Ухвала

від 11.07.2012 по справі 2а-13811/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2012 р.Справа № 2а-13811/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Спаскіна О.А.

Суддів: Сіренко О.І. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2012р. по справі № 2а-13811/11/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2012 року адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Хлібзавод Салтівський» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено в повному обсязі.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові від 27.05.2011 року № 0000160842, від 27.05.2011 року № 0000170842, від 26.08.2011 року № 0000390842, від 25.10.2011 року №0000510842, від 25.10.2011 року № 0000520842, від 25.10.2011 року № 0000550842, від 25.10.2011 року № 0000560842.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказану постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позову. Скаржник зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, не вірно застосував до спірних правовідносин вимоги Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України та норми ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо повноти та об'єктивності розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах доводів апеляційної скарги відповідно до вимог ст.195 КАС України.

Під час апеляційного розгляду справи було проведено заміну відповідача зі Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби відповідно до витягу з Державного реєстру та Постанови Кабінету Міністрів України.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, учасників судового засідання, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові на підставі направлення від 27.04.11р. №179, від 27.04.11р. №178, виданих СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, та на підставі п.п. 78.1.1 п. 78 ст. 78 Податкового кодексу України, відповідно до наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 26.04.11р. № 179 проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський"(код ЄДРПОУ 31340536) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) за період з 01.05.09р. по 28.02.2011р. та ТОВ "Салтівський Хлібзавод" (код 36165787) за період з 01.03.2010р. по 31.12.2010р.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 20.07.2011р. №1829/42-016/31340536, яким встановлено порушення ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський": ч.1 ст.203 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" з ТОВ "Салтівський Хлібзавод" та ФО-П ОСОБА_1; п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 7444370,00 грн.; п. 3.1, п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 9305462,50 грн.

05 серпня 2011 року на підставі зазначених висновків акта перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові складені та вручені позивачу ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення №0000360842, яким ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 13027647,50 грн., з яких 7444370,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями -5583277,50 грн. (т.2 а.с.236);

- податкове повідомлення-рішення №0000370842, яким ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 16284559,38 грн., з яких 9305462,50 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями -6979096,88 грн. (т.2 а.с.237).

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПА у Харківській області.

Державна податкова адміністрація у Харківській області своїм рішенням про результати розгляду скарги від 07.10.2011р. №4422/10/25-103 скасувала податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 05.08.2011р. №0000370842 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 16235689,44 грн. (основного платежу -9266366,44 грн., штрафних санкцій -6969323,00 грн.) та податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 05.08.10р. № 0000360842 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 12973916,50 грн. (основного платежу -7413222,00 грн., штрафних санкцій -5559916,50 грн.), в іншій частині вказані податкові повідомлення-рішення залишила без змін, а скаргу ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" - без задоволення. Згідно зазначеного рішення ДПА у Харківській області було визнано правомірним відображення у податковому обліку з податку на прибуток та з податку на додану вартість первинних документів складених ТОВ "Салтівський Хлібзавод" та визнано неправомірним відображення у податкову обліку з податку на прибуток та з податку на додану вартість господарських операцій з ФОП ОСОБА_1

Відповідачем, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, відповідно до вимог ст. 60 Податкового кодексу України на зменшені суми грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість були винесені нові податкові повідомлення-рішення.

Так, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було винесено податкове повідомлення-рішення від 25.10.11р. №0000550842 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 54509,00 грн., в т.ч. за основним платежем 31148,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -23361,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 25.10.11р. № 0000560842 про збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 48869,94 грн., в т.ч. за основним платежем 39096,06 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -9773,88 грн. .

31 жовтня 2011 року позивач отримав податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 25.10.11р. № 0000550842 та № 0000560842.

Таким чином, відповідно до положень п. 60.4 ст. 60 Податкового кодексу України з 31 жовтня 2011 року податкові повідомлення-рішення відповідача від 07.10.2011р. №0000370842 та №0000360842 є відкликаними, а чинними та обов'язковими для виконання є податкові повідомлення-рішення від 25.10.11р. № 0000550842 та № 0000560842.

Крім цього, в період з 19 квітня 2011р. по 5 травня 2011р. на підставі направлення від 19.04.11р. № 135, виданого СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові та наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові №328 від 18.04.11р. головним державним податковим ревізором-інспектором відділу відпрацювання підприємств харчової промисловості, інспектором податкової служби ІІ рангу СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові Кириленко І.В. згідно з п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 та п. 82.2 ст.82 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку Закритого акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" щодо правових відносин з платниками податків: ТОВ "Ітер" (код ЄДРПОУ 33122033) за період відносин - лютий 2009р., грудень 2010р., ТОВ "Карпос" (код ЄДРПОУ 34629821) за період відносин - червень 2010р., ТОВ "Атос Інвестгруп" (код ЄДРПОУ 34630175) за період відносин - серпень 2008р., вересень 2008р., грудень 2008р., ТОВ "Поллукс Плюс" (код ЄДРПОУ 34755537) за період відносин - липень 2009р.-листопад 2009р., січень 2011р., ТОВ "Мелзернопродукт" за період відносин - липень 2009р.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 13.05.2011р. №1341/42-013/31340536 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ЗАТ "Хлібзавод "Салтівський" з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Ітер", за період - лютий 2009р., грудень 2010р., ТОВ "Карпос" за період - червень 2010р., ТОВ "Атос Інвестгруп" за період - серпень-вересень 2008р., грудень 2008р., ТОВ "Поллукс Плюс" за період - липень 2009р.-листопад 2010р., січень 2011р., ТОВ "Мелзернопродукт" за період - липень 2009р.", яким встановлено порушення ЗАТ "Хлібзавод "Салтівський": ч.1 та 5 ст.203 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ЗАТ "Хлібзавод "Салтівський" з ТОВ "Ітер", ТОВ "Карпос", ТОВ "Атос Інвестгруп", ТОВ "Поллукс Плюс", ТОВ "Мелзернопродукт"; п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 185.1 ст. 185, п. 198.2 - 198.3 ст. 198, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 307126,00 грн. та завищення від'ємного значення податку на додану вартість за серпень 2009 року на суму 16817,00 грн.

