Рішення

від 27.12.2011 по справі 15/5007/133/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" грудня 2011 р. Справа № 15/5007/133/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г. < Поле для тексту >

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: Слободенюк К.Є. - представник за довіреністю №143 від 10.08.2011р.,

Перепона І.М. - представник за довіреністю №145 від 26.04.2011р.,

від відповідача: Вірьовкін О.І. - представник за довіреністю №99/1127 від 24.11.2011р.,

Фурса А.П. - представник за довіреністю №99/319 від 19.04.2011р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Спільного виробничо-торгівельного підприємства "Механік" (м.Житомир) < В особі(назва) > < Поле для тексту >

до Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" (м.Житомир) < Поле для тексту >

про стягнення 235748,84 грн. < Поле для тексту >

У відповідності до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні оголошувалась перерва з 19.12.2011р. до 27.12.2011р.

Спільне виробничо-торгівельне підприємство "Механік" звернулось до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Вібросепаратор" про стягнення 235748,84грн. заборгованості.

Представники позивача в судовому засіданні 19.12.2011р. позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та письмових поясненнях від 16.12.2011р., які надійшли до господарського суду 16.12.2011р. із супровідним листом та доданими до нього документами.

Представники відповідача в судовому засіданні 19.12.2011р. проти позову заперечили у повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позов та поясненнях від 16.12.2011р., від 19.12.2011р.

У зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі, в судовому засіданні оголошувалась перерва з 19.12.2011р. до 27.12.2011р.

Після перерви, в судовому засіданні 27.12.2011р., представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили стягнути з відповідач заборгованість в сумі 235748,84грн. Представник позивача Слободенюк К.Є. надала додаткові пояснення від 26.12.2011р. в яких повідомила, що надати витребувані судом документи не виявляється можливим, оскільки такі у підприємства відсутні. Вказала, що з пояснень бухгалтера, який працював на підприємстві у 2001-2004 роках, встановлено, що зазначені договори виписувалися до первинних бухгалтерських документів, які надані до позову, в усній та довільній формі, без огляду та наявності таких (а.с. 137).

Представники відповідача в судовому засіданні 27.12.2011р. проти позовних вимог заперечили в повному обсязі з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву та заяві про застосування строку позовної давності (а.с.52, 66, 130). Просили суд застосувати строк позовної давності, посилаючись на те, що господарські відносини мали місце між сторонами у 2001-2004 роках. Підтвердити або спростувати наявність заборгованості не видається можливим, оскільки усі первинні документи бухгалтерського обліку знищені за термінами їх зберігання.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Спільне виробничо-торгівельне підприємство "Механік" у позові посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань з оплати товару на загальну суму 235748,84, одержаного за видатковими накладними: від 31.08.2001р. на суму 24000,00грн., від 28.09.2001р. на суму 12000,00грн., від 11.10.2001р. на суму 9600,00грн., від 16.10.2001р. на суму 12000,00грн., від 18.10.2001р. на суму 2400,00грн., від 26.10.2001р. на суму 7200,00грн., від 29.10.2001р. на суму 4800,00грн., від 20.02.2002р. на суму 24000,00грн., від 27.03.2002р. на суму 3200,00грн., від 29.03.2002р. на суму 4800,00грн., від 18.04.2002р. на суму 4800,00грн., від 22.05.2002р. на суму 6400,00грн., від 22.05.2002р. на суму 3200,00грн., від 25.06.2002р. на суму 4480,00грн., від 27.06.2002р. на суму 1280,00грн., від 27.07.2002р. на суму 35200,00грн., від 10.12.2002р. на суму 9600,00грн., від 13.08.2004р. на суму 12000,00грн. та актами здачі-приймання робіт від 11.03.2002р. на суму 15599,34грн., від 11.03.2002р. на суму 3253,50грн., від 01.06.2002р. на суму 11418,00грн., від 01.07.2002р. на суму 15559,00грн., від 08.08.2003р. на суму 2759,00грн., від 19.11.2003р. на суму 6200,00грн.

