Рішення

від 19.07.2012 по справі 5017/1847/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" липня 2012 р.Справа № 5017/1847/2012

За позовом: Державного підприємства "ДЕЛЬТА-ЛОЦМАН";

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКЕ МОРСЬКЕ АГЕНТСТВО";

про стягнення 30424,73 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: Дикарьова Т.В. (за довіреністю);

Від відповідача: Гула О.Є. (за довіреністю);

СУТЬ СПОРУ: Державне підприємство „Дельта-лоцман" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське морське агентство», в якій, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (вх. ГСОО 21200/2012 від 10.07.2012 року), просило стягнути з Відповідача заборгованість за послуги з лоцманського проведення та послуги регулювання руху суден у розмірі 4 866,92 дол. США.

Позивач в ході розгляду справи пояснив, що наполягає на задоволенні своїх позовних вимог із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість за послуги з лоцманського проведення та послуги регулювання руху суден у розмірі 4 866,92 дол. США

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на укладений 01.01.2011 р. між Державним підприємством „Дельта-лоцман" та ТОВ „ Українське морське агентство" договір, за умовами якого ДП „Дельта-лоцман" взяло на себе зобов'язання за заявками відповідача у встановленому порядку, своєчасно і якісно виконувати лінійні і портові лоцманські проведення суден, надавати послуги служби регулювання руху суден, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити надані послуги.

Як зазначає позивач, відповідно до умов укладеного договору на підставі заявок відповідача, позивач у період з березня по травень 2012 року, включно, надав послуги з лоцманського проведення суден та послуги служби регулювання руху суден суднам під агентуванням відповідача. Між тим, як зазначає позивач, оплата наданих послуг була здійснена відповідачем не в повному обсязі в зв'язку з чим у відповідача утворилась визначена у позовних вимогах заборгованість, яка фактично складає суму податку на додану вартість, нарахованого на вартість наданих послуг.

Відповідач позовні вимоги не визнає з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, та поясненнях, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що операції з надання послуг, з лоцманського проведення суден та послуги служби регулювання руху суден, звільняються від оподаткування ПДВ на підставі п.198.8 ст.197 Податкового кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне:

Між Державним підприємством „Дельта-лоцман" (підприємство) та ТОВ „УМА" (агент) 01 січня 2011 року був укладений договір, зареєстрований в ДП „Дельта-лоцман" за №10/П-11.

Відповідно до умов пунктів 2.1., 2.2 розділу 2 даного договору, позивач зобов'язався за заявками відповідача надавати послуги з лінійного і портового лоцманського проведення суден, надавати послуги служби регулювання рухом суден у зонах дії центрів і постів регулювання руху суден, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.

Згідно з п.п. 2.1.2 вказаного договору визначено, що позивач зобов'язується надавати відповідачу рахунки для сплати зборів і платежів за користування зазначеними послугами, які оформлені на підставі встановлених цін і державних тарифів, розцінок позивача та вимог цього договору.

Пунктом 2.2.3. договору передбачено, що відповідач зобов'язаний від імені та за дорученням судновласника здійснювати своєчасну сплату відповідно до умов цього договору по суднах, що плавають під іноземним прапором - у ВКВ, а під прапором України - у національній валюті України, вказувати в банківських документах необхідну розшифровку платежу по кожному судну.

Відповідно до п. 2.2.4 договору, відповідач зобов'язався сплачувати рахунки, виставлені Позивачем у терміни, визначені цим договором.

Відповідно до п. 4.2.2 договору відповідач здійснює оплату наданих послуг протягом 5 днів після отримання ним рахунку.

На підставі заявок відповідача позивачем у березні-травні 2012 року були надані послуги з лоцманського проведення та послуги з регулювання руху суден судам OCEAN FORCE (Беліз), LS AIZENSHTAT (Сент Вінсент і Гренадіни), PERSEY (Сьєрра-Леоне), SOCOL 6 (Панама), FAST CHALLENGER (Єгипет).

Для оплати наданих послуг відповідачу було надіслано рахунки на загальну суму 115 083,31 дол. США.