На підставі зазначених вище висновків акта перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові були складені податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення №0000160842 від 27 травня 2011 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 404150,75 грн., з яких 323943, 00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями -80207,75 грн. ;

- податкове повідомлення-рішення № 0000170842 від 27 травня 2011 року, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за серпень 2009 року на суму 16817,00 грн.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ПрАТ "Хлібзавод "Салтвський" оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації у Харківській області.

Державна податкова адміністрація у Харківській області своїм рішенням від 20.07.2011р. № 3272/10/25-103 залишила без змін податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 27.05.2011р. № 0000160842 та № 0000170842, а скаргу генерального директора ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" - без задоволення.

Також, посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платника податків у м. Харкові на підставі направлень від 22.09.11р. № 589 та від 22.09.11р. № 590, виданих СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, на підставі п.п. 78.1.1 п. 78 ст. 78 і п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 20.09.11р. № 741 проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" (код ЄДРПОУ 31340536) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ФО-П ОСОБА_2 (код НОМЕР_2) за період з лютого по березень 2011р. та з ТОВ "Ніка Сервіс" (код ЄДРПОУ 32948893) за період травень-грудень 2010р.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 03.10.2011р. №2047/42-013/31340536 , яким встановлено порушення ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський": п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду на загальну суму ПДВ 406638,00 грн., в т.ч. за лютий 2011р. на суму ПДВ 181600,00 грн., за березень 2011р. на суму 204575,00 грн., за квітень 2011р. на суму 20463,00 грн.; п.п. 7.4.1, 7.4.4 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ поточного звітного періоду на загальну суму ПДВ 779,00 грн., в т.ч. за грудень 2010 р. на суму 779,00 грн.; п. 3.1 ст. 3, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" при виконанні вищевказаного договору, який не спричиняє реального настання правових наслідків, завищено валові витрати на суму 2037085,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 509271,00 грн., в т.ч. у 2010 році на суму 973,00 грн. та у 1 кварталі 2011 року на суму 508298,00 грн.

Зі змісту акту перевірки від 03.10.11р. № 2047 /42-013/31340536 вбачається, що, на думку відповідача, позивачем порушено положення Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість"та Податкового кодексу України внаслідок відображення у податкову обліку з податку на прибуток (у складі валових витрат) та з податку на додану вартість (у складі податкового кредиту) первинних документів, складених контрагентами-постачальниками: ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Ніка Сервіс" за господарськими операції, котрі відбувались у межах нікчемних правочинів.

З посиланням на акт перевірки від 03.10.11р. №2047/42-013/31340536, відповідачем винесені 25 жовтня 2011 року наступні податкові повідомлення-рішення:

- податкове повідомлення-рішення №0000510842, яким ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на суму 509758,50 грн., з яких за основним платежем 509271,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -487,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення № 0000520842, яким ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 407807,50 грн., з яких 407417,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями -390,50 грн..

Позивач скористався правом, передбаченим ст. 56 Податкового кодексу України та в адміністративному порядку оскаржив до ДПА у Харківській області та ДПС України податкові повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 25.10.11р. № 0000510842 та № 0000520842.

Рішенням ДПА у Харківській області від 21.11.2011р. № 5205/10/25-103 та рішенням ДПС України від 23.12.2011р. № 8094/6/10-2115 податкові повідомлення-рішення відповідача від 25.10.11р. № 0000510842 та № 0000520842 були залишені без змін, а скарги ПрАТ "Хлібзавод Салтівський" - без задоволення.

16 червня 2011 року фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові на підставі ст. 76 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2011 року Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський". За результатами зазначеної перевірки складено акт № 1661/42-013/31340536 від 16.06.2011р., яким встановлено порушення ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" п. 201.4 та п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу, що призвело до заниження суми податкового зобов'язання, заявленої у податковій декларації за квітень 2011 року на суму 130222,00 грн.

Як вбачається з вказаного акту перевірки, позивачем всупереч положенням Податкового кодексу України відображено у податковому обліку з податку на додану вартість у квітні 2011 року (у складі податкового кредиту) суми ПДВ за податковими накладними виписаними ТОВ "Снекк-Фрутт", внаслідок того, що податкова декларація з ПДВ за квітень 2011 року ТОВ "Снекк-Фрутт" не була визнана податковим органом як податкова звітність.

З посиланням на акт від 16.06.2011р. № 1661/42-013/31340536, начальником СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові складено податкове повідомлення-рішення № 0000330842 від 07.07.11р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 195323,00 грн., з яких 130222,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями -65111,00 грн.

ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" скористався правом, передбаченим ст.56 Податкового кодексу України та оскаржив податкове повідомлення-рішення від 07.07.11р. № 0000330842 в адміністративному порядку до ДПА у Харківській області.

Державна податкова адміністрація у Харківській області своїм рішенням від 17.08.11р. № 3678/10/25-103 скасувала податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 07.07.2011р. №0000330842 в частині збільшення грошового зобов'язання (штрафних санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 65110,00 грн., в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення залишило без змін, а скаргу голови правління ПрАТ "Хлібзавод "Салтіський" від 11.07.11р. - без задоволення.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові на виконання вимог ст. 60 Податкового кодексу України та рішення ДПА у Харківській області від 17.08.11р. № 3678/10/25-103 на зменшену суму грошового зобов'язання з ПДВ винесено податкове повідомлення-рішення від 26.08.11р. №0000390842 . Так, податковим повідомленням-рішенням від 26.08.11р. № 0000390842 збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 130223,00 грн., в т.ч. за основним платежем 130222,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.

Рішенням ДПС України від 27.10.11р. № 4404/6/10-2115 податкове повідомлення-рішення відповідача від 26.08.11р. № 0000390842 залишено без змін.

Таким чином, відповідно до положень п.60.4 ст.60 Податкового кодексу України, на час розгляду справи чинним та обов'язковим для виконання є податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові від 26.08.11р. № 0000390842, а податкове повідомлення-рішення відповідача від 07.07.11р. № 0000330842 -є відкликаним.

Не погодившись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин.

