Рішення

від 11.07.2012 по справі 5011-55/6714-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/6714-2012 11.07.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця -Довбиша Віктора Миколайовича, АДРЕСА_1

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦТЕХ-КИЇВ», м. Київ

про: стягнення 46 879,98 грн.

за участю:

представника Позивача -Бегунова О.О. (предст. за договором №б/н від 25.04.2012р.);

представника Відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємць -Довбиша Віктора Миколайовича, АДРЕСА_1 (далі -Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦТЕХ-КИЇВ», м. Київ (далі -Відповідач) про стягнення попередньої оплати у розмірі 49 656, 00 грн., пені - 4 080, 63 грн., 3% - річних -2 934, 47 грн. на загальну суму 56 671, 10 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва №5011-55/6714-2012 від 25.05.2012р. порушено провадження за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 14.06.2012р.

В судовому засіданні 14.06.2012р. представник Позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи та виконати вимогу ухвали суду.

Відповідач в судове засідання 14.06.2012р. не з'явився, свої представників не направив, вимог ухвали суду не виконав, заяв, клопотань не подав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2012р. на підставі ст. 77,86 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 11.07.2012р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника Відповідача та заявленого клопотання про відкладення Позивачем.

Представник Позивача у судовому засіданні 11.07.2012р. підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач відзиву не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи та Витягом з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не отримана Відповідачем, у зв'язку з закінченням терміну зберігання поштової кореспонденції -03039, м. Київ, Голосіївський район, вул. М. Грінченка, буд. 18, літ. А.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до позовної заяви.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених Позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

05.05.2010 року між Позивачем (Покупцем) та Відповідачем (Продавець) був укладений Договір купівлі продажу №16/05-10 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Продавець зобов'язується передати Покупцеві автобус VAN»А07Ф1-632 (далі по тексту "Товар"), а покупець зобов'язаний прийняти і оплатити Товар.

Згідно п. 1.2. Відомості про товар:

- Найменування - автобус

- модель, передмістя, 26 місць, з м'якими сидіннями;

- кількість одиниць-одна;

- Вартість одиниці -248282 гривні

Відповідно до п. 1.3 Договору, загальна вартість договору складає 248 282 (двісті сорок вісім тисяч двісті вісімдесят дві грн., 00 коп.) гривень., в т.ч. ПДВ 20% - 41 380 (сорок одна тисяча триста вісімдесят грн. 00 коп.) гривень.

Згідно п. 2.3. Договору, Сторонами погоджено наступний порядок оплати:

2.3.1. Покупець в строк не пізніше 7 травня 2010 року включно, перераховує на поточний рахунок Продавця передоплату в розмірі 20% вартості Товару в сумі 49 656 (сорок дев'ять тисяч шістсот п'ятдесят шість грн. 00 коп.) в т.ч. ПДВ 20% - 8 376 (вісім тисяч двісті сімдесят шість грн. 00 коп.) Гривень. Підставою для платежу є цей договір та рахунок на оплату, який виставляється Продавцем Покупцю в день підписання Договору обома сторонами.

На підставі п. 2.4. Продавець поставляє (передає) Товар, передбачений п. 1.2. даним договором Покупцеві у строк до 27 травня 2010 року.

П. 3.1. Договору визначено, Продавець зобов'язаний: 3.1.1 Поставити Товар Покупцю. 3.1.2. Передати Товар згідно Акту прийому-передачі. 3.1.3. Передати Покупцю наступні документи: податкову накладну, видаткову накладну на відпуск товару, довідку-рахунок, акт прийому-передачі, сервісну книжку, копію вантажної митної декларації, копію сертифіката відповідності.

Відповідно до п. 4.1. Договору, за прострочення передачі або неповну передачу Товару Продавець сплачує Покупцю пеню в 2-х кратному розмірі облікової ставки НБУ від вартості перерахованих коштів на рахунок Продавця за кожний день прострочення передачі Товару.

Згідно п. 9.1. Договору, договір вступає в силу після його підписання Сторонами и діє до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань з даного Договір.

