Рішення

від 12.07.2012 по справі 5023/2568/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2012 р. Справа № 5023/2568/12

вх. № 2568/12

Суддя господарського суду Присяжнюк О.О.

при секретарі судового засідання Стрижак О.М.

за участю представників сторін:

позивача - Міліціанова Р.В., довіреність б/н від 01.06.2012 року; Стремоухова В.А., довіреність б/н від 20.06.2012 року

першого відповідача - Овчаренко А.А.. довіреність №1 від 18.06.2012 року

другого відповідача - Мартіна Л.Г., довіреність №1417, б/д

розглянувши справу за позовом Дочірнього підприємства "Маяк" Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківська Транспортна компанія", м. Харків

до першого відповідача - Приватного підприємства "Інформаційна Агенція "Бригада", м. Харків ,

другого відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком", м. Харків

про визнання договору недійсним та та стягнення 279968,96 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд:

- визнати недійсним з моменту укладення, вчинений на підставі листа № 85 від 11.06.2009 року ДП "МАЯК", правочин по розірванню договору № 1198 про надання послуг-мережі від 24.11.2008 року між дочірнім підприємством „Маяк" товариства з обмеженою відповідальністю „Харківська Транспортна Компанія" (код ЄДРПОУ 32238259) та ВАТ „Укртелеком" в особі Харківської філії ВАТ „Укртелеком" (код ЄДРПОУ 25614660);

- визнати недійсним з моменту укладення договір № 1307 про надання послуг-мережі від 25 травня 2009 року, укладений між ВАТ „Укртелеком" в особі Харківської філії ВАТ „Укртелеком" (код ЄДРПОУ 25614660) та Приватним підприємством „Інформаційна агенція „Бригада" (код ЄДРПОУ 36455418);

- стягнути з Приватного підприємства „Інформаційна агенція „Бригада" (код ЄДРПОУ 36455418) на користь Дочірнього підприємства „Маяк" товариства з обмеженою відповідальністю „Харківська Транспортна Компанія" (код ЄДРПОУ 32238259) грошові кошти в сумі 279968,96 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 26.10.2004 року між позивачем та ВАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії було укладено договір про організацію серійного номера 777 0000, відповідно до умов якого ВАТ "Укртелеком" надало позивачу для здійснення підприємницької діяльності телефонний номер 777 0000.

24 листопада 2008 року між ДП "МАЯК" (Позивач) в особі директора Фенко Олега Тарасовича та ВАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ВАТ "Укртелеком" (відповідач 2) укладений договір № 1198 про надання послуг бізнес - мережі, строк дії якого закінчувався 31 грудня 2009 року. Переукладання типового договору про надання телефонного номеру 777 0000 від 26.10.2004 року на договір № 1198 про надання послуг бізнес-мережі від 24.11.2008 року було викликано зміною Типових форм договорів ВАТ "Укртелеком".

Відповідно до предмету вказаного договору та додаткової угоди № 1 до нього від 24 листопада 2008 року відповідач - 2 зобов'язався надати бізнес - абоненту (позивачу) послуги бізнес - мережі, а саме: лінію RPI та послуги ISDN PRI та НС за номером лефону 777 0000.

Пунктом 6.4. цього договору, ДП "Маяк" надано право в односторонньому порядку відмовитись від договору, попередивши про розірвання за один місяць до бажаної дати.

Листом № 85 від 11.06.2009 року директор позивача Фенко Олег Тарасович просив Харківську філію ВАТ "Укртелеком" відключити позивачу послугу з надання бізнес-мережі та, зокрема, телефонний номер 777 0000 з 12.06.2009 року. При цьому строк договору закінчувався 31.12.2009 року і наміру, будь-яких підстав для відмови від використання телефонного номеру 777 0000 у позивача не було.