Висновки перевіряючих осіб, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що протягом 2009 та 2010 років позивач, ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" мав господарські відносини з ФОП ОСОБА_1 на підставі усного договору.

Так, в 2009 році та 2010 році ФОП ОСОБА_1, на підставі видаткових накладних: № С-0012201 від 22.01.10р., С-00020104 від 01.04.10р., № С-00010904 від 09.04.10р., № С-00011504 від 15.04.10р., С-00012204 від 22.04.10р., № С-00010605 від 06.05.10р., № С-00011905 від 19.05.10р., № С-00011106 від 11.06.10р., № С-00012906 від 29.06.10р., № С-0707 від 07.07.10р., № РН-0003008 від 30.08.10р., № РН-0010908 від 09.08.10р., № С-3011 від 30.11.09р., № С-2112 від 21.12.09р., № С-1112 від 11.12.09р., № С-3012-1 від 30.12.09р., № С-0412/1 від 04.12.09р., а також податкових накладних: № 137 від 14.05.10р., № 89 від 30.03.10р., № 81 від 24.03.10р., № 73 від 18.03.10р., № 149 від 31.05.10р., № 147 від 27.05.10р., № 150 від 01.06.10р., № 158 від 08.06.10р., № 164 від 10.06.10р., № 105 від 14.04.10р., № 908 від 09.08.10р., № 146 від 28.05.10р., № 155 від 30.11.09р., № 195 від 05.07.10р., № 214 від 16.07.10р., № 167 від 04.12.09р., № 168 від 03.12.09р., № 185 від 17.12.09р., № 2 від 05.01.10р., № 121 від 20.10.09р., № 122 від 21.10.09р., № 124 від 22.10.09р., № 127 від 23.10.09р., № 154 від 26.11.09р., № 194 від 21.12.09р. поставив (передав у власність) позивачу ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" товар (костюми літні, футболки, шорти, куртки зимні, пов'язки на голову, чохли для обладнання, накидки) на загальну суму 186887,98 грн., в т.ч. ПДВ 31148,00 грн.

Податкові накладні, виписані ФОП ОСОБА_1 на ім'я ЗАТ "Хлібзавод "Салтівський" відповідають вимогам п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та відображені позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних того періоду, в якому були отримані спірні податкові накладні.

Відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові, не заперечував наявність у позивача належним чином оформлених видаткових та податкових накладних виписаних ФОП ОСОБА_1, що знайшло своє відображення в акті перевірки від 20.07.2011р. № 1829/42-016/31340536.

В період виписування спірних податкових накладних ФОП ОСОБА_1 був зареєстрований у встановленому порядку платником податку на додану вартість. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем.

Таким чином, на момент складання податкових накладних ФОП ОСОБА_1 був у встановленому законодавством порядку зареєстрований суб'єктом господарювання та платником податку на додану вартість, і тому відповідно до вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" мав право нараховувати податок на додану вартість та виписувати податкові накладні.

На підтвердження факту отримання товару від ФОП ОСОБА_1 та його переміщення на підприємстві позивач до матеріалів справи надав журнал проводок по рахунку 2.2.0.9 "Запаси: Куртка зимня", "Запаси: Накидка", "Запаси: Шорти", "Запаси: Пов'язка на голову", "Запаси: Чохол для обладнання", "Запаси: Футболка", "Запаси: Костюм літній".

Письмовими до казами по справі встановлено, що товар (одяг), придбаний у ФОП ОСОБА_1 є спецодягом, який був виданий працівникам ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський".

Розрахунки між сторонами було здійснено у безготівковій формі. Так, позивач ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" в рахунок оплати товару перерахував на поточний рахунок ФОП ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 183856,10 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи копіями банківських виписок.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідачем і ході розгляду справи до матеріалів справи не надано.

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку , що посилання відповідача на нікчемність договору, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1, є безпідставними, оскільки сторони правочину ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" та ФОП ОСОБА_1 своїми діями, а саме шляхом виконання свої договірних зобов'язань схвалили умови договору, на момент розгляду справи договір, укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_1, є чинним і в установленому законодавством порядку недійсним не визнавався, а податкові накладні, надані позивачем до органу державної податкової служби, виписані ФОП ОСОБА_1 по реальним господарським операціям, що відбулися між позивачем та ФОП ОСОБА_1, в установленому законодавцем порядку недійсними не визнані, є чинними на момент розгляду справи і в сукупності з іншими доказами у справі дають суду підстави для висновку про достовірність підтвердження фактичності здійснення господарської операції.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Ніка Сервіс" та відображення позивачем господарських операцій з зазначеним контрагентом у податковому обліку з податку на прибуток та з податку на додану вартість, матеріалами справи встановлено наступне.

Так, відповідачем СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові під час перевірки позивача, оформленої актом 03.10.2011р. № 2047/42-013/31340536, встановлено з акту перевірки ТОВ "Ніка-Сервіс" від 22.06.11р. №2696/22/32948893, складеного ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова, що ТОВ "Ніка Сервіс" безпідставно сформовано податкові зобов'язання з ПДВ по операціям продажу товарів (робіт, послуг) в сумі 3087,00 грн., в т.ч. за грудень 2010 року по взаємовідносинам з ЗАТ "Хлібзавод "Салтівський" у сумі ПДВ 778,46 грн. З посиланням на зазначений акт перевірки контрагента, відповідач вважав безпідставним відображенням позивачем ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" у податковому обліку з податку на додану вартість та з податку на прибуток господарських операцій з ТОВ "Ніка-Сервіс" на суму 3670,76 грн., в т.ч. ПДВ 778,46 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що в період, який перевірявся, позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Ніка Сервіс" на підставі договору поставки № 12/01-2 від 12.01.10р. та договору поставки №12/01-3 від 12.01.10р..

Згідно умов договору поставки № 12/01-2 від 12.01.10р., ТОВ "Ніка Сервіс" (за договором - постачальник) зобов'язалося поставити ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" (за договором - покупець) папір в асортименті, у кількості та за цінами, зазначеними в накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до умов договору поставки №12/01-3 від 12.01.10р., ТОВ "Ніка Сервіс" (за договором - постачальник) зобов'язалося поставити ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" канцелярські товари в асортименті, у кількості та за цінами, зазначеними в накладних, які є невід'ємною частиною договору.

В п. 2.1 зазначених договорів поставки сторони визначили, що поставка товару здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок. Згідно умов зазначених вище договорів форма розрахунків -безготівкова. Датою поставки товару є дата, зазначена в накладній, яка підтверджують отримання товару покупцем.

На виконання умов зазначених договорів ТОВ "Ніка Сервіс" в період червень-грудень 2010 року поставило позивачу товар (папір та канцелярські товари в асортименті) на загальну суму 103190,57 грн., в т.ч. ПДВ 17198,43 грн., зокрема, у травні 2010р. на суму 11978,64 грн., у червні 2010р. на суму 7622,82 грн., у липні 2010р. на суму 29312,28 грн., у серпні 2010 р. на суму 9560,09 грн., у вересні 2010 р. на суму 17239,98 грн., у жовтні 2010 року на суму 14978,52 грн., у листопаді 2010р. на суму 697,80 грн. та у грудні 2010 року на суму 11800,44 грн.

ТОВ "Ніка Сервіс" на суму поставленого товару виписало та надало позивачу видаткові відповідні накладні, а також податкові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Зазначені податкові накладні оформлені з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та були відображені позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних того періоду, в якому були виписані та/або отримані спірні податкові накладні. Зауваження щодо форми та змісту податкових накладних виписаних ТОВ "Ніка Сервіс" з боку відповідача були відсутні, як під час перевірки, так і в ході розгляду справи. На момент укладення спірних договорів та виписки податкових накладних ТОВ "Ніка Сервіс" було в установленому законодавцем порядку зареєстровано платником податку на додану вартість, що свідчить про те, що відповідно до положень п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Ніка Сервіс" мало право на нарахування податку на додану вартість та виписування податкових накладних.

Товар був доставлений на склад матеріалів ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" та прийнятий працівниками позивача за відповідними прибутковими ордерами, копії яких наявні в матеріалах .

Товар було отримано працівниками ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" на підставі доручень на отримання ТМЦ, перелік яких визначений в реєстрі доручень за період травень-грудень 2010 року, який залучений до матеріалів справи.

Крім цього, на підтвердження факту отримання товару від ТОВ "Ніка Сервіс" та його оприбуткування на підприємстві позивач надав до справи Журнал проводок за період 01.05.10р. -31.12.10р. "Запаси: Канцтовари різні".

Згідно банківських виписок, які залучені до матеріалів справи, позивач перерахував на поточний рахунок ТОВ "Ніка Сервіс" за отриманий товар суму у розмірі 87860,00 грн..

Зауважень щодо оформлення первинної документації, зокрема, податкових накладних, по господарським операціям з ТОВ "Ніка Сервіс", відповідач не мав, ані під час перевірки, ані під час розгляду справи в суді.

На підставі зазначених обставин колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги доводи відповідача щодо порушення позивачем п.п.7.4.1 та 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та положень п.3.1 ст.3, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на додану вартість та податку на прибуток внаслідок відображення у податковому обліку з податку на прибуток та з податку на додану вартість у грудні 2010 року первинних документів, виписаних ТОВ "Ніка Сервіс".

Щодо взаємовідносин позивача з ФОП ОСОБА_2, матеріалами справи встановлено.

В 2011 році позивач мав взаємовідносини з ФОП ОСОБА_2 на підставі договору поставки №01/01-ПР-4С від 01.01.11р., згідно умов якого постачальник (ФОП ОСОБА_2) зобов'язався поставляти та передавати у власність покупцю (ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський") цукор (далі по тексту - товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно його оплатити. За умовами зазначеного договору, поставка товару здійснюється окремими партіями та будь-якою зі сторін договору за їх домовленістю. Загальна вартість товару складається із сум вартості кожної окремої партії товару, яка визначена в накладних.

На виконання умов договору поставки № 01/01-ПР-4С від 01.01.11р., у період з січня по квітень 2011 року, ФОП ОСОБА_2 передав у власність позивачу, ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" товар (цукор) на загальну суму 4903762,16 грн., в т.ч. ПДВ 817293,69 грн.

ФОП ОСОБА_2 виписав та надав позивачу видаткові накладні, а також податкові накладні, копії яких залучено до матеріалів справи.

Податкові накладні, виписані ФОП ОСОБА_2 на ім'я позивача, відповідають вимогам п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України та відображені позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних в тому періоді, в якому отримані спірні податкові накладні.

Зауваження щодо форми та змісту податкових накладних, виписаних ФОП ОСОБА_2, з боку СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові були відсутні, як під час перевірки, так і в ході розгляду справи.

З наявних у справі документів випливає, що придбаний за переліченими первинними документами товар (цукор) власними силами позивача був доставлений на склад (у цеха) ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський". Товар був прийнятий на підприємство за відповідними прибутковими ордерами, копії яких наявні в матеріалах справи.

На підтвердження реальності господарської операції щодо поставки цукру позивач надав до матеріалів справи карточки рахунку 6.3.1, журнали проводок, оборотно-сальдові відомості по рах. 6.3.1..

Придбаний товар був оприбуткований на ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський", згідно рахунку № 201 "Сировина й матеріали".

Позивач за отриманий товар (цукор) сплатив ФО-П ОСОБА_2 у безготівковій формі, тобто шляхом перерахування на поточний рахунок ФО-П ОСОБА_2 суми у розмірі 3495000,00 грн., що підтверджується приєднаними до матеріалів справи виписки з банку та карточками рахунку 6.3.1..

З Довідки АА № 423560 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України судом встановлено, що видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво хліба та хлібобулочних виробів (15.81.0), неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (51.39.0), роздрібна торгівля хлібом, хлібобулочними та кондитерськими виробами (52.24.0), роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту (52.11.0), пакування (74.82.0), діяльність автомобільного вантажного транспорту (60.24.0).

З первинних документів, наданих позивачем - копії свідоцтва про право власності від 05.05.2001р. на нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Гв. Широнінців, 1, витягу щодо остаточної вартості основних засобів, встановлено наявність у позивача приміщень та виробничого обладнання для здійснення власної господарської діяльності - виробництво хліба та хлібобулочних виробів.