Оскільки строк виконання зобов'язань щодо проведення розрахунків за отриманий товар та надані послуги сторони у письмовому договорі не визначили, позивач, керуючись нормою ч. 2 ст. 530 ЦК України, направив відповідачу листа-вимогу від 24.01.2011р. про сплату заборгованості, у тому числі за товар поставлений за накладними: від 31.08.2001р. на суму 24000,00грн., від 28.09.2001р. на суму 12000,00грн., від 26.10.2001р. на суму 7200,00грн., від 16.10.2001р. на суму 12000,00грн., від 11.10.2001р. на суму 9600,00грн., від 18.10.2001р. на суму 2400,00грн., від 29.10.2001р. на суму 4800,00грн., від 22.05.2002р. на суму 6400,00грн., від 18.04.2002р. на суму 4800,00грн., від 20.02.2002р. на суму 24000,00грн., від 27.03.2002р. на суму 3200,00грн., від 10.12.2002р. на суму 9600,00грн., від 25.06.2002р. на суму 4480,00грн., від 27.07.2002р. на суму 1280,00грн., від 27.07.2002р. на суму 35200,00грн., від 22.05.2002р. на суму 3200,00грн., 29.03.2002р. на суму 4800,00грн., від 13.08.2004р. на суму 12000,00грн. та за послуги надані за: актом від 11.03.2002р. на суму 3253,20грн. та на суму 15599,34грн., актом від 01.06.2002р. на суму 11418,00грн., актом від 19.11.2003р. на суму 6200,00грн., актом від 08.08.2003р. на суму 2759,00грн. Факт направлення вимоги підтверджується фіскальним чеком №6008 від 24.01.2011р. та поштовим повідомленням про вручення 27.01.2011р. уповноваженому представнику відповідача рекомендованого листа (а.с. 9).

Позивач у позові вказує, що відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, суми заборгованості не сплатив, що спонукало СВТП "Механік" звернутись до господарського суду Житомирської області з позовом до ВАТ "Вібросепаратор" про стягнення боргу в сумі 235748,84грн.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, здійснивши аналіз норм чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, господарський суд враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, СВТП "Механік" передало ВАТ "Вібросепаратор" товар на суму 180960,00грн., що підтверджується накладними:

№20 від 31.08.2001р. на суму 24000,00грн. (а.с. 78);

№23 від 28.09.2001р. на суму 12000,00грн. (а.с. 80);

№25 від 11.10.2001р. на суму 9600,00грн. (а.с. 83);

№27 від 16.10.2001р. на суму 12000,00грн. (а.с. 86);

№29 від 18.10.2001р. на суму 2400,00грн. (а.с. 88);

№ 30 від 26.10.2001р. на суму 7200,00грн. (а.с. 90);

№32 від 29.10.2001р. на суму 4800,00грн. (а.с. 93);

№ 9 від 20.02.2002р. на суму 24000,00грн. (а.с. 97);

№ 16 від 27.03.2002р. на суму 3200,00грн. (а.с. 99);

№17 від 29.03.2002р. на суму 4800,00грн. (а.с. 101);

№ 24 від 18.04.2002р. на суму 4800,00грн. (а.с. 102);

№35 від 22.05.2002р. на суму 6400,00грн. (а.с. 104);

№38 від 22.05.2002р. на суму 3200,00грн. (а.с. 106);

№40 від 25.06.2002р. на суму 4480,00грн. (а.с. 109);

№45 від 27.06.2002р. на суму 1280,00грн. (а.с. 111). Зазначена накладна містить посилання на договір №8140202 від 14.02.2002р., однак такий договір позивачем до матеріалів справи не надано;

№49 від 27.06.2002р. на суму 35200,00грн. (а.с. 115). Зазначена накладна містить посилання на договір №8140202 від 14.02.2002р., однак такий договір позивачем до матеріалів справи не надано;

№69 від 10.12.2002р. на суму 9600,00грн. (а.с. 117). Зазначена накладна містить посилання на договір №75 від 14.06.2002р., однак такий договір позивачем до матеріалів справи не надано;

№45 від 13.08.2004р. на суму 12000,00грн. (а.с. 123); актами (а.с. 82, 85, 92) та довіреностями (а.с. 79, 81, 84, 87, 89, 91, 94, 98, 100, 103, 105, 110, 112, 116, 118, 124).

При цьому, щодо посилань на договори в окремих накладних, суд враховує не лише те, що незважаючи на вимоги суду, дані договори надано не було, а також, що звертаючись з позовом про стягнення з відповідача боргу, позивач вказував про передачу відповідачу товарів за даними накладними за усною угодою, а не на підставі договорів.

Крім того, СВТП "Механік" виконало роботи на загальну суму 54788,84грн. та передало їх ВАТ "Вібросепаратор", про що свідчать:

акт здачі - прийняття виконаних робіт №14 від 11.03.2002р. (а.с. 95) на суму 15599,34грн. (послуги по продажу основних фондів, що були в оренді від 3 місяців до 1 року, згідно договору доручення від 15.01.2001р.). При цьому, договір доручення від 15.01.2001р. позивачем до матеріалів справи на надано. В акті здачі-прийняття робіт №14 зазначено, що акт є таким, що надає підставу для розрахунків за виконану роботу в сумі 15599,34грн.;

акт здачі - прийняття виконаних робіт №15 від 11.03.2002р. (а.с. 96) на суму 3253,50грн. (послуги по продажу основних фондів, що були в оренді від 3 місяців до 1 року, згідно договору доручення від 15.01.2001р.). В акті здачі-прийняття робіт №15 зазначено, що акт є таким, що надає підставу для розрахунків за виконану роботу в сумі 3253,50грн.;

акт здачі-приймання виконаних підрядних робіт за червень 2002 року (капітальний ремонт покрівлі корпуса №1) на суму 11418,00грн. (а.с. 107), довідка про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2002р. (а.с. 108). В довідці про вартість виконаних підрядних робіт за червень 2002р. міститься посилання на договір/контракт №81 від 2205.2002р. При цьому контракт/договір №81 від 22.05.2002р. позивачем до матеріалів справи на надано;

акт приймання виконаних підрядних робіт за липень 2002р. (а.с. 113) на суму 15599,00грн. та довідка про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2002р. (а.с. 113 на звороті - 114). В довідці про вартість виконаних підрядних робіт за липень 2002р. міститься посилання на договір/контракт №15 від 03.04.2002р. При цьому, договір/контракт №15 від 03.04.2002р. позивачем до матеріалів справи на надано;

акт виконаних підрядних робіт за вересень 2003р. на суму 2759,00грн. (а.с. 119, 120 на звороті), довідка про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2003 року. на суму 2759,00грн. (а.с. 119 на звороті) та розрахунок (а.с. 120). В довідці про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2003 року міститься посилання на контракт/договір №154 від 08.08.2003р. При цьому контракт/договір №154 від 08.08.2003р. позивачем до матеріалів справи на надано;

акт здачі-прийняття виконаних робіт № 160 від 19.11.2003р. (а.с. 121), на суму 6200,00грн. (послуги по розробці, виготовленню та передачі технічної документації), акт прийому-передачі науково-технічної продукції від 19.11.2003р. в якому міститься посилання на договір б/н від 18.10.2003р. (а.с. 122).

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 52) посилається на те, що згідно актів від 26.04.2006р., від 16.03.2007р., від 22.03.2010р. (а.с. 54-61) про вилучення та знищення справ (документів) ВАТ "Вібросепаратор" знищив всі первинні бухгалтерські документи за період діяльності з 1993-2006 роки. Враховуючи відсутність у відповідача первинних бухгалтерських документів які б підтверджували чи спростовували наявність боргу за господарськими операціями, які відбулися у 2001-2004 роках, відповідач позов не визнає та заявив про застосування строків позовної давності.

Відповідно до п.315 Переліку типових документів, що створюються в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням термінів зберігання документів, затвердженого наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20.07.1998р. №41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.09.1998р. за №576/3016, первинні документи і додатки до них, що фіксують факт виконання господарських операцій і є підставою для записів у реєстрах бухгалтерського обліку та податкових записах (касові, банківські документи, повідомлення банків і переказні вимоги, виписки банків, наряди на роботу, табелі, акти про приймання, здавання і списання майна й матеріалів, квитанції і накладні з обліку товарно-матеріальних цінностей, авансові звіти та ін.) мають строк зберігання 3 роки.

Позивач вважає, що строк позовної давності щодо стягнення оплати зазначеної продукції розпочався зі спливом 7-ми денного строку від дня пред'явлення вимоги з врахуванням триденного терміну для поштового обігу, тобто з 15.02.2011, тому, на його думку строк позовної давності ним не пропущено.

Відповідно до ч.2 ст. 151 ЦК УРСР (чинного на момент виникнення правовідносин між сторонами), зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у ст. 4 цього Кодексу.

Згідно ст. 4 ЦК УРСР цивільні права та обов'язки виникають з підстав передбачених законодавством, а також дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права та обов'язки.