Одночасно з направленням листа № 85 від 11.06.2009 року від імені позивача, відповідач 1 в особі директора Фенко Олега Тарасовича направив на адресу Харківської філії ВАТ „Укртелеком" лист за № 1 від 11.06.2009 року, підписаний ним як директором приватного підприємства "Інформаційна агенція "Бригада" та скріплений печаткою даного підприємства. Листом № 1 від 11.06.2009 року відповідач 1 просив Харківську філію ВАТ "Укртелеком" підключити приватному підприємству „Інформаційна агенція "Бригада" послугу з надання бізнес-мережі за телефонним номером 777 0000 з 12.06.2009 року.

Позивач наголошує, що Харківська філія ВАТ „Укртелеком" відключила послугу бізнес - мережі та телефонний номер 777 0000 для ДП „Маяк" ТОВ „Харківська транспортна компанія" та з 22.06.2009 року, відповідно до акту виконаних робіт, підключила послугу бізнес - мережі за телефонним номером 777 0000 ПП „Інформаційна агенція „Бригада" на підставі договору № 1307 про надання послуг бізнес - мережі, укладеного між першим та другим відповідачами 25.05.2009 року. Відповідно до умов вказаного договору № 1307 відповідач - 2 зобов'язався надати бізнес -абоненту (відповідачу - 1) послуги бізнес - мережі, а саме надати лінію RPI та послуги ISDN PRI та НS за номером телефону 777 0000.

Позивач вважає такі дії директора Фенко Олега Тарасовича стосовно припинення права користування телефонним номером позивачем та набуття права користування телефонним номером відповідачем-1 правочинами в розумінні ст. 202 ЦК України та наголошує, що ці правочини, а також - договір № 1307 про надання послуг бізнес-мережі, укладений 25 травня 2009 року між ВАТ „Укртелеком" в особі Харківської філії ВАТ „Укртелеком" та приватним підприємством „Інформаційна агенція „Бригада" є недійсними, посилаючись на недостатній обсяг повноважень директора товариства, і як наслідок, порушення п. 2 ч. 1. ст. 203 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивач вважає, що право користування телефонним номером є нематеріальним активом і підпадає під визначення майна, посилаючись при цьому на норми Податкового кодексу України, та наголошує, що у зв`язку з неправомірним користуванням майновим правом позивача у відповідача - 1 виник обов`язок з відшкодування завданих збитків, розмір яких, на думку позивача, складає 279968,96 грн.

Приватне підприємство "Інформаційна Агенція "Бригада" (відповідач - 1) у відзиві на позов (вх. № 7720 від 18.06.2012 року) наголошує, що фактичні обставини, зв'язані з діями директора позивача по розірванню Договору № 1198, що підтверджують правомірність його дій та спростовують усі вимоги позивача всебічно досліджувались трьома судами: Господарським судом Харківської області - рішення від 30 липня 2010 р. по справі № 50/137-09; Орджонікідзевським районним судом м. Харкова - рішення від 17 березня 2011 р. по справі № 2029/2-292/2011; Судовою колегією судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області - Ухвала від 23 червня 2011 р. по справі № 22-Ц-7605/2011. Зокрема, Відповідач - 1 наголошує, що в Орджонікідзевському районному суді позов був пред'явлений безпосередньо к Фенко О.Т., та сам факт правомірності дій та відсутності перевищення директором позивача повноважень був чітко встановлений цим судом, в зв'язку з чим цей факт не потребує повторного доказування.

Крім того, відповідач - 1 зазначив, що позивач є інформаційно-диспетчерською службою виклику таксі. Для реалізації мети своєї діяльності, окрім телекомунікаційних послуг у вигляді бізнес-мережі, позивач використовував радіочастоти для зв'язку з автомобілями таксі 47.675 та 160.00 МГц на підставі дозволів № 63-0228-14028 та № 63/2337-14029 від 18.11.2004 р., виданих Українським державним центром радіочастот.

16.07.2009 року закінчувався строк дії дозволів позивача №№ 63-0228-14028, 63/2337-14029 від 18.11.2004 року на використання радіочастот, виданих Українським державним центром радіочастот, в зв'язку з чим 13.03.2009 року позивачем були направлені листи за вихідними № 53 та № 54 з необхідним пакетом документів до ДП "Український державний центр радіочастот" з проханням подовжити термін дії вищезазначених дозволів.