Відповідач не заперечував факт здійснення позивачем такого виду діяльності як виробництво хлібобулочних виробів, що також знайшло своє відображення в актах перевірок позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що цукор, придбаний у ФОП ОСОБА_2, був використаний ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" для виробництва хлібобулочних виробів.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідачем в ході розгляду справи до суду не надано.

Щодо взаємовідносин позивача ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" з ТОВ "Поллукс Плюс" протягом 2009 та 2010 років, матеріалами справи встановлено.

В період, який перевірявся, ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" мав господарські відносини з ТОВ "Поллукс Плюс" на підставі договору поставки №5 від 31.12.10р., згідно умов якого ТОВ "Поллукс Плюс" (за договором - постачальник) зобов'язалося постачати, а ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський"(за договором - покупець) приймати та оплачувати на умовах цього договору товар (запасні частини до транспортних засобів) в асортименті, у кількості і за ціною в національній валюті України згідно заявки покупця, узгодженої між сторонами за допомогою факсимільного зв'язку, електронної пошти чи в усній формі. Підтвердженням факту узгодження сторонами асортименту, кількості і ціни товару є прийняття покупцем товару за видатковою накладною, яка після підписання її обома сторонами має юридичну силу Специфікації і є невід'ємною частиною цього договору. За умовами договору поставка товару здійснюється відповідно до потреб покупця -ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський". Поставка товару, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 31.12.10р., здійснюється на склад покупця транспортом постачальника. Моментом поставки товару вважається момент підписання представником покупця видаткової накладної на товар.

На виконання умов зазначеного договору, у період з липня 2009 року по листопад 2010 року, ТОВ "Поллукс Плюс" поставило позивачу товар (запчастини на транспортні засоби в асортименті) на загальну суму 1811755,15 грн., в т.ч. ПДВ 301959,19 грн., що підтверджується накладними, а також податковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи.

Податкові накладні, отримані від ТОВ "Поллукс Плюс", відображені позивачем у відповідних реєстрах отриманих податкових накладних. Зауваження щодо форми та змісту податкових накладних, виписаних ТОВ "Поллукс-Плюс", з боку СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові були відсутні, як під час перевірки позивача, так і в ході розгляду справи.

Податкові накладні, виписані ТОВ "Поллукс Плюс", відповідають вимогам п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України.

Також судом першої інстанції встановлено, що на момент укладення спірного правочину та виписування спірних податкових накладних ТОВ "Поллукс Плюс" було у встановленому законодавцем порядку зареєстровано юридичною особою та платником податку на додану вартість. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем. Таким чином, ТОВ "Поллукс Плюс" мав право у спірні періоди на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

На підтвердження факту отримання товару та оприбуткування на складі позивач надав до матеріалів справи копії прибуткових ордерів, які приєднані до матеріалів справи .

Матеріалами справи встановлено, що автозапчастини придбавалися та були використані для ремонту власних транспортних засобів.

На підтвердження наявності на балансі у ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" транспортних засобів та використання автозапчастин придбаних у ТОВ "Поллуск Плюс" для ремонту власних транспортних засобів позивачем надано до матеріалів справи витяг щодо остаточної вартості основних засобів, довідку щодо списання запасів. Відповідач не заперечував факт наявності у позивача ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" власних транспортних засобів.

Вартість придбаного у ТОВ "Поллукс Плюс" товару сплачена позивачем шляхом безготівкових розрахунків, а саме шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Поллукс Плюс", про що свідчать залучені до матеріалів справи виписки з банку, квитанції, оборотно-сальдова відомість по рах. 631. Крім того, факт оплати позивачем товару, придбаного у ТОВ "Поллукс Плюс", визнано відповідачем, що знайшло своє відображення в акті перевірки позивача від 13.05.11р. на аркушах з 10 по 13.

Доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності відповідачем в ході розгляду справи суду не надано.

Також, матеріалами справи встановлено, що у 2009 та 2010 роках позивач ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" мав взаємовідносини з ТОВ "Ітер" на підставі договору поставки № 23 від 01.01.2009р., згідно умов якого ТОВ "Ітер" як постачальник зобов'язався поставити товар ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" як покупцю, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар в асортименті, у кількості та за цінами, вказаними в накладних, які є невід'ємною частиною договору. За умовами договору, поставка товару здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок. Спосіб розрахунків за товар - безготівковий.

На підставі видаткових накладних № 90 від 20.02.09р., № 101 від 25.02.09р., № 522 від 01.12.10р., ТОВ "Ітер" поставило позивачу товар (бікарбонат натрію, сіль вуглеамонійна, набивка) на загальну суму 4628,13 грн., в т.ч. ПДВ 771,35 грн..

На суму поставленого товару ТОВ "Ітер" виписало та надало позивачу податкові накладні .

Зазначені податкові накладні оформлені з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" , відображені позивачем у реєстрі податкових наданих того періоду, в якому були виписані (отримані). Відповідач не мав жодних зауважень щодо форми та змісту податкових накладних, виписаних ТОВ "Ітер", ані під час проведення перевірки, ані в ході розгляду справи.

Під час здійснення господарських операцій та виписування спірних податкових накладних ТОВ "Ітер" у встановленому порядку було зареєстровано юридичною особою та платником податку на додану вартість. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем. Таким чином, відповідно до положень п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ТОВ "Ітер" мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Факт поставки товару на склад позивача та його оприбуткування на складі підтверджується залученими до матеріалів справи прибутковими ордерами: № 200 від 20.02.09р., № 215 від 26.02.09р., № 334 від 01.12.10р., від 30.12.10р., Журнал проводок за 25.02.09р. по 28.05.09р., Журналом проводок за період 01.12.10р. по 31.12.10р по рах. 20. .

Товар, придбаний у ТОВ "Ітер", отриманий працівниками ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" на підставі довіреностей на отримання ТМЦ. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем, відображені на 29 аркуші акту перевірки від 13.05.11р. № 1341/42-013/31340536 та підтверджуються залученою до матеріалів справи випискою із реєстру довіреностей по контрагенту ТОВ "Ітер" за лютий 2009р. та грудень 2010р..

