Постанова

від 15.06.2012 по справі 2а/0470/4605/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2012 р. Справа № 2а/0470/4605/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЗахарчук Н. В. при секретаріКузнецов С.М. за участю: представника позивача - Мхітарян М.Г. представника відповідача - Борисенко І.С. . розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Резонанс" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним податкового повідомлння-рішення

ВСТАНОВИВ:

19.04.2012 року Приватне акціонерне товариство «Резонанс» (далі - позивач, підприємство або ПАТ «Резонанс») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000420710 від 04.04.2012 року, винесене Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - Відповідач або СДПІ по роботі з підприємствами ГМК).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить суд визнати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області №0000420710 від 04.04.2012, яким визначено нараховане грошове зобов'язання Приватного акціонерного товариства «Резонанс» (код ЄДРПОУ 19095026) на суму - 81 944,94 грн., в тому числі сума донарахованого податку на додану вартість - 6555,95 грн. та штрафні санкції у сумі - 16388,99 грн.

Позивач вважає, що висновки акту перевірки протиправні та такі, що суперечать вимогам діючого законодавства України, є безпідставними та необґрунтованими, а тому податкове повідомлення-рішення винесене на підставі вищезазначеного акту перевірки підлягає скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вважає, що висновки стосовно порушень, допущених Позивачем, відповідають нормам законодавства та є правомірними, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.

Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивача взято на податковий облік в органах державної податкової служби 18.11.1993 року та ПАТ «Резонанс» перебуває на обліку в СДПІ по роботі з підприємствами ГМК.

Відповідно до пп. 78.1.4 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п.79.1, 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 Податкового кодексу України.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, статті 79 Податкового Кодексу України від 02.12.10р. за № 2755-VІ згідно наказу спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі від 29.02.2012 року №58 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Резонанс» Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Резонанс» з питань дотримання податкового та іншого законодавства по фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Аргентіт-8» (код ЄДРПОУ 36641037) за період з 01.01.2010 року по 01.12.2011 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 22 березня 2011 року №44/08/07-127/2/19095026 про порушення ПАТ «Резонанс» ст. 202, ч.1, 4, 5 ст. 203, ст. 208, ст.ст.215, 228, 234, 662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України) по правочинах, здійснених з контрагентом-постачальником ТОВ «Аргентіт-8» (код ЄДРПОУ 36641037, п.3,4, 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року №165 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037 та п.1.4 ст.1, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.7.2.3, пп.7.2.6, п.7.2 пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) в результаті чого, підприємством занижено суму ПДВ , що підлягає нарахуванню та сплати до бюджету на загальну суму 65 5,95 грн, у тому числі за вересень 2010 року - 21 22,62 грн., за грудень 2010 року - 43 833,33 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби винесено податкове повідомлення-рішення від 04.04.2012 року №0000420710, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів на загальну суму 81 944,94 грн., в тому числі сума донарахованого податку на додану вартість - 6555,95 грн. та штрафні санкції у сумі - 16388,99 грн.

Позивач, не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки від 22.03.2012 року, ПАТ «Резонанс» подало до СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у Кривому Розі письмові заперечення до акту №44/08/07-127/2/19095026 від 22 березня 2011 року.

За результатами розгляду заперечень до Акту перевірки Відповідачем листом від 03.04.2012 року за №662/10/08-23-4/2 повідомлено ПАТ «Резонанс», що висновки, викладені в акті перевірки відповідають нормам чинного законодавства.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення винесено з грубими порушеннями норм чинного законодавства, а тому він звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

В судовому засіданні встановлено, що СДПІ по роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Резонанс» та прийнято Акт перевірки №44/08/07-127/2/19095026 від 22 березня 2011 року, згідно якого Відповідачем було встановлено заниження ПАТ «Резонанс» податку на додану вартість на суму 65 555,95 внаслідок:

1) відсутності письмового договору на поставку товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) між ТОВ ТОВ «Аргентіт-8» та Приватним акціонерним товариством «Резонанс», що не відповідає ст.208 ЦКУ;

2) відсутності документів (товарно-транспортних накладних), які підтверджують поставку підприємством постачальником ТМЦ на склади ПАТ «Резонанс»;

3) порушення ПАТ «Резонанс» вимог ст.102, ч.1,4,5 ст.203, ст.208, ч.1, 2 ст.215, ч.1 ст.216, ст228, ст.234, ч.2 ст.663 ЦКУ.