02.04.2009 року ДП „Український державний центр радіочастот" направило позивачу лист № 1 1.1-54/5217, яким відмовило в продовженні терміну дії дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів. Крім цього, ДП „Український державний центр радіочастот" запропонувало позивачу підібрати інші частоти. Однак, процес введення в експлуатацію нових частот триває більше шести місяців, а сплатити вартість дозволу та вартість робіт по введенню в експлуатацію нових частот позивач не був в змозі (позивач не отримував необхідних прибутків від своєї діяльності, доказом чого є податкові та фінансові звіти позивача за період 2008-2009 років, що подавались останнім до органів державної влади), в зв'язку з чим позивач був змушений відмовитись від пропозиції підібрати нові радіочастоти.

Таким чином, з моменту закінчення дії вищевказаних дозволів на використання та експлуатацію радіоелектронних засобів у позивача була відсутня можливість надавати інформаційно-диспетчерські послуги сповіщення водіям таксі замовлень, отриманих за номером 7770000.

З огляду на те, що використання телефонного номеру 7770000 відповідно до договору № 1198 від 24.11.2008 року потребувало щомісячних грошових витрат в якості розрахунків з 2-м відповідачем, а у позивача була відсутня можливість надавати інформацію, отриману за номером 7770000 водіям таксі, Фенко О.Т., будучи директором позивача, та у запобігання завдання збитків позивачем, був змушений 11.06.2009 р. направити 2-му відповідачу лист (вих. № 85) щодо відключення послуги ISDN PRI і НС.

Таким чином, відповідач - 1 вважає твердження позивача, що правочин по розірванню договору № 1198 про надання послуг бізнес-мережі від 24.11.2008 року було вчинено директором позивача з перевищенням повноважень, не відповідає дійсності, адже своїми діями директор позивача Фенко О.Т. не допустив завдання збитків підприємству (позивачу).

Крім того, відповідач - 1 спростовує твердження позивача, що йому завдано збитків в розмірі 279968,96 грн. завдяки тому, що с 09.09.2009 р. по 31.12.2009 р. кошти, які повинен був отримувати позивач від замовлень за номером телефону 777-0000, отримував відповідач - 1.

Ці ствердження позивача в повному обсязі суперечать фактичним обставинам та показникам господарської діяльності відповідача-1, його даним бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Відповідач - 2, у відзиві на позов, який наданий згідно супровідного листа (вх. № 8033 від 21.06.2012 року), заперечує проти позову та просить суд припинити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, посилаючись на те, що рішенням господарського суду Харківської області від 30.07.2010 року (справа № 50/137-09) вже був вирішений господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав.

Крім того, відповідач - 2 не погоджується з твердження позивача, що у даній позовній заяві змінились підстави подачі позову до суду по п. 2 ч. 1 ст. 203 ЦК України, а саме, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, та вважає, що позивач безпідставно наголошує, що оспорюваний правочин здійснений з перевищенням повноважень колишнього директора підприємства Фенко О.Т.. Зокрема, відповідач - 2 стверджує, що Положення Статуту ДП "Маяк" ТОВ "Харківська транспортна компанія" (розділ 8 "Керівництво підприємством") не містять обмеження директора підприємства щодо відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства.

Таким чином, відповідач - 2 вважає, що директор ДП "Маяк" мав відповідні повноваження щодо вчинення оспорюваних правочинів, відповідно до затвердженого Статуту підприємства.

Крім того, відповідач - 2 вважає, що позивач не має права застосовувати норми Податкового кодексу України обґрунтування вимог у справі, оскільки спірні правовідносини між сторонами виникли у 2009 році, а Податковий кодекс України був прийнятий Верховною Радою України 2 грудня 2010 року (2755-УІ), а вступив в дію з 01.01.2011 року.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 21.06.2012 року по 12 липня 2012 року.