Позивач розрахувався з ТОВ "Ітер" у безготівковій формі -шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 4628,12 грн. на рахунок ТОВ "Ітер", що підтверджується банківськими виписками та карткою рахунку 631.

Колегія суддів зазначає, що вищезазначені докази спростовують висновки відповідача про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Ітер", та про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 ЗУ "Про податок на додану вартість", оскільки такі висновки ґрунтуються лише на висновках іншого податкового органу, викладених у акті перевірки контрагента -ТОВ "Ітер" від 09.03.11р. № 714/23-03/33122033.

В 2008 році позивач, ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" мав взаємовідносини з ТОВ "Атос Інвестгруп".

На підставі видаткових накладних: № РО-110947 від 11.09.08р., РО-101275 від 10.12.08р., № РО-110834 від 11.08.08р., № РО-091274 від 09.12.08р., № РО-180883 від 18.08.08р., № РО-180884 від 18.08.08р. та податкових накладних: № 101275 від 09.12.08р., № 91274 від 05.12.08р., № 110947 від 10.09.08р., № 180884 від 15.08.08р., № 180883 від 15.08.08р., № 110834 від 08.08.08р. ТОВ "Атос Інвестгруп" поставило (передало у власність) позивачу цемент та цеглу силікатну, деревинностружечну плиту (надалі по тексту - товар) на загальну суму 12270,00 грн., в т.ч. ПДВ 2045,00 грн..

Податкові накладні, виписані ТОВ "Атос Інвестгруп", відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та відображені позивачем у реєстрі отриманих накладних того періоду, в якому були виписані (отримані), включені до складу податкового кредиту за серпень, вересень, грудень 2008р.

На підтвердження факту поставки товару позивач надав до матеріалів справи прибуткові ордери: № 322 від 11.09.08р., № 622 від 10.12.08р., № 954 від 11.08.08р., № 617 від 09.12.08р., № 447 від 18.08.08р., № 448 від 18.08.08р. (т.8 а.с.15, 17, 19, 21, 23, 25) та Журнали проводок за період з 01.08.08р. по 31.12.08р. по рах. 2.2.0 "Запаси: Цемент", "Запаси: Цегла силікатна", "Запаси: Древесностружечна плати П-А.2.Ш" .

Розрахунки між сторонами здійснені у безготівковій формі, а саме шляхом перерахування позивачем на поточний рахунок ТОВ "Атос Інвестгруп" суми грошових коштів у розмірі 12270,00 грн., що підтверджується залученими до матеріалів справи виписками банку, Журналом проводок по рах. 631.

Відповідач не заперечував факт наявності у позивача та правильність оформлення первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, зокрема, податкових накладних, які підтверджують господарські взаємовідносини позивача з ТОВ "Атос Інвестгруп" та факт наявності у ТОВ "Атос Інвестгруп" права на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних, реєстрацію контрагента -ТОВ "Атос Інвестгруп" юридичною особою та платником податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що не слід брати до уваги посилання відповідача на порушення позивачем положень п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" внаслідок відображення у складі податкового кредиту у спірних періодах податкових накладних, виписаних ТОВ "Атос Інвестгруп", які ґрунтуються лише на висновках іншого податкового органу, викладених у акті перевірки контрагента позивача ТОВ "Атос Інвестгруп" від 13.03.11р. №611/23/34630175.

Крім цього, в 2009 році на підставі усного правочину позивач мав господарські відносини з ТОВ "Мелзернопродукт".

Так, на підставі накладної № 72302 від 23.07.09р., податкової накладної № 72302 від 23.07.09р. ТОВ "Мелзернопродукт" поставило позивачу ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" товар (шатун, палець, плита клап., маховик, пластина, сідло, поршень, обмежувач) на суму 17664,00 грн..

Факт поставки товару на склад позивача та отримання його працівником позивача підтверджується залученим до матеріалів справи прибутковим ордером № 282 від 31.07.09р. та випискою із реєстру довіреностей по контрагенту ТОВ "Мелзернопродукт" за період липень 2009 року, Журналом проводок за липень 2009 року по рах. 2.0.9.

З банківських виписок, залучених до матеріалів справи встановлено, що позивач повністю розрахувався з ТОВ "Мелзернопродукт" за поставлений товар. Зазначені обставини не заперечуються відповідачем та знайшли своє відображення на 43 аркуші акту перевірки позивача від 13.05.11р. № 1341/42-013/31340536.

Враховуючи наведене, у ході розгляду справи не знайшли підтвердження доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок відображення у складі податкового кредиту за липень 2009 року податкової накладної, виписаної ТОВ "Мелзернопродукт", які ґрунтуються лише на висновках іншого податкового органу, викладених в акті перевірки контрагента -ТОВ "Мелзернопродукт" від 03.08.10р. № 92/232/35923887.

Також, на підставі договору поставки від 20.05.2010 року №137/05/10позивач як покупець мав взаємовідносини з ТОВ "Карпос" як постачальником. Згідно умов договору, постачальник зобов'язався поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити продовольчий товар -сир, у кількості та за цінами, вказаними в накладних, які є невід'ємною частиною договору. Поставка товару здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок. Датою поставки товару є дата, зазначена в накладній. Форма розрахунків між сторонами -безготівкова.

На виконання умов договору ТОВ "Карпос" поставило позивачу у червні 2010 року сир "Російський" на загальну суму 78644,52 грн., в т.ч. ПДВ 13107,42 грн., що підтверджується накладними № KS32.16.06.2010/501/а від 16.06.10р. та № KS32.07.06.2010/503/а від 07.06.10р., податковими накладними № 7/6 від 07.06.10р. та № 17/6 від 16.06.10р..

Факт поставки товару підтверджується товарно-транспортними накладними № KS32.07.06.2010/503 від 07.06.10р. та № KS32.16.06.2010/501 від 16.06.10р..

Товар було доставлено на склад позивача, що підтверджується прибутковими ордерами № 1270 від 07.06.10р. та № 1346 від 16.06.10р..

