Рішення

від 05.07.2012 по справі 5006/11/81/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.07.12 р. Справа № 5006/11/81/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Соболєвої С.М.,

при секретарі судового засідання Шавкун-Албакової І.Д.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Каскад», с.м.т.Володарське Володарського району Донецької області, ЄДРПОУ 13511529,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексмарбуд», м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 34027890,

про стягнення 39 838,57 грн.,

за участю уповноважених представників:

від позивача: Паук С.М. - за довіреністю,

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Каскад», с.м.т.Володарське Володарського району Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексмарбуд», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 39 838,57грн., у тому числі 33 001,40 грн. суму боргу та 6 837,17 грн. штрафних санкцій.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором №141/147 від 01.06.2010р., внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування штрафних санкцій і 24% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав копії: договору №141/147 від 01.06.2010р., листа №11/01 від 11.01.2012р., видаткових накладних №РН-0000004 від 06.10.2011р., №РН-0000007 від 06.10.2011р., №РН-0000009 від 06.10.2011р., №РН-0000010 від 06.10.2011р., №РН-0000012 від 06.10.2011р., №РН-0000014 від 06.10.2011р., №РН-0000015 від 06.10.2011р., №РН-0000016 від 06.10.2011р., №РН-0000017 від 06.10.2011р., №РН-0000019 від 06.10.2011р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №03 від 05.10.2011р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст.525, 526, 629, ч.2 ст. 692, п.3 ст.611, ст.509, ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, ст.230 Господарського кодексу України.

30.05.2012р. представником Позивача через канцелярію господарського суду Донецької області представлені пояснення по справі №5006/11/81/2012, відповідно до яких останній свідчить про наявність договірних відносин, під час здійснення спірних господарських операцій, лише на підставі договору №141/147 від 01.06.2010р. та відсутність на розгляді іншого суду даних позовних вимог. Окрім зазначеного представив суду розрахунок суми позовних вимог, копії видаткових накладних №РН-0000004 від 06.10.2011р., №РН-0000017 від 06.10.2011р., №РН-0000012 від 06.10.2011р., №РН-0000016 від 06.10.2011р., копію банківської виписки, а також копії документів, на підтвердження правового статусу підприємства.

18.06.2012р. представником Позивача надані пояснення по справі, у яких зазначив, що специфікації до спірного договору не складались, оскільки цим правочином передбачено постачання будівельних та оздоблювальних матеріалів для поточного ремонту, що й було предметом спірних поставок, зауважив на видачі Відповідачем довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей за договором №141/147. Разом з цим надав копії рахунків-фактур №СФ-0001249 від 12.10.2010р., №СФ-0001347 від 30.10.2010р., №СФ-0001294 від 19.10.2010р., №СФ-0001223 від 05.10.2010р., №СФ-0000873 від 09.08.2010р., №СФ-0001080 від 16.09.2010р.

Представник Позивача в судовому засіданні 05.07.2012р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав через канцелярію суду опис вкладення до цінного листа, у підтвердження направлення акту звірки Відповідачу.

Представник Відповідача в судові засідання не з'явився, причин неявки не повідомив та не надав суду витребувані документи. Про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

01.06.2010р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір №141/147, строком дії, у відповідності до його п.10.1., до 31.12.2010р., з можливістю автомотичної пролонгації (п.10.2).

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Таким чином, в силу статті 265 Господарського кодексу України, статей 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1 договору Позивач (Постачальник) зобов'язується у обумовлений даним договором строк поставити та передати у власність, а Відповідач (Покупець) прийняти і оплатити товар, у відповідності з умовами цього договору.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що Постачальник зобов'язаний відвантажувати товар Покупцю на складі, який знаходиться за адресою: м.Маріуполь, вул.Торгова, 45.

Товаром за цим договором є будівельні та оздоблювальні матеріали для поточного ремонту. Повний перелік товарів, що постачаються, зазначається у специфікаціях Постачальника, які узгоджуються з Покупцем та підписуються сторонами. Специфікація затверджується сторонами у встановленій формі та є невід'ємною частиною цього договору (п.1.3).