10 липня 2012 року Відповідач - 1 надав до суду Уточнення та доповнення до відзиву на позовну заяву про визнання правочинів недійсними та стягнення збитків (вх. № 12439 від 10.07.2012 року), в якому, зокрема, спростовує твердження позивача про інші підстави позову, посилаючись на те, що у першій позовній заяві позивач керувався ч. 3 ст. 92, ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, в яких передбачені підстави недійсності договорів, включаючи перевищення повноважень. Відповідач - 1 вважає, що господарський спір між позивачем та відповідачами по тому ж предмету і з тих же підстав був вирішений господарським судом (рішення від 30.07.2010 р. по справі № 50/137-09). Факти, що мають значення для вирішення даного господарського спору, встановлені Рішеннями господарського суду Харківської області, Орджонікідзевського районного суду та згідно ч.ч. 2. 4 ст. 35 ГПК України і п. 2.б Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.201 1 № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК судами першої інстанції" не підлягають доведенню перед Господарським судом незалежно від суб'єктного складу сторін даної цивільної справи. Таким чином, відповідач - 1 просить суд припинити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

11 липня 2012 року представник позивача надав до суду Додаткові пояснення (вх. № 9388), в яких наголошує, що підстави для подачі даної позовної заяви є відмінними від підстав, які були покладені в обґрунтування першого позову, а саме: підставами для подачі першого позову було те, що на момент вчинення правочину, а саме; розірвання договору № 1198 від 24.11.2008 року за заявою директора ДП "Маяк" ТОВ "ХТК" недодержані вимоги частин першої частини та третьої ст. 203 ЦК України, а підставою для подачі даного позову є недостатній обсяг повноважень директора товариства, і як наслідок, порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Крім того, позивач, посилаючись на вимоги діючого законодавства, вважає, що директор ДП "Маяк" зобов'язаний був знати про пряму вказівку закону, яка встановлює обмеження для прийняття рішень керівним органом, розуміти правову природу права користування телефонним номером, знати склад активів підприємства та можливість їх оцінки.

Також, позивач зазначає, що в розумінні норм законодавства до майна відносяться і майнові права (ст.90 ЦК України) та вважає, що оскільки визначений перелік прав користування майно є невичерпним, враховуючи що право користування телефонним номером є немонетарним, не має матеріальної форми, однак може бути ідентифіковане за цифровим позначенням на підставі договору позивача з відповідачем - 2, отже таке право є нематеріальним активом. Позивач наголошує, що статус права користування телефонним номером як нематеріальним активом підтверджено ліцензованим оцінювачем і відображено в оціночному звіті, професійним аудитором та відображено у висновку.

11 липня 2012 року представник позивача звернувся до суду з клопотанням (вх. № 9389), в якому просить суд допустити заміну первісного відповідача: Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" належним відповідачем: Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком".

Суд, дослідивши вказане клопотання позивача, вважає необхідним зазначити, що з матеріалів справи, зокрема, Статуту ПАТ "Укртелеком" вбачається, що Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" засноване згідно з наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 27 грудня 1999 року № 155 шляхом перетворення відповідно до Указу Президента України від 15 червня 1993 року № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств Українського державного підприємства електрозв'язку "Укртелеком" у відкрите акціонерне товариство "Укртелеком", що згідно з протоколом Загальних акціонерів відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" № 8 від 14.06.2011 року перейменовано на Публічне акціонерне товариство "Укртелеком". Згідно п. 1.2. Статуту Товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків державного підприємства "Українське державне підприємство електрозв'язку "Укртелеком", відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" та всього майна, прав та обоб`язків дочірнього підприємства "Утел" відкритого акціонерного товариства "Укртелеком".

У відповідності до ч. 1 ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

За таких обставин, суд відхиляє клопотання позивача про заміну неналежного відповідача на належного (вх. № 9389), проте вважає необхідним залучити до участі у справі правонаступника Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком".