Отримання рахунків підтверджується реєстрами одержаних рахунків разом з оригіналами квитанцій та повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Проте, ці рахунки були оплачені відповідачем частково, в сумі 110 329,16 дол. США. Таким чином, несплачена Відповідачем частина рахунків складає 4 754,15 дол. США. Зазначена заборгованість фактично є сумою податку на додану вартість, нарахованого на послуги з лоцманського проведення та послуги за регулювання руху суден. Розмір нарахованої Відповідачу пені складає 112,77 дол. США.

Загалом на день подання заяви про збільшення позовних вимог заборгованість відповідача за послуги по зазначеним вище рахункам становить 4 866,92 дол. США.

Стосовно заборгованості за послуги з лоцманського проведення та послуги служби регулювання руху суден Позивач зазначив, що ці послуги передбачені ст.ст. 106, 115 Кодексу торгівельного мореплавства України. Наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 № 214 затверджені збори і плати за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, в тому числі лоцманський збір та збір за користування послугами служби регулювання руху суден. Відповідно до п. 14 цих Зборів і плат, ставки зборів і плати не враховують податок на додану вартість. На суми зборів і плат, визначених згідно з цими Зборами і платами, ПДВ нараховується відповідно до законодавства. Позивач вважає, що п.197.8 ст. 197 Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування операцій з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням) не може бути застосований в цьому випадку, адже послуги з лоцманського проведення та послуги регулювання руху суден надаються з метою забезпечення безпеки мореплавства, запобігання аварійним морським подіям, захисту навколишнього природного середовища та людського життя на морі, а також упорядкування руху суден і безпосередньо не пов'язані з перевезенням вантажів. Послуги з лоцманського проведення суден та послуги служби регулювання руху суден, пов'язані лише із проходом суден в порти України та внутрішніми і територіальними водами України, в тому числі транзитним походом суден. На думку Позивача транзитний прохід судна і транзитне перевезення вантажів с різними поняттями, адже відповідно до ст. 1 Закону України „Про транзит вантажів" учасниками транзиту є вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи), тобто обов'язково одним із учасників транзиту має бути вантажовласник. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транзит вантажів" транзитні послуги (роботи) - безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо. Тобто, між вантажовласником та учасником транзиту має бути підписано договір перевезення, транспортного експедирування, тощо. Позивач не знаходиться у договірних відносинах з власниками вантажів, що перевозяться на суднах, а тому відповідно, не є учасником транзиту і не надає послуги, пов'язані з транзитом вантажів. Таким чином, послуги, що надаються Позивачем, можуть бути пов'язані лише з транзитним проходом судна, і безпосередньо не пов'язані з перевезенням судном вантажів. В обґрунтування своєї позиції Позивач зокрема посилається на лист ДПА України від 20.09.2011 року №246/7/15-3417-01 «Про обкладення ПДВ послуг при транзиті вантажів». Також Позивач зазначає, що не будучи учасником транзиту, не є стороною у відповідних господарських правовідносинах з транзиту вантажів і відповідно не має первинних документів бухгалтерського обліку, якими підтверджується право на звільнення від оподаткування на підставі п. 197.8 ст. 197 ПК України.

Відповідач факт надання йому позивачем лоцманських послуг та послуг служби регулювання руху суден визнає, але не погоджується із нарахуванням ПДВ на лоцманський збір та збір за користування послугами служби регулювання руху суден з тих підстав, що на думку відповідача застосуванню в даному випадку підлягає п.197.8 ст. 197 Податкового кодексу України, а визначальними обставинами звільнення від оподаткування ПДВ послуг позивача є встановлення та підтвердження факту перевезення вантажів транзитом через митну територію України та пов'язаності послуг, наданих позивачем, з перевезенням/переміщенням вантажів транзитом через митну територію України шляхом визнання послуг позивача обов'язковими та такими, без яких неможливо здійснення перевезення та переміщення вантажів через територію України.