Як зазначено в акті перевірки для проведення перевірки питань дотримання вимог податкового та ішного законодавства по фінансово-господарським відносинам Позивача з ТОВ «Аргентіт-8» (код ЄДРПОУ 36641037) за період з 01.01.2010 року по 01.12.2011 року Відповідачем були використані наступні документи:

- податкові декларації з податку на додану вартість ПАТ «Резонанс» за вересень 2010 року (№9004288045 від 18.10.2010) та грудень 2010 року (№9006259765 від 19.01.2011 року) та додатки до цих декларацій;

- податкові накладні №32109 від 21.09.2010 року та №42112 від 21.12.2010 року;

- видаткові накладні№60410 від 04.10.2010 року та №1002 від 10.02.2011 року;

- рахунки-фактури №160901 від 16.09.2020 року та №141201 від 14.12.2010 року;

- виписки банку щодо здійснення оплати за придбані ТМЦ у ТОВ «Аргентіт-8»;

- картки по розрахункам 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 31.1 «Поточні рахунки в національній валюті» по контрагенту ТОВ «Аргентіт-8»;

- відомості руху ТМЦ та вимоги на переміщення товарів за період з 01.01.2010 року по 01.12.2011 року;

- книги реєстрації довіреностей ЗАТ «Резонанс» із зазначенням довіреностей №391 від 04.10.2010 року та №61 від 10.02.2011 року, що виписані на ОСОБА_6;

- наказ ЗАТ «Резонанс» від 18.10.2010 року №209-КМ щодо направлення у відрядження ОСОБА_6;

- наказ ПАТ «Резонанс» 08.02.2011 року №32-КМ щодо направлення у відрядження ОСОБА_6;

- посвідчення про відрядження, видані ОСОБА_6;

- звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт від 19.10.2010 року та 10.02.2011 року;

- подорожні листи службового легкового автомобіля від 19.10.2010 року (серія 01 ААА) та 10.02.2011 року (серія 02 ААД);

- наказ ЗАТ «Резонанс» від 01.08.2008 року №216-к про призначення на посаду комерційного директора ОСОБА_6 з 01.08.2008 року;

- наказ ЗАТ «Резонанс» від 05.09.2007 року №229-к про призначення на посаду комірника з 05.09.2007 року ОСОБА_7

- наказ ЗАТ «Резонанс» від 15.10.2008 року №273-к про призначення на посаду комірника з 15.10.2008 року ОСОБА_8;

- копія протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 26.05.2011 року, наданого старшим слідчим прокуратури заводського району м. Дніпродзержинська, юристом 2 класу ОСОБА_10

Відповідно до акту перевірки встановлено відсутність письмового договору на поставку ТМЦ між ТОВ «Аргентіт-8» та ПАТ «Резонанс», що на думку відповідача, є порушенням положень Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Суд зазначає, що відповідно до ст.207 ЦКУ правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Згідно із ст.218 ЦКУ недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. У разу недодержання вимоги щодо письмової форми, правочин, укладений усно, і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі відсутності спору, визнається дійсним.

Окрім того, положення ЦКУ не передбачають обов'язковості укладення договору поставки або договору купівлі-продажу у письмовій формі.

Відповідач в запереченнях на адміністративний позов посилається на те, що в ході перевірки було встановлено факт безтоварності операцій по взаємовідносинам між ТОВ «Аргентит-8» та ПАТ «Резонанс».

Відповідач зазначає, що ПАТ «Резонанс» було порушено ст. 202, ч.1, 4, 5 ст. 203, ст. 208, ст.ст.215, 228, 234, 662 ЦК України Цивільного кодексу України, а тому правочини вчиненні ПАТ «Резонанс» мають ознаки нікчемності. Отже, Позивачем було допущено порушення в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України) по правочину, здійсненому ПАТ «Резонанс» із ТОВ «Аргентіт-8».

Однак суд не погоджується з такими доводами відповідача, з огляду на наступне.

У висновках акта перевірки зазначено про порушення позивачем ч. ст. 202, ч.1, 4, 5 ст. 203, ст. 208, ст.215 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених по ланцюгу постачання товару, робіт/послуг. Крім того, як вбачається зі змісту акту також встановлено і факт нікчемності таких правочинів з посиланням на ст.228 ЦК України.