Нормою ст.224 ЦК УРСР передбачено, що за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно тверджень позивача, відповідачем отримано товар за видатковими накладними №20 від 31.08.2001р., №23 від 28.09.2001р., №25 від 11.10.2001р., №27 від 16.10.2001р., №29 від 18.10.2001р., №30 від 26.10.2001р., №32 від 29.10.2001р., №9 від 20.02.2002р., №16 від 27.03.2002р., №17 від 29.03.2002р., №24 від 18.04.2002р., №35 від 22.05.2002р., №38 від 22.05.2002р., №40 від 25.06.2002р., №45 від 27.06.2002р., №49 від 27.07.2002р., №69 від 10.12.2002р. Отже, за своєю правовою природою спірні правовідносини між сторонами є правовідносинами з купівлі продажу.

При цьому, у перелічених видаткових накладних відсутнє посилання на договір; в самих накладних сторонами не визначено строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар.

Відповідно до приписів статті 165 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на момент вчинення відповідних дій - передання товару за накладними у період з 2001 року по 2003 роки, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.

Водночас, статтею 171 ЦК УРСР передбачено, що взаємні зобов'язання за договором повинні виконуватися одночасно, якщо з закону, договору або змісту зобов'язання не випливає інше.

Отже, враховуючи, що між сторонами мають місце правовідносини з купівлі-продажу, за якими сторони не визначили строк оплати відповідачем отриманого товару, господарський суд вважає, що у даному випадку слід керуватися ст. 171 ЦК УРСР, яка чітко встановлює одночасне виконання взаємних зобов'язань.

Так, момент виникнення грошового зобов'язання настає одночасно з передачею товару. Від нього починає свій відлік строк позовної давності.

Таким чином, отримавши від позивача товар, відповідач зобов'язаний був одночасно провести за нього оплату.

Щодо оплати відповідачем товару, одержаного за видатковою накладною №45 від 13.08.2004р. на суму 12000,00грн., господарський суд приймає до уваги таке.

З 01.01.2004р. набрав чинності Цивільний кодекс України (далі -ЦК України). Відповідно до п. 1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно зі ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як уже зазначалось, спірні правовідносини між сторонами є правовідносинами купівлі - продажу.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну суму.

Умовою, що забезпечує порядок виконання зобов'язання купівлі-продажу є строк виконання зобов'язання з оплати придбаного товару.

У відповідності до от.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, враховуючи, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар, господарський суд вважає, що в такому випадку слід керуватися вищевказаною нормою ЦК України - ст. 692 ЦК України, яка передбачає, що покупець (відповідач у даному випадку) був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття за накладною №45 від 13.08.2004р., чого, як встановлено судом, зроблено не було.

Главою 28 Цивільного кодексу Української РСР (що діяв на момент виконання підрядних робіт за вищевказаними актами здачі-прийняття робіт) було врегульовано правовідносини підряду.

Згідно ст. 332 ЦК УРСР, за договором підряду підрядчик зобов'язується виконати на свій риск певну роботу за завданням замовника з його або своїх матеріалів, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 345 ЦК УРСР, замовник зобов'язаний оплатити виконану підрядчиком роботу після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлене законом або договором.

Як уже зазначалось, підставою позовних вимог позивачем зазначено виконання ним робіт на суму 54788,84 грн. та прийняття їх відповідачем за актами здачі - прийняття виконаних робіт №14 від 11.03.2002р. на суму 15599,34грн., актом здачі - прийняття виконаних робіт №15 від 11.03.2002р. на суму 3253,50грн., актом здачі-приймання виконаних підрядних робіт за червень 2002 року (капітальний ремонт покрівлі) на суму 11418,00грн., актом приймання виконаних підрядних робіт за липень 2002р. на суму 15559,00грн., актом виконаних підрядних робіт за вересень 2003р. на суму 2759,00грн., актом здачі-прийняття виконаних робіт № 160 від 19.11.2003р. на суму 6200,00грн. (послуги по розробці, виготовленню та передачі технічної документації).

Як встановлено судом, договори, посилання на які міститься у зазначених актах та довідках про вартість виконаних робіт, в матеріалах справи відсутні.

Водночас, враховуючи, що в даному випадку у названих актах чітко визначено, що вони є підставою для здійснення розрахунків, строк виконання зобов'язань за даними актами настав одночасно з їх підписанням.

Щодо актів здачі - прийняття виконаних робіт №14 від 11.03.2002р. на суму 15559,34грн.та №15 від 11.03.2002р. на суму 3253,50грн. суд зауважує, що в них зазначено про надання послуг згідно договору-доручення від 15.01.2001р.

Цивільним кодексом УРСР (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачалось, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії (ст. 386 ЦК УРСР).

