Рішення

від 18.07.2012 по справі 21/5005/5048/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.07.12р. Справа № 21/5005/5048/2012

За позовом Дніпродзержинського державного підприємства "Екоантилід", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область

до Приватного підприємства виробничої фірми "Фарватер", м. Дніпропетровськ

про стягнення 54 407,10 грн. за договором на поставку продукції № 03-10/2011

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Булана Ю.М.

Представники:

від позивача - Горенич Т.І., дов. № 113 від 24.05.12р. та дов. (правонаступника) № 294 від 09.07.12р.;

від відповідача - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся із позовною заявою до суду про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію в сумі 54 407,10 грн., з яких: основний борг 42 660,00 грн., пеня 356,88 грн., штраф 8 404,02 грн., штраф 2 986,20 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором на поставку продукції № 03-10/2011 від 03.10.2011 р. щодо своєчасної поставки продукції.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на його повному задоволенні.

Позивачем також було надано заяву про забезпечення позову у якій просив суд накласти арешт на грошові суми відповідача в розмірі 54 407,10 грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача.

Заява мотивована тим, що нездійснення заходів до забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду в майбутньому.

Суд, заяву позивача про забезпечення позову відхилив.

В судовому засіданні 18.07.2012р. позивач надав клопотання, в якому просить на підставі ст. 25 ГПК України залучити до участі у справі Приватне акціонерне товариство "Хімдивізіон", яке є правонаступником Дніпродзержинського державного підприємства "Екоантилід" та замінити позивача його правонаступником.

Дане клопотання обґрунтовано та підтверджується Статутом Приватного акціонерного товариства "Хімдивізіон" (у новій редакції 2012 року).

Відповідно до ч.5 ст. 59 Господарського кодексу України, у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Враховуючи викладене клопотання позивача підлягає задоволенню.

Відповідач належним чином був повідомлений про день та час слухання справи, проте явку свого представника в судове засідання не забезпечив, правом наданим ст. 59 ГПК України на подання відзиву не скористався.

Нез'явлення представника відповідача в судове засідання не перешкоджає вирішенню спору по суті, справу може бути розглянуто без його участі за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи представниками сторін не заявлялись.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством виробничою фірмою "Фарватер" (надалі - Постачальник, Відповідач) та Дніпродзержинським державним підприємством "Екоантилід" правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Хімдивізіон" (надалі - Покупець, Позивач) 03.10.2011 р. був укладений договір на поставку продукції № 03-10/2011, за яким відповідач зобов'язувався передати у власність, а позивач прийняти і оплатити продукцію - насосний агрегат ПР 63/22,5СП с електродвигуном 15 кВТ 1500 об/хв. у кількості 1 (однієї) штук й комплект запасних частин (два гумових вкладиша та гумове колесо) у кількості 1 (однієї) штук, номенклатура, кількість та ціна вказаної продукції відповідає номенклатурі, кількості та ціні вказаних в товарних накладних на кожну партію поставки (копія договору додається).

Згідно п.п. 2.1., 2.2. Договору загальна вартість поставленої продукції складає 42 660,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 7100,00 грн.

Відповідно до п. 3.2. Договору строк поставки продукції складає 7-10 робочих днів з дня надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця.

Пунктами 5.1., 5.2. Договору передбачено, що 100% оплата продукції Покупцем проводиться по безготівковому розрахунку шляхом банківського переводу грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Договір відповідно до п. 11.1. вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2011 р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від проведення розрахунків по ньому (п. 11.2. Договору).

Свої договірні зобов'язання позивач виконав належно, своєчасно та в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 5804 від 14.10.2011 року за яким позивачем сплачено відповідачу попередню оплату в розмірі 42660,00 грн. за поставку вищевказаної продукції.

Однак, свої договірні зобов'язання відповідач не виконав, продукцію у визначенні договором строки, не поставив.

На час розгляду справи доказів погашення заборгованості відповідачем суду не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав..

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодекс України).

Відповідно до ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ч.2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Положення ч. 1 ст. 509 ЦК України зазначають, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

20.03.2012 року позивачем була надіслана претензія на адресу відповідача з вимогою в термін до 10.04.2012 р. повернути сплачені грошові кошти в розмірі 42660,00 грн.

Відповідач листом № 26-03 від 06.03.2012 року повідомив, що під час транспортування обладнання до місця зберігання було пошкоджено електродвигун, саме ця обставина стала причиною порушення строків поставки та заявив про готовність виконати взяті на себе обов'язки, а саме поставку обладнання відповідно до договору.