12 липня 2012 року відповідач - 2 надав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 12569), в якому, зокрема, зазначив, що посилання позивача на пункт 2 частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, на відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності керівника, та на ст. 98 Цивільного кодексу України щодо неправомірного відчуження майна товариства, як на підставу своїх позовних вимог є необґрунтованим та не доведеним позивачем. Не підтверджено, що вказаний правочин по розірванню договору повинний бути узгоджений із засновниками дочірнього підприємства. Відповідач - 2 вважає, що колишній директор позивача мав відповідний обсяг повноважень щодо вчинення правочину по розірванню договору №1198 про надання послуг бізнес-мережі, відповідно до положень затвердженого Статуту підприємства і закону, розірвавши договір №1198, директор діяв в межах своїх повноважень.

Крім того, відповідач - 2 заперечує проти нарахованої суми збитків та вважає, що питання відповідальності керівника підприємства за шкоду, нанесену підприємству, повинно розглядатись тільки в межах трудових відносин позивача з його найманим директором на підставі ст. ст. 130, 133 КЗпП України. Юридична особа - відповідач - 1 к зазначеним трудовим відносинам не має правового відношення. Позивачем не надано суду доказів, що саме юридична особа Приватне підприємство "Інформаційна агенція "Бригада" нанесла позивачу пряму дійсну шкоду в результаті своїх неправомірних дій по відношенню к позивачу, а в такому випадку не має правових підстав для матеріальної відповідальності відповідача - 1.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

24 листопада 2008 року між ВАТ "Укртелеком" в особі Харківської філії ВАТ "Укртелеком" та ДП "Маяк" укладений договір № 1198 про надання послуг бізнес-мережі.

З боку Позивача вказаний договір підписаний уповноваженою особою - директором ДП "Маяк" Фенко Олегом Тарасовичем, який діяв на підставі Статуту.

Відповідно до умов додаткової угоди № 1 до Договору від 24 листопада 2008 року позивачу надавалась послуга цифрової телефонії ISDN (РRІ). Фактичне підключення послуги було здійснено відповідачем - 10 грудня 2008 року, що підтверджується актом виконаних робіт, який підписаний сторонами. Послуга про надання у користування ліній/каналів зв'язку надавалась позивачу відповідно до додаткової угоди №2 к Договору від 10.02.2009 року. Фактичне підключення послуги здійснено відповідачем - 12.03.2009р., що підтверджується актом виконаних робіт, який підписаний обома сторонами.

Послуга надавалась з використанням номерного ресурсу, 14 міських номерів: 777-00-00, 739-03-85 - 739-03-97.

Відповідно до п. 6.4 вказаного Договору, Бізнес-абонент має право в односторонньому порядку відмовитись від отримання послуг в будь-який час, письмово попередивши про це Оператора.

З матеріалів справи вбачається, що 12.06.2009 року на адресу відповідача - 2 надійшов лист (вих. №85 від 11.06.2009 р.) від позивача за особистим підписом директора Фенко О.Т., в якому він просив з 12.06.2009 року відключити послугу ISDN (РRІ) та послугу оренди каналу (БЗ).

На підставі внутрішніх нарядів 22 червня 2009 року відповідачем - 2 здійснено відключення позивача від послуг.

Згідно ст. 4 "Про телекомунікації" № 1280-IV від 18.11.2003 р. (із змінами та доповненнями) законодавство про телекомунікації складається з Конституції України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини в цій сфері. Відповідно яким, номерний ресурс належить відповідачу - 2 і передається споживачам в користування.

Відповідно п. 31 розділу "Права та обов'язки споживача" Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою КМУ від 09.08.2005р. № 720 (які діяли на час спірних правовідносин) - споживач під час замовлення та/або отримання телекомунікаційних послуг має право на відмову від телекомунікаційних послуг у порядку, встановленому договором. Згідно п. 79 зазначених Правил - користування телефоном може бути припинено за заявою абонента.

Згідно ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Органи юридичної особи формують і виражають її волю, тому через ці органи, за їх допомогою, їхніми діями юридична особа здобуває цивільні права і несе цивільні обов'язки.

Згідно ч. 5 ст. 65 ЦК України керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Підприємство-засновник, утворюючи підприємство з правами юридичної особи, розробляє його статут і затверджує останній. У статуті відповідно до Закону вказує предмет і цілі діяльності підприємства-реципієнта, його органи управління, порядок їх формування, наділяє його майном з певним передбаченим Законом статусом, вказує у статуті права реципієнта щодо цього майна та інше на власний розсуд і згідно із Законом. З цього випливає, що підприємство-реципієнт, набуваючи статусу юридичної особи, має тільки ті права і обов'язки, які вказані у його статуті підприємством-засновником.

Отже, дочірнє підприємство - це юридична особа, правове становище якої визначається статутом, затвердженим підприємством-засновником (власником).

Юридична природа дочірнього підприємства полягає в тому, що воно у відносинах стосовно підприємства-засновника виступає як щодо власника коштів і майна і як самостійний суб'єкт підприємницької діяльності стосовно інших юридичних осіб.

Положення Статуту позивача - ДП "Маяк" ТОВ "Харківська транспортна компанія" (розділ 8 "Керівництво підприємством"), не містять обмеження директора підприємства щодо відчуження майна товариства на суму, що становить п'ятдесят і більше відсотків майна товариства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не скористався правом на підставі ст. 98 ЦК України прийняти рішення щодо відчуження майна товариства, але на час виникнення спірних правовідносин (2009 рік) таке рішення було відсутнє. Відповідні докази суду не надані позивачем і на цей час відсутні в матеріалах справи.

Крім того, номерний ресурс відповідача - 2 передається в користування споживачу на договірній основі, до складу основних засобів підприємства не може вводитись, не може виступати майном підприємства. При укладенні правочину на користування послугою або його розірвання, не проводиться набуття або відчуження номерного ресурсу, проводиться відключення споживача або підключення до номерного ресурсу, через який надається відповідна послуга. Номерний ресурс у власність не передається.

Положення Цивільного кодексу України містять підстави набування або відчуження майна, а не майнового активу. Майнові права - це права фізичних чи юридичних осіб, які пов'язані з майном. Майнові права відмінні від права власності.

Крім того, позивач визначає, що право користування телефонним номером є нематеріальним активом і підпадає під визначення майна, при цьому посилається на норми Податкового кодексу України.

Проте, Податковий кодекс України був прийнятий Верховною Радою України 02 грудня 2010 року (2755-УІ), а вступив в дію з 01.01.2011 року.

Враховуючи те, що спірні правовідносини між сторонами виникли у 2009 році, тому, суд вважає безпідставним посилання позивача на норми Податкового кодексу України в обґрунтування своїх вимог у справі.

Згідно ст. ст. 91, 92 Цивільного кодексу України: - цивільна дієздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду; може здійснювати окремі види діяльності після одержання спеціального дозволу (ліцензії); цивільна правоздатність виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення; - цивільна дієздатність юридичної особи це набування цивільних прав та обов'язків і здійснення їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до п. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України загальною вимогою, додержання якої є необхідним для чинності правочину, є те, що особа яка вчиняє правочин, повинна мати обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до підпунктом 8.1. пункту 8 Статуту позивача, засновник здійснює свої права по управлінню Підприємством через директора Підприємства. Згідно з підпунктом 8.2. пункту 8 Статуту позивача, директор вирішує всі питання діяльності Підприємства окрім віднесених до компетенції Засновника. Директор без довіреності діє від імені Підприємства, укладає договори, угоди, контракти, здійснює інші дії по оперативному керівництву роботою Підприємства, вирішує всі питання господарської, комерційної та фінансової діяльності підприємства.

Таким чином, посилання позивача на пункт 2 частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, на відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності керівника, та на ст. 98 Цивільного кодексу України щодо неправомірного відчуження майна товариства, як на підставу своїх позовних вимог є необґрунтованим та не доведене позивачем. Не підтверджено, що вказаний правочин по розірванню договору повинний бути узгоджений із засновниками дочірнього підприємства.

Колишній директор позивача мав відповідний обсяг повноважень щодо вчинення правочину по розірванню договору №1198 про надання послуг бізнес-мережі, відповідно до положень затвердженого Статуту підприємства і закону.

