїх обов'язків за договором як субпідрядника, суду надано не було.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 5.6 договору підряду від 30 березня 2011 року встановлено, що він набирає чинності з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

У пункті 3.5 договору сторони обумовили, що обов'язок оплати фактично виконаних робіт виникає у відповідача протягом 5 банківських днів після підписання форм КБ-2в та КБ-3 (кошторисів).

Відповідно до пункту 4.1 договору генпідрядник, зокрема, зобов'язаний приймати згідно з умовами договору та своєчасно оплачувати виконані підрядником роботи відповідно до наданих форм КБ-2в, КБ-3, актів наданих послуг.

Таким чином, обов'язок щодо оплати виконаних та прийнятих робіт виник у відповідача у наступному порядку:

-за червень 2011 року (підписаний 21 червня 2011 року) - 26 червня 2011 року;

-за липень 2011 року (підписаний 13 липня 2011 року) - 18 липня 2011 року;

-за серпень 2011 року (підписаний 29 серпня 2011 року) - 03 вересня 2011 року;

-за вересень 2011 року (підписаний 30 вересня 2011 року) - 05 жовтня 2011 року.

Стосовно актів за грудень 2011 року, які узгоджені відповідачем, але відсутня фактична дата їх підписання, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, враховуючи, що у відповідній графі, де повинна бути вказана дата підписання актів за грудень 2011 рік, будь-які відмітки відсутні, а також з огляду на наявність значних розбіжностей у поясненнях сторін стосовно дати підписання цих актів, суд дійшов висновку про неможливість встановлення такої фактичної дати.

Одночасно, згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, зважаючи на те, що доказів звернення до відповідача з відповідними вимогами позивачем на неодноразову вимогу суду надано не було, суд дійшов висновку про те, що у якості такої вимоги в розумінні статті 530 Цивільного кодексу України слід розцінювати дану позовну заяву.

Так, рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002 р. N 15-рп/2002 встановлено, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Конституційний Суд України виходить з того, що положення ч. 2 ст. 124 Конституції України треба розглядати в системному зв'язку з іншими положеннями Основного Закону України, які передбачають захист судом прав і свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи, встановлюють юридичні гарантії їх реалізації, надаючи можливість кожному захищати права і свободи будь-якими не забороненими законом засобами (частина п'ята статті 55 Конституції України). Тобто кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав і свобод, зокрема судовий захист.

Із змісту частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції на всі правовідносини, що виникають у державі, випливає, що кожен із суб'єктів правовідносин у разі виникнення спору може звернутися до суду за його вирішенням. Суб'єктами таких правовідносин можуть бути громадяни, іноземці, особи без громадянства, юридичні особи та інші суб'єкти цих правовідносин. Зазначена норма, як і інші положення Конституції України, не містить застереження щодо допустимості судового захисту тільки після досудового врегулювання спору та неприпустимості здійснення правосуддя без його застосування.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд не вправі відмовити у захисті законних прав позивача з огляду на відсутність доказів досудового врегулювання спору.

Враховуючи вказане, відсутність заперечень відповідача щодо обґрунтованості розміру суми заборгованості та з огляду на відсутність доказів її оплати, вона підлягає стягненню з відповідача на підставі статей 525, 526 Цивільного кодексу України, згідно з якими, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи факт наявності заборгованості та відсутність доказів її сплати, суд вважає позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 1 557 053.60 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 61 659.91 грн. за період з 05 жовтня 2011 року по 18 квітня 2012 року, 3 % річних за період з 05 жовтня 2011 року по 05 лютого 2012 року в сумі 12 375.63 грн. та інфляційні втрати в сумі 9 297.23 грн. за період з 05 жовтня 2011 року по 31 березня 2012 року.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, який, згідно зі статтею 3 зазначеного Закону, не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за якій сплачується пеня.

Сторони передбачили нарахування пені в пункті 9.2 договору, відповідно до якого, у випадку прострочення терміну оплати платежів ( за винятком утримання сум на час усунення підрядником виявлених недоліків), генпідрядник зобов'язується сплатити підряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від простроченої суми за кожний день затримки, але не більше 10 % від несплаченої суми.

Пунктом 3.5 договору сторони обумовили, що обов'язок оплати фактично виконаних робіт виникає у відповідача протягом 5 банківських днів після підписання форм КБ-2в та КБ-3 (кошторисів).

Перевіривши розрахунок пені позивача, судом було встановлене наступне.

З пояснень, наданих представником позивача до розрахунку (а.с. 69-70), вбачається, що пеня була нарахована на дві суми заборгованості: перша, що створилася внаслідок неоплати виконаних робіт станом на 05 жовтня 2011 року, а друга - за роботи, виконані у грудні 2011 року.