Оскільки відповідач сплатити у повному обсязі послуги з лоцманського проведення та регулювання руху суден, з урахуванням податку на додану вартість, відмовився, позивач просить стягнути вказану суму податку на додану вартість у судовому порядку.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається із матеріалів справи, укладений між сторонами договір, за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст. 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

При цьому згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Судом під час розгляду справи встановлено, що відповідно до укладеного договору позивачем у період з березня 2012 року по травень 2012 р. були надані послуги з лоцманського проведення та послуги служби регулювання руху суден суднам, що знаходилась під агентуванням відповідача. Фактичне надання позивачем послуг підтверджується наявними в матеріалах справи копіями лоцманських квитанцій та квитанцій служби регулюванню руху суден. В свою чергу для оплати наданих послуг відповідачу були виставлені рахунки: на загальну суму 115 083,31 дол. США. Отримання рахунків підтверджується реєстрами одержаних рахунків разом з оригіналами квитанцій та повідомленнями про вручення поштового відправлення з підписом працівника відповідача. Проте, ці рахунки були оплачені відповідачем частково, в сумі 110 329,16 дол. США., у зв'язку із чим, за відповідачем, рахується заборгованість в сумі 4 866,92 дол. США., враховуючи нараховану пеню згідно п.6 ст.231 ГКУ.

Вказана сума боргу фактично складає суму податку на додану вартість, нарахованого на збір за лоцманські послуги та послуги служб регулювання руху судна, яку відповідач відмовився сплатити, посилаючись на пов'язаність послуг, наданих позивачем, з перевезенням/переміщенням вантажів транзитом через митну територію України.

За результатом дослідження норм чинного законодавства, що регулюють вищевказані правовідносини, суд зазначає наступне:

Відповідно до статті 106 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами державних морських лоцманів, справляється лоцманський збір, порядок справляння і розмір якого встановлюється Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України. Відповідно до статті 115 Кодексу торговельного мореплавства України із суден, що користуються послугами служби регулювання руху суден, справляється збір, порядок справляння і розмір якого встановлюються Міністерством транспорту України за погодженням з Міністерством економіки України.

Наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 №214 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України за № 374/1399 від 24.07.1996) затверджені збори і плати за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, в тому числі лоцманський збір та збір за користування послугами служби регулювання руху суден. Відповідно до п. 14 цих Зборів і плат, ставки зборів і плат не враховують податок на додану вартість. На суми зборів і плат, визначених згідно з цими Зборами і платами, податок на додану вартість нараховується відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 197.8. ст. 197 Податкового кодексу України звільняються від оподаткування операції з постачання послуг з перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України, а також з постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням).

Суд погоджується із думкою Позивача, що послуги з лоцманського проведення та послуги регулювання руху суден надаються з метою забезпечення безпеки мореплавства, запобігання аварійним морським подіям, захисту навколишнього природного середовища та людського життя на морі, а також упорядкування руху суден і безпосередньо не пов'язані з перевезенням вантажів. Послуги з лоцманського проведення суден та послуги служби регулювання руху суден, пов'язані з проходом суден в порти України та внутрішніми і територіальними водами України, в тому числі транзитним походом суден.

Під транзитним проходом судна , виходячи зі змісту Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 № 214 розуміють прохід іноземного судна без заходу в порт зони обслуговування певної служби регулювання руху суден, або без заходу в порти України взагалі (п. 15. п 20. п. 28).

Суд враховує той факт, що Позивач зобов`язаний надавати послуги з лоцманського проведення та послуги регулювання руху суден будь-яким судам з метою забезпечення безпеки мореплавства поза залежністю від режиму переміщення вантажів або пасажирів, виду судна, характеру вантажу, чи будь-яких інших характеристик, тобто ці послуги БЕЗПОСЕРЕДНЬО не пов'язані саме із перевезенням (переміщенням) пасажирів та/або вантажів ТРАНЗИТОМ через митну територію України.

Суд, аналізуючи Закон України „Про транзит вантажів" доходить висновку, що учасниками транзиту є вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи). Тобто, із визначення слідує, що обов'язково одним із учасників транзиту має бути вантажовласник. Відповідно до статті 1 «Визначення термінів» Закону України «Про транзит вантажів»транзитні послуги (роботи) - безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо. Тобто, між вантажовласником та учасником транзиту мас бути підписано договір перевезення, транспортного експедирування, тощо. Крім того, діяльність має бути БЕЗПОСЕРЕДНЬО пов'язана з транзитом вантажів.

