Рішення

від 10.07.2012 по справі 5023/2129/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2012 р. Справа № 5023/2129/12

вх. № 2129/12

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Лук'янчук Т.Ю. за довіреністю № 12 від 30.04.2010 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши справу за позовом Малого підприємства "Візит", м. Броди

до ТОВ "Теплота-Холдінг", смт. Пісочин

про повернення майна за договором зберігання

ВСТАНОВИВ:

Мале підприємство "Візит" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплота-Холдінг" (відповідач) про зобов'язання відповідача повернути у схоронності позивачу твердопаливний котел MJ-3 20 KW.

В обґрунтування позову позивач вказував, що між сторонами 02.10.2010 р. було укладено договір зберігання відповідно до умов якого відповідач повинен зберігати та повернути у схоронності твердопаливний котел MJ-3 20 KW. Однак, відповідач своїх зобов'язань щодо повернення твердопаливного котла не виконав.

Представник позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 10.07.2012 р. за вх. № Д684/12, надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, відзив на позовну заяву до суду не надав, в судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Разом з цим суд зазначає, що ухвали суду по даній справі були надіслані відповідачу на адресу вказану у спеціальному витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців: 62416, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Некрасова, буд. 41, кв. 20.

Також, суд вказує, що відповідачу були передані телефонограми щодо часу та місця проведення судових засідань по справі.

Отже, у відповідності до вимог процесуального законодавства судом були вжиті належні заходи щодо повідомлення відповідача про час та місце судового засідання.

До того ж, в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи те, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд вважав за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

02 жовтня 2010 року між сторонами було укладено договір зберігання (надалі - договір), згідно умов якого відповідач зобов'язався зберігати та повернути у схоронності позивачу твердопаливний котел MJ-3 20KW загальною вартістю 10296,00 грн.

Відповідно до п.3.3.1. договору початком строку зберігання було визначено 02 жовтня 2010 року, а закінченням строку зберігання було визначено 02 жовтня 2011 року (п.3.3.2. договору).

Пунктом 3.2. договору було передбачено, що відповідач своїм підписом на акті прийому-передачі підтверджує приймання майна на зберігання.

Так, судом встановлено, що про факт прийняття відповідачем від позивача для зберігання котла свідчить акт приймання-передачі від 02.10.2010 р. за договором, який було складено між сторонами.

Разом з цим, господарський суд зазначає, що в рішенні господарського суду Харківської області по справі № 5023/1211/12 від 11.04.2012 р. вказувалося, що про факт прийняття відповідачем від позивача для зберігання котла свідчить даний акт приймання-передачі.

Пунктом 5.1.6. договору був встановлений обов'язок відповідача повернути позивачу майно, що було передано на зберігання.

20.04.2012 р. позивачем була направлена відповідачу претензія № 2 з вимогою на протязі 3-х робочих дні повернути твердопаливний котел.

Однак, доказів розгляду даної претензії відповідачем в матеріалах справи не міститься.

При цьому, суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу вказаного твердопаливного котла, та докази втрати чи пошкодження такого майна відповідачем.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази повернення відповідачем позивачу майна переданого на зберігання за договором, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, господарський суд відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму судового збору у розмірі 1609,50 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 509, 525, 629, 936 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 35, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплота-Холдінг" (62416, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Некрасова, буд. 41, кв. 20, код ЄДРПОУ 33133485, р/р № 26009000114600 в АТ "Ерсте банк" м. Київ, МФО 380009) повернути у схоронності Малому підприємству "Візит" (80600, Львівська область, Бродівський район, м. Броди, вул. Щурата, буд. 5, код ЄДРПОУ 20791529, р/р 260060060727 в АТ "Укрексімбанк" м. Львів, МФО 325718) твердопаливний котел MJ-3 20 KW.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплота-Холдінг" (62416, Харківська область, Харківський район, смт. Пісочин, вул. Некрасова, буд. 41, кв. 20, код ЄДРПОУ 33133485, р/р № 26009000114600 в АТ "Ерсте банк" м. Київ, МФО 380009) на користь Малого підприємства "Візит" (80600, Львівська область, Бродівський район, м. Броди, вул. Щурата, буд. 5, код ЄДРПОУ 20791529, р/р 260060060727 в АТ "Укрексімбанк" м. Львів, МФО 325718) 1609,50 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.07.2012 р.

Суддя Доленчук Д. О.