Постанова

від 16.07.2012 по справі 5011-53/3439-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.07.2012 № 5011-53/3439-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання від 16.07.2012 року

розглянувши апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Дижон» на рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2012 року (повний текст підписано 26.04.2012 року)

у справі № 5011-53/3439-2012 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дижон»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Латін-А»

про повернення 25 000,00 грн. попередньої оплати, стягнення 53 865,50 грн. збитків та розірвання договору,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.04.2012 року у справі № 5011-53/3439-2012 в позові товариства з обмеженою відповідальністю «Дижон» до товариства з обмеженою відповідальністю «Латін-А» про повернення 25 000,00 грн. попередньої оплати, стягнення 53 865,50 грн. збитків та розірвання договору- відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Дижон» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2012 року у справі №5011-53/3439-2012 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити повністю. В своїх доводах позивач посилався на те, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 22.05.2012 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дижон» апеляційним господарським судом було прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Латін-А» на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти вимог, які викладені в апеляційній скарзі та просить залишити апеляційну скаргу ТОВ «Дижон» без задоволення, рішення суду - без змін.

Представник позивача у судовому засіданні надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу ТОВ «Дижон» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2012 року скасувати і прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити.

Представник відповідача приймав участь у судових засіданнях та надав свої пояснення, в яких заперечував проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі і просив апеляційну скаргу ТОВ «Дижон» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2012 року - без змін.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи учасників судового процесу, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.07.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Латін-А» (підрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Дижон» (замовник) укладено договір № 11-07/11П, за умовами якого підрядник зобов'язався виконати за завданням замовника роботи у відповідності до умов цього договору, а замовник зобов'язався прийняти ці роботи та оплатити їх (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 1.2 договору під роботами в п. 1.1 договору та далі за текстом сторони розуміють роботи з проектування систем автоматичної пожежної сигналізації, систем сповіщення про пожежу, систем водяного пожежогасіння та системи димовидалення в 4-х зірковому готелі замовника загальною площею 12 400 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Братська, 17-19.

Пунктом 2.2 договору визначено, що вартість робіт по цьому договору є договірною та становить 50000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 8333,34 грн.

Згідно з п. 3.1, п. 3.2 договору замовник протягом п'яти робочих днів з дня підписання цього договору сплачує підряднику в якості авансу 50% вартості цього договору, що становить 25 000,00 грн., в тому числі і ПДВ 20%, що становить 4 166,67 грн. Решту 50% вартості цього договору, що становить 25 000,00 грн., в тому числі й ПДВ 20%, що становить 4 166,67 грн., замовник сплачує підряднику протягом п'яти робочих днів після підписання акта приймання/передачі виконаних робіт та узгодження проекту згідно п. 4.1.3 цього договору.

За умовами п. 4.1.3 договору підрядник зобов'язаний узгодити проект та надати експертний висновок встановленого зразка згідно чинного законодавства України.

Згідно з п. 5.1 договору загальна тривалість виконання робіт по цьому договору узгоджена сторонами та становить 30 (тридцять)робочих днів з моменту підписання договору, з правом дострокового виконання.

На виконання умов договору позивач перерахував на користь відповідача аванс в розмірі 25 000,00 грн., що підтверджується належним чином завіреними копіями платіжного доручення № 32 від 11.08.2011 року та банківської виписки з особового рахунку позивача.

У березні 2012 року позивач звернувся господарського суду міста Києва з позовом про розірвання договору № 11-01/11П від 11.07.2011 року, укладеного між ТОВ «Дижон» та ТОВ «Латін-А», зобов'язання ТОВ «Латін-А» повернути передоплату в розмірі 25 000,00 грн. та про стягнення з ТОВ «Латін-А» збитків в розмірі 53 865,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору № 11-01/11П від 11.07.2011 року, у зв'язку з чим у позивача виникла необхідністю укласти договір № 296/11 від 22.11.2011 року з ТОВ «ПКФ Салд» та сплатити за виконання договору № 296/11 від 22.11.2011 року кошти, що призвело до настання збитків.