Розрахунки між сторонами здійснено шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, що підтверджується угодою про припинення зобов'язання заліком зустрічної однорідної вимоги від 07.06.11р. та актами звірки взаємних розрахунків станом на 07.06.11р..

На підставі накладних, зокрема, № РЗ-С08-0000295 від 30.06.10р. та № РЗ-С08-0000294 від 30.06.10р., було встановлено, що товар, придбаний у ТОВ "Карпос", в подальшому був реалізований ФОП Петрищевій Л.А..

Таким чином, в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи відповідача щодо порушення позивачем ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" вимог п.п. 7.4.1 п. 7.4 та п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок відображення у податковому обліку з податку на додану вартість у серпні 2010 року податкових накладних, виписаних ТОВ "Карпос", які ґрунтуються лише на судженнях іншого податкового органу, викладених в акті перевірки контрагента -ТОВ "Карпос" від 20.08.10р. № 8198/23/34629821.

Жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін спірних правочинів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не мало.

Проаналізувавши зміст наведених правочинів, колегією суддів встановлено, що предметом даних правочинів не є речі, які обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обов'язків сторін не суперечить закону, правочини за формою та змістом узгоджуються з вимогами закону.

Оцінивши наявні в справі докази, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обґрунтовано встановлено та матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентами позивача ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Ніка Сервіс", ФОП ОСОБА_2, ТОВ "Ітер", ТОВ "Карпос", ТОВ "Атос Інвестгруп", ТОВ "Поллукс Плюс", ТОВ "Мелзернопродукт" зобов'язань за спірними правочинами. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п. 7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Залучені до справи копії виписок з банку засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товару за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" суд першої інстанції обґрунтовано зробив висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагентів-постачальників ФО-П ОСОБА_1, ТОВ "Ніка Сервіс", ФО-П ОСОБА_2, ТОВ "Ітер", ТОВ "Карпос", ТОВ "Атос Інвестгруп", ТОВ "Поллукс Плюс", ТОВ "Мелзернопродукт" спільного інтересу щодо їх отримання ПрАТ "Хлібзавод "Салтіський" (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Щодо господарських відносини позивача ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" з ТОВ "Снекк-Фрутт", судом першої інстанції встановлено наступне.

01 грудня 2010 року між ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" (за договором - покупець) та ТОВ "Снекк-Фрутт" (постачальник) укладено договір поставки від 01.12.2010 року № 01/12, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити сировину для кондитерського виробництва, у кількості та за цінами, вказаними в накладних, які є невід'ємною частиною договору.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Снекк-Фрутт" поставило ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" у квітні 2011 року товар в асортименті (родзинки, курага, арахіс, мак, какао, кунжут, кокосова стружка, молоко сухе, агар-агар, ванілін, кориця) на загальну суму 781332,00 грн., в т.ч. ПДВ 130222,00 грн.

На суму поставленого товару ТОВ "Снекк-Фрутт" виписало та надало позивачу видаткові накладні: № 1 від 01.04.11р., № 2 від 01.04.11р., № 011 від 08.04.11р., № 030 від 12.04.11р., № 031 від 13.04.11р., № 032 від 13.04.11р., № 040 від 19.04.11р., № 041 від 19.04.11р., № 048 від 20.04.11р., № 052 від 22.04.11р., № 061 від 28.04.11р., № 066 від 29.04.11р., № 067 від 29.04.11р., а також податкові накладні: № 1 від 01.04.11р., № 2 від 01.04.11р., № 36 від 08.04.11р., № 54 від 13.04.11р., № 46 від 12.04.11р., № 55 від 13.04.11р., № 75 від 19.04.11р., № 76 від 19.04.11р., № 81 від 20.04.11р., № 86 від 22.04.11р., № 97 від 28.04.11р., № 102 від 29.04.11р., № 101 від 29.04.11р. (т.1 а.с.234-250, т.2 а.с.2-8).

Податкові накладні, виписані ТОВ "Снекк-Фрутт", оформлені з додержанням вимог ст. 198 Податкового кодексу України та відображені позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних за квітень 2011 року. На момент виписування податкових накладних ТОВ "Снекк-Фрутт" було зареєстровано у встановленому законодавцем порядку юридичною особою та платником податку на додану вартість, що свідчить про те, що позивач мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Факт поставки товару підтверджується приєднаними до матеріалів справи прибутковими ордерами: № 335 та № 558 від 01.04.11р., № 1048 від 08.04.11р., 382 від 12.04.11р., 385 від 13.04.11р., № 1090 від 13.04.11р., № 427 від 19.04.11р., 1157 від 19.04.11р., № 434 від 20.04.11р., № 1208 від 22.04.11р., № 1259 від 28.04.11р., № 485 та № 769 від 29.04.11р..

Позивач ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" розрахувався з ТОВ "Снекк-Фрутт" за поставлений товар у безготівковій формі -шляхом перерахування на поточний рахунок ТОВ "Снекк-Фрутт" коштів у розмірі 750 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 2937 від 01.04.11р., № 2893 від 01.04.11р., № 3020 від 04.04.11р., № 3185 від 11.04.11р., № 3141 від 11.04.11р., № 3240 від 11.04.11р., 3353 від 13.04.11р., № 3477 від 18.04.11р., № 3551 від 18.04.11р., № 3709 від 20.04.11р., № 3585 від 20.04.11р., № 3761 від 21.04.11р., № 3887 від 27.04.11р., № 4026 від 04.05.11р., № 3954 від 04.05.11р., № 4083 від 04.05.11р., № 4336 від 16.05.11р., 4253 від 16.05.11р. та виписками з банку.

Згідно акту камеральної перевірки від 16.06.11р. № 1661/42-013/31340536 відповідач не мав зауважень щодо оформлення первинних документів, які підтверджують взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Снекк-Фрутт". На думку відповідача, податкові накладні, виписані ТОВ "Снекк-Фрутт" у квітні 2011 року, не підлягають відображенню позивачем у складі податкового кредиту відповідного періоду внаслідок того, що податкова декларація з ПДВ за квітень 2011 року ТОВ "Снекк-Фрутт" не була визнана податковим органом -ДПІ у Приморському районі м. Одеси як податкова звітність.