Ст.387 ЦК УРСР визначала, що довіритель зобов'язаний виплатити повіреному винагороду лише в тому разі, коли вона передбачена договором або затверджена в установленому порядку правилами.

Отже, в контексті наведених норм обов'язок довірителя (в даному випадку відповідача) виплатити повіреному (позивачу) винагороду має місце лише за умови, якщо така винагорода передбачена договором або затверджена в установленому порядку правилами. В матеріалах справи відсутній договір доручення в якому, у відповідності до ст.ст. 388-391 ЦК УРСР, сторонами погоджувались права та обов'язки сторін.

Згідно вимог ст.ст.71, 80 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст.76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Згідно з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), який набрав чинності з 01.01.2004р., він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки на час набрання чинності ЦК України строк позовної давності, який був встановлений ЦК УРСР не сплинув, то відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до спору, що виник, слід застосовувати правила ЦК України про позовну давність.

Статтею 256 цього Кодексу передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

У відповідності до вимог ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Зокрема, пунктом 5 наведеної статті передбачено, що за зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Отже, перебіг позовної давності за зобов'язаннями між сторонами у справі почався з часу, коли у кредитора виникло право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання, а саме з моменту передачі товару, який визначений у накладних №20 від 31.08.2001р., №23 від 28.09.2001р., №25 від 11.10.2001р., №27 від 16.10.2001р., №29 від 18.10.2001р., №30 від 26.10.2001р., №32 від 29.10.2001р., №9 від 20.02.2002р., №16 від 27.03.2002р., №17 від 29.03.2002р., №24 від 18.04.2002р., №35 від 22.05.2002р., №38 від 22.05.2002р., №40 від 25.06.2002р., №45 від 27.06.2002р., №49 від 27.07.2002р., №69 від 10.12.2002р., №45 від 13.08.2004р. Оскільки остання накладна датована 13.08.2004, строк позовної давності по ній закінчився 13.08.2007 року. По іншим накладним строк позовної давності сплив ще раніше.

Стосовно позовних вимог, підставою яких зазначено акти здачі - прийняття робіт, господарський суд враховує наступне. Акт здачі - прийняття виконаних робіт №14 від 11.03.2002р. був підписаний 11.03.2002р., акт здачі - прийняття виконаних робіт №15 від 11.03.2002р. був підписаний 11.03.2002р., акт приймання виконаних підрядних робіт за червень 2002р. був підписаний у червні 2002р., акт приймання виконаних підрядних робіт за липень 2002р. був підписаний у лині 2002р., акт виконаних підрядних робіт за вересень 2003р. був підписаний у вересні 2003р., акт здачі-прийняття виконаних робіт №160 від 19.11.2003р. був підписаний 19.11.2003р. Тобто, враховуючи, що останній акт підписаний 19.11.2003 р., строк позовної давності по ньому закінчився 19.11.2006 року. За іншими актами строк позовної давності сплив ще раніше.

Проте, позивач звернувся з позовними вимогами за вищевказаними накладними та актами лише 31.10.2011 року, тобто після спливу строку позовної давності.

За таких обставин, відповідачем правомірно було подано до суду заяву про застосування правових наслідків спливу позовної давності, відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, враховуючи що строк позовної давності щодо заявлених вимог про стягнення грошових коштів в сумі 235748,84 грн. на час пред'явлення позову сплинув.

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. При цьому, поважних причин для поновлення строку позовної давності судом не встановлено, відповідне клопотання позивачем до суду не подавалось.

Будь-яких поважних причин, які перешкоджали звернутись з такою вимогою в межах встановленого законом строку позовної давності, позивач не навів.

Посилання позивача на те, що перебіг строку позовної давності щодо стягнення оплати зазначеного позові товару розпочався зі спливом 7-денного строку від дня пред'явлення вимоги, тобто з 15.02.2011р., до уваги судом не беруться, оскільки факт звернення з вимогою про виконання зобов'язання після спливу строку позовної давності не змінює перебігу даного строку.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з пропуском встановленого законом строку позовної давності, і поважних причин для його поновлення судом не встановлено, господарський суд відмовляє у задоволенні позову.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33,34, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Повернути Спільному виробничо-торгівельному підприємству "Механік" (10003, м.Житомир, вул. Чехова, 1, ідентифікаційний код 13573074) з державного бюджету зайво сплачені, згідно з платіжним дорученням №1689 від 30.10.2011р., судові витрат в розмірі 386,51грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

< Поле для текста >

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - позивачу (рек. з пов.),

3 - відповідачу

< Поле для текста >