03.04.2012 року позивачем було надіслано відповідь та запропоновано виконати поставку насосного агрегату ПР 63/22,5 з електродвигуном 15 кВт та комплектом запасних частин до 06.04.2012 року. Однак, жодних дій по здійсненню поставки продукції відповідачем не відбувалися.

Позивачем повторно була направлена претензія з вимогою повернути сплачені грошові кошти в розмірі 42 660,00 грн. в строк до 23.04.2012 р. у зв'язку з відмовою підприємства від прийняття виконання продукції за договором.

У наданий відповідачу строк не було повернено сплаченої грошової суми в розмірі 42660,00 грн. за поставку продукції.

Згідно з приписами ст. 693 ЦК України в разі, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення 42 660,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі, як такі, що обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Крім основного боргу позивача просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 356,88 грн., штраф - 8 404,02 грн., штраф - 2 986,20 грн.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). А у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.6 Цивільного кодексу України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У частині четвертій статті 231 ГК України зазначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час и користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, зазначений вид забезпечення виконання зобов'язань є спеціальним заходом майнового характеру, який стимулює належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Відповідно до частини 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у випадку несплати (або несвоєчасної оплати) продукції згідно п.п. 51.-5.2. цього договору, а також несвоєчасного відвантаження продукції винна Сторона виплачує другій Стороні пеню від суми неоплаченої або невідвантаженої продукції за кожен день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який начисляється пеня.

Перевіривши розрахунок Позивача за допомогою нормативно-довідкових таблиць системи "Законодавство", судом встановлено, що сума пені на момент розгляду справи на підставі положень ч.6 ст. 232 ГК України за період прострочення платежу становить з 25.10.2011р. по 23.04.2012р. - 3 372,80 грн., однак суд не може вийти за межі позовних вимог, у зв'язку з чим, стягненню підлягає сума, заявлена до стягнення позивачем, а саме 356,88 грн.

Відповідно до п. 7.3. Договору, у випадку порушення строків поставки продукції Постачальник виплачує Покупцеві штраф в розмірі 0,1% від суми договору за кожний день прострочки, а за прострочку більше тридцяти днів додатково стягується штраф в розмірі 7% вказаної вартості.

Штраф у розмірі 0,1% за порушення строків поставки за період з 25.10.2011р. по 08.05.2012 р. складає 8 404,02 грн.

Штраф у розмірі 7% від суми договору за порушення строків поставки продукції за період з 25.10.2012 р. по 08.05.2012 р. складає 2 986,20 грн.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення або погашення заборгованості.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

Позивачем також було надано заяву про забезпечення позову у якій просив суд накласти арешт на грошові суми відповідача в розмірі 54 407,10 грн., які знаходяться на розрахунковому рахунку відповідача.

Заява мотивована тим, що нездійснення заходів до забезпечення позову може утруднити виконання рішення суду в майбутньому.

Відповідно до приписів ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

При цьому доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення заяви, позивач суду не надав, а також нічим не підтвердив припущення, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

За таких обставин, розглянувши мотиви поданої позивачем заяви про забезпечення позову, господарський суд не знаходить підстав для її задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 629, 611, 612 Цивільного кодексу України, ст.ст. 25, 33, 34, 44, 49, 66, 67, 75, 82-85, 87, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Залучити до участі у справі Приватне акціонерне товариство "Хімдивізіон", яке є правонаступником Дніпродзержинського державного підприємства "Екоантилід" та замінити позивача - Дніпродзержинське державне підприємство "Екоантилід" на його правонаступника - Приватне акціонерне товариство "Хімдивізіон".

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства виробничої фірми "Фарватер" (49017, м. Дніпропетровськ, вул. Каменська, б. 36, кв. 232; ідентифікаційний код 34681992) на користь Приватного акціонерного товариства "Хімдивізіон" (51909, Дніпропетровська область, м. Дніпродзержинськ, вул. Горобця, б. 1; ідентифікаційний код 34059188; р/р 26009000111557 у відділенні м. Дніпродзержинська філії АТ "Укрексімбанк" в м. Дніпропетровську, МФО 305675) основний борг в сумі 42 660,00 грн. (сорок дві тисячі шістсот шістдесят грн. 00 коп.), пеню в сумі 356,88 грн. (триста п'ятдесят шість грн. 88 коп.), штраф в сумі 8 404,02 грн. (вісім тисяч чотириста чотири грн. 02 коп.), штраф сумі 2 986,20 грн. (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят шість грн. 20 коп.), витрати по сплаті судового збору 1 609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять грн. 50 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.Г. Назаренко

Дата підписання рішення, оформленого відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, - 19.07.2012р.