При цьому, умовами спірного правочину визначено, що поставка товару Покупцю, здійснюється на складі Постачальника на підставі накладної на відпуск товару (п.2.1).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Матеріали справи містять копії видаткових накладних №РН-0000004 від 06.10.2011р., №РН-0000007 від 06.10.2011р., №РН-0000009 від 06.10.2011р., №РН-0000010 від 06.10.2011р., №РН-0000012 від 06.10.2011р., №РН-0000014 від 06.10.2011р., №РН-0000015 від 06.10.2011р., №РН-0000016 від 06.10.2011р., №РН-0000017 від 06.10.2011р., №РН-0000019 від 06.10.2011р., з яких вбачається, що Позивач передав Відповідачу будівельні матеріали на загальну суму 36 501,40 грн., останнім її прийнято, що підтверджується підписом уповноваженої особи Відповідача на даних документах.

Повноваження особи, яка здійснила приймання зазначеної продукції підтверджуються довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №03 від 05.10.2011р.

Доказів наявності заперечень щодо кількості поставленого товару, а також порядку поставки та інших зауважень суду не представлено.

Виходячи з системного аналізу наведених норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем первинні документи є належним доказом здійснення передачі Відповідачу товару та прийняття його останнім в межах спірного првочину, з огляду на те, що вид поставленого товару відповідає предмету поставки, обумовленому у договорі №141/147. Разом з цим, суд приймає до уваги пояснення Позивача щодо відсутності інших договірних відносин під час здійснення зазначених спірних господарських операцій, окрім як на підставі договору №141/147 від 01.06.2010р., та пояснення надані суду 18.06.2012р., зважаючи на відсутність доказів протилежного, враховуючи приписи ст.ст.4-2, 4-3, 32-38, 43 Господарського процесуального кодексу України та сукупність обставин справи.

Отже, Позивачем належним чином доведено факт виконання обов'язку щодо передачі товару у відповідності до норм статті 664 Цивільного кодексу України та умов, визначених договором №141/147 від 01.06.2010р.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Загальна вартість договору, у відповідності до його п.4.1, становить 500 000,00 грн.

Згідно п.4.3 правочину, Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок Постачальника у вигляді відстрочення платежу протягом 10 (десяти) банківських днів зі дня отримання товару.

При цьому, пунктом 4.4 договору встановлено, що незалежно від дати поставки, Покупець зобов'язаний здійснити повний розрахунок за поставлений товар до 30 числа кожного місяця, у якому відбулась поставка.

Датою виконання Покупцем своїх зобов'язань з оплати товару є дата надходження грошових коштів на банківський (поточний) рахунок Постачальника (п.4.4 договору).

Приймаючи до уваги дату поставки товару за вищепереліченими накладними (06.10.2011р.) та викладені умови оплати (п.4.4 договору), остаточний розрахунок за поставлений товар у сумі 36 501,40 грн. повинен бути здійснений не пізніше 29.10.2011р.

Як свідчить банківська виписка, копія якої міститься у матеріалах справи, Відповідачем частково здійснений розрахунок за поставлений товар у розмірі 3 500,00 грн. 06.12.2011р.

Згідно листа Відповідача №11/01 від 11.01.2012р. на адресу Позивача, залишок вартості товару у розмірі 33 001,40 грн. перший гарантує оплатити до 31.03.2012р.

Проте, як вбачається з фактичних обставин справи, в порушення статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, грошове зобов'язання Покупця перед Постачальником у сумі 33 001,40 грн. як у встановлені договором строки, так і на час винесення рішення по справі, не виконано.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості в повному обсязі чи частково у період розгляду або до початку розгляду справи суду не представлено.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у повному обсязі.

Окрім суми основного боргу Позивачем заявлено стягнення нарахованого штрафу у розмірі 10% річних від суми простроченого платежу, що становить, за визначеннями останнього, 3 300,14 грн. та 24% річних за користування чужими грошовими коштами, які складають 3 537,03 грн.