Представником позивача було залучено до матеріалів справи належним чином оформлені первинні документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки фактури та ін., які мають статус первинних документів та підтверджують факт здійснення Позивачем господарської діяльності.

Податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури відповідають вимогам первинних документів, встановленим чинним законодавством, а саме, передбаченим ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та пунктом 2.4. затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Усі вищезазначені документи були залучені до матеріалів справи.

Під час судового засідання, дослідивши та проаналізувавши надані первинні документи по договору поставки від 12.08.2010 року за №10, які відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» дають підстави спростувати твердження відповідача про те, що позивачем порушено ч. 202, ч.1, 4, 5 ст. 203, ст. 208, ст.ст.215, 228,662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 ЦК України).

Таким чином, суд дійшов висновку, що правочини позивача були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Так, на виконання умов вищезазначеного договору поставки позивачем було отримано товари, які зазначені у договорі, сплачена їх вартість, про що свідчать первинні документи, які додані до матеріалів справи.

Відтак, висновки акту перевірки позивача 44/08/07-127/2/19095026 від 22 березня 2011 року є необґрунтованими та спростовані матеріалами справи.

Також, суд звертає увагу відповідача, що відповідно до листа ДПА України «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними» від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617, дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку. Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ст.ст. 203, 215, 228 ЦК України відносно того, що укладені ним угоди з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких угод недійсними.

Відповідно до п.78.7. ст.78 Податкового кодексу України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Стосовно висновку Відповідача про безпідставність віднесення ПАТ «Резонанс» до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 65555,95 грн по податковим накладним ТОВ «Аргентит-8» суд зазначає наступне.

Позивачем було отримано лист СДПІ про роботі з підприємствами ГМК у м. Кривому Розі від 04.11.2010 року за №18843/10/0207134 «Про надання документальних підтверджень та пояснення» стосовно завищення податкового кредиту з деякими контрагентами, у т.ч. з ТОВ «Аргентит-8» на суму 21722,62 за вересень 2010 року.

Листом за №333/19 від 11.11.2010 року на адресу Відповідача було направлено копії податкових накладних, у тому числі податкова накладна №32109 від 21.09.2010 року від ТОВ «Аргентит-8».

На момент здійснення господарської операції, складання податкових накладних контрагент позивача - «Аргентит-8» було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Відповідно до акту перевірки, рішенням ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська, свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Аргентит-8» було анульовано 27.04.2011 року, а отже на момент здійснення Позивачем господарських операцій із ТОВ «Аргентит-8» та складання податкових накладних на користь позивача - вересень, грудень 2010 року вказане свідоцтво було чинним.

Згідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16.07.1999 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

1) назва документа (форми);

2) дата і місце складання;

3) назва підприємства, від імені якого складено документ;

4) зміст та обсяг господарської діяльності;

5) одиницю виміру господарської операції;

6) посади осіб, відповідальних за здійснення господарської оперрації і правильність її оформлення;

7) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності.

Порядок нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» №167/98-ВР від 03.04.1997 року зі змінами та доповненнями (далі - Закон №167).

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону №167 податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначеного згідно з цим Законом.

Згідно із підпунктом7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги), відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою встановленою п.6.1 ст6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку із:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З вищезазначеного вбачається, що достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є факт придбання товарів, використання товарів у межах господарської діяльності, сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням звичайних цін.

Враховуючи, що Позивачем було надано первинні документи, оформленні відповідно до вимог чинного законодавства, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, суд вважає, що Позивачем цілком правомірно нараховано податковий кредит.

Отже, проаналізувавши зазначені вище висновки, Дніпропетровський окружний адміністративний суд вважає їх такими, що не відповідають дійсності, порушують законні права підприємства, є протиправними та необґрунтованими, тобто такими, що жодним чином не підтверджуються та не відповідають діючому законодавству України.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як свідчать матеріали справи вказані положення відповідачем не дотримані, що зумовило необхідність звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 86, 94, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

Керуючись ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Резонанс» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити повністю.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з підприємствами гірничо-металургійного комплексу у м. Кривому Розі Дніпропетровської області Державної податкової служби від 04.04.2012 року № 0000420710.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 13.06.2012 року.

Суддя Н.В. Захарчук