Рішення

від 11.01.2012 по справі 15/5007/129/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "11" січня 2012 р. Справа № 15/5007/129/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г. < Поле для тексту >

при секретарі Лужко О.В.

за участю представників сторін

від позивача: Шарої Є.М. - представника за довіреністю № 44/19 від 04.01.2011р.,

від відповідача: Гриченко Т.Л. - представника за довіреністю від 19.12.2011р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир) < В особі(назва) > < Поле для тексту >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-11838" (м.Житомир) < Поле для тексту >

про стягнення 4953,71 грн. < Поле для тексту >

Строк вирішення спору продовжувався за клопотанням представників сторін у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України.

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення на свою користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-11838" заборгованості в сумі 4968,99грн., з яких 4426,26грн. основного боргу, 343,97грн. пені, 83,67грн. - 3% річних та 115,09грн. інфляційних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві. Посилаючись на те, що сплачені 27.10.2011р. відповідачем грошові кошти в сумі 4452,93грн. позивачем зараховані частково в сумі 2965,93грн. в рахунок оплати за спожитий відповідачем природний газ у березні 2011 року, а решту сплачених 27.10.2011р. відповідачем коштів в сумі 1487,00грн. позивачем зараховано в рахунок часткової оплати за природний газ у лютому 2011 року, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача 2939,26грн. основного боргу, 343,97грн. пені, 83,67грн. - 3% річних та 115,09грн. інфляційних.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити позивачу у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 57-59).

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 30.11.2010р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (позивач/газозбутова організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АТП-11838" (відповідач/споживач) було укладено договір на постачання природного газу №1-2011-ПП-116 (а.с. 8-9), за умовами якого, газозбутова організація зобов'язується передати у власність споживача в 2011 році природний газ (надалі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (п. 1.1 договору).

В подальшому, до договору №1-2011-ПП-116 від 30.11.2010р. на постачання природного газу, між сторонами укладались додаткові угоди, зокрема:

Додаткова угода № 1/2011 (а.с. 11), у відповідності з якою сторони погодились викласти п. 6.1 розділу 6 "Ціна на газ" в наступній редакції:

"6.1. Ціна на природний газ затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики України і становить 3125,328грн. за 1000 м.куб.

Решта умов договору залишається незмінними та сторони підтверджують по ним свої зобов'язання. Дана додаткова угода складена у двох примірника, по одному для кожної сторони, які мають однакову юридичну силу, і є невід'ємною частиною договору. Дана додаткова угода поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.01.2011р., і діє протягом дії договору".

Додаткова угода №2/2011 (а.с. 10), у відповідності з якою сторони погодились у тому числі викласти п. 6.1. розділу 6 "Ціна на газ" в наступній редакції:

"6.1. Ціна на природний газ затверджується Національною комісією регулювання електроенергетики України та/або іншими уповноваженими державними органами, яким чинним законодавством України надано право встановлювати ціни та тарифи на газ, і становить 3125,328грн. за 1000 м.куб.

Решта умов договору залишається незмінними та сторони підтверджують по ним свої зобов'язання. Дана додаткова угода складена у двох примірника, по одному для кожної сторони, які мають однакову юридичну силу, і є невід'ємною частиною договору. Дана додаткова угода поширює свою дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.02.2011р., і діє протягом дії договору."

Позивач у позовній заяві посилається на те, що на виконання умов договору №1-2011-ПП-116 від 30.11.2010р., відповідачу протягом січня-лютого 2011 року було поставлено 7416 м.куб. природного газу на загальну суму 23177,40грн., який останнім оплачено частково в сумі 18751,14грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі в сумі 4426,26грн. Зазначену суму боргу, а також 343,97грн. пені, 83,67грн. - 3% річних та 115,09грн. інфляційних, позивач просив стягнути на свою користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-11838".

Здійснивши оцінку наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності та проаналізувавши норми діючого законодавства, якими регулюються дані правовідносини, господарський суд враховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 наведеної норми передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно - правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Підставою виникнення зобов'язань відповідача перед позивачем є договір на постачання природного газу № 1-2011-ПП-116 від 30.11.2010 року з додатками №1/2011 та № 2/2011, які є його невід'ємними частинами.

Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

З матеріалів справи вбачається, на виконання умов укладеного між сторонами договору №1-2011-ПП-116 на постачання природного газу від 30.11.2010р., з урахуванням укладених між сторонами додаткових угод №1/2011 та №2/2011р. до договору, позивач у період з січня 2011 року по лютий 2011 року поставив відповідачу природний газ в об'ємі 7416 куб.м., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу:

- від 31.01.2011р. за січень 2011р. в об'ємі 1914 куб.м. (а.с.13),

- від 28.02.2011р. за лютий 2011р. в об'ємі 5502 куб.м. (а.с. 12).

Відповідно до наявних в матеріалах справи розхідних накладних №ОУ-0001786, №ОУ-0003702 (а.с. 26, 27), за отриманий від позивача природний газ в об'ємі 7416 куб.м., відповідач мав сплатити позивачу 23177,40грн., зокрема: за січень 2011р. - 5981,86грн.; за лютий 2011р. - 17195,54грн.

Згідно з п. 7.1. договору №1-2011-ПП-116 на постачання природного газу від 30.11.2010р., сторони погодили, що оплата за газ проводиться споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100%-ої попередньої оплати вартості запланованих місячних обсягів згідно п. 1.2 цього договору - за 5 банківських днів до початку місяця постачання. Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10 числа місяця, наступного за звітним.

Таким чином, відповідач мав провести з позивачем розрахунки наступним чином:

- за отриманий природний газ в січні 2011 року на суму 5981,86грн. - в строк до 10.02.2011р.,

- за отриманий природний газ в лютому 2011 року на суму 17195,54грн. - в строк до 10.03.2011р.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відповідачем 27.12.2010р. було сплачено на користь позивача грошові кошти в сумі 5810,00грн., що підтверджується відомістю перерахованих грошових коштів на користь ПАТ"Житомиргаз" та карткою рахунку (а.с. 64, 69).

Згідно наданих в судовому засіданні представником позивача письмових пояснень (а.с. 65), сплачені відповідачем 27.12.2010р. грошові кошти в сумі 5810,00грн., було зараховано частково в сумі 2208,86грн. в рахунок погашення заборгованості за поставлений природний газ у грудні 2010 року, а решту грошових коштів в сумі 3601,14грн. було зараховано як попередню оплату за січень 2011 року.

Матеріали справи також свідчать про те, що відповідачем 06.01.2011р., згідно платіжного доручення № 3 (а.с. 45), було перераховано на користь позивача грошові кошти в сумі 5450,00грн. (попередня оплата за природний газ за січень місяць 2011 року) та 28.01.2011р., згідно платіжного доручення № 12 (а.с. 45), було перераховано на користь позивача грошові кошти в сумі 9700,00грн. (авансовий внесок за природний газ у лютому 2011 року). Зазначені грошові кошти на загальну суму 15150,00грн., позивачем у повному обсязі було зараховано в рахунок оплати за поставлений відповідачу природний газ у січні 2011 року та лютому 2011 року.

Таким чином, відповідачем за отриманий від позивача у січні 2011 року та лютому 2011 року природний газ на загальну суму 23177,40грн., своєчасні розрахунки було проведено відповідачем не у повному обсязі, а лише частково, на суму 18751,14грн. (3601,14 + 5450,00 + 9700,00).

Крім того, під час розгляду справи судом встановлено, що 27.10.2011р., тобто до звернення позивача з позовом до господарського суду (як вбачається з відмітки діловодної служби господарського суду Житомирської області, позовну заяву було подано до суду 28.10.2011р.), Товариство з обмеженою відповідальністю "АТП-11838" перерахувало на користь позивача грошові кошти в сумі 4452,93грн. із призначенням платежу "оплата за природний газ зг. рах. з 1 жовтня по 31 жовтня 2011р.", що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача за 27.10.2011р. (а.с. 48).

Представник позивача в судовому засіданні посилався на те, що згідно виписки по рахунку від 27.10.2011р. відповідачем в призначенні платежу вказано: "за природний газ згідно рахунку з 1 жовтня по 31 жовтня 2011р.". У зв'язку з тим, що в зазначений період відповідачу природний газ не поставлявся, тобто відповідачем чітко не вказано призначення платежу, то сплачені відповідачем 27.10.2011р. грошові кошти в розмірі 4452,93грн., позивачем зараховані частково в сумі 2965,93грн. в рахунок оплати за спожитий відповідачем природний газ у березні 2011 року, а залишок сплачених відповідачем коштів в сумі 1487,00грн. зараховано в рахунок часткової оплати за природний газ поставлений у лютому 2011р. У зв'язку з чим, у відповідача залишилась непогашеною заборгованість за поставлений у лютому 2011 року природний газ в сумі 2939,26грн. Зазначену суму основного боргу відповідач просив стягнути з відповідача на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз".