Як стверджує відповідач - 2 та свідчать матеріали справи, ПП "Інформаційна Агенція "Бригада" звернулося до ВАТ "Укртелеком" в особі ХФ ВАТ "Укртелеком" з приводу можливості надання послуги бізнес-мережі. За результатом попередніх переговорів щодо підключення до послуги бізнес-мережі був наданий відповідачу - 1 проект договору №1307 від 25 травня 2009 року про надання послуг бізнес мережі та проект додаткової угоди №1 від 25 травня 2009 року про надання послуг цифрової телефонії (ІSDN РRІ). Підписаний договір № 1307 та додаткова угода №1 від 25.05.2009 р. були повернуті відповідачу - 2 12 червня 2009 року із наданням копій документів Бізнес-абонента згідно п.п. 2.2.1 Договору.

Відповідно до п. 6.1 зазначеного Договору при відсутності технічної можливості для надання послуг і відмови Бізнес-абонента від умов пп. 2.1.2 Додаткова угода до Договору вважається неукладеною.

Згідно п. п. 2.1 додаткової угоди №1 до Договору Оператор бере на себе зобов'язання організувати один цифровий потік між обладнанням Оператора та обладнанням Бізнес-абонента в строк не пізніше 70 робочих днів.

Фактичне підключення відповідача - 1 здійснено відповідачем - 2 22 червня 2009р., що підтверджується актом виконаних робіт, який підписаний обома сторонами.

01 грудня 2009 року на адресу відповідача - 2 надійшов лист (вих. №84 від 26.11.2009 р.) від відповідача - 1 з проханням розірвати договір №1307 від 25.05.2009 року про надання послуг бізнес-мережі.

Відповідчем - 2 було проведено відключення від послуги та розірвано договір №1307 від 25.05.2009 року про надання послуг бізнес-мережі з 04.12.2009 року.

З матеріалів справи вбачається, що 15.01.2010 року на адресу відповідача - 2 від позивача надійшов лист про можливість надання їм користувачем номерний ресурс 777-0000 в рамках послуги цифрової телефонії ISDN (PRI), на підставі якого 22.01.2010 року між позивачем та відповідачем - 2 по договору № 1359 від 22.09.2009 року була підписана додаткова угода №3 до вказаного договору про надання послуг цифрової телефонії ISDN (PRI) із застосуванням номерного ресурсу 777-0000 та 29.01.2010 року між позивачем та відповідачем - 2 підписаний акт виконаних робіт.

Тобто, позивач знов став користувачем послуг цифрової телефонії ISDN (PRI) із застосуванням номерного ресурсу 777-0000.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Харківської області у справі № 50/137-09 від 30.07.2010 року вирішено спір про визнання недійсними правочину по розірваню договору № 1198 про надання послуг-мережі від 24.11.2008 р., та договору № 1307 про надання послуг-мережі від 25 травня 2009 року. Проте, позивач, в обґрунтування своєї правової позиції, наголошує, що підставою для подачі позовної заяви, за результатами розгляду якої прийнято вказане рішення, була невідповідність даних правочинів господарським інтересам підприємства і порушення п. 1 ч. 1 ст. 203 ЦК України, та стверджує, що підставами для подачі даного позову став недостатній обсяг повноважень директора товариства і, як наслідок, порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ч.ч. 2. 4 ст. 35 ГПК України і п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус

Що ж до рішення суду з цивільної справи, яке набрало законної сили, то встановлені ним факти, які мають значення для вирішення спору, не підлягають доведенню перед господарським судом незалежно від суб'єктного складу сторін даної цивільної справи. Хоча фактам, встановленим іншими судовими рішеннями, крім зазначених у статті 35 ГПК, й не надано преюдиціального значення для господарських судів, але вони мають враховуватися судами у розгляді справ з урахуванням загальних правил статті 43 названого Кодексу щодо оцінки доказів. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

