Рішення

від 16.07.2012 по справі 18/5007/738/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "16" липня 2012 р. Справа № 18/5007/738/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Омельченко В.В. - директор;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Сучасний дім" (м.Житомир)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м.Житомир)

про стягнення 59186,69грн.,

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 59186,69грн., з яких: 58315,15грн. основного боргу 291,58грн. інфляційних та 579,96грн. 3% річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали господарського суду від 22.06.2012р. надав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги та документи, які свідчать про часткову оплату відповідачем поставленого товару на підставі договору №23 від 03.01.2011р.

Відповідач в судове засідання не з'явився, ухвала господарського суду від 22.06.2012р., направлена на адресу відповідача (що зазначена в позовній заяві та витягу з ЄДР: АДРЕСА_1), повернута поштовим відділення з відміткою: "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з п.п.116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. №270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв'язку виконати обов'язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. №75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 №01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23). Тому, примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою "адресат вибув", "адресат відсутній "і т.п. вважається належним доказом виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги той факт, що неявка повідомленого належним чином представника відповідача не перешкоджає повному та всебічному розгляду справи, господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 03 січня 2011 року між Приватним підприємством "Сучасний дім" (продавець, позивач) та ФОП ОСОБА_1 (Покупець, відповідач) укладено Договір про постачання товару №23 (а.с.9), за умовами якого покупець за попереднім замовленням, або без нього купує у необхідній кількості та асортименті провід, розетки та інші будівельні матеріали згідно цін продавця (розділ 1 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що розрахунок за продукцію та послуги проводиться в безготівковому порядку 100% оплати, а при оплаті товарів готівкою в момент отримання товару.

Матеріалами справи стверджується, що в період 31.03.2008р. позивач поставив відповідачу товар за загальну суму 1697682,87грн. У тому числі, на виконання умов договору №23 від 03.01.2011р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 101502,61грн., що підтверджується накладною №495 від 30.09.2011р. та довіреністю №086596 від 01.09.2011р., виданої на ім'я ОСОБА_1 (а.с.10-11).

За отриманий товар відповідач частково провів оплату на суму 1589367,72грн. (а.с.27-28).

Таким чином станом на 31.10.2011р. за відповідачем утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 108315,15грн., що не заперечується відповідачем у акті звірки розрахунків, підписаного представниками та скріпленого печатками обох сторін (а.с.27-28).

При цьому, слід зазначити, що акт звірки не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" та не може підтверджувати факт здійснення господарської операції. Відповідно до чинного законодавства акт звірки - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій.

Проте, акт звірки розрахунків є письмовим доказом у цій справі, що підтверджує чи спростовує певні обставини, відповідно до його змісту та правової природи та що зміст акту звірки розрахунків відповідає первинним документам.

Після 31.10.2011р. відповідач частково провів розрахунок з позивачем на загальну суму 50000,00грн. (а.с.25).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 58315,15рн.

Позивач направляв на адресу відповідача вимогу від 13.12.2012р. за №2 про погашення заборгованості у сумі 58315,15грн., однак вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення (а.с.7-8).

За вказаних обставин, позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості на підставі договору №23 від 03.01.2011р.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Як передбачено ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, пунктом 2.1 договору визначено, що розрахунок за продукцію проводиться в безготівковому порядку 100% оплати, а при оплаті товарів готівкою в момент отримання товару

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за отриманий товар в повному обсязі не провів.

За таких обставин, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 58315,15грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов'язання 291,58грн. інфляційних та 579,96грн. 3% річних.

Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Перевіривши розрахунок інфляційних та річних (а.с.2), суд вважає його обґрунтованим, оскільки 291,58грн. інфляційних та 579,96грн. 3% річних нараховані відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 59186,69грн., з яких: 58315,15грн. основного боргу 291,58грн. інфляційних та 579,96грн. 3% річних.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1)

на користь Приватного підприємства "Сучасний дім" (м.Житомир, вул.Щорса, 54-б, код 25308437)

- 58315,15грн. основного боргу;

- 291,58грн. інфляційних;

- 579,96грн. 3% річних;

- 1609,50грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 2 прим. 1- в справу; 2- відповідачу (рек. з повід.)