Суд погоджується із твердженням позивача, що останній не знаходиться у договірних відносинах з власниками вантажів, що перевозяться на суднах, а тому відповідно, не є учасником транзиту і не надає послуги, пов'язані з транзитом вантажів. Таким чином, послуги, що надаються позивачем, можуть бути пов'язані лише з транзитним проходом судна , яке може бути як завантаженим, так і в баласті, може бути пасажирським чи військовим, і безпосередньо не пов'язані з перевезенням судном вантажів.

Доводи Відповідача щодо застосування для звільнення від ПДВ лоцманського збору та збору СРРС пункту 197.8 ст. 197 Податкового кодексу України та визнання визначальними обставинами звільнення від оподаткування ПДВ послуг Позивача встановлення та підтвердження факту перевезення вантажів транзитом через митну територію України та пов'язаності послуг, наданих Позивачем, з перевезенням/переміщенням вантажів транзитом через митну територію України шляхом визнання послуг Позивача обов'язковими та такими, без яких неможливо здійснення перевезення та переміщення вантажів через територію України є помилковими з огляду на наступне.

В статті 1 Закону України «Про транзит вантажів»визначено, що безпосередньо пов'язаною з транзитом вантажів підприємницькою діяльністю є діяльність учасника транзиту по наданню транзитних послуг (робіт) в межах договорів перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо. При цьому, вказаний перелік послуг, які пов'язані з транзитом, не є вичерпним.

Виходячи із визначення транзитної послуги (роботи), однією із обов'язкових ознак такої послуги є надання її учасником транзиту. Крім того, у ч.2 ст. 7 Закону України «Про транзит вантажів»визначено, що учасники транзитних послуг вільно обирають комплекс транзитних послуг та їх надавачів (виконавців). Разом з тим, учасниками транзиту є вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності, які у встановленому порядку надають транзитні послуги.

Порядок надання лоцманських послуг та послуг служби регулювання руху суден врегульовано Кодексом торговельного мореплавства України, Положенням про державну морську лоцманську службу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 11.09.2000 № 498 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.10.2000 року за № 717/4938), Наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 № 214 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 374/1399 від 24.07.1996), Обов'язковими постановами портів.

Із змісту вказаних нормативно-правових актів вбачається, що суб'єктами правовідносин, що виникають при наданні (споживанні) лоцманських послуг та послуг СРРС є ДП «Дельта-лоцман»та судновласник (агент, як представник судновласника). При цьому, у Позивача, правовідносин з вантажовласником не виникає. Водночас, лоцманські послуги та послуги СРРС є обов'язковими , а не вільними , з точки зору обрання комплексу послуг, як це передбачено ч.2 ст.7 Закону України «Про транзит вантажів», для всіх суден.

Отже, діяльність з постачання лоцманських послуг та послуг СРРС не містить законодавчо визначених обов'язкових ознак підприємницької діяльності, яка пов'язана з транзитом вантажів.

Крім того, порядок формування вартості лоцманських послуг та послуг СРРС визначений положенням, затвердженим Наказом Міністерства транспорту України від 27.06.1996 № 214. Згідно з п.3 вказаного Положення, визначальними критеріями для формування вартості послуги є розмір та інші технічні характеристики судна, а також місце надання (споживання) відповідної послуги. Перелік критеріїв, за якими формується вартість послуг є вичерпним. Наявність або відсутність на борту судна транзитних вантажів (пасажирів) не може впливати на вартість лоцманських послуг та послуг СРРС.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення

Відповідно до статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані у обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Суд зауважує, що Позивач, не будучи учасником транзиту, не є стороною у відповідних господарських правовідносинах з транзиту вантажів і, відповідно, не має первинних документів бухгалтерського обліку, якими підтверджується право на звільнення від оподаткування на підставі п. 197.8 ст. 197 Податкового кодексу України, а тому, відповідно, не має такого права.

Суд погоджується із твердженням Позивача, що чинне законодавство не містить положень, на підставі яких лоцманська служба має право вимагати від агентів або судновласників документи, що підтверджують митний режим вантажу, що перевозиться судном, і, відповідно, обов'язку агентів та судновласників надавати таку інформацію.

Платники податків мають право користуватися податковими пільгами за наявності підстав у порядку, встановленому Податковим кодексом України (пп.17.1.4). Згідно п.30.1. ст. 30 ПКУ податкова пільга -це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених п.30.2. ст. 30 Кодексу.