Представник відповідача в судовому засіданні та у відзиві на позов зазначив, що позивач невірно зарахував сплачені 27.10.2011р. Товариством з обмеженою відповідальністю "АТП 11838" кошти в рахунок погашення заборгованості за березень 2011 року, коли фактично існувала заборгованість за січень-лютий 2011 року, яка виникла раніше. Вимога про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений у березні 2011 року природний газ, позивачем у позові не заявлялась. Посилаючись на умови пункту 7.2 договору на постачання природного газу №1-2011-ПП-116 та лист Комітету Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності Верховної від 29.20.2004р. №06-10/10-1215, представник відповідача вважає, що сплачені відповідачем 27.10.2011р. грошові кошти в сумі 4452,93грн., мають бути зараховані в рахунок погашення заборгованості за лютий 2011 року в сумі 4426,26грн., а залишок коштів в сумі 26,67грн. - в рахунок погашення заборгованості за березень 2011 року, оскільки заборгованість за лютий 2011 року виникла у найдавніший період. Представник відповідач вказує на те, що на час звернення позивача з позовом до суду, заборгованість за поставлений у період з січня 2011 року по лютий 2011 року природний газ була відсутня.

З приводу правомірності проведених позивачем зарахувань сплачених відповідачем 27.10.2011р. грошових коштів в сумі 4452,93грн., господарський суд враховує наступне.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 4426,26грн. за поставлений природний газ, яка виникла протягом січня-лютого 2011 року.

В матеріалах справи міститься акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2011р. та розхідна накладна на сплату вартості природного газу (послуг транспортування) №ПГ/БУ-001590 від 31.03.2011р. на суму 2965,93грн. (а.с. 43-44). Зазначені документи були надані представником позивача в судовому засіданні 22.12.2011р., після звернення позивача з позовом та початку розгляду справи по суті.

Як уже зазначалось у цьому рішенні, згідно з випискою по особовому рахунку, відповідач 27.10.2011р. перерахував на користь позивача грошові кошти в сумі 4452,93грн. (а.с. 48). При цьому, у призначені платежу зазначено "оплата за природний газ зг. рах. з 1 жовтня по 31 жовтня 2011р.".

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав, що позивач звернувся до ТОВ "АТП 11838" у жовтні 2011 року щодо сплати заборгованості за січень-лютий 2011 року та виставив рахунок на природний газ з 01 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011 року в сумі 4452,93грн. (а.с. 63). 27.10.2011р. ТОВ "АТП 11838" оплатило виставлений борг в сумі 4452,93грн. згідно рахунку позивача та помилково зазначило у призначенні платежу період з 01 жовтня 2011 року по 31 жовтня 2011. Товариство у жовтні 2011 року не користувалось природним газом.

Представник позивача в судовому засіданні 11.01.2012р. підтвердив, що у жовтні 2011 року природний газ відповідачу не постачався.

Приписами п. 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004р. № 22, реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Згідно п. 7.2 договору №1-2011-ПП-116 на постачання природного газу від 30.11.2010р. в платіжних дорученнях споживач повинен обов'язково вказати номер договору, дату його підписання, призначення платежу. За наявності заборгованості у споживача газозбутова організація зараховує кошти, що надійшли від споживача, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди, незалежно від вказаного в платіжному дорученні призначення платежу.

Як встановлено судом, в платіжному документі - виписці по особовому рахунку відповідача за 27.10.2011р. призначенням платежу зазначено "оплата за природний газ зг. рах. з 1 жовтня по 31 жовтня 2011р.". Однак, природний газ у жовтні 2011 року відповідачу не постачався (в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують протилежне).

