Постанова

від 16.07.2012 по справі 35/5005/15428/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" липня 2012 р. Справа № 35/5005/15428/2011

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіПрокопанич Г.К., суддівХрипун О.О., Євсікова О.О., розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Петроіл" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2012р. (головуючий суддя: Прокопенко А.Є., судді: Дмитренко А.К., Крутовських В.І.) на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2012 р. (суддя Петренко І.В. у справі№ 35/5005/15428/2011 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Петроіл", третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Державне підприємство "Євпаторійський морський торгівельний порт", простягнення 68.991,27 грн., за участю представників за первісним позовом позивачане з'явились; відповідачаПетров О.І.; третьої особине з'явились;

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2012 р. у справі № 35/5005/15428/2011, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 р., позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Петроіл" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 59.486 грн. 09 коп. основного боргу, 2.981 грн. 35 коп. пені, 575 грн. 22 коп. 3 % річних, 5.948 грн. 61 коп. - 10 % штрафу.

Не погодившись з вищезазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог до ТОВ "ТПК "Петроіл" про стягнення заборгованості по орендній платі скасувати, постановити нове рішення, яким зарахувати в якості орендної плати за орендоване майно суми витрат, затрачених на ремонт орендованого майна і відшкодування витрат, пов'язаних з ремонтом і відновленням приміщення складу ПММ з підвалом загальною площею 413,9 кв. м, дворовим покриття площею 300 кв. м, в розмірі 59.486,09 грн.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що апеляційним та місцевим господарськими судами було прийнято рішення за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник стверджує, що судами попередніх інстанцій порушено ч. 2 ст. 776 ЦК України.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржник позовні вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі визнає, однак вважає, що вказана заборгованість підлягає зарахуванню в рахунок витрат скаржника на проведення капітального ремонту орендованого майна, чого безпідставно не було враховано судами попередніх інстанцій.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники позивача та третьої особи не з'явились. Однак, беручи до уваги те, що явка представників сторін не була визнана обов'язковою, а також встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, відсутність клопотань про продовження строку розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників позивача та третьої особи.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника скаржника, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17.03.2009 р. між позивачем - Регіональним відділенням Фонду державного майна України в автономній Республіці Крим та м. Севастополі та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія "Петроіл" було укладено договір оренди № 814 (далі -договір оренди).

Відповідно до умов зазначеного договору позивач (орендодавець) передав відповідачу (орендарю), а останній прийняв в термінове платне користування об'єкт оренди, а саме нерухоме майно: будівлю складу ПММ з підвалом загальною площею 413,9 кв. м, літ. "Ш" і дворовим покриттям площею 300,0 кв. м, яке розташоване за адресою: АР Крим, м. Євпаторія, майдан Моряків, буд. 1, та перебуває на балансі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, - Державного підприємства "Євпаторійський морський торгівельний порт".

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача стягується плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно.

Згідно з пунктами 3.1 - 3.3 договору оренди орендна плата за користування об'єктом оренди за базовий місяць розрахунку (грудень 2008 року) становить 12.363,45 грн. та корегується щомісячно з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до п. 3.6 договору оренди орендна плата перераховується орендарем у Державний бюджет України щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним, та розподіляється наступним чином: 70 % до Державного бюджету, 30 % на розрахунковий рахунок Балансоутримувача.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинне виконуватися належним чином та в строк відповідно до договору та вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай пред'являються.

Відповідно до вимог ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі вносити орендую плату.

Відповідно до п. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно та в повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2011 р. у справі № 5005/4109/2011, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 р., стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-промислова компанія "Петроіл" на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі 44.998 грн. 94 коп. основного боргу, 1.321 грн. 33 коп. пені, 207 грн. 26 коп. три проценти річних, 4.499 грн. 89 коп. штрафу із зарахуванням цих коштів в Державний бюджет України за період з 01.08.2011 р. по 28.02.2911 р.; розірвано договір оренди № 814 від 17.03.2009 р. з дня набрання цим судовим рішенням законної сили.

Судами також встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором заборгованість відповідача станом на 17.10.2011 р. за період з 01.03.2011 р. по 11.08.2011р. становить 59.489 грн. 09 коп.

Пунктом 3.7 договору оренди передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації та стягується до бюджету та балансоутримувачеві у співвідношенні, вказаному у п. 3.6 договору оренди, відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожен день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування пені за несвоєчасну або не в повному обсязі перераховану орендну плату припиняється через один рік від дня, коли орендна плата повинна була бути сплачена.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за невиконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановлену законами України.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що сторони в договорі за прострочення сплати платежу мають право встановити пеню, розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 3.8 договору оренди якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менш ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості балансоутримовачу та орендодавцеві у процентному співвідношенні, передбаченому п. 3.6 договору оренди.

З урахуванням наведеного судами вірно встановлено, що за період з 16.04.2011 р. по 17.10.2011 р. пеня становить 2.981,35 грн., а сума 10 % штрафу станом на 17.10.2011 р. становить 5.948,61 грн.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь термін прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачу нарахована сума боргу з урахуванням трьох відсотків річних від простроченої суми боргу за період з 16.04.2011 р. по 17.10.2011 р. в сумі 575,22 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

З урахуванням встановлених обставин справи суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів також відзначає, що в ході апеляційного провадження скаржник у своїх поясненнях посилався на безпідставне неприйняття місцевим судом його доводів про необхідність врахування вартості проведеного ремонту орендованого майна в рахунок спірної заборгованості. На підтвердження вартості проведеного ремонту до апеляційної скарги відповідачем надано пакет документів (а.с. 94-133).

На думку колегії суддів, апеляційний суд правомірно визнав вказані доводи скаржника безпідставними, оскільки до суду першої інстанції не надавались такі заперечення та документи на підтвердження доводів щодо виконанню відновлювально-капітального ремонту орендованого майна.

Відповідно ж до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Додаткові докази, надані відповідачем разом з апеляційною скаргою, підставно не взято апеляційним судом до розгляду, оскільки заявник не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

При цьому апеляційний суд встановив, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2011 р. у справі № 5005/4109/2011, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.10.2011 р., за результатами розгляду зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна промислова компанія "Петроіл" до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі та до державного підприємства "Євпаторійський морський торгівельний порт" про стягнення суми 1.117.007 грн. 61 коп., витрачених на ремонтно-будівельні роботи по відновленню орендованого майна та про зарахування суми 296.189 грн. 60 коп. витрат на ремонт орендованого майна в якості орендної плати за орендоване майно, в задоволенні позову було відмовлено.

Апеляційний суд також відзначив, що під час розгляду справи № 5005/4109/2011 було встановлено, що орендарем проведений ремонт об'єкту оренди в порушення п.п. 5.7, 6.2 договору оренди та без отримання на це згоди орендодавця та балансоутримувача, а тому орендар не має права вимагати зарахування вартості ремонту в рахунок плати за користування об'єктом оренди.

Отже відповідна вимога вже була в окремому судовому провадженні і щодо неї прийнято судове рішення.

Відповідно ж до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Петроіл" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2012 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 р. у справі № 35/5005/15428/2011 -без змін.

Головуючий суддя Г.К. Прокопанич суддіО.О. Хрипун О.О. Євсіков