Так, сума заборгованості за виконані роботи у період з червня 2011 року по вересень 2011 року та неоплачені відповідачем станом на 05 жовтня 2011 року склала 300 042.80 грн., на яку позивачем за період з 05 жовтня 2011 року по 04 квітня 2012 року нараховано пеню в сумі 23 140.28 грн..

Судом встановлено, що вказана сума заборгованості створилася внаслідок неоплати актів, узгоджених сторонами за період з червня 2011 року по вересень 2011 року. Кінцевий термін оплати останнього акту (за вересень 2011 року) сплинув 05 жовтня 2011 року, а отже з цієї дати позивачем обґрунтовано, на думку суду, розпочато нарахування неустойки за прострочення зобов'язання, визначеного пунктом 3.5 договору, в порядку пункту 9.2 договору.

Судом перевірено правильність проведеного розрахунку та встановлено, що розмір пені за вказаний позивачем період складає 23 259.21 грн., однак, враховуючи, що суд позбавлений права виходити за межи позовних вимог, задоволенню, у зв'язку з їх обґрунтованістю, підлягають вимоги про стягнення з відповідача суми неустойки за період з 05 жовтня 2011 року по 04 квітня 2012 року в розмірі, обмеженому позовними вимогами, тобто в сумі 23 140.28 грн..

Одночасно, суд дійшов висновку про те, що не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача суми пені за період з 05 лютого 2012 року по 18 квітня 2012 року в сумі 38 519.63 грн. з огляду на наступне.

Так, з розрахунку, наданого позивачем (т.1, а.с. 70), та пояснень представника позивача судом було встановлено, що пеня за період з 05 лютого 2012 року по 18 квітня 2012 року в сумі 38 519.63 грн. була нарахована позивачем наступним чином:

- по акту за грудень 2011 року (т.1, а.с. 57-60) всього виконано робіт на суму 696 288.00 грн. за відрахуванням «поворотних сум» ( зокрема ПДВ ) несплаченою станом на 05.02.12 залишилася сума 565 164.00 грн., на яку за період з 05.02.2012 по 23.03.2012 позивачем нараховано пеню в сумі 17 318.79 грн..

- по акту за грудень 2011 року (т.1, а.с. 63-66) всього виконано робіт на суму 516 847.20 грн. за відрахуванням «поворотних сум» ( зокрема ПДВ ) станом на 05.02.12 несплаченою залишилася сума 390 613.20 грн., на яку за період з 05.02.2012 по 23.03.2012 позивачем нараховано пеню в сумі 11 969.89 грн..

- по акту за грудень 2011 року (т.1, а.с. 51-54) всього виконано робіт на суму 419 138.40 грн. за відрахуванням «поворотних сум» ( зокрема ПДВ ) станом на 05.02.12 несплаченою залишилася сума 301 233.60 грн., на яку позивачем за період з 05.02.2012 по 23.03.2012 нараховано пеню в сумі 9 230.95 грн..

Отже, пеню у вказаному розмірі було нараховано позивачем за порушення відповідачем порядку та строків оплати робіт, виконаних згідно актів у грудні 2011 року (а.с. 51-66, т.1), однак, як вище було зазначено, суд дійшов висновку про неможливість встановлення фактичної дати підписання цих актів з огляду на відсутність відповідних відомостей у їх змісті, як і побічних доказів, які б могли сприяти визначенню таких обставин.

Згідно з частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У зв'язку з відсутністю таких відомостей або доказів, суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що обов'язок оплатити вартість робіт прийнятих по цих актах (за грудень 2011 року) виник у відповідача 05 лютого 2012 року, який, на думку позивача був останнім порушений.

Таким чином, суд визнав недоведеними твердження позивача про наявність підстав для застосування до відповідача наслідків порушення зобов'язання в частині оплати актів приймання виконаних робіт за грудень 2011 року, а отже і відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в цій частини.

З аналогічних підстав підлягають частковому задоволенню вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «БМП Планета - Міст» про стягнення з відповідача 3 % річних за період з 05 жовтня 2011 року по 05 лютого 2012 року в сумі 12 375.63 грн. та інфляційних втрат в сумі 9 297.23 грн. за період з 05 жовтня 2011 року по 31 березня 2012 року.

Отже, враховуючи, що доказів виникнення у відповідача обов'язку щодо оплати актів виконаних робіт за грудень 2011 року (до моменту звернення товариства з обмеженою відповідальністю «БМП Планета - Міст» із даним позовом до суду) позивачем суду надано не було, суд дійшов висновку про порушення відповідачем свого обов'язку тільки в частині своєчасної оплати робіт, виконаних за період з червня 2011 року по вересень 2011 року.