Заперечуючи проти позовних вимог стверджує, що виконав свої зобов'язання за договором належним чином та в повному обсязі, а від позивача не надходило жодної заяви, скарги, претензії щодо невиконання або неналежного виконання робіт, або вмотивованої відмови від прийняття робіт. Також відповідач зазначає, що договір з ТОВ «ПКФ Салд» укладений позивачем на виконання зовсім інших робіт.

При прийнятті оскаржуваного рішення про відмову в позові, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Дижон» про розірвання договору № 11-01/11П від 11.07.2011 року, укладеного між ТОВ «Дижон» та ТОВ «Латін-А», зобов'язання ТОВ «Латін-А» повернути передоплату в розмірі 25 000,00 грн. та про стягнення з ТОВ «Латін-А» збитків в розмірі 53 865,50 грн., є безпідставними та незаконними, які не ґрунтуються на чинному законодавстві України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дожон» підлягає задоволенню, оскаржуване рішення суду слід скасувати з наступних підстав.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, зазначає наступне.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду (виконання робіт), згідно якого, в силу ст. 837 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір підряду - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Нормами статті 854 ЦК України регламентовано, що до обов'язків замовника, зокрема, відносить оплату виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За умовами пунктів 4.1.3 договору підрядник зобов'язався узгодити проект та надати експертний висновок встановленого зразка згідно чинного законодавства.

Згідно п. 4.2.3 договору замовник зобов'язаний після узгодження проекту згідно п. 4.1.3 цього договору, прийняти роботи протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати одержання повідомлення підрядника та підписати акти приймання-передачі виконаних робіт.

На доказ виконання робіт по договору позивач надав суду акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000004 від 19.09.2011 року, який не підписаний відповідачем.

27.10.2011 року, позивач звернувся до відповідача з листом № 9 про підписання акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000004 від 19.09.2011 року на суму в розмірі 50 000,00 грн., що підтверджується належним чином завіреною копією фіскального чеку № 8650 від 01.11.2011 року та повідомлення про вручення поштового відправлення. Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав надіслану позивачем кореспонденцію 07.11.2011 року.

При цьому в листі № 9 від 27.10.2011 року, відсутні дані про направлення відповідачу актів приймання-передачі та узгодженого проекту.

В матеріалах справи відсутній, як підписаний сторонами акт приймання -передачі виконаних робіт так і докази передачі відповідачу проекту та експертний висновок встановленого зразка згідно чинного законодавства України.

Відповідно до Інструкції з організації роботи органів державного пожежного нагляду, затвердженої наказом № 59 Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (2) від 06.02.2006 року, (надалі - Інструкція) визначено, що експертиза щодо пожежної безпеки - дослідження, випробування, перевірка, аналіз, оцінка науково-технічних розробок, проектної, проектної та іншої документації, новоутворених або діючих підприємств та інших об'єктів, технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування, пристроїв, матеріалів, речовин відповідності нормативно-правовим актам з питань пожежної безпеки.

У відповідності до наказу Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 06.02.2006 року №59 «Про затвердження Інструкції з організації роботи органів державного пожежного нагляду» експертиза щодо пожежної безпеки - дослідження, випробування, перевірка, аналіз, оцінка науково-технічних розробок, проектної, проектної та іншої документації нормативно-правовим актам з питань пожежної безпеки. Експертний висновок - документ, який складений за результатами перевірки (оцінки) протипожежного стану та здійснення експертизи проектної документації на об'єкти будівництва щодо відповідності вимогам законодавства у сфері пожежної безпеки.