У підґрунтя правових підстав нарахування означеної відповідальності Позивач посилається на приписи ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, п.6.4 договору №141/147 від 01.06.2010р.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб'єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

За змістом п.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, виходячи з наведеного вбачається при укладенні господарського правочину право сторін щодо вільного, на власний розсуд визначення відповідальності за відповідне правопорушення, яке не суперечить вимогам закону.

Одночасно, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України прострочення виконання грошового зобов'язання тягне за собою обов'язок Відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторонами при укладанні спірного правочину обумовлена в п.6.4 договору №141/147 від 01.06.2010р. відповідальність у випадку несвоєчасного або неповного перерахування Покупцем грошових коштів у відповідності до п.4.3 цього договору, що виражена у сплаті Покупцем Постачальнику пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період нарахування пені, від простроченої суми за кожний день прострочення, а також штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу та 24% річних за користування чужими грошовими коштами.

Як вже було зазначено вище, п.4.3 договору визначає, що Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок Постачальника у вигляді відстрочення платежу протягом 10 (десяти) банківських днів зі дня отримання товару.

З огляду на дату складання спірних видаткових накладних, відсутність інших позначок на них та зміст п.3.1 договору, днем отримання товару є 06.10.2011р.

Отже, оплата поставленого товару у відповідності до п.4.3 правочину повинна була бути здійснена не пізніше 20.10.2011р.

Проте, виходячи з вищевстановленого, є існуючим факт несвоєчасного та неповного перерахування Відповідачем грошових коштів за умовами означеного договору поставки.

Таким чином, враховуючи п.6.4 договору №141/147 від 01.06.2010р., приписи наведених норм матеріального права, застосування Позивачем штрафу у розмірі 10% від суми простроченого платежу та 24% річних є правомірним.

Перевіривши арифметичний розрахунок даних позовних вимог за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство", суд дійшов висновку про те, що період прострочення оплати згідно п.4.3 договору починається з 21.10.2011р.

Позивачем штраф та річні нараховані на суму з урахуванням часткових оплат, а саме 33 001,40 грн., коли положення договору визначають право нарахування на суму простроченого платежу, що на 21.10.2011р. становить 36 501,40 грн.

Одночасно, таке нарахування суттєво не суперечить домовленості сторін, не погіршує становище Відповідача, а тому приймається судом.

За таких обставин, зважаючи на кількість днів прострочення (163 дні) визначену Позивачем, межі позовних вимог, позов у частині стягнення нарахованого штрафу у розмірі 3 300,14 грн. та 24% річних у сумі 3 537,03 грн., підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 22, 32-38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Каскад», с.м.т.Володарське Володарського району Донецької області, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексмарбуд», м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 39 838,57 грн., у тому числі 33 001,40 грн. суму боргу та 6 837,17 грн. штрафних санкцій, задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексмарбуд» (87523, Донецька область, м.Маріуполь, Іллічівський район, вул.Контрольна, б.52, кв.16, ЄДРПОУ 34027890, р/р26004215149371 у Донецькій обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 334011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Каскад» (87000, Донецька область, Володарський район, с.м.т.Володарське, вул.Леніна, б.79, ЄДРПОУ 13511529, р/р26002301142366 у ПАТ Банк «Форум» у м.Маріуполі від.2500, МФО 322948) 39 838,57грн., у тому числі 33 001,40 грн. основного боргу, 3 300,14 грн. штрафу та 3 537,03 грн. 24% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексмарбуд» (87523, Донецька область, м.Маріуполь, Іллічівський район, вул..Контрольна, б.52, кв.16, ЄДРПОУ 34027890, р/р26004215149371 у Донецькій обласній філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 334011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Каскад» (87000, Донецька область, Володарський район, с.м.т.Володарське, вул.Леніна, б.79, ЄДРПОУ 13511529, р/р26002301142366 у ПАТ Банк «Форум» у м.Маріуполі від.2500, МФО 322948) відшкодування сплаченого судового збору у розмірі 1 609,50 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. У судовому засіданні 05.07.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення підписано 10.07.2012р.

Суддя Соболєва С.М.