З розрахунку, наданого позивачем (а.с. 68, т.1), вбачається, що інфляційні втрати були визначені ним наступним чином:

- на заборгованість в сумі 300 042.80 грн., яка визначена позивачем станом на 05.10.11 р., за роботи, виконані протягом червня-вересня 2011 року, нараховано інфляційні втрати за період з жовтня 2011 року по січень 2012 року в розмірі 1 502.62 грн.;

- на заборгованість в сумі 1 557 053.60 грн. (300 042.80 + 1 257 010.80) , яка визначена позивачем станом на 05.02.12 р., за роботи, виконані протягом червня-вересня 2011 року та в грудні 2011 року, нараховано інфляційні втрати за період з лютого 2012 року по березень 2012 року в розмірі 7 794.61 грн..

Таким чином, з огляду на положення статті 625 Цивільного кодексу України, задоволенню підлягають вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості в розмірі 300 042.80 грн. за період, визначений позивачем (з жовтня 2011 року по березень 2012 року).

Судом був проведений розрахунок та встановлено, що сума інфляційних втрат на суму 300 042.80 грн. за період з жовтня 2011 року по березень 2012 року складає 3 000.43 грн.

В решті позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в сумі 6 296.80 грн., нарахованих на суму 1 257 010.80 грн. за період з лютого 2012 року по березень 2012 року, - слід відмовити.

З аналогічних підстав частковому задоволенню підлягають вимоги позивача про стягнення 3 % річних в сумі 12 375.63 грн..

Так, згідно розрахунку, наданого позивачем (т.1, а.с. 68), відсотки за користування чужими грошами ним були розраховані наступним чином:

- на заборгованість в сумі 300 042.80 грн., яка визначена позивачем станом на 05.10.11 р., за роботи, виконані протягом червня-вересня 2011 року, нараховано 3 % річних за період з 05 жовтня 2011 року по 04 лютого 2012 року в розмірі 3 033.31 грн.;

- на заборгованість в сумі 1 557 053.60 грн. (300 042.80 + 1 257 010.80), яка визначена позивачем станом на 05.02.12 р., за роботи, виконані протягом червня-вересня 2011 року та в грудні 2011 року, нараховано 3 % річних за період з 05 лютого 2012 року по 18 квітня 2012 року в розмірі 9 342.32 грн..

Судом був проведений перерахунок 3 % річних з урахуванням вищевказаних висновків, до яких дійшов суд, та визначено, що задоволенню в порядку статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають вимоги про стягнення з відповідача відсотків річних, нарахованих на заборгованість в сумі 300 042.80 грн. за період, визначений позивачем ( з 05 жовтня 2011 року по 18 квітня 2012 року), у вимогах про стягнення 3 % річних, нарахованих на суму 1 257 010.80 грн. за період з 05 лютого 2012 року по 18 квітня 2012 року, - слід відмовити.

Так, сума 3 % річних, нарахованих на суму 300 042.80 грн. за період з 05 жовтня 2011 року по 18 квітня 2012 року, складає 4858.23 грн. ( 300042.80 грн. (сума заборгованості) х 196 днів прострочення х 3%/ 365 = 4858.23).

Саме в такому розмірі вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Сума 3 % річних, нарахованих на суму 1 257 010.80 грн. за період з 05 лютого 2012 року по 18 квітня 2012 року, складає 7 517.40 грн. У цих вимогах слід відмовити у зв'язку з їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Таким чином, суд визнав доведеними вимоги позивача про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Ізумбер» 1 557 053.60 грн. заборгованості, 23 140.28 грн. пені, 3000.43 грн. інфляційних втрат та 4 858.23 грн. 3 % річних, тоді як вимоги про стягнення 38 519.63 грн. пені, 6 296.80 грн. інфляційних втрат та 7517.40 грн. 3 % річних задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений позивачем у зв'язку зі зверненням до господарського суду із даним позовом, суд покладає на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 16 липня 2012 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ізумбер» (вул. Народна, 72, кв. 3, м. Сімферополь, 95029, ідентифікаційний код 34582043) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БМП Планета - Міст» (вул. Ш.Руставелі, 31-Б, м. Київ; вул. Причальна, 1, м. Київ, 02081, ідентифікаційний код 33167472) 1 557 053.60 грн. боргу, пеню в сумі 23 140.28 грн., 4 858.23 грн. 3% річних, 3000.43 грн. інфляційних втрат та 31 761.00 грн. судового збору.

3. В частині стягнення пені в сумі 38 519.63 грн., індексу інфляції в розмірі 6 296.80 грн. та 3 % річних в сумі 7 517.40 грн. - в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.А. Радвановська