Згідно з п. 3.1.2 названої вище Інструкції з організації роботи органів державного пожежного нагляду Урядовий орган держпожнагляду (Держпожбезпеки) здійснює свої функції на підставі законів та інших нормативно-правових актів, а також Положення. Держпожбезпеки, зокрема, видає дозволи на початок роботи, технічні умови до початку проектування, виконує експертизу щодо пожежної безпеки проектів будівництва. Територіальні органи держпожнагляду, зокрема, здійснюють систематичний контроль за дотриманням вимог законодавства з питань пожежної безпеки, а також проводять експертизи проектної документації з пожежної безпеки та іншої документації; місцеві органи держпожнагляду, зокрема, проводять експертизи проектної документації з пожежної безпеки, іншої документації (п. 3.1.3, п. 3.1.4 Інструкції).

Пунктом 3.4.1 Інструкції з організації роботи органів державного пожежного нагляду передбачено, що нормативно-технічна робота здійснюється посадовими особами урядового та територіальних органів держпожнагляду, а також підготовленими фахівцями місцевих органів держпожнагляду. Облік цієї роботи ведеться у журналах обліку новобудов (додаток 6), обліку розглянутих проектів (додаток 7), обліку експертиз проектів (додаток 8).

Проектна документація підлягає державній експертизі (перевірці) на відповідність нормативним актам з пожежної безпеки. Органи держпожнагляду у визначені законодавством терміни розглядають проекти, робочі проекти та робочу документацію, що оформлені в установленому порядку, підписані авторами проекту і мають архівні номери (п. 3.4.3.1, п. 3.4.3.3 Інструкції).

Відповідно до п. 3.4.3.4, п. 3.4.3.5 вказаної вище Інструкції за результатами державної експертизи проектної документації оформляється експертний висновок, який підписується начальником (заступником начальника) органу держпожнагляду та безпосереднім виконавцем експертизи та засвідчується печаткою органу держпожнагляду (додатки 12 та 13). Висновки експертизи надсилаються відповідальним виконавцям комплексної державної експертизи, а також територіальному (місцевому) органу держпожнагляду.

На переконання колегії суддів, посилання позивача на листи Головного управління Держтехногенбезпеки у м. Києві № 168, 169 та 174 від 22.09.2011 року, як на експертизу є безпідставними, оскільки вказані листи не відповідають вимогами Інструкції щодо експертного висновку. Зокрема: відсутні дані про проведення експертизи, щодо правильності і повноти виконання протипожежних вимог нормативно-правових актів у проектній документації та відсутність порушень, листи підписані тільки заступником в той час коли згідно Інструкції експертний висновок повинен бути підписаний начальником органу державного пожежного нагляду та особою, що проводила експертизу.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що позивач виконав умови укладеного сторонами договору в повному обсязі.

Зазначений факт також було встановлено під час розгляду справи №5011-53/1625-2012 за позовом ТОВ «Латін-А» до ТОВ «Дижон» про стягнення заборгованості в сумі 25 000,00 грн., що підтверджується постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2012 року у справі №5011-53/1625-2012.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд не врахував вищенаведеного, відтак залишив поза увагою факт, що в матеріалах справи відсутні докази про передачу проекту відповідачу, поданий позивачем акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №ОУ-0000004 від 19.09.2011 року на суму в розмірі 50 000,00 грн. не містить підпису та відтиску печатки з боку відповідача, та відсутній експертний висновок на проект.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В даному випадку, позивачем надано суду апеляційної інстанції належні доказів та допустимі докази на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в позовній заяві та апеляційній скарзі та належним чином доведено факт невиконання відповідачем умов договору №11-07/11П.

Частина 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачає, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 188 ГК України, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Оскільки, відповідачем не виконано в повному обсязі взятих на себе зобов'язань протягом строку, встановленого у договорі, і позивач значною мірою позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, тому відбулось істотне порушення договору відповідачем.

Враховуючи наведені вище обставини справи та положення чинного законодавства України, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо розірвання №11-01/11П від 11.07.2011 року.