Відповідно до роз'яснень Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України у листі № 06-10/10-1215 від 29.10.2004 року - питання віднесення платежу, у призначенні якого не зазначено періоду, в якому надані послуги чи товар має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів таким чином: якщо порядок зарахування коштів врегульовано у договорі між платником та одержувачем коштів - згідно з положенням договору; якщо відповідні застереження відсутні у договорі та у разі заборгованості, в тому числі, що підлягає стягненню на підставі судових рішень, платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку, тобто починаючи з такої, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення, тобто позивач має право спрямувати кошти, які сплачуються відповідачем без чіткого зазначення призначення платежу, в першу чергу на погашення боргу, який виник раніше.

Таким чином, враховуючи погоджені між сторонами у договорі умови щодо зарахування сплачених споживачем грошових коштів та у відповідності до роз'яснень Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України наданих у листі №06-10/10-1215 від 29.10.2004 року, господарський суд приходить до висновку, що із сплаченої відповідачем 27.10.2011р. суми грошових коштів в розмірі 4452,93грн., грошові кошти в сумі 4426,26грн. слід було зарахувати в рахунок погашення заборгованості за поставлений природний газ в січні-лютому 2011 року (тобто в хронологічному порядку, починаючи із заборгованості, що виникла у найдавніший період), а залишок коштів в рахунок погашення заборгованості за поставлений природний газ у березні 2011 року в сумі 26,67грн.

За наведених обставин, станом на час звернення позивача з позовом до суду, у відповідача була відсутня заборгованість по оплаті за поставлений природний газ у січні 2011 року та лютому 2011 року. Вимога про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ у березні 2011р. позивачем у даному позові не заявлялась.

Отже, зважаючи на викладене, вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача заборгованості за поставлений у період з січня 2011 року по лютий 2011 року природний газ в сумі 4426,26грн. є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 343,97грн. пені, 83,67грн. - 3% річних та 115,09грн. - інфляційних.

Розглядаючи питання про обґрунтованість та правомірність заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує наступне.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно до п. 9.3 договору № 1-2011-ПП-116 на постачання природного газу від 30.11.2010р. сторони погодили, що за порушення строку оплати споживач сплачує на користь газозбутової організації крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також відшкодовує понесені позивачем збитки.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 9.5 договору №1-2011-ПП-116 на постачання природного газу від 30.11.2010р. передбачено, що штраф та пеня нараховуються газозбутовою організацією протягом 6 (шість) місяців, що передує моменту звернення з позовом.

Як вбачається з позовної заяви, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача пеню в сумі 343,97грн., нараховану на суму залишку заборгованості (4426,26грн.) за період з 26.04.2011р. по 26.10.2011р. (а.с. 2, зворотній бік).

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені, зважаючи на умови погодження сторонами строків нарахування неустойки (пені) - шість місяців, що передують моменту звернення з позовом до суду, господарський суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 343,97грн. правомірні та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наведений позивачем у позовній заяві розрахунок 3% річних (а.с. 3), господарський суд встановив, що вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача 3% річних в сумі 83,67грн. нарахованих за період з 11.03.2011р. по 26.10.2011р. на заборгованість в сумі 4426,26грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 115,09грн., нарахованих за період з квітня 2011 року по вересень 2011 року на суму заборгованості 4426,26грн., господарський суд враховує, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних (а.с.3), господарський суд встановив, що правомірними є вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних в сумі 39,05грн., нарахованих за період з квітня 2011 року по вересень 2011 року на суму боргу в розмірі 4426,26грн.

З огляду на зазначене, задоволенню підлягають вимоги позивача в частині стягнення інфляційних нарахувань в сумі 39,05грн. У задоволенні позову в частині стягнення 76,04грн. інфляційних нарахувань суд відмовляє.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" підлягають задоволенню частково. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 343,97грн. пені, 83,67грн. 3% річних, 39,05грн. Інфляційних. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно сумі обґрунтовано заявлених вимог.

На підставі ст.ст. 525, 526, ч. 3 ст. 549, ст.ст. 610, 611, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст.173, ч. 1 ст. 193, Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АТП-11838" (10009, м.Житомир, вул. Вітрука, 53, кв. 20, ідентифікаційний код 36269940)

на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м.Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 35, ідентифікаційний код 03344071):

- 343,97грн. пені,

- 83,67грн. 3% річних,

- 39,05грн. інфляційні,

- 9,58грн. витрат по сплаті державного мита,

- 22,17грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

Повний текст рішення підписано: "16" січня 2012 року.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам (рек) < Поле для текста >