Проте суд акпшої інстанції обґрунтовано не погодився з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

З аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що Кодексом визначено лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку -відсутність податкової накладної. Згідно абз. 2 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, підставою для відповідальності платника податку є непідтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Кодекс не передбачає.

Як встановлено судовим розглядом та не заперечується відповідачем, позивач відобразив у складі податкового кредиту за квітень 2011 року суми ПДВ за наявними в нього та належним чином оформленими податковими накладними.

В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців", позивач та його контрагенти є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України -є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальність кожного платника ПДВ, яка відповідно до ст. 61 Конституції України, має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Правомірність наведеного висновку суду підтверджується правозастосовною практикою Європейського суду з прав людини, а саме рішенням від 22.01.09р. у справі "Булвес" АД проти Болгарії", а також правозастосовною практикою Верховного суду України (постанова від 09.09.08р. у справі № 21-500во08, постанова від 01.06.10р. у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.11р. у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський м'ясокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.11р. у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обов'язковим в силу приписів ст. 2442 КАС України.

Враховуючи наведене, доводи відповідача СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові щодо порушення позивачем вимог п. 201.4 та п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість внаслідок відображення у податковому обліку з податку на додану вартість (у складі податкового кредиту) сум ПДВ за податковими накладними виписаними ТОВ "Снекк-Фрутт", не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що спірні договори, укладені між позивачем та контрагентами-постачальниками ФО-П ОСОБА_1, ТОВ "Ніка Сервіс", ФО-П ОСОБА_2, ТОВ "Ітер", ТОВ "Карпос", ТОВ "Атос Інвестгруп", ТОВ "Поллукс Плюс", ТОВ "Мелзернопродукт", ТОВ "Снекк-Фрутт" були укладені з додержанням норм цивільного та господарського права, повністю виконані сторонами, а господарські операції за спірними правочинами відбулись. Доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагенти ФО-П ОСОБА_1, ТОВ "Ніка Сервіс", ФО-П ОСОБА_2, ТОВ "Ітер", ТОВ "Карпос", ТОВ "Атос Інвестгруп", ТОВ "Поллукс Плюс", ТОВ "Мелзернопродукт", ТОВ "Снекк-Фрутт" є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними право чинами, вчиненні правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків, вчинені за спірними правочинами господарські операції не мали реального характеру та не спричинили змін майнового стану ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський", відповідач до суду не надав.

Оскільки спірні правовідносини склались з приводу формування платником податків валових витрат та податкового кредиту з ПДВ, суд першої інстанції законно керувався положеннями Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України.

Згідно пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії, з врахуванням обмежень установлених пунктами 5.3 -5.7 цієї статті.

Згідно п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими обов'язковими документами, обов'язковість ведення і зберігання, яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як було встановлено судовим розглядом, позивач розрахувався з контрагентами-постачальниками у безготівковій формі - шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів на розрахунковий рахунок ФО-П ОСОБА_1, ТОВ "Ніка Сервіс", ФО-П ОСОБА_2, ТОВ "Ітер", ТОВ "Карпос", ТОВ "Атос Інвестгруп", ТОВ "Поллукс Плюс", ТОВ "Мелзернопродукт", ТОВ "Снекк-Фрутт". Товар, придбаний у зазначених контрагентів-постачальників був використаний у власній господарській діяльності (реалізований іншим суб'єктам господарювання, використаний при виробництві хлібобулочних виробів, тощо).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження). Аналогічна за змістом норма права міститься в приписах п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В підпункті 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Пунктом п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п. 7.2.6 п. .2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

При цьому, відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. № 165, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абз. 1 п. 5 зазначеного Порядку, передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі, і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Матеріалами справи встановлено, що у спірних правовідносинах позивачем були отримані належним чином оформлені податкові накладні від контрагентів-постачальників ФО-П ОСОБА_1, ТОВ "Ніка Сервіс", ФО-П ОСОБА_2, ТОВ "Ітер", ТОВ "Карпос", ТОВ "Атос Інвестгруп", ТОВ "Поллукс Плюс", ТОВ "Мелзернопродукт", ТОВ "Снекк-Фрутт", які були відображені позивачем у реєстрі отриманих податкових накладних.

На момент укладення спірних правочинів та виписування спірних податкових накладних ФО-П ОСОБА_1, ТОВ "Ніка Сервіс", ФО-П ОСОБА_2, ТОВ "Ітер", ТОВ "Карпос", ТОВ "Атос Інвестгруп", ТОВ "Поллукс Плюс", ТОВ "Мелзернопродукт", ТОВ "Снекк-Фрутт" були зареєстровані у встановленому порядку платниками податку на додану вартість, що свідчить про те, що відсутня єдина підстава для визнання накладної недійсною - виписування її особою, яка не зареєстрована платником податку на додану вартість.

Враховуючи, що доводи апеляційної скарги відповідача про нікчемність правочинів спростовуються наданими до матеріалів справи позивачем належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів, як і суд першої інстанції дійшла висновку про відсутність факту порушення ПрАТ "Хлібзавод "Салтівський" положень Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, внаслідок відображення в податковому обліку з податку на додану вартість первинних документів, що були складені ФО-П ОСОБА_1, ФО-П ОСОБА_2, ТОВ "Ніка Сервіс", ТОВ "Ітер", ТОВ "Карпос", ТОВ "Атос Інвестгруп", ТОВ "Поллукс Плюс", ТОВ "Мелзернопродукт".

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи суб'єктом владних повноважень за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано обґрунтованості доводів позивача та не доведено правомірності спірного рішення ні в суді першої інстанції, ані апеляційної.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки при розгляді справи суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 159 КАС України повно і всебічно, в межах заявлених вимог, з'ясував дійсні обставини справи, дав належну оцінку наявним у справі доказам, правильно вирішив питання щодо правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та вирішив справу на підставі норм матеріального права, які регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги податкового органу щодо нікчемності укладених договорів ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.03.2012р. по справі № 2а-13811/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Спаскін О.А. Судді (підпис) (підпис) Сіренко О.І. Любчич Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Спаскін О.А.

Повний текст ухвали виготовлений 16.07.2012 р.