У зв'язку з розірванням договору в судовому порядку суд вирішує питання щодо наслідків його розірвання.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно з ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно ч. 5 ст. 188 ГК України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається змінений або розірваний з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Частина 3 статті 858 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Приймаючи до уваги той факт, що позивачем на виконання умов договору № 11-01/11П від 11.07.2011 року на користь відповідача було сплачено аванс на загальну суму 25 000,00 грн., колегія суддів, на противагу висновкам суду першої інстанції, вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача 25 000,00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не врахував зазначені вище обставини, неповно дослідив обставини справи та дійшов невірного висновку щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про про розірвання договору № 11-01/11П від 11.07.2011 року, укладеного між ТОВ «Дижон» та ТОВ «Латін-А» та зобов'язання ТОВ «Латін-А» повернути передоплату в розмірі 25 000,00 грн., а тому в цій частині оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню.

Разом з цим, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 53 865,50 грн., враховуючи наступне.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 224 ГКУ учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з частиною 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В даному випадку позивач вважає, що в результаті невиконання відповідачем умов договору №11-07/11П від 11.07.2011 року та необхідністю у зв'язку з цим укладення з третьою особою - ТОВ «ПКФ Салд» договору №296/11 від 22.11.2011 року на виконання робіт по розробленню робочої документації (стадія «Р») систем автоматичної пожежної сигналізації, сповіщення про пожежу, автоматичного водяного та газового пожежогасіння, диспетчеризації протипожежних систем на об'єкті: «Готель по вул. Братській, 17-19 в Подільському районі м. Києва».

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (постанова Вищого господарського суду України від 25.01.2007 року у справі № 6/213-06-5667).

В той же час судова колегія зазначає, що позивач не позбавлений можливості в загальному порядку, змінивши підставу або предмет позову, звернутися з позовом до суду про відшкодування сплачених товариством з обмеженою відповідальністю «Дижон» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ПКФ САЛД» коштів за договором №296/11 від 22.11.2011 року.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 53 865,50 грн. слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає позовні вимоги про розірвання договору № 11-01/11П від 11.07.2011 року, укладеного між ТОВ «Дижон» та ТОВ «Латін-А» та зобов'язання ТОВ «Латін-А» повернути відповідачу передоплату в розмірі 25 000,00 грн. обґрунтованими.

Відповідно до ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2012 року прийнято після неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права, і є таким що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Дижон» підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати і прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити частково. Розірвати договір №11-07/11П, укладений 11.07.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Дижон» та товариством з обмеженою відповідальністю «Латін-А» на виконання робіт з проектування системи автоматичної пожежної сигналізації, системи сповіщення про пожежу, системи водяного пожежогасіння та системи димовидалення в 4-х зірковому готелі товариства з обмеженою відповідальністю «Дижон» загальною площею 12 400 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Братська, 17-19. Стягнути з ТОВ «Латін-А» на користь ТОВ «Дижон» суму авансу в розмірі 25 000,00 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дижон» на рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2012 року у справі №5011-53/3439-2012 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 23.04.2012 року у справі №5011-53/3439-2012 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити частково.

3. Розірвати договір №11-07/11П, укладений 11.07.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Дижон» та товариством з обмеженою відповідальністю «Латін-А» на виконання робіт з проектування системи автоматичної пожежної сигналізації, системи сповіщення про пожежу, системи водяного пожежогасіння та системи димовидалення в 4-х зірковому готелі товариства з обмеженою відповідальністю «Дижон» загальною площею 12 400 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Братська, 17-19.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Латін-А» (02096, м. Київ, вул. Ілліча, 13-А, код ЄДРПОУ 3695707) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дижон» (03055, м. Київ, вул. Галі Тимофєєвої, 4/6, кв. 1, код ЄДРПОУ 32529433) суму авансу в розмірі 25 000,00 грн., 2 682,50 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 1 341,25 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

6. Видачу відповідних наказів доручити господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 5011-53/3439-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Мальченко А.О.

Гаврилюк О.М.