На підставі п. 2.3.1. Договору, Відповідачем було виставленого Рахунок № 16/05-10РФ від 05.05.2010р. на суму 248 282,00 грн.

Позивачем була здійснена оплата виставленого рахунку № 16/05-10РФ від 05.05.2010р. на суму 49 656,00 грн. на виконання п. 2.3.1. про сплату Покупцем 20%, що становить суму 49 656,00 грн. від вартості товару 248 282,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 07.05.2010р., яке міститься в матеріалах справи.

Всупереч умовам Договору № 16/05-10 від 05.05.2010р. Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання згідно п. 2.4. Договору та не поставив товар в строк до 27.05.2010р.

У зв'язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, Позивач 30.06.2010р. надіслав претензію з вимогою щодо поставки Товару чи повернення грошових коштів. Претензія була отримана представником Відповідача 02.07.2010р. за вх. № 02/07-10, що підтверджую відтиск печатки Відповідача про отримання.

Відповіді на вищевказану вимогу Відповідачем надано не було, грошові кошти також повернуті не були, у зв'язку з чим, Позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною у якості місцезнаходження згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За договором купівлі-продажу, згідно ст.ст. 655, 656 ЦК України, одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладання договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Судом встановлено, що Позивачем була здійснена оплата виставленого рахунку № 16/05-10РФ від 05.05.2010р. на суму 49 656,00 грн. на виконання п. 2.3.1. про сплату Покупцем 20%, що становить суму 49 656,00 грн. від вартості товару 248 282,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 07.05.2010р., яке міститься в матеріалах справи.

Всупереч умовам Договору № 16/05-10 від 05.05.2010р. Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання згідно п. 2.4. Договору та не поставив товар в строк до 27.05.2010р.

У зв'язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, Позивач 30.06.2010р. надіслав претензію з вимогою щодо поставки Товару чи повернення грошових коштів. Претензія була отримана представником Відповідача 02.07.2010р. за вх. № 02/07-10, що підтверджую відтиск печатки Відповідача про отримання.

Відповіді на вищевказану вимогу Відповідачем надано не було, грошові кошти також повернуті не були, у зв'язку з чим, Позивач звернувся до суду з позовом.

Відповідно до ч. 3 статті 612 Цивільного кодексу України -якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У відповідності до статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Проте на момент подання позову до суду вказана сума авансу Відповідачем за не була повернута.

Таке невиконання зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, таким чином позовні вимоги про повернення грошових коштів у розмірі 49 656,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення поставки товару сформульована безпосередньо у п. 4.1. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення взятих на себе зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що Позивачем було зараховано пеню на підставі п. 4.1. Договору, у зв'язку з не поставкою Товару Відповідачем, суд перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені повністю у розмірі 4 080,63 грн.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.3 ст. 693 встановлено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 9.1", встановив: що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення до 23.11.2010р., не перевищує відповідний розміру, що може бути нарахований за цей період, а отже - підлягає стягненню у сумі 4 080,63 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача.

Крім того, судом встановлено, що розмір судового збору сплачений Позивачем при поданні позову до суду, перевищує розмір, який підлягає сплаті, а отже суд приходить до висновку про повернення надмірно сплаченого судового збору Позивачу, про що приймає відповідну ухвалу.

Керуючись ст.ст. 4 2 , 4 3 , 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця -Довбиша Віктора Миколайовича, АДРЕСА_1 задовольнити у повному обсягу.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦТЕХ-КИЇВ»м. Київ (код ЄДРПОУ 34934840) на користь Фізичної особи-підприємця -Довбиша Віктора Миколайовича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) суму попередньої оплати у розмірі 49 656, 00 грн., пені -4 080,63 грн. та 3% річних - 2 934, 47 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРСПЕЦТЕХ-КИЇВ»м. Київ (код ЄДРПОУ 34934840) на користь Фізичної особи-підприємця -Довбиша Віктора Миколайовича, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору -1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 11.07.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 16.07.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева