Постанова

від 17.07.2012 по справі 11/71пд/2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2012 р. Справа № 11/71пд/2011 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е. Чернов Є.В. Цвігун В.Л. за участю представників: Стахановської міської ради розглянувши касаційну скаргу Олефіренко О.О. Стахановської міської ради на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2011 р. у справі№ 11/71пд/2011 господарського суду Луганської області за позовомСтахановської міської ради Луганської області доФонду комунального майна Комунального підприємства "Парк культури та відпочинку "Горняк" Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 провизнання інвестиційного договору недійсним В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 26.08.2011 р. (суддя Москаленко М.О.) задоволений позов про визнання інвестиційного договору б/н від 10.08.2004 р. недійсним: договір, що укладений між комунальним підприємством "Парк культури та відпочинку "Горняк" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 визнаний недійсним.

Рішення суду мотивовано відсутністю конкурсу при укладанні договору оренди, удаваністю угоди, не доведеності пропуску строку позовної давності.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2011 р. (судді: Малашкевич С.А., Азарова З.П., Богатир К.В.) рішення господарського суду Луганської області від 26.08.2011 р. скасовано.

Відмовлено у задоволенні позову Стахановської міської ради Луганської області до Фонду комунального майна м. Стаханова, Комунального підприємства "Парк культури та відпочинку «Горняк", Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним інвестиційного договору б/н від 10.08.2004р..

Постанова суду мотивована тими обставинами, що інвестиційний договір не містить умов визначених ст.15 Закону України "Про оренду землі", строк позовної давності є пропущеним.

Стахановська міська рада в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати з підстав неправильного застосування норм матеріального права, рішення господарського суду першої інстанції залишити без зміни.

Скаржник доводить, що судом апеляційної інстанції порушено ст. ст. 317, 319 ЦК України, ст. ст. 12, 83, 92, 116, 149-151 ЗК України, ст. 16 Закону України «Про оренду землі», що є підставою для визнання вказаної угоди недійсною, оскільки оголошення про надання майна в оренду не публікувалося, а конкурс на право оренди нерухомого комунального майна не проводився, що є порушенням вимог ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та вимог Порядку проведення конкурсу на право укладення договору оренди державного майна, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 03.09.1999 р. № 1677.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В процесі судового розгляду справи другим та третім відповідачем на підставі приписів ст. 257 Цивільного кодексу України заявлені вимоги щодо застосування до правовідносин пов"язаних із інвестиційним договором, що укладено 10.08.2004 р., строків позовної давності, визначеної ст. 257 Цивільного кодексу України.

Так, другий та третій відповідачі зазначають, що станом на 26.09.06 р. позивач був обізнаний про факт укладення оспорюваної угоди, а тому саме з вказаноі дати слід обчислювати строк позовної давності для звернення з даним позовом.

В обґрунтування своїх доводів відповідачі посилалися на лист виконавчого комітету Стахановської міської ради Луганської області № 01-26/2043 від 26.09.2006 р. підписаний заступником голови Стахановської міської ради у якому вказана посадова особа викладає свою позицію стосовно відповідності чинному законодавству договору інвестування 10.08.2004, укладеного між другим та третім відповідачами у даній справі.

У вказаному вище листі викладено висновок про те, що договір інвестування 10.08.2004 укладений на невигідних для другого відповідача умовах, а саме відповідачем як орендарем комунального майна не сплачуються комунальні платежі під час використання орендованого майна.

Судами встановлено, що лист КП "Парк культури і відпочинку "Горняк", доставлений адресату, належним чином був направлений міському голові м. Стаханова та головам постійних комісій Стаханівської міської Ради 14.09.06.

У листі повідомлялось щодо умов спірного інвестиційного договору.

За таких обставин Вищий господарський суд України вважає доведеним обізнаність посадових осіб Стаханівської міської Ради із наявністю договору про інвестиційну діяльність.

Безпідставними слід визнати посилання на необхідність застосування умов встановлених у п.8.10 спірного договору шодо строку позовної давності.

Згідно з ч.І ст.259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі.

Спірний інвестиційний договір є двостороннім правочином, тому умови такого договору стосуються та є обов'язковими лише для сторін, які його уклали, а строк позовної давності, погоджений у п.8.10 договору, може застосовуватися до звернення самих сторін з вимогами, що стосуються належного виконання його умов. Позивач не є стороною інвестиційного договору, ним не укладалася письмова угода про збільшення строку позовної давності, а відтак на нього не може розповсюджуватися умова договору про збільшення позовної давності. Тому, для звернення його до суду з вимогами про визнання недійсним цього договору, повинен застосовуватися загальний строк позовної давності.

За приписами ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Третім відповідачем, у відзиві, письмово заявлялося суду про необхідність застосування строку позовної давності в цьому спорі, отже були наявні підстави для застосування положень ст.267 ЦК України та відмови у задоволенні позову.

Касаційна інстанція констатує, що якщо сторона заявила суду до винесення рішення про необхідність застосування позовної давності, друга сторона має право заявити клопотання про поновлення строку позовної давності.

Таке клопотання другою стороною не заявлялося, хоча суд може захистити порушене суб'єктивне право згідно ч. 2 ст. 267 ЦК України.

Вищий господарський суд України враховує судову практику та правову позицію Верховного Суду України викладену у постанові Верховного Суду України від 10.12.2002 у справі 10/257 стосовно того, що пропуск позовної давності є достатніми самостійними вимогами для відмови у задоволенні позовних вимог, що відповідає п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від29.12.76. "Про судове рішення."

Відповідно до ч.2 ст.111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, встановлення обставин пов'язаних із спливом строку позовної давності свідчить про правильність застосування ч. 4 ст. 367 ЦК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки викладені у постанові апеляційного господарського суду відповідають обставинам справи, апеляційним судом не порушені норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим скарга не підлягає задоволенню, а постанова апеляційного господарського суду скасуванню.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 107, 108, 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2011 р. у справі № 11/71пд/2011 господарського суду Луганської області залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

судді Є. Чернов

В. Цвігун