В матеріалах справи, крім рішення господарського суду у справі №50/137-09 від 30.07.2010 року, містяться рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова у справі №2029/2-292/2011 від 17.03.2011 року та ухвала апеляційного суду Харківської області від 23.06.2011 року, які набрали законної сили.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова у справі №2029/2-292/2011 від 17.03.2011 року встановлено, що при розірванні Договору № 1198 директор позивача Фенко О.Т. діяв добросовісно, в інтересах позивача та в межах своїх повноважень. Суд відмовив позивачу в задовільненні його позову. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 23.06.2011 р. по справі № 22-Ц-7605/2011 року встановлено, що спір про відшкодування збитків позивачу, спричинених діями директора позивача по розірванню Договору, повинен розглядатися тільки в межах трудових відносин позивача з його найманим директором. Апеляційний суд підтвердив висновки Орджонікідзевського районного суду про правомірність дій у межах своїх повноважень директора позивача Фенко О.Т. та вирішив Апеляційну скаргу ДП "Маяк" ТОВ "ХТК" відхилити. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова набрало законної сили.

Таким чином, господарський суд вважає, що визначення позивачем в якості підстави позову факту недостатнього обсягу повноважень директора товариства, є необґрунтованим, оскільки цей факт вже досліджувався Орджонікідзевським районним судом м. Харкова під час розгляду справи №2029/2-292/2011, у зв"язку з чим суд вважає його преюдиціальним фактом, який не потребує додаткового доказування.

За таких обставин, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним з моменту укладення, вчинений на підставі листа № 85 від 11.06.2009 року ДП "МАЯК", правочин по розірванню договору № 1198 про надання послуг-мережі від 24.11.2008 року між дочірнім підприємством „Маяк" товариства з обмеженою відповідальністю „Харківська Транспортна Компанія" (код ЄДРПОУ 32238259) та ВАТ „Укртелеком" в особі Харківської філії ВАТ „Укртелеком" (код ЄДРПОУ 25614660) та визнання недійсним з моменту укладення договір № 1307 про надання послуг-мережі від 25 травня 2009 року, укладений між ВАТ „Укртелеком" в особі Харківської філії ВАТ „Укртелеком" (код ЄДРПОУ 25614660) та Приватним підприємством „Інформаційна агенція „Бригада" (код ЄДРПОУ 36455418).

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача - 1 на користь позивача грошових коштів в сумі 279968,96 грн., суд вважає необхідним зазначити наступне.

Позивач просить суд стягнути з відповідача - 1 грошові кошти у розмірі 279968,96 грн., спричинені керівником 1-ого відповідача укладанням правочину по розірванню договору № 1198 про надання послуг бізнес-мережі від 24.11.2008 року, що фактично є збитками у вигляді упущеної вигоди.

Як передбачено ч. 2 ст. 22 ЦК України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Під збитками розуміють витрати, зроблені кредитором, втрата або пошкодження його майна, а також неодержані кредитором доходи, які він одержав би, якби зобов'язання було виконано боржником.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише при наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який є підставою цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, утворюють наступні елементи; суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторона.

Визначення поняття збитків наводиться також у частині другій статті 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Підставою для настання господарсько-правової відповідальності, передбаченої статтею 224 ГК України, є правопорушення, що включає в себе певні елементи; збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками, вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Статтею 225 ГК України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною

Відповідно до ст.623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Стаття 33 ГПК України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача збитки у вигляді неодержаного прибутку, тобто вигода, на яку позивач мав право розраховувати у разі продовження дії договору № 1198 про надання послуг бізнес-мережі від 24.11.2008 р.

Проте, як наголошує позивач по справі, заявлені до стягнення збитки спричинені саме найманим директором ДП "Маяк" ТОВ "Харківська Транспортна компанія" Фенко О.Т., а майнова відповідальність керівника підприємства за шкоду, яка спричинена підприємству не може переноситися на майнову відповідальність іншої юридичної особи.

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача - 1 грошових коштів у розмірі 279968,96 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід залишити за позивачем.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 15, 16, 92, 96, 203, 215 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 193, 232, 265, 266, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4-3, 22, 32, 33, 43, 49, 54, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову повністю.

Повний текст рішення складений ___ липня 2012 року.

Суддя Присяжнюк О.О.