Платником податку, який нараховує та сплачує ПДВ на лоцманські послуги та послуги СРРС, є Державне підприємство «Дельта-лоцман»(натомість морський агент -відповідач має лише право на податковий кредит на підставі виданої йому підприємством податкової накладної). Тому саме ДП «Дельта-лоцман»для отримання податкової пільги має бути учасником транзиту та мати всі необхідні первинні документи, які підтверджують право на отримання такої податкової пільги. Фактично, жодних первинних документів, які стосуються безпосередньо ДП «Дельта-лоцман»та підтверджують пов'язаність послуг з перевезення вантажів, підприємство не має, не мало і мати не може.

Отже, надання лоцманською організацією послуг на підставі окремого договору з морським агентом (відповідачем), який є учасником транзиту та надає послуги, пов'язані з перевезенням вантажів транзитом, не є підставою для звільнення лоцманських послуг та послуг служби регулювання руху суден від оподаткування податком на додану вартість на підставі п. 197.8 ст. 197 Податкового кодексу України.

Документи, які стосуються перевезення вантажу, не є документами ДП «Дельта-доцман»та ніяким чином його не стосуються, оскільки надання лоцманських послуг та послуг служби регулювання руху суден пов'язане виключно з забезпеченням безпеки судноплавства і характер та митний режим вантажів, що перевозяться судном, жодного значення не мають, як для надання лоцманських послуг, послуг регулювання руху суден так і для їх оподаткування.

Є недоречним претендування на податкову пільгу на підставі копій документів, складених без участі платника податку, який претендує на цю податкову пільгу, та в яких цей платник податку ніде не зазначений.

Суд надав правову оцінку та погоджується із думкою ДПА України, викладеною у листі від 20.09.2011 № 246/7/15-3417-01 "Про обкладення ПДВ послуг при транзиті вантажів", в якому роз'яснено наступне: „Відповідно до пункту 197.8 статті 197 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-11 (далі - Кодекс) звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання послуг і перевезення (переміщення) пасажирів та вантажів транзитом через митну територію України а також - постачання послуг, пов'язаних із таким перевезенням (переміщенням). При цьому відповідно до статті 1 Закону України від 20.10.99 р. N 1172-ХІV "Про транзит вантажів" (далі - Закону N 1172-ХІV) транзит вантажів - це перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України, а транзитні послуги (роботи) - це безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо. Відповідно до статті 7 Закону N 1172-ХІV транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво- чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту. В свою чергу, учасниками транзиту відповідно до статті 1 Закону N 1172-ХІV є вантажовласники та суб'єкти підприємницької діяльності (перевізники, порти, станції, експедитори, морські агенти, декларанти та інші), які у встановленому порядку надають (виконують) транзитні послуги (роботи). Тобто з метою застосування пункту 197.8 статті 197 Кодексу при наданні послуг, пов'язаних із транзитним перевезенням вантажів, однією зі сторін договору, па підставі якого надаються такі послуги, повинен бути вантажовласник (отримувач транзитних послуг). Послуги, які надаються сторонніми організаціями та на підставі окремих договорів підприємству, що надає послуги, пов`язані з транзитним перевезенням вантажів, не звільняються від оподаткування податком на додану вартість на підставі пункту 197.8 статті 197 Кодексу».

Згідно ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з лоцманського проведення та послуги регулювання руху суден в розмірі 4 866,92 доларів США підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті судового збору слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. ст. 44 , 49 , 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське морське агентство» (65026, м. Одеса, вул. Буніна,10, код ЄДРПОУ 30376729, п/р 26003022587001 в АТ «Імексбанк», в м. Одеса, МФО 328384) на користь Державного підприємства «Дельта-лоцман» (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна,27, код ЄДРПОУ 25374003, п/р 26007001010084, у філії АТ «Державний експортно-імпортний банк України у м. Миколаєві, МФО 326739) заборгованість за послуги з лоцманського проведення та послуги регулювання руху суден в розмірі 4 866,92 доларів США (чотири тисячі вісімсот шістдесят шість доларів США. 92 цента) та суму судового збору у розмірі 1 609,50 (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту підписання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 19 липня 2012 р.

Суддя Меденцев П.А.